Ухвала суду № 69984436, 03.11.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/1513/17 Головуючий у І інстанції Усатов Д. Д.Провадження № 22-ц/780/5391/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 56 03.11.2017

УХВАЛА

Іменем України

03 листопада 2017 року суддя Апеляційного суду Київської області Коцюрба О.П., розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 Миколаївнина на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія « Народна позика», ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійним кредитного договору та визнання недійсними договору іпотеки та договору доручення , -

в с т а н о в и в :

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, при цьому ним не сплачено судовий збір із посиланням на Закон України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір» судовий збір це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За правилами ст. 79, п. 5 ст. 119, ч. 2 ст. 297, ч. 2 ст. 328, абзацу третього ч. 1 ст. 358 ЦПК України судовий збір належить до судових витрат, повязаних з розглядом судової справ, які несуть сторони в судах усіх рівнів, зокрема при розгляді позовної заяви, апеляційної, касаційної скарги чи заяви про перегляд судових рішень (Верховний Суд України). Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом № 3674-VI (ст. 2 цього Закону).

Сплата судового збору особами, які звертаються до суду - це процесуальний обовязок, який визначається нормами цивільного процесуального закону (ЦПК України) та Закону № 3674-VI. При цьому процесуальна норма ч. 3 ст. 79 ЦПК України є бланкетною і в частині визначення розміру судового збору, порядку його сплати, повернення і звільнення від сплати відсилає до окремого закону, зокрема Закону № 3674-VI.

Обєкти сплати судового збору, тобто процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у ст. 3 Закону № 3674-VI. Такими обєктами є процесуальні документи, які особа подає до суду (позовна заява, апеляційна чи касаційна скарга, заява про перегляд судового рішення тощо). Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (ч. 2 ст. 3 цього Закону) .

Стосовно документів, за подання яких судовий збір справляється, ст. 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики обєкта справляння: позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках у поєднанні з характеристикою субєкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені ст. 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абз. 1 ч. 1 ст. 5 цього Закону.

П. 7 ст. 5 Закону № 3674-VI у первісній редакції передбачав звільнення від сплати судового збору споживачів за позовами, повязаними з порушенням їхніх прав.

Одночасно відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав.

Разом з тим від часу прийняття Закону України «Про судовий збір» до нього неодноразово вносилися зміни. Найпомітніші зміни відбулися внаслідок прийняття Закону України від 22 травня 2015 року № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору».

Законом № 484-VIII суттєво підвищено ставки судового збору, а також одночасно значно скорочено перелік субєктів, які звільняються від сплати судового збору (відповідно викладено в новій редакції і статті 4, 5 Закону України «Про судовий збір»). Так, Законом № 484-VIII ст. 5 викладена у новій редакції, відповідно до якої особи, які зазначені у цій статті, звільняються від сплати судового збору у всіх судових інстанціях відповідно до зазначеного у ній переліку.

За змістом цієї норми Закону з переліку осіб, звільнених від сплати судового збору, такі особи, як споживачі, виключені. Зазначений перелік є вичерпним щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях. Разом з тим зміни в чинній редакції частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що повязані з порушенням їх прав, не внесено, а тому після набрання чинності Закону № 484-VIII спостерігається збіг темпоральної (часової) та змістовної (сутнісної) колізій правових норм одного й того ж рівня.

Так, Закон № 484-VIII є спеціальним законом у питаннях звільнення від сплати судового збору. Ст. 5 цього закону передбачала безумовне звільнення від сплати судового збору споживачів, але внаслідок викладення ст. 5 цього Закону в новій редакції згідно із Законом № 484-VIII споживачі на сьогодні відсутні в переліку осіб, що мають пільги щодо сплати судового збору у всіх судових інстанціях.

При цьому ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», який є спеціальним законом саме в цій сфері захисту прав споживачів, звільняє споживачів від сплати судового збору за подання позову на захист своїх порушених прав

Ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» підтверджує можливість судового захисту прав споживачів, передбачених законодавством і встановлює певні особливості судового захисту прав споживачів, однією з яких є звільнення споживачів від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. У регулюванні сплати судового збору положення зазначеної норми права є спеціальними до положень ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки остання загалом урегульовує питання звільнення різних субєктів звернення до суду від сплати судового збору за різні процесуальні дії (обєкти сплати судового збору) в судах усіх інстанцій. У цьому Законі не йдеться про звільнення споживачів від оплати судового збору загалом за подання до суду будь-якої інстанції будь-якого з обєктів справляння судового збору.

Разом з тим застосовувати ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» обовязково слід у системному звязку з нормами ст. ст. 1, 6 Закону № 3674-VI, тобто враховуючи характеристику обєкта справляння судового збору та з урахуванням правил врегулювання темпоральної колізії, зокрема правила, відповідно до якого пізніше прийнятий закон відміняє закон, якій був прийнятий раніше.

Як уже зазначалося вище, статті 3 і 4 Закону № 3674-VI визначають, що обєктом справляння судового збору є процесуальний документ: позовна заява, інша заява, апеляційна, касаційна скарги, заява про перегляд судового рішення Верховним Судом України тощо. Розмір ставки судового збору так само залежить передусім від обєкта справляння судового збору.

Аналізуючи норму ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» у її системному звязку з положеннями статей 1 6 Закону № 3674-VI, зокрема статті пятої зазначеного закону в редакції Закону № 484-VIII, слід дійти до висновку, що споживач, право якого порушене і який у звязку саме з цим подає позов, відповідно до ст. 22 Закону № 3674-VI, звільняється від сплати судового збору за подання саме позовної заяви до суду першої інстанції, та має обовязок щодо сплати судового збору при вчинені відповідних дій у всіх інших судових інстанціях та у Верховному Суді України.

Аналогічні розяснення наведені в постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 359/3241/16-ц.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі якщо в позовній заяві обєднано кілька самостійних вимог не майнового характеру, повязаних між собою, то, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог, враховуючи, що обєктом справляння судового збору є позовна заява, максимальний розмір судового збору має відповідати загальній сумі всіх вимог (пункт 10 частини першоїстатті 80 ЦПК). При цьому судовий збір може бути сплачено окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.

Розмір ставки судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду становить 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Отже, сплата судового збору в розмірі 2112 грн. відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» повинна бути здійснена за реквізитами: призначення платежу судовий збір, рахунок 31217206780001, код одержувача за ЄДРПОУ 37955989, код класифікації доходів бюджету 22030101, отримувач коштів ГУ ДКСУ Київська область, банк одержувача: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО (код банку отримувача) 821018.

З урахуванням вищевикладеного апеляційну скаргу відповідно до ст. 297 ЦПК України необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вказаних недоліків. Для усунення цих недоліків позивачу необхідно сплатити 2112 грн. судового збору, надавши оригінал платіжного документу.

Керуючись ст. ст. 294, 297, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 Миколаївнина на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 жовтня 2017 року залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків пять днів з дня отримання копії ухвали, в іншому випадку апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Коцюрба О.П.