Ухвала суду № 69984409, 01.11.2017, Апеляційний суд Київської області

УХВАЛА

Іменем України

01 листопада 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Кулішенка Ю.М., Фінагєєва В.О.,

при секретарі: Волошину В.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс ОСОБА_2» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс ОСОБА_2», Товариства з обмеженою відповідальністю «Грифон Капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів: про відступлення права вимоги (факторингу) №325 та про відступлення права вимоги за іпотечним догвором, та про скасування іпотечної заборони за оскаржуваним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2017 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 звернулися до суду із вищезазначеним позовом, у якому просили визнати недійсними договори про відступлення права вимоги (факторингу) №325 та про відступлення права вимоги за іпотечним догвором, скасувати іпотечну заборону за оскаржуваним договором.

06 червня 2017 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_6 подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на майно позивача ОСОБА_3, зокрема на: двоповерховий будинок з надвірними побудовами площею 150,70 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, с/т «Енергія», вул. Приозерна, 1, земельну ділянку площею 1170,00кв.м., що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, с/т «Енергія», вул. Приозерна, 1. Такі вимоги обгрунтоввували тим, що відповідачем вже розпочата примусова процедура відчуження вищезазначеного майна. Вважають, що такі дії позивача вчиняються з метою перешкоджання розгляду справи у суді, оскільки їх було здійснено після отримання відповідачем копії позовної заяви.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року заяву задоволено, накладено арешт на двоповерховий будинок з надвірними побудовами площею 150,70 кв.м., що розташований за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, с/т «Енергія», вул. Приозерна, 1, земельну ділянку площею 1170,00кв.м., що розташована за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, с/т «Енергія», вул. Приозерна, 1, кадастровий номер: 3222481600:02:001:006.

В апеляційній скарзі ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» просить ухвалу скасувати, посилаючись на її незаконність, необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову. Вважає, що суд не дослідив докази на які позивачі посилаються у заяві про забезпечення позову. Вказує, що в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви щодо доцільності застосування заходів забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_3, ОСОБА_6 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що запезпечення позву шляхом накладення арешту на майно, є співмірним із заявленими позовними вимогами. Крім того, зазначив, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків і порушення законних прав та інтересів позивача у справі.

Проте такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Частиною 1 статті 151 ЦПК України визначено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається на будь-які стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 3 ст. 151 ЦПК України).

Статтею 152 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного ОСОБА_1 України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог

Пункт 4 Постанови закріплює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з’ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Таким чином, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Встановлено, що 14 квітня 2017 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ТОВ «Фінанс ОСОБА_2», ТОВ «Грифон Капітал», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в якому просили визнати недійсним з моменту укладання та скасувати договір факторингу №325 від 27 липня 2015 року, укладеного між ТОВ «ФК «Грифон Капітал» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» про передачу прав вимоги за кредитним договором №01-2008-ф від 29 січня 2008 року; визнати недійсним та скасувати договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки №01-2008/ДЗ-і, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 30 січня 2008 року за реєстровим номером 403, укладеного між ТОВ «ФК «Грифон Капітал» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1140; скасувати заборону відчуження та обтяження на предмет іпотеки за договором про відступлення права вимоги за договором іпотеки №01-2008/ДЗ-і, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7 30 січня 2008 року за реєстровим номером 403, укладеного між ТОВ «ФК «Грифон Капітал» та ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» і посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за №1140; зобовязати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 виключити з реєстру іпотек та заборони відчуження внесений нею запис про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна, яке було внесене щодо предмету іпотеки, а саме нерухоме майно: двоповерховий будинок з надвірними побудовами площею 150, 70 кв.м. та земельна ділянка площею 1170, 00 кв.м., що розташовані за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, с/т «Енергія», вул. Приозерна, 1.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 квітня 2017 року провадження у справі було відкрито.

06 червня 2017 року позивачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 подали до суду заяву про забезпечення позову, в якій просили накласти арешт на майно позивача ОСОБА_3. Такі вимоги обгрунтоввували тим, що відповідачем вже розпочата примусова процедура відчуження вищезазначеного майна. Вважають, що такі дії позивача вчиняються з метою перешкоджання розгляду справи у суді, оскільки їх було здійснено після отримання відповідачем копії позовної заяви.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви про забезпечення позову та накладаючи арешт на нерухоме майно, яке належить на праві власності позивачу ОСОБА_3, суд першої інстанції не звернув увагу на положення вимог ст. 152 ЦПК України та в порушення норм процесуального закону наклав арешт на майно позивача.

Крім того суд першої інстанції при обранні виду забезпечення позову не визначився з предметом позовних вимог та з співмірностью виду забезпечення позову з заявленими позовними вимогами, що призвело до постановлення ухвали з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Відтак, колегія суддів, не може погодитися з висновками суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ТОВ «Фінанс ОСОБА_2» про те, що в оскаржуваній ухвалі відсутні мотиви щодо доцільності застосування заходів забезпечення позову заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

За таких підстав ухвала Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2017 рокупідлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 313, 314, 315 ЦПК України колегія судів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінанс ОСОБА_2» задовольнити частково.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 червня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: