Ухвала суду № 69983581, 03.11.2017, Обухівський районний суд Київської області

Справа № 372/3368/17

Провадження № 2-1760/17

У Х В А Л А

іменем України

03 листопада 2017 року Суддя Обухівського районного суду Київської області Болобан В.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_2», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної служби Головного Територіального юстиції у Київській області, про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Згідно із ст. 119 ЦПК України позовна заява повинна містити найменування суду, до якого подається заява; ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі; зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви.

При вирішенні питання про відкриття провадження в даній цивільній справі зясована невідповідність форми і змісту позову вимогам ст. ст.119, 120 ЦПК України.

Позивач при зверненні до суду з позовною заявою, додає квитанцію про сплату судового збору в розмірі 640 грн., при цьому посилаючись на вимоги ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»,як на підставу звільнення від оплати судового збору, оскільки вважає, що на спірні відносини поширюються приписи даного Закону.

Закон України «Про захист прав споживачів»є нормативно-правовим актом, що регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Пунктом 2Постанови пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 рокуПро практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів розяснено, що оскількиЗУ «Про захист прав споживачів»не визначає меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму, побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду, доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян.

У позовній заяві позивач посилаються наЗакон України «Про захист прав споживачів», однак як вбачається з позовної заяви, позовні вимоги не стосуються порушень прав відповідно до вказаногозакону.

Твердження позивача про наявність підстав для звільнення від сплати судового збору на підставіЗакону України «Про захист прав споживачів»не можуть бути прийняті до уваги, оскільки правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначеніЗаконом України «Про судовий збір»

Відповідно до ч. 3ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів»/Закон№ 1023-XIIвід 12 травня 1991 року/ споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

Частиною 7статті 5Закону України « Про судовий збір»споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав,були звільнені від сплати судового збору.

Законом № 484- VШ від 22 травня 2015 року доданого Закону були внесені зміни, які набули чинності з 01 вересня 2015 року, і стаття 5 даного Закону викладена в новій редакції, якою визначено перелік осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору.

Згідно зі ст. 5 Закону, якийбув прийнятий пізнішеЗакону України «Про захист прав споживачів», з 01 вересня 2015 року споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, не відносяться до суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 лютого 1999 року у справі №1-рп/99 зазначив, що принцип, закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Уразііснуваннянеузгодженостіміжнормами,виданимиоднимітимсамимнормотворчиморганом,застосовуєтьсяакт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності.Така неузгодженість може виникнути внаслідок того, що прийняття нової норми не завжди супроводжуєтьсяскасуванням «застарілих» норм з одного й того ж питання.

Таким чином,Закон України «Про судовий збір»єспеціальним законом, положеннями якого визначено порядок справляння судового збору, зокрема, його обчислення, сплата, а також пільги щодо його сплати.

За таких обставин посилання позивача в обгрунтування звільнення від сплати судового збору наЗакон України « Про захист прав споживачів»не може прийматися до уваги.

Відповідно до ч.1ст. 3 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», порядок звернення до суду за судовим захистом урегульованоЦПК. Подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Зокрема, частиною пятою статті 119 ЦПКпередбачено, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору. Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обовязковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина пятастатті 119 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 121 ЦПК) або залишення заяви без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем, всупереч вимогам процесуального закону, не в повному розмірі сплачено судовий збір, як передбачено ЗУ «Про судовий збір».

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання до суду фізичною особою позовної заяви з позовними вимогами немайнового характеру судовий збір оплачується у розмірі 0,4 мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір»у разі коли в позовній заяві обєднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Судовий збір має бути сплачений за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ Обухівського р-н; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37851055;банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) 821018;рахунок отримувача 31213206700449;код класифікації доходів бюджету 22030001.

Крім того, позивачу слід коректно сформулювати прохальну частину позовної заяви.

За таких обставин коли позивач, подаючи позовну заяву, не дотримався вимог, передбачених ст. 119 ЦПК України, його позов повинен бути залишений без руху, на підставі ст.121 ч.1 ЦПК України, а позивачу наданий строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український ОСОБА_2», третя особа: Відділ примусового виконання рішень Управління державної служби Головного Територіального юстиції у Київській області, про визнання припиненим зобовязання за кредитним договором залишити без руху та зобовязати позивача усунути вищевказані недоліки протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали, інакше позовна заява вважатиметься неподаною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Г. Болобан