Рішення № 69982957, 27.10.2017, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2017 р. Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Шалагінової А.В.,

за участю секретаря судового засідання Войтович Г.В.,

позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 51, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою,

ВСТАНОВИВ:

22.12.2016 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою (далі – ДТП), та моральної шкоди, 3% річних. В обґрунтування позову зазначив, що 11.06.2016 ОСОБА_4, керуючи автомобілем «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, на перехресті вул. Гагаріна та пр. Соборного у м. Запоріжжі, рухаючись на заборонений сигнал світлофору (червоний), вчинив зіткнення із автомобілем «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням позивача, що належить позивачеві на праві власності. Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.09.2016 у справі № 335/9815/16-п ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Внаслідок ДТП автомобіль позивача зазнав технічних ушкоджень, а позивачеві були спричинені тілесні ушкодження. ПАТ «НАСК «ОРАНТА» було сплачено позивачеві 45 000 грн. страхового відшкодування за угодою про припинення зобов’язання шляхом передачі відступного. Проте, зазначена сума не покриває матеріальну шкоду, спричинену пошкодженням автомобіля позивача. Так, відповідно до висновку спеціаліста № 394/2/8-16 від 18.08.2016, вартість відновлювального ремонту автомобіля позивача становить 72 725,72 грн. Отже, відповідачі мають сплатити різницю між цією вартістю та фактично отриманою позивачем сумою страхового відшкодування 27 725,72 грн. Крім того, позивач вказує, що на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) відповідачі мають також сплатити йому 3% річних від вказаної суми, що становить за період з 03.08.2016 по 22.12.2016 у розмірі 323,58 грн. та інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 1 722,97 грн. Також, позивачем були понесені витрати на проведення обстежень та придбання ліків на суму 967,20 грн., на проведення дослідження спеціаліста 1 650,00 грн., сплату комісії банку 16,50 грн., транспортування автомобіля до місця огляду та проведення оцінки у розмірі 850,00 грн. ОСОБА_6 іншого, позивач вказує про спричинення йому моральної шкоди, яку оцінює у 25 000,00 грн. Просив стягнути з відповідачів вищезазначені суми та судові витрати зі сплати судового збору.

Також, 22.12.2016 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної ДТП, та моральної шкоди, 3% річних. В обґрунтування позову посилався на аналогічні обставини, що зазначені у позові ОСОБА_1 Вказав, що він на момент ДТП перебував у автомобілі «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 у якості пасажира. Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримав легкі тілесні ушкодження, переніс стрес, біль та фізичні страждання. Також через ДТП було пошкоджено його мобільний телефон, який не підлягав ремонту. Вартість телефону склала 3 327,75 грн. Просив стягнути з відповідачів зазначену суму матеріальної шкоди, 25 000 грн. моральної шкоди та судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 15.02.2017 цивільні справи за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були об’єднані в одне провадження для спільного розгляду.

Ухвалою суду від 10.05.2017 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів, залучене публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

Ухвалою суду від 14.06.2017 залишено без розгляду позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог до ОСОБА_5, а також залишено без розгляду позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог до ОСОБА_5, а ОСОБА_5 – виключена зі складу відповідачів у даній цивільній справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити у повному обсязі, стягнути з ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду у вигляді різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля та сумою страхового відшкодування в сумі 27 725,72 грн., 3% річних від вказаної суми, що становить за період з 03.08.2016 по 22.12.2016 у розмірі 323,58 грн., інфляційні втрати за вказаний період у розмірі 1 722,97 грн., витрати на проведення обстежень та придбання ліків на суму 967,20 грн., на проведення дослідження спеціаліста 1 650,00 грн., сплату комісії банку 16,50 грн., транспортування автомобіля до місця огляду та проведення оцінки у розмірі 850,00 грн., компенсацію за заподіяння моральної шкоди 25 000,00 грн.

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив стягнути з ОСОБА_4 на його користь суму матеріальної шкоди 3 327,75 грн. та компенсацію за заподіяння моральної шкоди 25 000 грн.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_7 у судовому засіданні підтримав позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та просив позови задовольнити. У судове засідання 27.10.2017 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. В силу вимог ст. 169 ЦПК України його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовів, надав суду письмові заперечення, в яких просив залишити позови без задоволення з тих підстав, що угода між ОСОБА_1 та ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про припинення зобов’язання шляхом передання відступного не є укладеною, оскільки не підписана обома сторонами. Проте, у разі врахування вказаної угоди, слід виходити із того, що ОСОБА_1 добровільно зменшив належну йому суму до відшкодування, а тому ОСОБА_4 не повинен нести відповідальності, т.я. зобов’язання в силу ст. 600 ЦК України припинилося. Моральну шкоду також повинна відшкодовувати страхова компанія. Щодо стягнення 3% річних та індексу інфляції, то ст. 625 ЦК України на деліктні відносини не поширюється, а тому ці вимоги також є необґрунтованими. Також, з аналогічних підстав заперечував і проти позову ОСОБА_2 Крім того, пояснив суду, що ДТП сталася не лише з його вини, оскільки водій ОСОБА_1 перевищив швидкість руху, а також мав несправну гальмівну систему. У судові засідання, що відбулись 10.10.2017 та 27.10.2017 відповідач для участі у судових дебатах не з’явився, надавши доказ поважності причини його неявки лише у судове засідання від 10.10.2017. Через канцелярію суду 27.10.2017 надійшла заява відповідача про перенесення розгляду справи, оскільки його представник ОСОБА_8 на лікарняному, а ОСОБА_9 зайнятий у судовому засіданні з розгляду іншої справи. Проте, жодних підтверджуючих ці обставини документів відповідач суду не надав, а також не вказав причини своєї неявки у судове засідання. Тому, враховуючи приписи ст. 169 ЦПК України, повторність неявки відповідача у судове засідання, а також те, що він висловив свої заперечення проти позову та не був обмежений у праві подати докази, суд вважав за можливе закінчити розгляд справи у його відсутність.

Представники відповідача адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у судовому засіданні також заперечували проти задоволення позовів. У судові засідання, що відбулись 10.10.2017, 27.10.2017 представники відповідача також не з’явились, про причини своєї неявки суд не повідомили. Відповідно до положень ст. 169 ЦПК України їх неявка не є перешкодою для розгляду справи, з огляду на що суд вважав за можливе закінчити розгляд справи у їх відсутність.

Представник третьої особи ПАТ «НАСК «ОРАНТА» ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що правовідносини між ОСОБА_1 та страховою компанією припинились переданням відступного, а ОСОБА_2 не звертався до страхової компанії із вимогами про відшкодування шкоди. Просив вирішити позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на розсуд суду відповідно до вимог закону.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали цивільних справ за позовами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, матеріали кримінального провадження № 12016080050003856, суд встановив наступне.

11.06.2016 о 20:45 год. на перехресті вул. Гагаріна та пр. Соборного в м. Запоріжжі сталася ДТП за участю автомобілів «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, та автомобіля «ВАЗ 21099020», державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1

У результаті зіткнення транспортних засобів водій ОСОБА_1 та пасажир його автомобіля ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження, а автомобілі – технічні пошкодження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Ст. 1166 ЦК України передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, а саме:

1.наявність шкоди,

2.протиправність поведінки особи, що завдала шкоду,

3.причинний зв’язок між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою,

4.вина особи, що завдала шкоду.

Згідно з частиною другою статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, діюче законодавство обов’язковою умовою відшкодування майнової шкоди визначає наявність вини особи, а доказом існування такої вини є доведеність неправомірності рішення, дії або бездіяльності цієї особи.

Наявність матеріальної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_1 внаслідок ДТП, підтверджується звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 394/2/8-16 від 18 серпня 2016 р., складеним суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, згідно з яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «ВАЗ 210990–20», державний номер НОМЕР_2, станом на момент проведення дослідження становить 72 725,72 грн., а вартість цього автомобіля до моменту ДТП складала 88 688,32 грн. Перелік пошкоджень вказаного автомобіля наведено у протоколі огляду транспортного засобу, що є додатком до висновку дослідження (арк. справи 59–62). За проведення вказаного дослідження позивач сплатив 1650,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 04.08.2016 (арк. справи 48), а також оплатив банківську комісію 16,50 грн. Також позивач поніс витрати на транспортування автомобіля у розмірі 850,00 грн., підтвердженням чого є товарний чек від 11.06.2016 (арк. справи 10).

Транспортний засіб автомобіль «ВАЗ 210990–20», державний номер НОМЕР_2, належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, підтвердженням чого є технічний паспорт, копія якого наявна в матеріалах кримінального провадження № 12016080050003856 (арк. провадження 23).

Крім того, ОСОБА_1 внаслідок ДТП були завдані легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 2799 від 21.06.2016 (арк. справи 18–21), медичною документацією (арк. справи 22–37).

Позивач ОСОБА_1 зазначає, що на придбання ліків та обстеження витратив 967,20 грн., на підтвердження чого надав чеки та квитанції (арк. справи 14, 17).

Наявність матеріальної шкоди, завданої позивачеві ОСОБА_2 підтверджується висновком про технічний стан мобільного обладнання № 55265, згідно із яким 17.06.2016 ОСОБА_2 здав в сервісний центр для проведення обслуговування мобільний телефон «Nokia RM-978», та після проведених робіт зроблено висновок, що термінал несправний, виявлена деформація системної плати, необхідна її заміна, ремонт в умовах сервісного центру неможливий, ремонт на заводі-виробнику не доцільний. Згідно з товарним чеком від 21.02.2015, вказаний телефон був придбаний ОСОБА_2 за 2 499,00 гривень. Про пошкодження мобільного телефону внаслідок ДТП ОСОБА_2 зазначав і під час його допиту слідчим в межах кримінального провадження № 12016080050003856 (арк. провадження 66–68). За діагностику телефону ОСОБА_2 сплатив 40,00 грн., що підтверджується талоном діагностики від 21.06.2016.

Крім того, ОСОБА_2 внаслідок ДТП були завдані легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком № 2974 від 21.06.2016 (арк. справи 39–42), медичною документацією, копія якої наявна в матеріалах справи. ОСОБА_2 вказує, що на ліки та обстеження витратив 788,75 грн., на підтвердження чого надав товарні чеки на придбання ліків та квитанцію.

Постановою начальника відділення СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 від 05.08.2016 закрито кримінальне провадження № 12016080050003856 від 11.06.2016 у зв’язку із відсутністю в діях водія ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (арк. провадження 104–105). Згідно з вказаною постановою, встановлено невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а саме – здійснення ним руху на заборонений червоний сигнал світлофору.

Постановою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 5 вересня 2016 р. в справі про адміністративне правопорушення № 335/9815/16-п, провадження № 3/335/1139/2016, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави. Постановою суду встановлено порушення водієм ОСОБА_4 вимог п. 8.7.3 (е) Правил дорожнього руху України, а саме – здійснення ним руху на заборонений червоний сигнал світлофору, що спричинило пошкодження транспортних засобів (арк. справи 7–8). Постанова суду є такою, що набрала законної сили.

Також, суд зазначає, що за приписами статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини заподіювача шкоди. Відповідач ОСОБА_4 свою вину у вчиненні ДТП не спростував, постанову суду про притягнення до адміністративної відповідальності не оскаржував, та у судовому засіданні не заперечував проти того, що дійсно здійснив проїзд на заборонений червоний сигнал світлофору.

Таким чином, суд з урахуванням наданих суду доказів, доходить висновку про наявність в діях водія ОСОБА_4 протиправності, вини, а також причинного зв’язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Отже, судом встановлено наявність усіх елементів, які відповідно до статті 1166 ЦК України є підставою для відшкодування шкоди.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля транспортного засобу «LIFAN X60», державний номер НОМЕР_1, була застрахована в ПрАТ «НАСК «ОРАНТА», підтвердженням чого є поліс № АЕ/6477402 від 06.01.2016 (арк. справи 88). Про подію ДТП страхова компанія була проінформована, про що, зокрема, свідчить зміст письмових пояснень щодо позовних заяв представника ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» (арк. справи 154–158).

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов’язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов’язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов’язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов’язання згідно з договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника – в договірному зобов’язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов’язання не виключають одне одного. Деліктне зобов’язання – первісне, основне зобов’язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування – виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов’язково припиняє деліктне зобов’язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов’язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов’язаний виконати обов’язок зі здійснення страхового відшкодування.

Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим для неї (частина друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до статті 511 ЦК України зобов’язання не створює обов’язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов’язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору.

З огляду на вищенаведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов’язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов’язанні.

Таким чином потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов’язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому доособи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Зазначені висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду України у постанові від 20 січня 2016 р. у справі № 6-2808цс15, які є обов’язковими для суду в силу вимог статті 360-7 ЦПК України.

У даному випадку ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» із заявою про виплату страхового відшкодування. Відповідно до угоди про припинення зобов’язань переданням відступного від 23.11.2016, укладеної між ПАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_1, з метою врегулювання страхового випадку (ДТП), що мав місце 11.06.2016 за договором обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АЕ 6477402 від 06.01.2016, керуючись ст. 600 ЦК України, сторони встановили, що загальна сума страхового відшкодування, яка сплачується страховиком за страховою подією 11.06.2016, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб «ВАЗ 21099», д.р.н. АР 4796 АК, складає 45 000 грн., після сплати якої сторони вважають припиненими зобов’язання страховика за полісом АЕ 6477402 від 06.01.2016 щодо події 11.06.2016 (арк. справи 113).

Факт перерахування ОСОБА_1 коштів за вказаною угодою у розмірі 45 000 грн. підтверджується платіжними дорученнями та відомістю (арк. справи 12–13).

Таким чином, зобов’язання ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» щодо здійснення страхової виплати ОСОБА_1 припинились. Проте, виходячи з вищенаведених приписів законодавства та правового висновку Верховного Суду України, припинення цих договірних зобов’язань не означає припинення деліктних зобов’язань водія ОСОБА_4 щодо відшкодування шкоди, завданої ДТП. Тому, заперечення ОСОБА_4 проти позову у цій частині суд вважає необґрунтованими.

Виходячи із того, що сума завданої матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля позивача ОСОБА_1 під час ДТП визначена звітом про оцінку вартості відновлювального ремонту колісного транспортного засобу № 394/2/8-16 від 18 серпня 2016 р., складеним суб’єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10, станом на момент проведення дослідження становила 72 725,72 грн., а ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» виплатило позивачеві ОСОБА_1 45 000,00 грн., тому позивач ОСОБА_1 обґрунтовано, на підставі вимог статті 1194 ЦК України, просить стягнути з відповідача ОСОБА_4 різницю між сумою шкоди та отриманою ним сумою страхового відшкодування, що складає 27 725,72 грн.

Наданий ОСОБА_4 висновок спеціаліста № 79 від 23.10.2017 на стадії судових дебатів шляхом подачі через канцелярію суду разом із заявою про відкладення розгляду справи, не може бути врахований судом як доказ у даній цивільній справі, оскільки був поданий із порушенням вимог ч. 1 ст. 131 ЦПК України.

Проте, суд вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_4 3% річних від вказаної суми шкоди, що складає 323,58 грн. та інфляційних втрат за період з 03.08.2016 по 22.12.2016, що складає 1 722,97 грн., оскільки ці вимоги ґрунтуються на положеннях статті 625 ЦК України, яка не підлягає застосуванню у деліктних правовідносинах. Отже, у цій частині суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача проти позову, а тому у задоволенні цих вимог ОСОБА_1 слід відмовити.

Також, на переконання суду, підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_4 на його користь витрат на проведення дослідження спеціаліста в сумі 1650,00 гривень, що підтверджується квитанцією від 04.08.2016 (арк. справи 48), витрат на транспортування автомобіля у розмірі 850,00 грн., підтвердженням чого є товарний чек від 11.06.2016 (арк. справи 10), та витрат на придбання медикаментів на суму, що підтверджена відповідними чеками 368,76 грн. (353,56 грн. + 15,20 грн. = 368,76 грн.) (арк. справи 14, 17), – оскільки ці витрати позивач поніс саме у зв’язку із ДТП та її наслідками.

Поряд із цим, вимоги позивача про стягнення банківської комісії у розмірі 16,50 грн., витрат на проведення обстеження та медикаменти на суму 598,44 грн. задоволенню не підлягають, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами, а також не ґрунтуються на вимогах закону. Так, банківська комісія не відноситься до матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі статті 1166 ЦК України. На підтвердження витрат позивач надав договір страхування та чек про оплату страховки на суму 550,00 грн., зазначивши, що у такий спосіб здійснив оплату за обстеження, що також не може враховуватися судом як доказ матеріальної шкоди. Чек (копія) на суму 8,00 грн. є неналежної якості, з якого неможливо встановити придбаний товар. Чек (копія) на суму 1,15 грн. містить назву товару «пакет п/ет», що не є медичним препаратом. Інших доказів понесених витрат позивач не надав.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди, яку належить стягнути з відповідача ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1, становить 30 594,48 грн. (27 725,72 грн. + 1 650,00 грн. + 850,00 грн. + 368,76 грн. = 30 594,48 грн.)

Щодо позовних вимог ОСОБА_2, то, як зазначено судом вище, внаслідок ДТП було пошкоджено його мобільний телефон, вартість якого згідно із наданим суду чеком склала 2 499,00 гривень. За діагностику телефону ОСОБА_2 сплатив 40,00 грн., що підтверджується талоном діагностики від 21.06.2016. Також, ОСОБА_2 здійснив витрати на обстеження МРТ у розмірі 435,00 грн., рентген у розмірі 43,35 грн., купівлю медикаментів у розмірі 146,00 грн. та 34,42 грн., що підтверджується товарними чеками.

Оскільки ці витрати позивач ОСОБА_2 поніс саме у зв’язку із ДТП та її наслідками, на підтвердження чого надав суду відповідні докази, тому суд дійшов висновку, що ці витрати підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_4 на його користь.

Судом не береться до уваги наданий ОСОБА_2 товарний чек на суму 130,00 грн. ПП «Ультрабтоскан» від 02.08.2016 із назвою товару «ехо-кс», оскільки позивач не довів, що дані витрати поніс у зв’язку із заподіянням йому шкоди внаслідок ДТП. Крім того, позов ОСОБА_2 взагалі не містить пояснення того, на що саме він витратив 130,00 грн., яку послугу чи товар придбав, та яким чином це пов’язано із заподіянням йому шкоди внаслідок ДТП.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_2 необхідно стягнути суму матеріальної шкоди у розмірі 3 197,77 грн. (2 499,00 грн. + 40,00 грн. + 435,00 грн. + 43,35 грн. + 146,00 грн. + 34,42 грн. = 3 197,77 грн.).

При цьому, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 мав право звернутися до ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» з метою отримання страхового відшкодування, але цього не зробив, – оскільки ці обставини не можуть слугувати підставою для відмови у позові, т.я. в даному випадку у ОСОБА_4 виникли деліктні зобов’язання щодо відшкодування шкоди, а договірні зобов’язання між ПрАТ «НАСК «ОРАНТА» та ОСОБА_2 не виникали. Ця обставина не позбавляє позивача права звернутися із вимогами про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи у її завданні.

Що стосується позовних вимог про стягнення з ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. на користь кожного з позивачів, то суд ці вимоги вважає такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.

Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 4, 5 ст. 23 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з роз’ясненнями, наданими у п.п. 5, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001р., № 1 від 27.02.2009р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Враховуючи, що після настання ДТП та до теперішнього часу завдана позивачу ОСОБА_1 матеріальна шкода не відшкодована, останній тривалий час позбавлений можливості здійснити ремонт пошкодженого автомобіля, з урахуванням тривалості позбавлення можливості користування транспортним засобом, порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, вимушених змінах у життєвих і виробничих стосунках позивача ОСОБА_1, спричинення йому тілесних ушкоджень, що не могло не відбутись на загальному стані здоров’я, а також психологічному стані позивача, та виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 моральної шкоди підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 3 000 грн.

Також суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди суми у розмірі 1 000 грн., яку суд визначив виходячи із глибини та обсягу моральних страждань позивача ОСОБА_2, які він зазнав у зв’язку із ушкодженням здоров’я внаслідок ДТП, емоційного стресу, що призвело до необхідності відвідування лікарів, проведення обстежень та вжиття інших заходів задля поновлення стану здоров’я, а також у зв’язку із пошкодженням його майна (мобільного телефону).

Підсумовуючи вищевикладене, суд задовольняє позов ОСОБА_1 частково та стягує з відповідача ОСОБА_4 на його користь 30 594,48 грн. матеріальної шкоди, 3 000,00 грн. компенсації за заподіяння моральної шкоди. Також суд задовольняє частково позов ОСОБА_2 та стягує з відповідача ОСОБА_4 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 3 197,77 грн. та 1 000,00 грн. компенсації за заподіяння моральної шкоди.

На підставі статті 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачів документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору, у розмірі 551,21 грн. з кожного, що є мінімальним розміром судового збору, встановленим Законом України «Про судовий збір» (станом на час звернення до суду з позовами) за позовними вимогами фізичних осіб майнового характеру.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 30 594 (тридцять тисяч п’ятсот дев’яносто чотири) гривні 48 копійок, компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривні 21 копійка, а всього стягнути 34 145 (тридцять чотири тисячі сто сорок п’ять) гривень 69 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 3 197 (три тисячі сто дев’яносто сім) гривень 77 копійок, компенсацію за заподіяння моральної шкоди у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 551 (п’ятсот п’ятдесят одна) гривні 21 копійка, а всього стягнути 4 748 (чотири тисячі сімсот сорок вісім) гривень 98 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення постановлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 27 жовтня 2017 р.

Повний текст рішення виготовлено 1 листопада 2017 р.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя А.В. Шалагінова