Рішення № 69981059, 23.10.2017, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/7523/15-ц

Провадження № 2/344/143/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2017 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд, Івано-Франківської області в складі

головуючого-судді: Островського Л.Є.

секретаря с/з: ОСОБА_1,

адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, третіх осіб, без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Мазепи-91" про усунення перешкод в користуванні нежитловим приміщенням та визнання нечинними та скасування рішень Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду, уточнюючи позовні вимоги, з позовом до ОСОБА_4, виконавчого Івано-Франківської міської ради про усунення перешкод у користуванні нежитловим приміщенням та визнання нечинними, скасування рішень.

Ухвалою суду від 02.10.2013р. до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача залучено ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Ухвалою суду від 30.11.2016р. до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено Об’єднанняспіввласників багатоквартирного будинку «Мазепи-91» (м.Івано-Франківськ, вул.Мазепи, 91).

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з’явився та не повідомив про причини неявки, хоча повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду.

Відповідач - виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради у судове засідання не з’явився та не повідомив суду про причини неявки, хоча повідомлявся судом про дату, час та місце судового розгляду.

За таких обставин, враховуючи тривалий розгляд судової справи, матеріали справи, суд ухвалив проводити розгляд справи за відсутності відповідачів, з врахуванням вимог ч.5 ст.74 ЦПК України.

Позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідачів, мотивуючі свої вимоги тим, що внаслідок незаконно прийнятих на його думку та думку інших мешканців будинку по вул.Мазепи, 91 в м.Івано-Франківську виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішень, які він просить скасувати, прямо та безпосередньо порушуються його права як власника квартири багатоквартирного житлового будинку на спільну сумісну власність допоміжних приміщень, приміщень загального користування, зокрема приміщення колясочної. Зазначив, що з часу будівництва будинку, його проектом на першому поверсі під’їзду було облаштовано колясочну площею 6,3кв.м., якою користувалися усі мешканці будинку(під’їзду). Однак, з часу, як відповідач ОСОБА_4 придбав квартиру АДРЕСА_1 на першому поверсі, колясочна останнім була приєднана до квартири №21 без відома та дозволу мешканців будинку. Крім того, як з’ясувалось пізніше, на основі прийнятих виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради рішень №157 від 16.03.2010р. та №477 від 05.08.2011р., №547 від 14.09.2011р. відповідачем ОСОБА_4 здійснювалось переобладнання житлового приміщення квартири №21 у торгово-офісне приміщення, із включенням колясочної в загальну площу квартири, отримано проект влаштування входу в торгово-офісне приміщення зі сторони зелених насаджень та земельної ділянки для обслуговування будинку (на прибудинковій території).

Незрозумілими досі для мешканців будинку та позивача є отримані відповідачем правовстановлюючі документи на приміщення, яке він придбав у 2008році площею 33,6кв.м., а право власності отримано на торгово-офісне приміщення площею 44,9кв.м.

Вищевикладене прямо порушує права позивача та інших співвласників багатоквартирного житлового будинку, у якому вони проживають, зокрема і в даний час, коли у них створено ОСББ. Просить суд позов задоволити у повному обсязі, врахувати письмові докази, долучені позивачем до матеріалів справи, доводи, наведені у відповідних заявах сторони позивача.

Треті особи без самостійних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_7 та представник ОСББ «Мазепи-91» голова ОСББ ОСОБА_12 підтримали позицію позивача у повному обсязі. Просили позов задоволити.

Ознайомившись із матеріалами справи, дослідивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, які надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, додатково витребувані судом для повного та всебічного розгляду справи по суті, вислухавши пояснення позивача, його представника, третіх осіб, з’ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить квартира АДРЕСА_2, яка розташована у під’їзді №3. У під’їзді 10 квартир, у тому числі квартира №21 (торгово-офісне приміщення), що належить на праві приватної власності ОСОБА_4

Згідно проекту будівництва та плану першого поверху у зазначеному під’їзді на першому поверсі було облаштовано приміщення загального користування – колясочна, площею 6,3кв.м., яка примикала до квартири №21.

Згідно інформації про по поверховий план на будинок №91 по вул.Мазепи (вимога державного виконавця ВДВСІвано-Франківського МУЮ №В-6/2-19/12812 від 22.05.2015р.) станом на 1991рік житлове приміщення квартири «21 по вул.Мазепи, 91 загальною площею 33,6кв.м. відокремлене від допоміжного приміщення колясочної площею 6,3кв.м.

За змістом ст.ст.13, 41, 92 Конституції України, усі суб’єкти права власності рівні перед законом; кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю: право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом: правовий режим власності визначається виключно законамиУкраїни.

Статтями 316-319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна. Усі суб’єкти права власності є рівними перед законом.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватись моральних засад суспільства.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 02.06.2008р. ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_3, однокімнатну, загальною площею 33,6кв.м.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.10.2010р., ОСОБА_4 є власником торгово-офісного приміщення по вул.Мазепи, 91/21 в м.Івано-Франківську загальною площею 44,9кв.м., підстава: рішення виконавчого комітету від 05.08.2010р.

Рішенням №157 від 06.03.2010р. виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради ОСОБА_4 дозволено розроблення містобудівного обґрунтування для переобладнання квартири №21 на вул.Мазепи, 91 в м.Івано-Франківську під торгово-офісні приміщення. Підставою прийняття рішення стала реєстрація договору купівлі-продажу квартири від 02.06.2008р.

При цьому як вбачається із матеріалів справи до заяви ОСОБА_4 було долучено план квартири №21, договір купівлі-продажу даної квартири, довідка ЖЕО та технічний паспорт на квартиру площею 33,6кв.м. письмова згода власників інших квартир відсутня.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №447 від 05.08.2010р. за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на торгово-офісне приміщення по вул.Мазепи, 91/21 в м.Івано-Франківську загальною площею 44,9кв.м.

Рішенням виконавчого комітету №547 від 14.09.2011р. було внесено зміни в п.1.5 рішення №157 від 16.03.2010р. та надано дозвіл ОСОБА_4 для переобладнання квартири №21 на вул.Мазепи, 91 в м.Івано-Франківську під торгово-офісні приміщення з влаштуванням входу (реєстрація договору купівлі-продажу квартири №902 від 02.06.2008р.). Зобов’язано ОСОБА_4 оформити право користування земельною ділянкою та внести зміни до угоди про участь у соціально-економічному розвитку міста.

Відповідно до ч.2ст.382 ЦК України, власникам квартири у багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Як зазначив Конституційний суд України у своєму рішенні від 09.11.2011р. по справі №14-рп/2011, за законодавством України допоміжне приміщення у дво- або багатоквартирному будинку, гуртожитку має своє функціональне призначення, яке полягає у забезпеченні експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців.

Під поняттям «мешканці» треба розуміти власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень будинку, які проживають у будинку, становлять визначене коло суб’єктів, які реалізують право спільної сумісної власності на окремий її об’єкт – допоміжні приміщення.

Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (стаття 41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (стаття 55 Конституції України). Відповідно до Конституції України всі суб'єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всіквартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права без згоди інших співвласників користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, одноосібно їх використовувати, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

29.06.2016р. мешканцями будинку №91 по вул.Мазепи в м.Івано-Франківську було зареєстровано Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «мазепи-91», керівником якого обрано ОСОБА_12 (третя особа).

На час виникнення даних правовідносин та звернення позивача до суду ОСББ не існувало, однак норми Закону «Про ОСББ» були діючими.

Враховуючи прийняття Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» (ст..1 та ч.2 ст.10), визначальним для віднесення приміщень до допоміжних є відповідність приміщення встановленому законом критерію : тобто цільове призначення цих приміщень – забезпечення експлуатації будинку та/або побутове обслуговування мешканців будинку, «в процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

Відповідно до п. 41 Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 8 жовтня 1992 р. № 572, не підлягають приватизації допоміжні приміщення жилих будинків, які призначені для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку (приміщення теплопунктів, котельних, сміттєзбірників, колясочних, приміщення, через які прокладені мережі комунікації, а також приміщення, які використовуються для розміщення обслуговуючого будинок персоналу та складські приміщення).

Те саме тлумачення надається Конституційним судом України в рішенні від 02.03.2004р. п.1.1 якого встановлено, що «Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) стають об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, і передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, виготовлення правовстановлюючих документів.».

Відповідно до п.2ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та офіційного тлумачення даного пункту в Рішенні Конституційного Суду №4-рп/2004 допоміжні приміщення стають об’єктом права спільної власності співвласників багатоповерхового будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир і вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися цими приміщеннями.

Ніхто з власників квартир без згоди інших не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями та одноосібно їх використовувати.

Із наявних письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, а саме: Акт колективного обстеження входу до колясочної в присутності мешканців будинку та депутата Івано-Франківської міської ради, Акти комісії з ЖЕО-7, Акти обстеження з ЄРЦ, постійні перевірки представників Івано-Франківської міської ради вбачається самовільне приєднання відповідачем ОСОБА_4 приміщення колясочної до його квартири №21, оскільки колясочна збудована та примикає тільки до квартири №21, вхід до колясочної замурований з внутрішньої сторони квартири №21, двері при вході до колясочної були залишені відповідачем для імітації «входу». Крім того, станом на час звернення позивача до суду та станом на дату розгляду справи по суті відповідачами не надано жодних доказів того, що вирішення спору в добровільному порядку можливе чи надало позитивних результатів.

Із отриманих на вимогу суду матеріалів інвентаризаційної справи з Івано-Франківського ОБТІ вбачається наступне: у плані – схемі спірного приміщення колясочна приєднана до площі квартири шляхом демонтажу несучої стіни, тобто переобладнано внутрішній вхід до неї, колясочна зазначена як кладова, площа вказана як 44,9кв.м. . Окремий розрахунок площ зазначений та розписаний у технічному паспорті на приміщення №21 за 14.10.2010р. (а.с.98.) шляхом додавання площ інших приміщень будинку із вказівкою на загальну площу 57,3кв.м.

При цьому слід звернути увагу, що технічний паспорт на квартиру чи інше приміщення не є правовстановлюючим документом, а лиш містить технічні характеристики та план приміщення.

Натомість протягом усього розгляду справи ні позивачем, ні відповідачами, ні третіми особами по справі не надано суду жодних доказів, в тому числі рішень органів місцевого самоврядування, чи нормативно правових актів, які б надавали дозвіл на переведення квартири АДРЕСА_4 у нежитлове приміщення (чи торгово-офісне як в даному випадку), так само як і не долучено дозволів на включення приміщення колясочної в загальну площу квартири №21.

Відсутні документи, які б визначали /встановлювали правомірність отримання відповідачем ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на торгово-офісне приміщення саме площею 44,9кв.м. по вул.Мазепи, 91/21 в м.Івано-Франківську, враховуючи, що відповідач придбав квартиру №21 згідно договору купівлі-продажу квартири від 02.06.2008р.площею 33,6кв.м.

У відповідності до ст..383 ЦК України, власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, але за умови, що ці зміни не призведуть до порушення прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до ст..8 Житлового Кодексу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило не допускається. Як виняток це може відбуватись в разі визнання їх непридатними для проживання і лише за рішенням виконкому, рад місцевого рівня.

При цьому обов’язковою умовою надання дозволу на переведення житлового приміщення у нежитлове є отримання згоди сусідів (ст..152 ЖК України, Положення «Про порядок переобладнання житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках під заклади громадського призначення», затверджений міськвиконкомом Івано-Франківської міської ради №360 від 05.11.1996р. із змінами і доповненнями).

Виконкомом Івано-Франківської міської ради відповідачу надано рішення та дозвіл на виготовлення містобудівного обґрунтування для переобладнанняквартири №21 підторгово-офісне приміщення із влаштуванням входу, отриманням права на користування земельною ділянкою без письмової згоди позивача та мешканців будинку, одночасно отримуючи на свою адресу неодноразові звернення тих же мешканців будинку про порушення їх прав, вчинення відповідачем незаконних дій щодо самозахоплення колясочної, тощо.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України.

У Конституції України зазначено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина друга статті 144). Цьому конституційному положенню відповідають Закон, у частині десятій статті 59 якого визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку, та інші закони України

Зі змісту частини другої статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 Закону вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальної юрисдикції, тобто в судовому порядку. Однак, як вважає Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009р. у справі №1-9/2009, це не позбавляє орган місцевого самоврядування права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Конституційний Суд України зазначає, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують протии їх зміни чи припинення.

Вищевикладеним вимогам законів, а також нормам та правилам Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 8 жовтня 1992 р. № 572, Положення «Про порядок переобладнання житлових та нежитлових приміщень у житлових будинках під заклади громадського призначення», затверджений міськвиконкомом Івано-Франківської міської ради №360 від 05.11.1996р. із змінами і доповненнями, Типових регіональних правил забудови, що затверджені наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 10.12.2001р. з подальшими змінами, рішення Івано-Франківської обласної ради №86-4/2002 від 22.11.2002р., погодженого Держбудом України про затвердження правил забудови населених пунктів Івано-Франківської області, тощо, - оскаржувані у судовому порядку рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради не відповідають.

При розгляді справи по суті вимог суд бере також до уваги і наявні у матеріалах справи письмові докази, які в сукупності підтверджують невідповідність дій відповідачів вимогам закону та пряме порушення прав позивача, а також інших мешканців під’їзду №3 та будинку №91 по вул.Мазепи в м.Івано-Франківську на спільне користування допоміжним приміщення – колясочною, право брати участь у вирішенні питань переведення житлових приміщень будинку на нежитлові з метою захисту своїх інтересів.

Зокрема, лист з Управління земельних відносин про відсутність рішень виконавчого комітету та сесії Івано-Франківської міської ради про надання ОСОБА_4 в користування земельну ділянку по вул. Мазепи, 91 в м. Івано-Франківську; лист з Управління ДАБІ в області про невідповідність поданої ОСОБА_4 документації та скасування декларації про початок виконання будівельних робіт з реконструкції торгово-офісних приміщень на вул.Мазепи, 91/21 в м.Івано-Франківську та скасування декларації про готовність об’єкта до експлуатації; лист з Управління з питань надзвичайних ситуацій щодо встановлення при комісійному обстеженні причинно-наслідкового зв’язку між проведенням будівельних робіт у приміщенні №21 та часткової руйнації конструкції (фундаменту) будинку, здійснення робіт із застосуванням вогненебезпечних горючих матеріалів, тощо.

З вищевикладеного вбачається, що відповідач ОСОБА_4 отримав рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради щодо зміни/переобладнання квартири №21 у торгово-офісні приміщення з порушенням вимог законодавства, при цьому належним чином не отримавши жодних дозволів на їх виконання та реалізацію, окрім свідоцтва на право власності на торгово-офісне приміщення, площа якого не відповідає попереднім правовстановлюючим документам на квартиру та не підтверджена жодними належно допустимими доказами.

Відповідно до ч.1ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За наведених вище обставин, суд вважає позовні вимоги підставними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, ст..ст. 382, 383 ЦК України, Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та офіційного тлумачення даного пункту в Рішенні Конституційного Суду №4-рп/2004, керуючись ст. ст. 88, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_3 - задоволити.

Зобов”язати ОСОБА_4 усунути ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11М перешкоди в доступі до допоміжного приміщення - (колясочної) розміщеної на першому поверсі під”їзду № 3 будинку № 91 по вул. Г.Мазепи м.Івано-Франківська, шляхом демонтажу замурованого входу до неї зі сходового маршу, демонтажу входу з калясочної в кімнату № 21, відновити її попередній стан з демонтажом встановленого технічного обладнання.

Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.03.2010 року № 157 про дачу дозволу ОСОБА_4 на розроблення містобудівного обгрунтування для переобладнання квартири АДРЕСА_5 під торгово-офісні приміщення.

Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.08.2010 року № 477 в частині реєстрації права власності за ОСОБА_4В торгово- офісного приміщення 21 площею 44,9 кв.м. по вул. Г.Мазепи, 91 в м.Івано-Франківську та видане на підставі даного рішення Свідоцтво про право власності на нерухоме майно без номера від 18.10.2010 року ( торгово-офісне приміщення 21 в будинку 91 по вул. Г.Мазепи в м.Івано-Франківську).

Визнати недійсним та скасувати рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 14.09.2011 року № 547 про внесення змін в п.1.5 рішення Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 16.03.2010 року № 157 щодо влаштування окремого входу до квартири АДРЕСА_6 та оформлення права користування земельною ділянкою для входу до неї зі сторони лоджії.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 - 2236,50 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених статтею 294 ЦПК України, залишається без розгляду, якщо апеляційний суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя Л.Є. Островський