Рішення № 69980163, 03.11.2017, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

вул. Сосновського,38 м. Коростень Коростенський район Житомирська область Україна 11500

провадження №2/279/401/17

Справа № 279/5082/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Коростенський міськрайонний суд

Житомирської області

у складі: головуючого судді Волкової Н.Я.

з секретарем Прокопчук І.В.

за участю:

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Коростені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позики та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась з позовом про стягнення боргу за договорами позики та моральної шкоди, зазначивши, що 03.07.2013 року позичила відповідачеві 2000 доларів США, що на день написання позовної заяви становить 53140 гривень, яку він мав повернути протягом 3-4 місяців. 07.09.2013 року вона позичила відповідачеві 1500 доларів США, що на день написання заяви становить 39855 доларів США. У серпні-вересні 2014 року відповідачем було повернуто 500 доларів США та 10500 гривень, про що вона видала йому розписки. Іншу частину позики відповідач не повернув станом на 26.08.2016 року має заборгованість в сумі 69210,00 грн.. Невиконання відповідачем грошового зобов’язання заподіяло їй моральну шкоду, яку вона оцінює в 10000 грн..

Просила стягнути з відповідача 69210 грн. боргу за договорами позики та 10000 грн. моральної шкоди, понесені судові витрати.

Позивач свої вимоги підтримала, просила їх задовольнити, пояснила, що двічі давала відповідачеві кошти в борг: першу позику в сумі 2000 доларів США, з яких він віддав 500 доларів та 10500 грн., вдруге 1500 доларів США. По першій позиці не повернуто 500 доларів США, друга позика не повернула. З вимогою про повернення боргу зверталась весною 2016 року.

Відповідач позовні вимоги не визнав, пояснив, що дійсно двічі брав у позивача в борг кошти, писав їй про це розписки, однак з вересня 2013 року почав повертати борг по першій розписці, повернув всю суму. Позивач написала йому розписки, повернула оригінали його розписок, однак в подальшому їх викрала. Зникнення розписок виявив, коли позивач звернулась до суду.

Вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази та проаналізувавши їх в сукупності, суд дійшов висновку про наступне :

Судом встановлено, що сторонами було укладено два договори позики, з приводу невиконання умов яких виник спір, який регулюється положеннями параграфу 1 глави 71 книги 5 ЦК України.

03.07.2013 року сторони уклали договір позики, за яким відповідач отримав від позивача на 3-4 місяці 2000 доларів США, що підтверджено розпискою від 03.07.2013 року. 07.09.2013 року сторони уклали договір позики, за яким відповідач отримав від позивача 1500 доларів США, що підтверджено розпискою від 07.09.2013 року Відповідач не заперечує факт отримання позики та написання розписок, однак зазначає про те, що позичені кошти ним повернуті.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дали показання про те, що їм відомо, що відповідач брав в борг у позивача, однак з нею розрахувався, хоча особисто вони не бачили, як повертались кошти. Свідок ОСОБА_6 свідчив про те, що відповідач борг повернув. Він особисто передавав батькові кошти, а той передавав їх позивачеві, хоча особисто цього він не бачив. Свідок ОСОБА_7 повідомив, що 3-4 роки тому відповідач позичав в нього 500 доларів США та 7000 грн., щоб віддати борг. Свідок ОСОБА_8 свідчила про те, що, будучи в гостях у сторін, чула про позику грошей, відповідач показував розписки, говорив, що позичив кошти. Свідок ОСОБА_9 показала, що позивач проживала разом з відповідачем, що коли в кінці 2015 року вони разом робили прибирання в будинку, то в останній кімнаті знайшли блокнот, позивач при ній говорила, що там розписки і забрала їх собі.

Згідно ст.1049,ч.1 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов’язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов’язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов’язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов’язанням її повернення та дати отримання коштів.

Представлені позивачем розписки про отримання відповідачем позик містять дані щодо особи позичальника та позикодавця, часу отримання позики, розміру отриманої позики, зобов’язання повернення позики, тому є письмовими документами, що підтверджують факт укладення договорів позики, їх умови, посвідчує факт отримання відповідачем позик саме у позивача.

Зроблені судом висновки узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України (справи №6-1967цс15, №6-50цс16).

Відповідач не заперечує факту укладення угод, однак зазначає про те, що свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Згідно положень ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов’язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов’язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов’язання.

Оригінали розписок знаходяться у позивача, доводи відповідача про те, що вони були викрадені судом не приймаються, оскільки доказів зазначеної обставини відповідачем не представлено, показання свідка ОСОБА_9 також не підтверджують факт викрадення позивачем саме розписок, якими позивач обґрунтовує свій позов, проведена відділом поліції перевірка звернення відповідача такий факт також не підтвердила.

В обґрунтування доводів про повернення позик позивачем надано суду два аркуші паперу, на яких виконані рукописні записи (а.с.26,27), однак зазначені записи не містять даних, на підставі яких було б можливо зробити висновок, що ними підтверджується повернення відповідачем позивачеві отриманих позик. Вимогам, які пред’являються до розписки як документу, що підтверджує факт повернення позики, представлені записи не відповідають, оскільки не містять жодної інформації ні щодо осіб, між якими виникли відносини, ні щодо правової природи цих відносин.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про те, що сторонами було укладено договори позики, відповідач свій обов’язок щодо повернення отриманих позик вчасно та належним чином не виконав, про що свідчить знаходження у позивача оригіналів розписок про надання позик, позовна вимога про стягнення боргу є обґрунтованою.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача сум в національні грошовій одиниці, що еквівалентна неповернутій сумі позик, то розрахунок таких сум проводиться відповідно до курсу долара США на час подання позовної заяви, а саме: 02.11.2016 року, який складав 25,59 грн. за один долар США.

Враховуючи, що відповідачем було повернуто 500 доларів США та 10500 грн., еквівалент яких, враховуючи курс долара США на час їх повернення, становить 789,53 доларів США (1500 грн. станом на 08.08.2014 р. = 118,95 доларів США (курс 12,61 грн. за долар США), 1000 грн. станом на 19.09.2014 року = 79,30 доларів США (курс 12,61 грн. за долар США), 8000 грн. станом на 23.09.2014 р. = 591,28 доларів США (курс 13,53 грн. за долар США)), то неповернутими за договором від 03.07.2013 року є 710,47 доларів США, еквівалент яких становить 18.180,93 грн., неповернутими за договором від 07.09.2013 року є 1500 доларів США, еквівалент яких становить 38385 грн., а всього 56565,93 грн.. (курс станом на 02.11.2016 року 25,59 грн. за долар США).

Враховуючи, що між сторонами виник спір щодо виконання договірних зобов’язань, що не передбачає можливості стягнення моральної шкоди, вимога про стягнення моральної шкоди є безпідставною, тому задоволенню не підлягає.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Відповідно до частини задоволених вимог з відповідача стягуються понесені позивачем судові витрати.

На підставі викладеного , керуючись ст. ст. 3,6,11,15,60,209,212-218 ЦПК України, ст.545,1046,1047,1049,1050 ЦК України,

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 18180 (вісімнадцять тисяч сто вісімдесят) гривень 93 копійки боргу за договором позики від 03.07.2013 року та 38385 (тридцять вісім тисяч триста вісімдесят п’ять) гривень боргу за договором позики від 07.09.2013 року, а всього 56565 (п’ятдесят шість тисяч п’ятсот шістдесят п’ять) гривень 93 копійки.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 494 (чотириста дев’яносто чотири) гривні 16 копійок судових витрат.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через Коростенський міськрайонний суд в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а стороною, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення рішення, - в той же строк з дня отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а в разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним судом, якщо рішення не було скасовано .

Суддя Волкова Н.Я.

копія згідно з оригіналом