Вирок № 69980026, 02.11.2017, Житомирський районний суд Житомирської області

КП№ 278/224/17

УКРАЇНА

Житомирський районний суд Житомирської області

В И Р О К

Іменем України

02 листопада 2017 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді Баренко С.Г., за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І., прокурорів Мохарева О.А., Тещенка М.М., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, його законного представника ОСОБА_10, ОСОБА_11, його захисника ОСОБА_12, представника ОСОБА_13 ОСОБА_14, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» ОСОБА_15, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за яким обвинувачується:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, на утриманні має неповнолітню дитину, працює водієм у ТОВ «Компанія Янг», проживає за адресою: м. Камянське (Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1,

за частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК) ,-

ВСТАНОВИВ:

16.11.2016 о 07 год. 38 хв. ОСОБА_1 керував технічно справним автопоїздом у складі: сідлового тягача «ДАФ XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ №474553 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» (далі ТОВ) та спеціалізованого напівпричепа «ОСОБА_14 NS3F», номерний знак НОМЕР_2, який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СТХ №325047 належить ТОВ «Вельтон-Україна» та рухався по правій смузі руху проїзної частини автодороги «Житомир Могилів-Подільський» у напрямку до м. Бердичева, Житомирської області, перевозячи вантаж загальною вагою 11378 кг.

У цей час на 16-ому км. + 700 м. зазначеної автодороги поблизу с. Двірець, Житомирського району ОСОБА_1, будучим завчасно попередженим дорожнім знаком 1.13 «Слизька дорога» і табличками до дорожніх знаків 7.12 «Ожеледиця», 7.13 «ОСОБА_14 покриття» та 7.2.1 «Зона дії 5 км.» відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі ПДР), проігнорував їх. Рухаючись по слизькому дорожньому покриттю з наледенінням, яке відповідно до висновку експерта 1285/17-42/1620/17-

52 від 13.09.2017 до того ж знаходилося у засніженому стані, не розчищене від снігу та не оброблене протиожеледними сумішами, з наявними льодяними напливами і колійністю, обвинувачений, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР, був неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожніх умов, а саме стану поверхні проїзної частини (чистоти, рівності, шорсткості, зчеплення), не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожніх умов і стану свого ТЗ, що унеможливило постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; не впорався з керуванням автопоїзда, допустив його бічний занос ліворуч, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де передньої частиною напівпричепа «ОСОБА_14 NS3F» у складі із сідловим тягачем «ДАФ XF 95.430» зіткнувся із передньої лівою кутовою частиною передка кузова рейсового маршрутного автобуса «БАЗ А079.24», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_16, який на цьому ТЗ, перевозячи 33 пасажира, рухався у зустрічному напрямку в сторону до м. Житомира.

Внаслідок цієї ДТП настала смерть ОСОБА_16, пасажирам автобуса потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_4 спричинені тяжкі тілесні ушкодження; а іншим: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_17 середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Потерпілі звернулись із цивільними позовами на різні суми про стягнення з ТОВ, з яким ОСОБА_18 на час ДТП перебував у трудових відносинах, моральної шкоди, а зі страхової компанії, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність ТОВ за пошкодження майна та шкоду здоровю матеріальні збитки.

Обвинувачений свою винуватість визнав у повному обсязі. У суді пояснив, що він працює водієм у ТОВ. 16.11.2016 на виконання трудових обовязків, керував належним ТОВ автомобілем «ДАФ» на автодорозі Житомир Могилів-Подільський поблизу с. Двірець, Житомирського району. З огляду на погодні умови він рухався зі швидкістю приблизно 40 км/год. Вказав на значні пошкодження дорожнього покриття з глибокими осіданнями, вибоїнами, льодяними наростами, яке до того ж було неочищене від снігу та не було посипане спеціальними сумішами. Обвинувачений бачив попереду попереджувальний знак «Ожеледиця» і як водій із значним досвідом у керуванні ТЗ знав, що якщо він змінить напрямок чи швидкість руху, то безперечно створить аварійну обстановку, а тому він продовжив рух за обраною швидкістю. Однак, наїхавши на льодяний наріст на дорозі його автомобіль «склало» навпіл: тобто кузов ТЗ став перпендикулярно до напівпричепу та одночасно «занесло» на зустрічну смугу руху де і відбулося зіткнення із автобусом «БАЗ». У такий ситуації обвинувачений не міг контролювати рух свого ТЗ. Після ДТП він намагався витягнути водія автобуса, якого затиснуло та врятувати його. У вчиненому щиро розкаявся, шкодує про свій вчинок, вибачився перед потерпілими. Пояснив, що за статками він міг надати допомогу лише одному потерпілому - військово службовцю. Підтвердив наявність у нього на утриманні малолітньої дитини та просив застосувати до нього законодавство про амністію.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 зайняв аналогічну правову позицію. Зазначив, що хоча ОСОБА_1 не впорався із керуванням ТЗ у складних дорожніх умовах, одночасно, з посиланням на наявність снігового накату, колійності, не очищення дороги від снігу, льоду, відсутності спеціальної суміші від ожеледиці, показання експерта в суді та висновки комплексної дорожньо - технічної експертизи про недоліки в утриманні проїзної частини дороги на місці ДТП, наполегливо твердив, що причиною пригоди були істотні недоліки в утриманні проїзної частини дороги посадовими особами Державного підприємства «Житомирський облавтодор». Вказуючи на ставлення обвинуваченого до злочину, його позитивну характеристику, наявність на утриманні неповнолітньої дитини, відсутності жодних даних про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, стосовно цієї дитини, просив звільнити останнього від призначеного будь якого покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році».

Потерпіла ОСОБА_3 розповіла, що її чоловік ОСОБА_16 працював водієм на рейсовому автобусі. 16.11.2016 вранці вона телефонувала чоловіку однак він не відповідав. Цього ж дня син повідомив їй, що чоловік загинув у ДТП з вини обвинуваченого. Щодо міри покарання та застування амністії, потерпіла поклалася на розсуд суду. Просила повністю задовольнити її цивільний позов, з урахуванням додаткових матеріальних витрат на памятник загиблому, а всього у загальній сумі 60348 грн. та на відшкодування спричиненої неї моральної шкоди, яка у грошовому еквіваленті становить 250000 грн. з підстав, зазначених у позові (том 1, а.с. 84-92, том 2 а.с. 150-156, том 3, а.с. 119-120).

За свідченнями потерпілого ОСОБА_11 після отриманих у даній ДТП 16.11.2016 тяжких травм та довготривалого лікування, він частково втратив память, а тому обставин даної пригоди не памятає. З урахуванням погіршення здоровя, фізичних страждань, вимушених суттєвих змін у його житті, просив стягнути на його користь 150000 грн. моральної та 20810 грн. матеріальної шкоди та суворо покарати ОСОБА_1 Його захисник ОСОБА_12 додала, що ОСОБА_11 на даний час визнаний інвалідом. Оскільки медичних висновків про настання інвалідності саме з вини ДТП на даний час потерпілий суду представити не може, а тому позовні вимоги він не збільшував. У питанні щодо амністії поклалася на розсуд суду (том 1, а.с. 93-105, том 2 а.с. 137-148, том 2, а.с. 177-180).

Потерпілий ОСОБА_4 суду показав, що 16.11.2016, з самого ранку, він на рейсовому автобусі під керуванням ОСОБА_16 їхав до м. Житомира. Стан дороги був поганим внаслідок льодяних напливів, ожеледиці, відсутності жодних посипань. В автобусі усі місця були зайняті, а тому декілька пасажирів їхали стоячи. Потерпілий по дорозі заснув, а поблизу с. Двірець він відчув удар та втратив свідомість. До тями прийшов біля задніх дверей автобуса на сходинках, виходячи з автобуса, він не зміг стати на одну ногу, яка була зламана в ДТП. На дорозі, в іншій смузі руху він побачив «фуру», яка зіткнулась із рейсовим автобусом. Його разом з іншими забрала швидка допомога. Зазначив, що до ДТП він неофіційно працював, але після цієї пригоди він отримав травму ноги і був вимушений звільнитися. Просив задовольнити його позовні вимоги про відшкодування 70000 грн. моральної шкоди та 1342 грн. 73 коп. матеріальної шкоди, завданої злочином (том 1, а.с. 177-179).

За поясненнями потерпілого ОСОБА_5 16.11.2016 вранці, перебуваючи на зупинці в с. Рея, чекав на автобус, по приїзду якого зайшов до салону разом ще з одним пасажиром. Оскільки місць в автобусі не було, він став на другій сходинці біля дверей автобуса. Вказав на жахливий стан проїзної частини дороги. Водій рейсового автобуса не перевищував швидкість, але на думку потерпілого, з урахуванням погодних умов і незадовільного стану дороги, водій мав би їхати повільніше. Не доїжджаючи до с. Двірець, потерпілий почув слова водія: «Дивись, що він робить» і через вікно побачив фуру синього кольору із напівпричепом, яка їхала на великій швидкості. Через декілька секунд фура почала «підстрибувати» на дорозі, виїхала на зустрічну смугу і зіткнулась із автобусом у передній частині, зі сторони водія. Випавши з автобуса, потерпілий побачив на дорозі ОСОБА_1 Внаслідок отримання тілесних ушкоджень, потерпілий зазнав моральних страждань, які оцінює в 50000 грн. та 7702 грн. матеріальних збитків. Просив його вимоги задовольнити у повному обсязі (том 1 а.с. 106-120, том 2 а.с. 133-136, 157-163).

За показаннями потерпілої ОСОБА_6 16.11.2016 о 07 год. 40 хв. вона їхала рейсовим автобусом до м. Житомира. Дорога була дуже слизькою. Не доїжджаючи до міста, вона відчула удар та втратила свідомість. Внаслідок ДТП потерпіла отримала важку травму ноги, довго лікувалась, звільнилася із роботи, а обвинувачений жодного разу не запропонував їй матеріальну допомогу, тому вона заявила цивільний позов, в якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просила стягнути на її користь 10249 грн. матеріальних збитків та 100000 грн. моральної шкоди (том 1, а.с. 19-26, 192-195, том 2, а.с. 147-149).

Потерпіла ОСОБА_13 просила справу розглядати без її участі. ЇЇ представник підтримав збільшений потерпілою цивільний позов про стягнення на її користь 300000 грн. моральної шкоди, з урахуванням фізичних страждань внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, та 7036 грн. матеріальних збитків, які складаються з витрат на придбання ліків, поїздок до лікарні, вартості пошкоджених рукавиць. Зауважив, що ОСОБА_1 не цікавився станом здоровя потерпілої та жодного разу не пропонував їй допомогу (том 1, а.с. 27-46, 180, 233-238).

Потерпіла ОСОБА_7 розказала що 16.11.2016 близько 07-ої год. ранку вона виїхала з м. Бердичева, рейсовим автобусом до м. Житомира. Дорога була у жахливому стані, а тому автобус постійно «заносило». Поблизу м. Житомира вона почула крик і в цю ж секунду різкий удар. Опинившись на вулиці вона побачила автобус, із пошкодженою передньою частиною, з боку водія. Хвилин через 30 приїхала швидка допомога та забрала постраждалих. Просила стягнути з ТОВ 50000 грн. заподіяної неї моральної шкоди, а зі страхової компанії витрати на лікування в сумі 1891 грн. 41 коп. (том 1 а.с. 47-54).

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_9 показав, що 16.11.2016 він їхав рейсовим автобусом з м. Бердичева, швидкість якого по слизькій дорозі становила близько 60 км/год. Підїжджаючи до м. Житомира він відчув удар та опинився на підлозі. Коли оговтався, вийшов з автобусу та зрозумів що сталася ДТП. На місці події він бачив обвинуваченого. Потім потерпілого забрала швидка допомога.

Просив задовольнити його позов про відшкодування йому 60000 грн. моральної шкоди, заподіяної злочином та 10762 грн. матеріальних збитків (том 1 а.с. 63-70).

За показаннями потерпілого ОСОБА_8 дорога з м. Бердичева була слизькою, з вибоїнами, з льодяними наростами. 16.11.2016 вранці він сів на місце у задньому ряду пасажирських сидінь в автобусі до м. Житомира та одразу заснув. Поблизу с. Двірець потерпілий відчув, як автобус почав різко гальмувати, а потім відбулося зіткнення. Вийшовши з автобуса, він побачив, що фура вдарила автобус у передню частину. Повністю підтримав заявлений ним цивільний позов про відшкодування йому 60000 грн. моральної шкоди і 5630 грн. матеріальних збитків (том 1, а.с. 55-62, том 3, а.с. 121-122).

Потерпіла ОСОБА_17 звернулася із заявою про розгляд справи без її участі, просила призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду. Заявила цивільний позов, про стягнення з ТОВ 30000 грн. моральної шкоди і зі страхової компанії - 22398 грн. матеріальної шкоди (том 1, а.с. 71-92, 180, 186, том 2, а.с. 125-132).

Інші потерпілі також просили призначити ОСОБА_1 покарання на розсуд суду, не заперечували щодо застосування до останнього Закон України «Про амністію в 2016 році».

З аналізу наведених показаній потерпілих убачається, що вони не суперечать поясненням самого обвинуваченого, доводять отримання ними тілесних ушкоджень з причин ДТП, що розглядається, а також наявність льодяних напливів, снігового накату на дорозі, де сталася ДТП. Факт перевезення водієм пасажирів поза квитками з порушенням пунктів 4, 6 статті 148 «Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту».

Представник ТОВ ОСОБА_15 просив відмовити у задоволенні всіх позовів потерпілих у частині стягнення з ТОВ моральної шкоди, мотивуючи відсутністю жодних належних доказів та ґрунтовного розрахунку розміру моральної шкоди у грошовому еквіваленті, який на його думку є занадто завищеним та не співрозмірний з матеріальними витратами на лікування. Вказував на порушення позивачами вимог статті 33 ЦПК, які не скористалися своїм правом про залучення до участі у справі як співвідповідача ДП «Житомирський облавтодор» як балансоутримувача частини дорожнього полотна, на відрізку якого сталося ДТП. Адже неналежне виконання посадовими особами цього ДП своїх обовязків щодо утримання дороги в належному стані, на його переконання знаходиться у причинному звязку із настанням цієї ДТП підтверджується висновком судової експертизи №1285/17-42/1620/17-52. та свідчить про наявність солідарної форми вини перед потерпілими як ОСОБА_1 так і посадових осіб. Про амністування обвинуваченого не заперечував.

Представник страхової компанії просила справу розглядати за її відсутністю. У письмових запереченнях з посиланням на статтю 24 Закону України «Про обовязкове страхування правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначила, що на лікування потерпілих відшкодовуються лише обґрунтовані витрати, необхідність яких повинні бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоровя. Просила відмовити у задоволенні позовів ОСОБА_4, який не надав суду чеків та квитанцій на підтвердження придбання ним ліків; ОСОБА_6, яка не представила доказів про необхідність придбання неї медикаментів, а квитанція про витрати, видана на імя ОСОБА_19; ОСОБА_13 з аналогічних причин (том 1, а.с. 241-242, том 3, а.с. 8-10).

За свідченням ОСОБА_20 16.11.2016 вона також їхала в автобусі стоячі, одразу за водієм. А тому з вікна побачила, як на їх смугу руху почало заносити ТЗ «ДАФ», а водій автобусу, побачивши некерованість автомобілю, сказав свідку: «Дивись, що робиться» та одразу почав гальмувати. Після цього автомобіль «ДАФ» «склався навпіл» та зіткнувся із автобусом зі сторони водія. Також свідчила про аварійний стан дороги, яка не була посипана піском, не очищена від снігу та льоду. Підтвердила, що водій автобуса за відсутності «сидячих» місць брав пасажирі за їх проханням.

Прокурор з урахуванням позиції сторони захисту, просив дослідити також письмові докази та урахувати стан дороги при визначенні виду покарання.

ОСОБА_1 за наказом був прийнятий на посаду водія ТОВ з 17.07.2015, а за наказом директора ТОВ № 23/06-зак від 23.06.2016 за ним закріплено за автопоїздом у складі: сідлового тягача «ДАФ XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1, із напівпричепом «ОСОБА_5 NS3F», номерний знак НОМЕР_2(том 2, а.с. 31, 35).

Згідно із протоколом огляду місця ДТП (зі схемою) від 16.11.2016 дільниця дороги, де сталося ДТП була покрита снігом, не розчищена, із ожеледицею. Разом з тим на дорозі встановлені попереджувальні знаки про слизьку дорогу, ожеледицю, вологе покриття. Під час огляду ТЗ обвинуваченого були виявлені пошкодження передньої частини та лівої передньої боковини причепа, а у автобуса - пошкодження в передньої частини кузова, правої та лівої частини, розбите переднє вітрове скло, деформовані двері автобуса. Колеса та шини обох ТЗ відповідають вимогам ПДР. Осип скла та полімерних уламків ТЗ знаходилися між передньою частиною автобуса та передньої частиною напівпричепа (том 3, а.с. 123-132).

Наявність попереджувальних знаків, узгоджується із інформацією, наданою філією «Житомирської дорожньо-експлуатаційної дільниці» від 22.11.2016 №575 (з фототаблицями) про те, що на відрізку дороги Житомир Могилів-Подільський, поблизу с. Двірець 16.11.2016 дорожні знаки були розміщенні згідно дислокації, у тому числі знаки, які оповіщали про ожеледицю та слизьку дорогу (том 2 а.с. 107-124).

За висновками експерта (№,№ 3/1135, 3-1136 від 20.12.2016 з ілюстративними таблицями) на момент ДТП гальмівна система, рульове керування, ходова частина обох ТЗ знаходилися у технічно - працездатному стані. Будь-яких характерних ознак раптової відмови або технічних несправностей систем, вузлів, агрегатів і деталей вказаних ТЗ, що впливають на безпеку дорожнього руху та які б могли знаходитися в причинному звязку з даної ДТП не виявлено(том 3, а.с. 60-90).

Відповідно до висновку експерта №3/1137 від 21.12.2016 на автобусі встановлена наявність аварійних механічних пошкоджень та слідів, сконцентрованих в передній лівій частині кузова. При цьому загальний напрямок слідоутворюючої сили був спрямований з переду назад зліва направо відносно його подовжньої вісі. Вказані сліди мають єдиний механізм утворення і, виходячи з фабули та обставин пригоди, могли утворитися в процесі контакту автобуса із напівпричепом «Вельтон» в складі з автомобілем «ДАФ». На час огляду встановлена наявність аварійних механічних пошкоджень та слідів сконцентрованих в передній торцевій частині напівпричепа «Вельтон» та задній правій частині тягача «ДАФ». При цьому загальний напрямок слідоутворюючої сили був спрямований спереду назад та з право на ліво відносно повздовжньої вісі напівпричепа «Вельтон» у складі з автомобілем «ДАФ». Вказані пошкодження мають єдиний механізм утворення і, виходячи з фабули та обставин пригоди, могли утворитися в процесі контакту напівпричепа «Вельтон» в складі з автомобілем «ДАФ» із автобусом «БАЗ». При порівняльному дослідження механічних пошкоджень вказаних ТЗ встановлений збіг форм виступів і вмятин, розмірів, спрямованості, ступеня виразності, розташування від рівня опорної поверхні, кольору нашарування і відшарування лакофарбових покрить тощо. Первинний контакт наведених ТЗ відбувся між передньою лівою кутовою частиною передка кузова автобуса з передньою частиною напівпричепа «Вельтон» у складі з автомобілем «ДАФ», далі проходив послідовний вхід у контакт всіх вищезазначених ТЗ та їх деталей. В момент первинного контакту кут між повздовжніми вісями автобуса «БАЗ» та напівпричепа «Вельтон» в складі з автомобілем «ДАФ» визначається рівним близько 150 ±5 градусів, при загальному русі ТЗ в зустрічно перехресному напрямку. Місце зіткнення наведених ТЗ розташовано на 16 км. автодороги Житомир-Могилів-Подільський на смузі руху в напрямку м. Житомира, в межах осипу скла та полімерних уламків частин ТЗ, загальними розмірами по ширині 5,7 метра та по довжині 4.0 метра (том 3, а.с. 91-118).

Судовий експерт ОСОБА_21, допитаний в суді за клопотанням сторони захисту, підтвердив висновки щодо правильності визначення виявлених механічних пошкоджень на обох ТЗ. Пояснив, що особисто прибув на місце ДТП одразу після виклику, десь через 30 хв. Вважає, що дорога була посипана сумішшю вже після ДТП, оскільки суміші під автобусом та тягачем не було.

З висновку експерта 1285/17-42/1620/17-52 від 13.09.2017 вбачається, що на час вчинення ДТП проїзна частина знаходилася у засніженому стані, не розчищена від снігу та не оброблена протиожеледними сумішами, наявні льодяні напливи,

колійність, що суперечило вимогам дорожнього покриття, передбачених пунктом 3.1.1 ДСТУ-3587 та не забезпечувало вимог безпеки дорожнього руху. Ділянка автомобільної дороги під час зіткнення ТЗ знаходилась в зоні дії дорожніх знаків 1.13 (слизька дорога) та 7.12 (ожеледиця). Зазначені засоби організації дорожнього руху інформували водіїв ТЗ, які рухались по напрямку вантажного тягача «ДАФ» про стан дорожнього покриття, а саме про незабезпечення нормативного зчеплення шин ТЗ із дорожнім покриттям на досліджуваній ділянці дороги, у відповідних погодних умовах. Тобто організація інформації дорожнього руху забезпечувала вимоги ПДР. Передумовою настання заносу тягача «ДАФ» міг бути не тільки невідповідний стан покриття, а й невиконання водієм пункту 12.1 ПДР (том 3, а.с. 50-59).

По факту незабезпечення утримання доріг стандартам порушено кримінальне провадження №12016060000000147 (том 2, а.с. 184).

Відповідно до листів Житомирського обласного центру з гідрометеорології №24-04-16/1-1361 від 23.11.2016, №24-04-16/1-1457 від 14.12.2016 станом на 16.11.2016 було хмарно; середня відносна вологість повітря 97%; опадів не було; спостерігався дуже розріджений туман; упродовж всієї доби відмічалась ожеледиця на дорогах; метеорологічна видимість коливалась від 04 км. до 500 м. 16.11.2016 синоптиками оголошено шторм-попередження №2, адже очікувався туман, видимість 200-500 м. (том 2, а.с. 93-94, 106).

Згідно з інформацією ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» №410 від 29.03.2017 в день ДТП 16.11.2016 були складні погодні умови, а саме туман з відкладенням паморозі без опадів. Снігоочищення автомобільної дороги Житомир Могилів-Подільський в період з 14.11.2016 по 18.11.2016 здійснювалось шляхом очистки та посипки піщано-соляною сумішшю. Для виконання очисних робіт була залучена спеціальна снігоочищувальна техніка та надані наряди, дефектні акти, акти приймання виконаних робіт з актом службового розслідування даної ДТП без зазначення причин (том 2 а.с. 44-92).

У своєму висновку (№51/17-25 від 24.01.2017), експерт ОСОБА_22М зазначив, що швидкість руху ТЗ обвинуваченого складала не менше 19,3…35,0 км/год. Однак дана величина швидкості є мінімальною. Зупинний шлях автобуса під керуванням ОСОБА_16 в умовах місця даної пригоди, при швидкості руху 60 км/год. складає приблизно 77…167 м., при швидкості 70 км/год. 99…221 м., при швидкості 80 км/год. 124…283 км/год. У даній дорожній ситуації, з технічної точки зору водій автобусу ОСОБА_16 не мав технічної можливості своїми односторонніми діями уникнути зіткнення з моменту виникнення небезпеки для його руху. Останній діяв правильно у відповідності до вимог пункту 12.3 ПДР, тобто намагався зупинити автобус. Разом з тим в діях обвинуваченого вбачається невідповідність технічним вимогам 1.5, 2.3б, 12.1 ПДР, що і стало причиною даної ДТП у наведених умовах дорожнього руху (том 2 а.с. 38-43).

Експерт ОСОБА_22 наведений висновок у суді підтвердив. Вказав, що дослідження проводив на підставі наданих слідчим вихідних даних, зокрема швидкості обох ТЗ та погодних умов. Зазначив, що найбільш вірогіднішим моментом виникнення небезпеки руху для водія автобуса, є момент виїзду ТЗ під керуванням обвинуваченого на зустрічну смугу руху. Підтвердив, що водій автобуса, у відповідності до вимог ПДР намагався зупинити свій ТЗ, про що свідчать сліди гальмування.

З відповіді начальника філії «Житомирська дорожньо-експлуатаційна дільниця» ОСОБА_23 також убачається наявність попереджувальних знаків «Вибоїна», «Слизька дорога», «Ожеледиця» на автомобільній дорозі М-21, на 16 км. + 700 м. поблизу с. Двірець (том 2, а.с. 107).

Таким чином місце даної ДТП, характер та локалізація механічних пошкоджень на обох ТЗ, співпадають з показаннями потерпілих, даними ОМП, висновками експертиз та з іншими дослідженими доказами, а також доводять наявність супутніх причин, що вплинуло на обставини пригоди.

Суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 і кваліфікує його дії за частиною 2 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання,необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Таке покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Ці вимоги кореспондуються із розясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» про те, що загальні засади призначення покарання реалізуються через принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При призначенні покарання, суд, керуючись вимогами статті 65 КК, ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що помякшують та обтяжують покарання. ОСОБА_1 хоча і вчинив тяжкий злочин, однак з необережною формою вини. Обвинувачений працевлаштований, зайнятий корисною працею, характеризується позитивно як місцем роботи, так за місцем проживання; вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину. Обставинами, які за статтею 66 КК помякшують покарання обвинуваченому є активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, щире каяття обвинуваченого, яке, на думку суду є справжнім. ОСОБА_1 вкрай критично поставився до вчиненого злочину; повністю визнав свою винуватість; вибачився перед потерпілими; після ДТП намагався надавати допомогу потерпілим, готовий понести справедливу кримінальну відповідальність за скоєне. Обставин, що в силу статті 67 КК

обтяжують покарання судом не встановлено. На час вчинення ДТП ОСОБА_1 був тверезий згідно із висновком №811 від 16.11.2016 та токсикологічним дослідженням №5504 від 17.11.2016 (том 2, а.с.24, 26-27, 36-37)

Верховний Суд України у пункті 20 Постанови Пленуму «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23.12.2005 розяснив, що при призначенні покарання за статтею 286 КК суди мають ураховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх).

А тому суд, погоджується з доводами прокурора та сторони захисту про наявність у тому числі супутньої причини даної ДТП, як невідповідність фактичного стану дорожнього покриття на місці ДТП встановленим нормам і стандартам. Разом з тим суд бере до уваги кількість постраждалих від неправомірних дій ОСОБА_1, смерть водія ОСОБА_16 та завдання потерпілим тілесних ушкоджень; значний розмір матеріальних збитків, завданих злочином, що дає підстави для призначення обвинуваченому реального покарання, однак без позбавлення права керування ТЗ. Оскільки обвинувачений працює водієм, що є його єдиним джерелом заробітку та утримує сімю, а тому на думку суду позбавлення ОСОБА_1 заробітку не відповідає засадам судочинства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, підлягають, у тому числі, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК, які не позбавлені батьківських прав і на день набрання чинності цим Законом мають неповнолітніх дітей. З копії свідоцтва про народження вбачається, що обвинувачений є батьком неповнолітньої ОСОБА_24 (том 2, а.с. 28). Прокурором суду не представлено будь-яких доказів про позбавлення обвинуваченого батьківських прав. До того ж в обвинувальному акті, затвердженому прокурором, містяться відомості про наявність у ОСОБА_1 неповнолітньої дитини. З урахуванням усіх обставин справи, суд дійшов висновку про наявність законодавчо визначених підстав для застосування до обвинуваченого наведеного Закону.

При вирішенні позовів потерпілих суд виходить з наступного.

За страховим полісом, чинним на час вчинення ДТП, убачається, що ТЗ «DAF XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1 застрахований у страховій компанії із лімітом відшкодування майнової шкоди в 100000 грн. (том 1, а.с. 244).

Позови предявлені за наслідками ДТП, тобто повязані із деліктними правовідносинами. Деліктне зобовязання первісне, основне зобовязання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди та допускає можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обовязок. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обовязок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоровя, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обовязкове страхування). Страхове відшкодування виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

До сфери обовязкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( далі Закон). Стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної зокрема здоровю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоровю та/або майну потерпілого. Таким чином обовязок по відшкодування завданої з вини ОСОБА_1 шкоди, покладається на страхову компанію, у якій застрахована цивільна відповідальність обвинуваченого, у межах страхової суми.

При цьому право потерпілих на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором. Потерпілому належить право вимоги в обох видах зобовязань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або до страховика. Саме такі правові висновки з наведених питань містяться у Постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 у справі 6-2808цс15 та спростовують доводи представника ТОВ про порушення позивачами статті 33 ЦПК.

Разом з тим змістовний аналіз статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону доводить, що скоєння ДТП є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоровю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, повязана зі смертю потерпілого, а також витрати, повязані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоровя, медичним

піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів. Такі витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоровя. Однак не всі потерпілі надали суду документально підтверджені витрати, а тому суд задовольняє позовні вимоги щодо відшкодування матеріальних збитків страховою компанією в залежності від представлених доказів. Так ОСОБА_6 не представила суду медичні довідки, рецепти лікаря, епікриз тощо про необхідність придбання саме тих ліків та спеціальних засобів, вартість яких за чеками вона просить стягнути зі страхової компанії, а тому суд відмовляє у задоволенні цивільного позову останньої в частині відшкодування матеріальних збитків у повному обсязі. ОСОБА_13 підтвердила витрати на загальну суму 1970 грн. на придбання ліків за епікризом лікаря (кальцій, фезал, кокарнит тощо), виплат Діагностичному центру РАМ, придбання бензину за чеками для проїзду з Бердичева до лікарні; жодних даних щодо рукавиць також не надано. ОСОБА_7 документально підтвердила витрати на суму 364 грн. ОСОБА_8 по епікризу лікаря, чеків на ліки і дорогу підтвердив витрати в розмірі 689 грн. 52 коп. ОСОБА_9 - у сумі 535 грн. 94 коп. ОСОБА_17 за епікризом лікаря та чеками підтвердила витрати на лікування і дорогу в розмірі 313 грн. 57 коп. ОСОБА_5 документально підтверджені витрати на ліки та обстеження на суму 2282 грн. 35 коп. ОСОБА_11 медичних довідок суду не надав. Деякі чека нечитабельні. Витрати на дорогу становлять 575 грн. 37 коп. ОСОБА_4 усі матеріальні витрати на лікування документально підтвердив довідкою. ОСОБА_3 (дружина померлого водія) підтвердила витрати, повязані з похованням загиблого в сумі 60348 грн.

Право потерпілих на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди також передбачено законом (пункт 10 статті 56 КПК). Частиною 2 статті 1187 ЦК встановлено відповідальність за завдання шкоди особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом. Відшкодуванню полягає як майнова, так і моральна шкода (стаття 1172 ЦК).

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 (зі змінами) визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обовязків, відповідальність несе організація, з якою він перебуває в трудових відносинах, а останній відповідає перед нею в порядку регресу.

Разом з тим, Верховний Суд України неодноразово розяснював, що розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (Постанова Пленуму ВСУ «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 ).

І хоча будь яка компенсація моральної шкоди не може бути може бути адекватною дійсним стражданням, будь-який її розмір має умовний вираз. При визначенні розміру відшкодування всім потерпілим моральної шкоди суд виходить з кратності розміру мінімальної заробітної плати, яка була законодавчо встановлена на час ДТП (1450 грн.) з урахуванням втрат не майнового характеру.

Суд, у відповідності до частини 4 статті 174 КПК скасовує арешт, накладений на автомобіль «ДАФ» та автобус «БАЗ». Арешт, накладений на спеціалізований напівпричеп «Вельтон», номерний знак НОМЕР_2 вже скасовано (том 1, а.с. 213).

На підставі частини 2 статті 124 КПК суд стягує з обвинуваченого підтверджені документально витрати на залучення експертів. Запобіжний захід судом не обирався.

Керуючись статтями 124, 174, 349, 373-376, 394, 532 КПК, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та призначити йому покарання 3 (три) роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі статті 1 Закону України «Про амністію в 2016 році» звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів у сумі 5191 грн. 44 коп.

Цивільний позов ОСОБА_3 задовольнити повністю. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_3 60348 грн. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 250000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити повністю. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_4 1342 грн. 73 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 70000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_11 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_11 575 грн. 37 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 70000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_5 2282 грн. 35 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_6 задовольнити частково. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» на користь ОСОБА_6 30000 грн. моральної шкоди.

Цивільний позов ОСОБА_13 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь

ОСОБА_13 1970 грн. 61 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_7 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_7 364 грн. 10 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_8 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_8» на користь ОСОБА_8 689 грн. 52 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_9 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_9 535 грн. 94 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Цивільний позов ОСОБА_17 задовольнити частково. Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_9» на користь ОСОБА_17 313 грн. 57 коп. матеріальної шкоди, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» - 30000 грн. моральної.

Скасувати арешт, накладений на на сідловий тягач «ДАФ XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1 та на автобус «БАЗ А079.24», номерний знак НОМЕР_3, повернувши вказані ТЗ власникам.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.Г. Баренко