Вирок № 69977536, 02.11.2017, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/1703/15-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2017 року Артемівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

судді Павленко О.М.,

при секретарі Брагіній М.В.,

з участю прокурора Шабаліна С.В.,

потерпілого ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області обвинувальний акт в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050150000459 від 6 лютого 2015 року за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.125 КК України,що надійшов з угодою про примирення від 5.03.2015 року, укладеною між потерпілим ОСОБА_1 та підозрюваним ОСОБА_2, -

встановив:

5 лютого 2015 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного спяніння, за місцем мешкання свого знайомого ОСОБА_3 за адресою: Донецька область, Бахмутський район с. Благодатне, вул. Радянська буд. № 33, в ході сумісного розпивання алкогольних напоїв зі своїми знайомими ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на ґрунті раптово виниклих неприязнених стосунків один до одного відбулася сварка, в ході якої ОСОБА_2, діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_1 один удар кулаком правої руки в область лівого ока, від чого ОСОБА_1 не встояв на ногах і впав на підлогу, а коли став підніматися, то ОСОБА_2 наніс йому один удар кулаком правої руки в перенісся, а потім один удар правою ногою, взутою в кирзові чоботи, в область обличчя. Після цього ОСОБА_1, намагаючись уникнути побиття, побіг на вулицю, але ОСОБА_2 наздогнав його, та повернув в будинок, де наніс ОСОБА_1 ногою один удар в область грудей.

Противоправними діями ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді забитої рани в правій виличної області, синця на нижній повіці лівого ока, крововиливу під білкову оболонку лівого ока, садни в області ліктьових суглобів і лівого колінного суглоба, а також струс головного мозку, які утворилися від контакту з тупими, твердими предметами, та вимагають для одужання термін понад 6, але менше 21 дня, та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2ст. 125 КК Українияк умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

5 березня 2015 року в даному кримінальному провадженні між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2 на підставі ст.ст. 468, 469, 471 КК України було укладено угоду про примирення, за умовами якої сторони досягли порозуміння, погодилися щодо призначення обвинуваченому покарання у виді 150 (ста пятдесяти) годин громадських робіт, наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України, наслідків умисного невиконання угоди про примирення.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2зазначив, що він цілком розуміє характер обвинувачення, яке йому пред'явлене. Визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченомуст.125 ч.2 КК України, в повному обсязі, щиро розкаявся, визнав фактичні обставини справи, встановлені слідством.

Крім того зазначив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на застосування узгодженого виду покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.

Прокурор в судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, проти затвердження угоди про примирення не заперечував.

Потерпілий ОСОБА_1 вказав, що розуміє наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, визначені ст. 473 КПК України, просив затвердити угоду про примирення. Вказав, що матеріальна шкода обвинуваченим йому відшкодована, жодних претензій до нього він не має.

Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, перевіривши умови укладання угоди про примирення, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз'яснивши та з'ясувавши в обвинувачуваного про повне розуміння ним його процесуальних прав, характеру висунутого ОСОБА_2 обвинувачення, виду покарання, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили ОСОБА_2 та потерпілого ОСОБА_1 погодитися на підписання угоди про примирення та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про примирення, суд дійшов висновку про те, що у даному провадженні можливо затвердити надану угоду про примирення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч.1, 3ст. 469 КПК Україниугода про примирення може бути укладена за ініціативою потерпілого або обвинуваченого. Домовленості стосовно угоди про примирення можуть проводитися самостійно потерпілим і обвинуваченим, захисником і представником або за допомогою іншої особи, погодженої сторонами кримінального провадження (крім слідчого, прокурора або судді). Угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.

Суд в порядку ст. 474 КПК України шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, ініціатором угоди не був слідчий чи прокурор.

Умови угоди про примирення відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про примирення зобов'язання очевидно можливі для виконання.

Враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогамКПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення, укладеної між потерпілим та обвинуваченим.

Аналізуючи та оцінюючи обставини справи в їх сукупності, пояснення обвинуваченого, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 правильно кваліфіковані пост.125 ч.2 КК Українияк умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоровя.

Ухвалюючи вирок на підставі обєктивно зясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 Вчинений злочин відповідно дост. 12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся, матеріальна шкода потерпілому відшкодована.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно дост. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_2, відповідно дост. 67 КК України, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ранішене судимий, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.

Відповідно до ч.1 ст. 475КК Україниякщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

А тому, враховуючи викладене, вивчивши надані матеріали, перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК України таКК України, суд дійшов до висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження угоди про примирення.

Крім того, прокурором в інтересах держави в особі КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» предявлено цивільний позов щодо стягнення з обвинуваченого на користь лікарні витрат за лікування потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_1 на суму 859 гр. 26 коп.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 7.07.1995 «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину та судових витрат» питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з «Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року.

Відповідно до п. 2 «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16.07.1993 року (надалі Порядок), сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі та вартості витрат на його лікування в день.

Згідно п.4 Порядку стягнення в установленому порядку коштів, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я, у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховується до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що позов пред'явлений позивачем в межах своїх повноважень, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та знайшли своє доведення в судовому засіданні, підтверджено що саме внаслідок неправомірних дій обвинуваченого лікарня понесла витрати на лікування потерпілого від злочину, між діями обвинуваченого та цими витратами є прямий причинний звязок, а тому обовязок по відшкодуванню витрат необхідно покласти на обвинуваченого.

В звязку з викладеним суд задовольняє цивільний позов та стягує з обвинуваченого на користь лікарні 859 гр. 26 коп.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.3 ст.314, ч.2 ст.373, ст. ст. 374, 376, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в:

затвердити угоду про примирення, укладену 5 березня 2015 року між потерпілим ОСОБА_1 та обвинуваченим ОСОБА_2, та призначити покарання, узгоджене сторонами угоди.

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченогост. 125 ч.2 КК України, та призначити йому покарання у виді 150 (ста пятдесяти) годин громадських робіт.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 не обирався.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КЗОЗ «Бахмутська центральна районна лікарня» 859 грн. 26 коп. в рахунок витрат, понесених на лікування та утримання потерпілого ОСОБА_1.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, з врахуванням обмеження права оскарження даного вироку відповідно до ч. 1 ст. 473 КПК України, до апеляційного суду Донецької області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя -