Ухвала суду № 69976284, 31.10.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 165/513/17 Провадження №11-сс/773/495/17 Головуючий у 1 інстанції:Ференс-Піжук О.Р. Категорія:арешт майна. Доповідач: Філюк П. Т.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року місто Луцьк

Апеляційний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Філюка П.Т.,

суддів Денісова В.П., Подолюка В.А.,

при секретарі Лінік Т.В.,

з участю прокурора Васьовчика І.В.,

власника майна ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені суду справу за апеляційною скаргою власника майна ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року про накладення арешту на майно,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою слідчого судді Нововолинського міського суду Волинської області від 11 жовтня 2017 року задоволено клопотання прокурора Нововолинського відділу Володимир-Волинської місцевої прокуратури Волинської області ОСОБА_2 та накладено арешт на майно вилучене в ході проведення обшуку 05.10.2017 року в приміщеннях, які належать ДП «Шахта № 1 «Нововолинська», за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Шахтарська, 42, в рамках досудового розслідування внесеного до ЄРДР за № 12016030050001387 від 06.10.2016 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч. 3 ст.15 - ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.185, ч.2 ст.364 КК України.

В поданій апеляційній скарзі власник майна ОСОБА_1 вважає ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на мобільні телефон марки «Нокіа», «Самсунг», грошові кошти в сумі 30000 гривень та банківську карту «Ощадбанк» необґрунтованою. Посилається на те, що вилучені телефони, гроші та банківська карта не мають жодного відношення до розслідуваного кримінального провадження, оскільки належать йому на праві приватної власності. Просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в частині накладення арешту на мобільні телефон марки «Нокіа», «Самсунг», грошові кошти в сумі 30000 гривень та банківську карту «Ощадбанк».

Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали слідчого судді та доводи апеляційної скарги, власника майна ОСОБА_1, який підтримав подану апеляційну скаргу, прокурора, який заперечив проти апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя своє рішення мотивував лише тим, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

В статті 2 КПК України зазначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. В цьому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 173 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, поряд з іншими обставинами, наслідки арешту майна для третіх осіб.

Задовольняючи клопотання, слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону не в повній мірі.

Так, слідчий суддя, навівши в своїй ухвалі зміст статей КПК України, повністю ідентичним, вказаним у клопотанні прокурора, вказав, «заслухавши прокурора, дослідивши матеріали клопотання, прийшов до висновку, що клопотання підлягає до задоволення».

При цьому, жодних мотивів чи підстав прийняття такого рішення, слідчий суддя у своїй ухвалі не навів.

Як вбачається з клопотання прокурора, підставою для арешту майна, а саме: телефонів марки «Нокіа», «Самсунг», грошових коштів в сумі 30000 гривень та банківської карти «Ощадбанк», є те, що дані речі та документи підпадають під ознаки речових доказів.

Згідно ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні обєкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були обєктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Матеріалами клопотання не доведено, яким чином вилучене майно (телефони марки «Нокіа», «Самсунг», кошти в сумі 30000 грн. та банківська картка) можуть слугувати доказами в кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.185, ч. 3 ст.15 ч. 2 ст.185, ч. 3 ст.185, ч.2 ст.364 КК України.

При цьому, як вбачається із матеріалів кримінального провадження, підозра ОСОБА_1 у вчиненні жодного злочину, не оголошена.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що вилучене під час обшуку майно, а саме: телефони марки «Самсунг», «Нокіа», грошові кошти в сумі 30000 та банківська картка «Ощадбанк» не відповідає критеріям, вказаним у ст.98 КПК України.

Крім того, статтею 172 ч.2 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Як вбачається з матеріалів справи, клопотання слідчого про арешт майна розглядалося за відсутності ОСОБА_1, останнього слідчий суддя не повідомляв про розгляд даного клопотання, а тому слідчий суддя істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону в частині порушення прав власника майна.

У відповідності до вимог ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала слідчого судді в частині вирішення питання про арешт інших речей та документів не оскаржується, а тому на предмет законності та обґрунтованості, апеляційним судом не перевіряється.

На підставі наведеного і керуючись 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд Волинської області,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу власника арештованого майна ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Нововолинського міського суду від 11 жовтня 2017 року в частині накладення арешту на мобільні телефони марки «Nokia-Х1», «SamsungJ7», грошові кошти в сумі 30 000 гривень та банківську картку «Ощадбанк» № 5167490008961212 скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: