Вирок № 69973484, 02.11.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/13205/16-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" листопада 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Бірси О.В.,

секретаря судових засідань Ярмак І.В.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Щебетуна Ю.В.,

захисника Серги С.Ф.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження унесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12.07.2016 за № 12016100040009896 за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

Судом визнано доведеним, що ОСОБА_3 11 липня 2016 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, перебував біля житлового будинку АДРЕСА_3 метою вчинення крадіжки, поєднаної з проникненням у житло.

В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, ОСОБА_3 зайшов до парадного під'їзду № 6, піднявся на 2 поверх вищевказаного будинку, після чого, перебуваючи на загальному коридорі, через вікно заліз на парапет парадного під'їзду, обравши тим самим об'єктом свого злочинного посягання майно, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_4 яка розташована у вищевказаному будинку та в якій було відчинене вікно на балконі.

Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на повторне таємне викрадення чужого майна поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_3, через трубу пройшов до відкритого вікна та проник до балкону вищевказаної квартири.

Перебуваючи на балконі, ОСОБА_3, помітив зачинені металопластикові двері на балконі, які на момент вчинення кримінального правопорушення були зачинені, після чого він, використовуючи заздалегідь підготовлений для вчинення кримінального правопорушення інструмент, а саме: швейцарський ніж, за допомогою цього швейцарського ножа зробив отвір у дверях та рукою через отвір відчинив двері балкону та проник до квартири №92, що знаходиться на другому поверсі за адресою: АДРЕСА_3 в якій проживає потерпіла ОСОБА_4.

В подальшому, ОСОБА_3, перебуваючи в даній квартирі, умисно, з корисливих мотивів, повторно вчинив крадіжку чужого майна, а саме: золотий жіночий браслет, вартістю 1000 гривень; золотий жіночий браслет, вартістю 1800 гривень; обручку зі срібла, вартістю 900 гривень; сережки (біжутерія), вартістю 200 гривень; браслет (біжутерія), вартістю 700 гривень.

Після чого, ОСОБА_3,з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_4 матеріального збитку на загальну суму 4600 гривень 00 копійок.

Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, визнав повністю, дав покази, підтвердив обставини скоєння, викладені в установочній частині вироку, зокрема в частині часу, місця та способу вчинення, щиро розкаявся у вчиненому.

Останній виразив готовність понести покарання за вчинене у межах своєї вини.

Також, крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів в частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами справи.

Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого у відповідності до положень Кримінального Кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.

З урахуванням наведеного суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він своїми умисними діями скоїв таємне викрадення чужого майна (крадіжку), повторно, поєднане з проникненням в житло.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.

Те, що згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Так, обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Також суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, стан здоров'я, невстановленість судом наявності зв'язків з антигромадськими елементами, спосіб життя (не працює, раніше судимий, не одружений), що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає прийнятні соціальні зв'язки; позицію сторони обвинувачення, щодо необхідної міри покарання; ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції статті 185 КК України у виді позбавлення волі із визначенням остаточного покарання у порядку ст. 71 даного Кодексу.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж його застосування ст. 69, чи норм ст. 69-1 до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв'язку з відсутністю передумов за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, та оскільки суд однозначно переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання, а саме у виді позбавлення волі є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів (кримінальних правопорушень).

Запобіжний захід, як захід забезпечення кримінального провадження, обвинуваченому у вигляді застави, враховуючи вимоги ст.ст. 131-132, 177, 178 КПК України, та даних про його особу слід залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Разом з тим, розглядаючи клопотання захисника Серги С.Ф. про звільнення ОСОБА_3 від покарання за цим вироком у порядку ст. 84 КК України за хворобою, як особу, яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, суд приходить до таких висновків.

Згідно ч. 2 ст. 84 КПК України, особа, яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, може бути звільнена від покарання. При вирішенні цього питання суд враховує тяжкість вчиненого злочину, характер захворювання, особу засудженого та інші обставини справи.

У разі одужання осіб, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, вони повинні бути направлені для відбування покарання, якщо не закінчилися строки давності, передбачені статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутні інші підстави для звільнення від покарання (ч. 4 ст. 84 КПК України).

У цьому випадку, злочин ОСОБА_3 вчинений 11.07.2016.

В ході судового розгляду встановлено, що, надалі, в період з листопада 2016 року по січень 2017 року ОСОБА_3 проходив обстеження та стаціонарне лікування в Київській міській клінічній лікарні № 5 та йому було встановлено діагноз: «ВІЛ-інфекція клінічна стадія IV (чотири)".

З 18.01.2017 ОСОБА_3, як хворий, стоїть на диспансерному обліку в Київському міському центрі СНІДу.

Згідно висновку експерта № 5-2017/3 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи за період з 14.07.2017 до 19.07.2017 у ОСОБА_3 з 2016 року наявна ВІЛ-інфекція, клінічна стадія IV (чотири) (СД 4 від 02.12.2016 - 191 кл.), що підпадає до п. 2 підпунту 7) «Переліку захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання (додатку № 12 до Порядку організації надання медичної допомоги засудженим до позбавлення волі (пункт 1 розділу VI), затвердженого наказом МЮУ та МОЗУ від 15.08.2014 № 1348/5/572).

Тобто, є встановленим факт того, що ОСОБА_3 після вчинення злочину захворів на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання, а тому суд, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, характеру захворювання, особи засудженого та іншихобставин справи, уважає, що він може бути звільнений від покарання за цим вироком.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання обвинуваченому термін його попереднього ув'язнення, а саме з 11.07.2016 до 15.07.2016.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені, вирішено відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Питання речових доказів у кримінальному проваджені вирішено, згідно положень ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред'явленому за ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

В силу ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання визначеного вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 26.08.2015, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вигляді застави вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 відраховувати з моменту привіедеення вироку до виконання.

В силу ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26.11.2015) у строк відбування покарання ОСОБА_3 зарахувати термін його попереднього ув'язнення, а саме з 11.07.2016 до 15.07.2016.

На підставі ч. 2 ст. 84 КК України звільнити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від покарання призначеного цим вироком у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років, як особу, яка після вчинення злочину захворіла на іншу тяжку хворобу, що перешкоджає відбуванню покарання.

Згідно ч. 4 ст. 84 КК України, у разі одужання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за умови не закінчення строків давності, передбачених статтями 49 або 80 цього Кодексу, або відсутності інших підстав для звільнення від покарання, повинен бути направлений для відбування покарання за даним вироком.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь держави витрати на залучення експерта для проведення експертиз у сумі 527 гривень 76 копійок.

Речові докази: два золотих ланцюжка, срібну каблучку, сережки (біжутерія), браслет (біжутерія), - залишити у володінні власника/ потерпілої - ОСОБА_5; магніт, швейцарський ніж, фрагмент вирізаний з пластикових дверей, розкладний ніж, магніт, закладу з ломбарду на телевізор «Самсунг2 з чеком, - знищити; мобільний телефон, сім-карта, повернути власнику/володільцю.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 днів з дня проголошення до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва.

Копію судового рішення негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, іншим учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня після ухвалення надіслати учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

С у д д я: О.В. Бірса