Ухвала суду № 69972876, 16.08.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

4-с/760/203/17

760/14792/17

УХВАЛА

іменем україни

16 серпня 2017 року суддя Солом`янського районного суду м. Києва Лазаренко В.В., розглянувши скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на рішення, дії державного виконавця, заінтересовані особи: Солом'янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до суду із вищезазначеною скаргою, в якій просить визнати дії державного виконавця Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдокімової В.О. при винесенні постанов за виконавчим провадженням ВП №52454011 про повернення виконавчого документа стягувану такими, що не відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень; скасувати постанову державного виконавця Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві Євдокімової В.О. від 29.06.2017 за виконавчим провадженням ВП №52454011 про повернення виконавчого документу стягувану; зобов'язати державного виконавця Солом'янського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві поновити завершене виконавче провадження ВП №52454011.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» скарги мають відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК, містити відомості, перелічені в п.п. 3-5 ч. 3 ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» (на даний час - ч. 7 ст. 82 даного Закону).

В разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, які виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, до заяв (скарг, подань) учасників виконавчого провадження мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26 грудня 2003 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» судам необхідно враховувати, що в тому разі, коли законом встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення заявника зі скаргою до суду (наприклад, ст. 26, ч. 4 ст. 57 Закону N 606-XIV, їх перебіг має визначатися за цими нормами, а не за загальними правилами ст. 248-22 ЦПК. Скарга (заява), пропущений строк на подання якої не поновлено в порядку, передбаченому статтями 85, 89 ЦПК, залишається без розгляду.

Як вбачається з доданих до скарги документів, а саме постанови про повернення виконавчого документа стягувачу остання датована 29.06.2017. Скарга заявником до суду була направлена засобами поштового зв'язку 04.08.2017 (згідно штампу який міститься на конверті). Дана скарга взагалі не містить будь-якої інформації щодо часу отримання заявником постанови державного виконавця, що в свою чергу позбавляє суд можливості здійснити перевірку правильності обчислення строків звернення скаржника до суду і вирішити питання, в разі необхідності, про їх поновлення чи відмову в їх повноленні.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно зі статтею 26 ЦПК сторона виконавчого провадження, яка звернулася до суду зі скаргою, бере участь в її розгляді як заявник, а інші учасники цього провадження, прав і обов'язків яких безпосередньо стосується розгляд і вирішення цієї скарги, - як заінтересовані особи.

Як вбачається з матеріалів скарги, 13.11.2014 Солом?янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», і стягнуто на його користь з ОСОБА_3 заборгованість за договором №5387959 від 21.05.2007 в розмірі 10 033,49 доларів США, пеню в розмірі 754,30 доларів США, що еквівалентно за офіційним курсом НБУ станом на день подання позову 6 432,67 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 919,98 грн.

Виходячи з вищевикладеного, ОСОБА_3 також може бути заінтересованою особою у даній справі, враховуючи зазначені обставини, заявнику необхідно надати правове обґрунтування підстав незалучення в якості заінтересованої особи - ОСОБА_3 або уточнити склад учасників справи, шляхом внесення змін.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби.

В матеріалах скарги, відсутнє будь-яке правове обґрунтування вимоги заявника в частині зобов?язання судом державного виконавця винесення постанови про поновлення виконавчого провадження, враховуючи, що зобов?язання вчинити певні дії, які відносять безпосередньо до повноважень самого державного виконавця суд не має права.

Також, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до положень ст.. 387 ЦПК України, що в разі обґрунтованості скарги суд може зобов?язати державного виконавця задовольнити вимогу заявника та усунути порушення.

Однак, дана скарга не відповідає вказаним вимогам.

Дотримання вимог ст.119 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом в тому числі і для суду на предмет перевірки позову і долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження і призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду. Позовна заява не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 121 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без дотримання вимог, викладених у ст. ст. 119, 120 ЦПК України постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача та надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Якщо ж позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк не виконає всі вимоги, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119-121 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на рішення, дії державного виконавця, заінтересовані особи: Солом'янський РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві - залишити без руху.

Роз'яснити заявнику, що зазначені в ухвалі недоліки ним можуть бути усунені протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали шляхом подачі скарги в новій редакції з урахуванням виправлення зазначеним судом недоліків.

Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, заява буде вважатись неподаною та буде повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: В.В.Лазаренко