Постанова № 69971459, 02.11.2017, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/10148/17

Провадження № 2-а/712/721/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 року м. Черкаси

Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого/судді - Троян Т.Є.

при секретарі - Шмагайло Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, -

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 міської ради, міського голови ОСОБА_2 про визнання дій депутатів неправомірними щодо голосування з питання електронної петиції, скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень та скасування рішення субєкта владних повноважень, а саме скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2315 від 10.08.2017 «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146, від 25.05.2017 року та 149, 150, 151 від 26.05.2017 року»; скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси»; скасувати Рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.»

До початку судового розгляду позивач шляхом подання письмової заяви уточнив позовні вимоги, оскільки з повним текстом оскаржуваних рішень ознайомилися після подачі до суду адміністративного позову та просили визнати протиправними та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2315 від 10.08.2017 «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146, від 25.05.2017 року та 149, 150, 151 від 26.05.2017 року»; скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси»; скасувати Рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.»

В обґрунтуванні позову вказували, що ПП «Інвестиційно-будівельна компанія Будгарант» користується земельною ділянкою площею 34607 кв.м, яка розташована на розі вулиць Козацької та ОСОБА_3 у м. Черкаси відповідно до договору оренди землі від 18.02.2006 року № 040677500080 (зі змінами від 09.12.2016, внесеними на підставірішення ОСОБА_1 міської ради від 17.11.2016 № 2-1367 «Про внесення змін до рішення ОСОБА_1 міської ради від 28.12.2005 № 8-962»). Відповідно до вказаного договору земельна ділянка площею 0,7308 га та площею 2,4486 га віднесена до земель житлової та громадської забудови, та надається під розташування та подальшу експлуатацію малоповерхової житлової забудови та багатоповерхового гаража.

На зазначеній орендованій земельній ділянці ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» здійснює будівництво обєкта будівництва «Будівництво житлової забудови з паркінгом на розі вулиць Козацької та ОСОБА_3 в м. Черкаси» на підставі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на розі вул. Козацької та вул. ОСОБА_3, відповідно до наказів директора департаменту архітектури та містобудування від 25.05.2017 №145, №146 та від 26.05.2017 № 149, 150, 151. Будівельні роботи розпочаті відповідно до зареєстрованих в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради 01.06.2017 та 06.06.2017 Декларацій про початок виконання будівельних робіт - будівництво житлової забудови з паркінгом на розі вул. Козацької та Г.ОСОБА_3 в м. Черкаси №ЧК083171520442, №ЧК08317153322, №ЧК083171573350, №ЧК083171572550, №ЧК083171572835).

В оскаржуваних рішеннях відповідач ОСОБА_1 міська рада посилається на ст.25,26,31,33 Закону України «Про місцеве самоврядування» які не передбачають повноважень органу місцевого самоврядування щодо скасування містобудівних умов та обмежень. Натомість ч.8 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачає, що внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду. Оскільки ОСОБА_1 міська рада не є відповідним контролюючим органом і не наділена такими повноваженнями, то оскаржувані рішення є протиправними та такими, що порушують права та інтереси позивача.

Вказували на протиправність рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси». Питання порушені в петиції стосуються місцевого самоврядування та є формою колективного звернення, реєстрація такої петиції не членом територіальної громади ОСОБА_5Л, суперечить принципам місцевого самоврядування, за результатами розгляду петиції прийняте оскаржуване рішення від 10.08.2017 року №2-2314, яким підтримано електронну петицію проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси При цьому в тексті петиції заявник вимагає, зокрема, скасувати містобудівні умови та обмеження №145,146,149,150,151, від 25,26 травня 2017 року та розірвати договір оренди земельної ділянки на якій ведуться будівельні роботи. Однак, при прийнятті рішення ОСОБА_1 міської ради на підтримку петиції жодних обґрунтувань крім посилання на ст.26, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування» якими не передбачені повноваження щодо скасування містобудівних умов та обмежень, не наведено.

Вказували на порушення ОСОБА_1 міською радою ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким встановлено законні та очікувані права особи набути майно або майнове право. В позовній заяві позивач посилається на системне втручання органу місцевого самоврядування в господарську діяльність підприємства на протязі 2006-2017 років, яка полягає в намірах розірвати договір оренди земельних ділянок, раніше наданих в оренду під забудову та скасування наданих раніше містобудівних умов та обмежень.

Так, посилаючись на наявність боргу з орендної плати, що стало підставою для прийняття третього спірного рішення №2-2313 від 10.08.2017 року «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» відповідач суперечить висновкам у судовій справі №925/2128/14, при розгляді якої наявність боргу по сплаті землі в межах 844833, 17 грн. не була доведена первинними документами. Що стосується посилання на заборгованість підприємства по орендній платі по земельній ділянкам станом на 01.08.2017 року, то вказані в депутатському запиті суми є заборгованістю за один місяць. Відтак, вимога щодо розірвання договорів оренди землі між ОСОБА_1 міською радою та ПП «ІБК Будгарант» на перехресті вул.Козацької та вул.Г.Дніпра та ділянки в житловому районі «Перемога» між будинками по вул.Смілянській, 126 та по вул.30-річчя Перемоги, 8 не обґрунтовує засоби, які використовує відповідач, та цілі , які він намагається досягти. Розірвання договорів оренди, про яке йдеться в оскаржуваному рішенні не призведе до отримання коштів від використання земельних ділянок орендованих позивачем, а навпаки призведе до зупинення будівництва та на невизначений строк припинить реалізацію містобудівної документації. Крім того, вирішуючи питання про наміри розірвати договір оренди земельної ділянки на перехресті вул.Смілянської, 126, та вул.30-річчя Перемоги Черкаською міською радою з невідомих причин не брався до уваги той факт, що будинки (будівництво яких фінансується за рахунок пайових внесків фізичних осіб) вже готові до експлуатації. Між тим, під час прийняття іншого рішення №2-2322 «Про згоду щодо безоплатної передачі у власність територіальної громади міста Черкаси зовнішніх інженерних мереж до житлових будинків №126 по вул.Смілянській та №8 по вул.30-річчя Перемоги» не було враховане прийняте рішення про розірвання договору оренди земельної ділянки.

На момент винесення оскаржуваних рішень у позивача вже були зареєстровані декларації про початок будівельних робіт та фактично розпочаті будівельні роботи. Натомість оскаржуваними рішеннями, на думку позивача, створена правова невизначеність для позивача та неможливість правомірного використання зазначеної вище земельної ділянки за ї призначенням.

Представник позивача ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити, скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2315 від 10.08.2017 «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146, від 25.05.2017 року та 149, 150, 151 від 26.05.2017 року»; скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради від №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси»; скасувати Рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» як такі, що суперечать чинному законодавству є невмотивованими та прийняті без належних повноважень ОСОБА_1 міської ради.

Представники відповідача - ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 у судовому засіданні заперечували проти позову пояснивши, що передумовами для скасування наказів №145,146,149,150,151, від 25,26 травня 2017 року є невідповідність останніх вимогам Генерального плану м.Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради 29.12.2011 року №3-505 та нормам, встановленим планом зонування території міста Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради від 04.12.2014 року №2-513. Відповідно до окреслених містобудівних документів за місцем розташування спірної забудови генеральним планом передбачено територію малоповерхової забудови та багатоповерхових гаражів. Згідно ДБН В.2.2.-15-2005 року малоповерхову забудову визначено як територію одно-, дво-, триповерховими житловими будинками різних типів. Разом із тим, затверджені позивачу містобудівні умови та обмеження передбачають будівництво житлових будинків висотністю до 28 метрів. Вказували на необхідність отримання спеціального дозволу або погодження відповідно до п.5.2 пояснювальної записки Плану зонування, яке готується за пропозиціями громади та за результатами засідання містобудівної ради при Департаменті архітектури, містобудування та інспектування ОСОБА_1 міської ради виконавчий комітет приймає відповідне рішення про надання або відмову у наданні містобудівних умов та обмежень.

Зазначили, що рішення №2-2313 від 10.08.2017 року «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» прийнято в межах повноважень та відповідно до Закону України «Про статус народних депутатів місцевих рад», оскільки позивач ухиляється від сплати заборгованості по орендній платі за земельні ділянки, що наголошено депутатом в запиті, що в свою чергу має наслідки у вигляді ініціювання процесу щодо розірвання договорів оренди.

Також, зазначали про відсутність доказів незаконності рішення №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси», оскільки форма звернення відповідає ст. 4 Статуту територіальної громади міста Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради від 16.07.2009 року №4-1347. Рішенням ОСОБА_1 міської ради від 28.01.2016 року №2-143 «Про електронні петиції» затверджено Порядок розгляду електронної петиції, адресованої ОСОБА_1 міській раді. Даним порядком не заборонено право представників інших територіальних громад звертатися з електронною петицією до ОСОБА_1 міської ради. Таке обмеження не встановлено і Законом України «Про звернення громадян». Просили у задоволенні позову відмовити повністю.

Прокурор Чухало О.В., який вступив в справу на стороні відповідача відповідно до вимог ст.60 КАС України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» заперечував проти позову, підтримавши доводи представників ОСОБА_1 міської ради. Вказував, що ОСОБА_1 міська рада рішенням №2-2315 від 10.08.2017 року скасувала рішення підпорядкованого виконавчого органу Департаменту архітектури та містобудування ОСОБА_1 міської ради, що не суперечить рішенню Конституційного Суду України та п.15 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування».

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши думку осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 28.12.2005 №8-962 «Про надання ПП «ІБК «Будгарант» земельної ділянки в оренду на перехресті вул. Козацької та вул. Героїв Дніпра». На підставі вказаного рішення укладено договір оренди землі від 07.02.2006 між ОСОБА_1 міською радою та ПП «ІБК «Будгарант», який 18.02.2006 зареєстровано в ОСОБА_1 регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України за №040677500080. До договору оренди землі внесено зміни від 09.12.2016, відповідно до яких за основним цільовим призначенням земельні ділянки з кадастровими номерами 7110136400:01:013:0015 та 7110136400:01:013:0023 віднесено до земель житлової та громадської забудови. Земельну ділянку з кадастровим номером 7110136400:01:013:0022 за основним цільовим призначенням віднесено до земель водного фонду.

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 31.01.2006 №9-86 «Про надання ПП «ІБК «Будгарант» земельної ділянки в оренду в житловому районі «Перемога» між будинками по вул. Смілянській, 126 та вул. 30-річчя Перемоги, 8. На підставі вказаного рішення укладено договір оренди землі від 13.02.2006 між ОСОБА_1 міською радою та ПП «ІБК «Будгарант», який 18.02.2006 зареєстровано в ОСОБА_1 регіональній філії ДП «Центр ДЗК при Держкомземі України за №040677500081.

Архітектурно-містобудівною радою ОСОБА_1 міської ради 15.04.2014 розглянуто питання надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на перехресті вул. Козацької та вул. Г. ОСОБА_3.

Виконавчим комітетом ОСОБА_1 міської ради прийнято рішення від 14.05.2014 № 500, яким затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на перехресті вул. Козацької та вул. Г. ОСОБА_3.

Відповідно до п. 17 рішення архітектурно-містобудівної ради від 26.04.2017 № 35 вирішено: у кварталах багатоквартирної житлової забудови (ПП «Шора», «Будгарант») передбачити градацію поверховості будинків, 12, 9, 7, 5 поверхів зі зниженням вбік водосховища). Пропозиції стосувались земельної ділянки, що знаходиться на розі вул. Козацької та Г. ОСОБА_3.

Приватним підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» розпочаті будівельні роботи на підставі зареєстрованих в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради Декларацій від 01.06.2017 №ЧК083171520442, від 06.06.2017 №№ЧК08317153322, ЧК083171573350, ЧК083171572550, ЧК083171572835 (будівництво житлової забудови з паркінгом на розі вул. Козацької та Г. ОСОБА_3 в м. Черкаси).

Відповідно до зареєстрованих Декларацій про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності по вул. Смілянській, 126 та вул. 30-річчя Перемоги, 8 від 21.12.2016 №ЧК143163562194 та від 08.06.2017 №ЧК143171590130, завершені будівельні роботи на орендованій приватним підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» земельній ділянці по вул. Смілянській, 126 та вул. 30-річчя Перемоги, 8 в м. Черкаси.

Наказами директора департаменту архітектури та містобудування від 25.05.2017 №№145, 146 та від 26.05.2017 № 149, 150, 151 ПП «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» надано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на розі вул. Козацької та вул. ОСОБА_3.

12.07.2017 на сайті міської ради зареєстровано електронну петицію № Че/150-еп проти забудови берегової смуги/ набережної річки ОСОБА_3 в м. Черкаси, ініційовану ОСОБА_5.

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 10.08.2017 №2-2313 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4 Р.».

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 10.08.2017 №2-2314 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 № Че/150-еп проти забудови берегової смуги/ набережної річки ОСОБА_3 в м. Черкаси».

ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення від 10.08.2017 №2-2315 «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146 від 25 травня 2017 року та 149, 150, 151 від 26 травня 2017 року».

Так, надана Позивачем пояснювальна записка до проекту рішення «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146 від 25 травня 2017 року та 149, 150, 151 від 26 травня 2017 року» за підписом депутата ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_10 містить обґрунтування та з посиланням на електронну петицію, за розглядом якої винесено рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017№ Че/150-еп проти забудови берегової смуги/ набережної річки ОСОБА_3 в м. Черкаси».

В свою чергу вказана електронна петиція стосується скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146 від 25 травня 2017 року та 149, 150, 151 від 26 травня 2017 року, які надані Позивачу для можливості здійснення господарської діяльності, а саме для будівництва малоповерхової житлової забудови на розі вулиць Козацької та ОСОБА_3 в м. Черкаси.

Депутатський запит ОСОБА_4 стосується вимоги про звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі, укладених між Позивачем та Відповідачем, щодо земельних ділянок, на яких Позивач здійснює господарську діяльність.

Таким чином, всі зазначені оскаржувані рішення стосуються одного субєкта господарювання приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант», спрямовані на припинення будівництва малоповерхової житлової забудови на розі вулиць Козацької та ОСОБА_3 в м. Черкаси, прийняті в один день, тому оскаржувані рішення Відповідача є взаємоповязаними та потребують розгляду в комплексі.

Порядок надання, зміни та скасування містобудівних умов та обмежень визначений спеціальним законом, а саме: Законом України про «Про регулювання містобудівної діяльності». Відповідно до ч. 8. ст. 29 ЗУ внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Відповідно ч.8 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва обєкта незалежно від зміни замовника. Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника, на виконання приписів головних інспекторів будівельного нагляду центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється:

1) за заявою замовника;

2) головними інспекторами будівельного нагляду в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду у разі невідповідності містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам;

3) за рішенням суду.

У разі скасування в порядку здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду або за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

В оскаржуваному рішенні ОСОБА_1 міської ради від 10.08.2017 № 2-2315 не наведено жодних підстав та обставин його прийняття.

Обставини, викладені в пояснювальній записці до проекту рішення «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146 від 25 травня 2017 року та 149, 150, 151 від 26 травня 2017 року» за підписом депутата ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_10 не є підставами для скасування містобудівних умов та обмежень в розумінні Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

При прийнятті оскаржуваного рішення від 10.08.2017 року №2-2315 відповідач керується ст.25,26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Статтею 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачена загальна компетенція сільських, селищних, міських рад. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесеніКонституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідаютьКонституціїчи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень.

Так, заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача посилається на те, що накази директора Департаменту видані без отримання спеціального погодження, яке передбачено Планом зонування території м.Черкаси, затвердженого рішенням ОСОБА_1 міської ради №2-513 від 04.12.2014 року.

Разом з тим, пояснювальна записка до оскаржуваного рішення №2-2315 від 10.08.2017 року «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146, від 25.05.2017 року та 149, 150, 151 від 26.05.2017 року» посилань на порушення позивачем вимог вказаного Плану зонування не містить.

Крім того, як вбачається з витягів протоколів засідання архітектурно-містобудівної ради від 15.04.2014 року, що є додатком до наказів №145,146,149,150, 151 позивачем отримане погодження на забудову до пяти поверхів в квітні 2014 року, тоді як План зонування території м.Черкаси, затверджений рішенням ОСОБА_1 міської ради №2-513 від 04 грудня 2014 року, тобто після отримання зазначених погоджень.

Визначаючись щодо позовних вимог в частині скасування оскаржуваних рішень, суд керується нормами частини третьої статті 2 КАС України, в силу якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На думку суду, оскаржувані рішення прийняті без врахування перелічених у цій статті критеріїв.

Так, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Форми, найменування і порядок прийняття актів державними чи іншими органами (далі - акти) залежать від місця даного органу в системі відповідних органів та його компетенції і регламентуються Конституцією України, відповідними законами України та положенням (статутом) про такий орган.

Враховуючи наведені вище визначення, накази директора Департаменту архітектури та містобудування №145,146,149,150,151 якими ПП «Інвестиційно-будівельна компанія Будгарант»» надано містобудівні умови та обмеження є актом ненормативного характеру одноразового застосування, який породжує право позивача на забудову на орендованих земельних ділянках з урахуванням умов та обмежень, що зазначаються в цих наказах.

Відповідно, земельні ділянки на яких позивачем здійснюється будівництво передавалися в оренду за рішеннями ОСОБА_1 міської ради №8-962 від 28.12.2005 року та за рішенням №9-86 від 31.01.2006 року.

При цьому, ненормативні правові акти субєкта владних повноважень є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані, змінені або визнані нечинними після їх виконання.

Державний орган не може визнавати, в даному випадку, нечинними або скасовувати рішення, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, повязані з реалізацією певних субєктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і субєкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Аналогічна позиція висловлена Верховним судом України в постанові від 06.06.2011 р., а саме, що ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Як вже зазначалося, відповідно до зареєстрованих в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради 01.06.2017 та 06.06.2017 Декларацій про початок виконання будівельних робіт - будівництво житлової забудови з паркінгом розпочаті будівельні роботи на розі вул. Козацької та Г.ОСОБА_3 в м. Черкаси №ЧК083171520442, №ЧК08317153322, №ЧК083171573350, №ЧК083171572550, №ЧК083171572835).

21.12.2016 року та 08.06.2017 року в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю ОСОБА_1 міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації обєкта, який належить до I-III категорії складності по вул.Смілянській, 126 та вул.30-річчя Перемоги,8 №ЧК 143163562194, №ЧК 143171590130.

Рішенням ОСОБА_1 міської ради №2-2322 від 10.08.2017 року «Про згоду щодо безоплатної передачі у власність територіальної громади міста Черкаси зовнішніх інженерних мереж до житлових будинків №126 по вул.Смілянській та №8 по вул.30-річчя Перемоги» прийнято у власність територіальної громади інженерні мережи до вказаних будинків.

Щодо початку будівництва на розі вул. Козацької та Г.ОСОБА_3 в м. Черкаси, то матеріалами справи підтверджено, що в серпні 2017 року почалося укладання договорів з асоційованими членами кооперативу про сплату пайових внесків.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що накази №145,146,149,150,151 від 25,26 травня 2017 року є ненормативними правовими актами одноразового застосування, не можуть бути скасовані, визнані нечинними або такими, що втратили чинність, оскільки вичерпали свою дію фактом їх використання/виконання.

Аналогічний принцип діє відносно рішень ОСОБА_1 міської ради, якими у 2005-2006 році були надані земельні ділянки в оренду. Дані рішення вже реалізовані, оскільки на їх підставі були укладені договори оренди земельних ділянок, термін оренди 49 років.

Рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2314 від 10.08.2017 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 № Че/150-еп проти забудови берегової смуги/ набережної річки ОСОБА_3 в м. Черкаси» прийняте за результатами розгляду електронної петиції, зареєстрованої на сайті міської ради 12.07.2017 ОСОБА_5.

Рішенням №2-2314 від 10.08.2017 депутати ОСОБА_1 міської ради підтримали електронну петицію.

Згідно із ч. 3 ст. 5 Закону України «Про звернення громадян»: «особливою формою колективного звернення громадян до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, органу місцевого самоврядування є електронна петиція».

Статтею 23-1 ЗУ «Про звернення громадян» передбачено, що про підтримку або непідтримку електронної петиції публічно оголошується на офіційному веб-сайті головою відповідної місцевої ради щодо електронної петиції, адресованої органу місцевого самоврядування. Відповідь на електронну петицію не пізніше наступного робочого дня після закінчення її розгляду оприлюднюється на офіційному веб-сайті органу, якому вона була адресована, а також надсилається у письмовому вигляді автору (ініціатору) електронної петиції та відповідному громадському обєднанню, яке здійснювало збір підписів на підтримку відповідної електронної петиції. У разі визнання за доцільне викладені в електронній петиції пропозиції можуть реалізовуватися органом, якому вона адресована, шляхом прийняття з питань, віднесених до його компетенції, відповідного рішення.

У відповіді на електронну петицію повідомляється про результати розгляду порушених у ній питань із відповідним обґрунтуванням.

Відповідачем за результатами розгляду петиції було прийняте рішення від 10.08.2017 №2-2314 «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017№ Че/150-еп проти забудови берегової смуги/ набережної річки ОСОБА_3 в м. Черкаси», яке опубліковане на офіційному веб-сайті, як відповідь на петицію.

Суд, дослідивши рішення від 10.08.2017 №2-2314, приходить до висновку, що вказане рішення не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», оскільки не містить належних обґрунтувань, а лише констатує підтримку депутатів. Крім того, посилання у вказаному рішенні на ст.ст. 26, 31, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» не є належним обґрунтуванням та підтвердженням достатніх повноважень для прийняття такого рішення, оскільки вказані норми є загальними та лише частково та опосередковано стосуються предмету петиції.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами міст як безпосередньо, так і через міські ради та їх виконавчі органи. Місцеве самоврядування це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно ст. 17, 18 Статуту Територіальної громади міста Черкас: «До територіальної громади Черкас входять громадяни України, які постійно проживають у цьому місті. Право на участь у здійсненні місцевого самоврядування мають члени територіальної громади, які досягли 18-річного віку та є дієздатними».

Ст. 19 Статуту Територіальної громади міста Черкас передбачено, що право жителів міста брати участь у здійсненні місцевого самоврядування може бути реалізовано в таких формах: місцевий референдум (Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми»); вибори депутатів міської ради та міського голови, депутатів ОСОБА_1 обласної ради (Закон України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських толів»); створення органів самоорганізації населення (Закон України «Про органи самоорганізації населення»); збори громадян за місцем проживання; колективні та індивідуальні звернення жителів міста до органів і посадових осіб місцевого самоврядування (Закон України «Про звернення громадян»); громадські слухання; інші місцеві ініціативи, які вносяться на розгляд міської ради; участь у роботі органів місцевого самоврядування, у тому числі на виборних посадах місцевого самоврядування (Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»); інші форми, не заборонені законом».

Таким чином суд приходить до висновку, що лише територіальна громада міста Черкас, звертаючись до ОСОБА_1 міської ради із колективним чи індивідуальним зверненням, може реалізувати своє право на участь у здійсненні місцевого самоврядування.

В судовому засіданні представник відповідача не надав жодних доказів місця реєстрації ОСОБА_5, посилаючись на те, що реєстрація місця проживання особи та приналежність її до територіальної громади міста Черкас не тотожні поняття. Суд не бере до уваги вказані доводи Відповідача, оскільки ним не надано пояснень, яким саме чином при реєстрації електронної петиції визначається приналежність особи до територіальної громади та жителів міста Черкаси.

В адміністративному позові позивач вказує, що висвітлені в депутатському запиті ОСОБА_4, який є підставою для прийняття Рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» питання вже були предметом розгляду у справі №925/2128/14 за позовом прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі ОСОБА_1 міської ради до приватного підприємства «ІБК «Будгарант» про розірвання договору оренди землі та зобовязання повернути земельну ділянку.

Також, позивач вважає безпідставними твердження зазначеного депутатського запиту, з приводу того, що за період з 01.10.2011р. по 31.10.2014р. ПП «ІБК «Будгарант» нараховано 376 199,17 грн. орендної плати за землю. Однак, в порушення взятих на себе договірних зобов'язань ПП «ІБК «Будгарант» за цей період користування земельною ділянкою орендну плату не сплатило. Внаслідок цього за ним утворилася заборгованість в сумі 376199,17 грн., крім того вказавши, що згідно з даними ДПІ у м. Черкасах головного управління Міндоходів у Черкаській області встановлено, що в межах задекларованих за Відповідачем земельних ділянок станом на 23.09.2014р. обліковується заборгованість з орендної плати за договорами оренди землі у розмірі 844 833,17 грн., яка продовжує збільшуватись.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується наявними матеріалами справи, відповідач визнав, що наразі в позивача борг по оплаті орендної плати становить 27,9 тис.грн. за договором від 13 лютого 2006 року (земельна ділянка розташована на перехресті вул Смілянської та 30 років Перемоги в м. Черкаси), та 30,2 тис.грн. - за договором від 07 лютого 2006 року (земельна ділянка розташована на розі вулиць Козацької та ОСОБА_3 в м. Черкаси). Відповідач визнав, що зазначені суми боргу не перевищують двох місячних платежів по сплаті орендної плати за вказаними договорами.

Наявними матеріалами справи підтверджено, що при розгляді справи №925/2128/14 суд зробив наступні висновки: «постановою ВГСУ від 13.08.2015р. у справі №925/1726/14 було скасовано рішення господарського суду Черкаської області про стягнення з відповідача 342213,63 грн. заборгованості за використання спірної земельної ділянки за необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог. Справу направлено на новий розгляд господарському суду Черкаської області. Між позивачем та відповідачем у справі №925/1726/14 укладено мирову угоду стосовно суми заборгованості та порядку і строків сплати заборгованості за використання спірної земельної ділянки по вул. Козацькій, 1/1. Предмет спору відсутній, як і волевиявлення позивача ОСОБА_1 міської ради - на розірвання договору оренди землі та вилучення земельної ділянки з користування відповідача ПП «ІБК «Будгарант». Прокурор звернувся з позовом до суду на підставі проведеної перевірки повноти сплати орендної плати за використання земельних ділянок. Вказує на наявність боргу позивача по оплаті землі в межах 844 833,17 грн., але не довів первинними доказами наявність такого боргу».

Крім того судом встановлено, що представник ОСОБА_1 міської ради в судовому засіданні при розгляді справи № 925/2128/14 вимоги прокурора не підтримав вказавши, що між міською радою та ПП «ІБК «Будгарант» підписана мирова угода стосовно погашення боргу. У ОСОБА_1 міської ради на момент розгляду справи №925/2128/14 були відсутні претензії до ПП «ІБК «Будгарант», та міська рада була зацікавлена у використанні ПП «ІБК «Будгарант» земельної ділянки під будівництво житла та наповнення бюджету міста.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі та відповідно до прийняття рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.», а саме доводи, щодо ухилення позивача від виконання своїх обовязків по мировій угоді, затвердженій Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.12.2015 у справі №925/1726/14. Оскільки правовідносини, що виникли між сторонами при укладенні мирової угоди не є договірними, а є відносинами щодо виконання рішень суду.

Крім того, суд приходить до висновку, що твердження, висвітлені в депутатському запиті ОСОБА_4 щодо наявності боргу в Позивача за даними ДПІ носять загальний характер, оскільки, як встановлено в судовому засіданні та підтверджено Відповідачем, дані ДПІ щодо заборгованості розраховуються щодо субєкта, тобто приватного підприємства «Інвестиційно-будівельної компанії «Будгарант», а не окремо по кожному договору оренди землі.

Дослідивши наявні матеріали справи суд приходить до висновку, що з депутатського звернення ОСОБА_4 не вбачаються підстави для розірвання договору оренди землі. Також судом встановлено, що при прийнятті рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» відповідачем не досліджувалися питання, висвітлені в депутатському запиті. Тому, суд приходить до висновку, що прийняття відповідачем рішення №2-2313 від 10.08.2017 без належного дослідження та вивчення викладених у депутатському запиті питань та прийняття рішення в категоричній формі щодо звернення до суду є непропорційним втручанням в господарську діяльність позивача.

Окрім того, відповідно до частини першої статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

В свою чергу згідно частини другої статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що втручання, особливо коли воно має розглядатися в контексті частини другої статті 1 Протоколу № 1, має забезпечити справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення цієї рівноваги відбивається в структурі статті 1 загалом, а отже, й у частині другій. Має бути розумне співвідношення між засобами, що використовуються, і поставленою метою. Зясовуючи, чи дотримано цієї вимоги, Суд визнає, що держава має право користуватися широкими межами свободи розсуду як у виборі засобів примусового виконання наказів, так і в зясуванні виправданості наслідків такого виконання наказів у світлі загальних інтересів виконання, що спрямоване на досягнення мети, поставленої даним законом. У таких сферах, як житлова, що відіграє центральну роль у забезпеченні добробуту й економічної політики в сучасному суспільстві, Суд поважатиме законодавчі рішення, якщо вони відповідають загальним інтересам і ґрунтуються на чітко сформульованому розумному вмотивуванні (див. рішення у справі Мелахер та інші проти Австрії (Mellacher and Others v. Austria), Заяви №№ 10522/83; 11011/84; 68 68 11070/84, рішення від 19 грудня 1989 р., п. 48, та у справі Шассанью та інші проти Франції (Chassagnou and Others v. France) [GC], від 29 квітня 1999 р., заяви №№ 25088/94, 28331/95 та 28443/95, п. 75).

Отже, залишається встановити, чи було втручання виправданим. В свою чергу, втручання у права, гарантовані статтями 8-11 Конвенції є виправданим, якщо воно: 1) передбачене законом, причому тлумачення терміну закон є автономним, та до якості закону ставляться певні вимоги (див. рішення у справі Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства (TolstoyMiloslavskyv. theUnitedKingdom) від 13 липня 1995 р., заява № 18139/91, п. 37: Під терміном закон […] слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам доступності та передбачуваності.

Відповідно до практики ЄСПЛ, до якості закону висуваються такі вимоги: доступність; передбачуваність; достатньо чітко встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих органам влади, та спосіб їх здійснення. Ступінь чіткості, що має забезпечуватися у формулюваннях національних законів який в жодному випадку не може передбачити всі непередбачувані обставини, значною мірою залежить від змісту даного документа, сфери, на яку поширюється даний закон, а також кількості та статусу тих, кому цей закон адресований (див. рішення у справі Фогт проти Німеччини (Vogtv. Germany) від 2 вересня 1995 р., серія А, № 323, заява № 17851/91, п. 48). Ступінь чіткості, який треба забезпечувати 76 76 при формулюванні конституційних положень, з огляду на загальний характер, може бути нижчим, ніж в інших законах. Рішення у справі Реквеньї проти Угорщини (Rekvenyi v. Hungary) від 20 травня 1999 р., заява №25390/94, п. 34. Рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості та статусу тих, до кого він застосовується. Рішення у справі "Ґроппера радіо АГ" та інші проти Швейцарії (Groppera Radio AG and Others v. Switzerland) від 28 березня 1990 р., серія А, № 173, заява № 10890/84, п. 68. Якщо ЄСПЛ дійде висновку, що національне законодавство не відповідало вимогам якості закону, тобто що втручання не було встановлене законом, він констатує порушення, не вдаючись до аналізу інших критеріїв, таких як відповідність втручання легітимній меті чи його необхідність, як це було, наприклад, у справі Вєренцов проти України (Vyerentsov v. Ukraine) від 11 квітня 2013 року, заява № 20372/11: 52. Суд повторює, що вислів встановлено законом у статті 11 Конвенції вимагає не лише того, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться. Закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку, аби бути здатними за потреби, за відповідної консультації, передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою їхня дія (див., наприклад, рішення у справах "Sunday Times" проти Сполученого Королівства (№ 1) (Sunday Times v. the United Kingdom) (no. 1), від 26 квітня 1979 року, п. 49, серія A, № 30; Реквеньї проти Угорщини (Rekvenyi v. Hungary) [ВП], заява № 25390/94, п. 34, ECHR 1999-III; Ротару проти Румунії (Rotaru v. Romania) [ВП], заява № 28341/95, п. 55, ECHR 2000-V; та Маестрі проти Італії (Maestri v. Italy) [ВП], заява № 39748/98, п. 30, ECHR 2004-I).

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" (GC), п.78 наголошено на необхідності підтримання "справедливої рівноваги" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар".

У справі Рисовський проти України (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04 ЄСПЛ визнав низку порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), статті 1 Першого протоколу до Конвенції та статті 13 Конвенції у справі, повязаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності субєктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципів доброго врядування. За відсутності будь-яких заперечень з боку Уряду Суд вважає, що право заявника використовувати чотири гектари землі для ведення фермерського господарства, яке ґрунтувалось на рішенні 1992 року, становило майно, яке підпадає під захист статті 1 Першого протоколу (див., mutatismutandis, рішення від 24 червня 2003 року у справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretchv. theUnitedKingdom), заява № 44277/98, пункти 32 35). Отже, зазначене положення Конвенції є застосовним до цієї справи. На думку Суду, скарга заявника у цій справі складається з трьох окремих, але тісно взаємоповязаних аспектів, які треба розглядати разом: відмови сільської ради виконати рішення суду 1994 року; скасування районною радою свого ж рішення від 1992 року та в цілому ставлення державних органів до прав заявника на земельну ділянку. Щодо другого аспекту скарги, а саме скасування рішення 1992 року, з матеріалів справи вбачається, що це скасування саме по собі не позбавило чинності належного заявникові Державного акта на право користування землею та не вплинуло на обовязкову силу рішення суду 1994 року (див. пункти 12, 14 і 15 рішення). Тому неясно, чи становило це скасування позбавлення власності у розумінні статті 1 Першого протоколу. Проте ця дія, яка фактично анулювала юридичну підставу, на якій виникло первісне право заявника на землю, становила втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання позбавлення власності, чи ні. Зокрема, щоб відповідати Конвенції, цей захід повинен бути законним і спрямованим на досягнення справедливого балансу між інтересами суспільства та інтересами заявника (див. рішення у справі Стреч проти Сполученого Королівства (Stretch v. the United Kingdom), п. 36).

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyelerv. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000I, Онерїлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэzv. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.comS.r.l. проти Молдови (Megadat.comS.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі 71 71 (Moskalv. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обовязок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelasv. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (ToscutaandOthersv. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах Онерїлдіз проти Туреччини (Oneryэldэzv. Turkey), п. 128, та Беєлер проти Італії (Beyelerv. Italy), п. 119).

Оскільки заявник у цій справі скаржився, що рішення 1992 року було скасоване з порушенням норм чинного національного матеріального та процесуального законодавства, Суд повторює, що національні суди чотирьох інстанцій розглянули ці доводи та зрештою відхилили їх. Приймаючи згідно з цими принципами висновки національних судів, що процедура скасування рішення 1992 року відповідала нормам чинного національного законодавства, Суд не переконаний, що вона передбачала достатні гарантії від зловживань з боку державних органів. По-перше, видається, що ця процедура дозволяє державним органам ретроспективно позбавляти особистих прав, наданих помилково, без будь-якого відшкодування добросовісним правовласникам. По-друге, видається, що вона надає державним органам можливість позбавляти таких прав за власним бажанням, у будь-який час і без залучення сторін, чиї інтереси зачіпаються. Суд зазначає, що можливість заінтересованих сторін оскаржити таке позбавлення до суду звичайно зменшує ймовірність свавільного тлумачення застосовних норм матеріального права державними органами, які стверджують, що помилилися. З іншого боку, те, що їх повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежене жодними часовими межами, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу належного урядування та вимозі законності, закріпленим у статті 1 Першого протоколу.

Відтак, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, суд вирішуючи даний спір вказує, що має бути підтримано "справедливу рівновагу" між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи, яку не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе "особистий і надмірний тягар". Окрім того, повноваження з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, не обмежене жодними часовими межами, має суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і правовідносин, що шкодить принципу належного урядування та вимозі законності, закріпленим у статті 1 Першого протоколу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, враховуючи позиції Європейського суду з прав людини, які спрямовані на захист юридичних та фізичних осіб від порушення їх права, передбачені ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції, приходить до висновку, що ОСОБА_1 міською радою під час прийняття оскаржуваних рішень не дотримано необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи вищевикладене, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно дост. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3040 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 94, 159-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» до ОСОБА_1 міської ради про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради № 2-2315 від 10 серпня 2017 року «Про скасування наказів про надання містобудівних умов та обмежень 145, 146 від 25 травня 2017 року та 149, 150,151 від 26 травня 2017 року».

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2314 від 10.08.2017 року «Про розгляд електронної петиції від 12.07.2017 року №Че/150-еп проти забудови берегової смуги/набережної річки ОСОБА_3 в м.Черкаси».

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_1 міської ради №2-2313 від 10.08.2017 «Про направлення депутатського запиту депутата ОСОБА_4Р.» в частині, що стосується звернення до суду з позовом про розірвання договорів оренди землі з Приватним підприємством «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант».

Стягнути з ОСОБА_1 міської ради на користь Приватного підприємства «Інвестиційно-будівельна компанія «Будгарант» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3040 гривень.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня її проголошення в порядку, передбаченомуст. 186 КАС України.

Головуючий Т.Є. Троян