Вирок № 69969056, 31.10.2017, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

31.10.2017

справа № 642/3994/16-к

провадження № 1кп/642/602/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Ольховського Є.Б.,

за участю секретарів - Костенко Т.В., Панової А.Г., Алімурадової Т.Я.,

сторін кримінального провадження: прокурорів Клименко В.О., Тубелець О.Л., обвинуваченого - ОСОБА_1, захисника - Фесенко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Харкова, зареєстрованого та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 пенсіонера, раніше не судимого

у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.212 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-VI від 22.05.2003 (далі Закон №889- VI), будучи особою відповідальною за складання та подачу податкової декларації про свій майновий стан та доходи, а також сплату до бюджету податку на доходи з фізичних осіб, в результаті своєї діяльності пов'язаної з наданням грошових позик громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у період часу з 2005 по 2009 роки отримавши від останнього оподатковуваний дохід у сумі 3 472 132, 66 грн. в якості погашення відсотків за користування позиками, шляхом приховування об'єкту оподаткування, скоїв умисне ухилення від сплати податку на доходи з фізичних осіб на загальну суму 501 932, 90 грн., в результаті чого державі були спричинені збитки у значних розмірах.

Так, згідно зі ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживания декларації про майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.7.1 ст.7 Закону №889-VI ставка податку на доходи фізичних осіб у 2005-2006 роках становила 13 %, а з 01.01.2007 - 15 % від оподатковуваного доходу.

Платник податку, що отримуе доходи від особи, яка не є податковим агентом (пп.8.2.1, п.8.2 ст.8 Закону №889- VI), зобов'язаний включити суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати до 1 квітня року, наступного за звітним податковим роком, річну податкову декларацію з цього податку (ст. 18 Закону №889- VI).

Декларація подається до податкового органу за місцем податкової адреси платника податку

Податковою адресою фізичнї особи є місце постійного або переважного проживання платника податку, місце реєстрації платника податку визначене згідно з законодавством (п.1.14 ст.1 Закону №889- VI).

Разом з цим, ОСОБА_1, отримавши у 2005 році оподатковуваний дохід у сумі 29 700, 00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 149 985,00 грн., усупереч вищевказаним вимогам Закону №889- VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2005 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реестрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у строк до 01.04.2006 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 19 478,05 грн не сплатив.

Продовжуючи свою злочинну діяльяльність з ухилення від сплати податків ОСОБА_1 отримавши у 2006 році оподатковуваний дохід у сумі 157 300,00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 794 311, 00 грн., усепереч вищевказаним вимогам Закону №889- VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2006 рік з відображенням отриманих доходів не склав за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі

м. Харкова у строк до 01.04.2007 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 103 267, 45 грн. не сплатив.

Отримавши у 2007 році оподатковуваний дохід у сумі 220 380, 00 доларів США, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 1 112 919, 00 грн., ОСОБА_1 вищевказаним вимогам Закону №889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2007 рік з відображенням отриманих доходів не за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова у строк до 01.04.2008 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 166 937, 90 грн. не сплатив.

Також отримавши у 2008 році оподатковуваний дохід у сумі 148 650, 00 доларів США і 5 510, 00 Євро, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного банку України становило 809 201, 5901 грн. та оподатковуваний дохід у сумі 96 475, 00 грн, а разом отримавши у 2008 році дохід у загальній сумі 905 676, 5901 грн., ОСОБА_1 всупереч вищевказаним вимогам Закону №889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2008 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реєстрації до ДПІ у Ленінському районі м. Харкові у строк до 01.04.2009 не надав та до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 135 851, 50 грн. не сплатив.

Крім того, отримавши у 2009 році оподатковуваний дохід у сумі 55 800, 00 доларів США і 1 800, 00 Євро, що відповідно за діючим на момент одержання таких доходів курсом Національного Банку України становило 453 187, 072 грн. , та оподатковуваний дохід у сумі 56 000, 00 грн. , а разом отримавши у 2009 році дохід у загальній сумі 509 187, 072 грн. , всупереч вищевказаним вимогам Закону №889-VI, податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2009 рік з відображенням отриманих доходів не склав, за місцем реєстрації до ДПІ У Ленінському районі м. Харкові у строк до 01.04.2010 не надав до Державного бюджету України податок на доходи з фізичних осіб у розмірі 76 378, 06 грн. не сплатив.

Згідно висновку комісійної судово економічної експертизи, проведеної Харківським НДПІ судових експертиз імені засл. проф. М.С. Бокаріуса, №4127/4210 від 22.04.2016р., висновки акту перевірки Захдної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківській області «210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 від 02.02.2015 в частині донарахування податку на доходи з фізичних осіб сумі 501 932,90 грн. підтвердженні.

Таким чином, враховуючи викладене ОСОБА_1 в період з 2005 по 2009 роки умисно ухилився від сплати до Державного бюджету України податку на доходи з фізичних осіб у сумі 501 932, 90 грн., що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів у значних розмірах.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні не визнав та пояснив, що його познайомили із ОСОБА_3 у 2005 році, останній попросив у нього в борг гроші на бізнес, у зв'язку із чим останній вирішив надавати ОСОБА_3 частинами гроші, а ОСОБА_3, в свою чергу, обіцяв наступний прибуток з цього бізнесу. Така співпраця між зазначеними особами тривала протягом п'яти років. ОСОБА_1 стверджує, що грошові кошти у розмірі 600 000 доларів США у нього залишились ще з часів Радянського Союзу від мами та бабусі. Він ніколи не декларував дану суму грошей. Так, ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_1 600 000 доларів США, які і повернув останньому. ОСОБА_1 не отримав ані жодного прибутку, ані відсотків від даного правочину. У 2010 році ОСОБА_3 попросив у ОСОБА_1 знову дати гроші у борг у сумі 600 000 доларів США, однак ОСОБА_1 погодився надати таку суму грошей ОСОБА_3 лише у разі укладення нотаріально засвідченої розписки, на що, звісно, ОСОБА_3 пішов. Коли підписувалася дана розписка, ОСОБА_1 також написав, що не має жодних претензій до ОСОБА_3 щодо його попередніх боргів. Того ж дня ОСОБА_1 і надав ОСОБА_3 у борг грошову суму у розмірі 600 000 доларів США. Однак потім ОСОБА_1 зрозумів, що він підписав документ, попередньо не ознайомившись із його змістом, потім він побачив якийсь розрахунок відсотків у розписці, у зв'язку із чим взагалі вирішив анулювати свій підпис у нотаріуса. З того моменту ОСОБА_1 не отримував прибуток від ОСОБА_3. Під «прибутком» ОСОБА_1 розумів «відсотки». У 2010 році ОСОБА_1 знайшов нотаріуса, офіс якого розташовувався у місті Харкові по вилиці Скрипника, назначив ОСОБА_3 зустріч, попередньо повідомивши останнього про необхідність прибуття за зазначеною адресою до нотаріуса. Коли вони прийшли до нотаріуса, за словами ОСОБА_1, розписка вже була підготовлена, як потім він дізнався, розписка була складена ОСОБА_3 від імені ОСОБА_1, однак легковажно поставившись до змісту розписки ОСОБА_1 просто поставив свій підпис. Разом із ОСОБА_3 у нотаріуса був його юрист, його дружина, а з боку ОСОБА_1 не було жодної особи.

ОСОБА_1 заперечував проти показань свідків, в яких йшла мова про те, що під час повернення йому суми боргу, велися записи у спеціальному зошиті, в якому ОСОБА_1 відповідно ставив свій підпис. ОСОБА_1 стверджує, що жодного зошиту не було, він його не бачив і ніде свого підпису не ставив. ОСОБА_1 зазначає, що спілкувався із ОСОБА_5, який регулярно віддавав йому борг від імені ОСОБА_3. Цивільний позов не визнає у повному обсязі. Пояснив що він заперечує проти закриття відносно нього кримінального провадження у зв'язку з закінчення строків притягнення до кримінальної відповідальності. Також заперечував проти застосування відносно нього Закону України «Про амністію».

Допитані за клопотанням сторони обвинувачення в судовому свідки пояснили:

- свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що постановою слідчого були направлені матеріали для призначення документальної позапланової перевірки по відношенню до фізичної особи - платника податків - ОСОБА_1 з питань дотримання вимог валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2005 по 15.12.2014. ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проводилась позапланова документальна невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків - ОСОБА_1 За результатами перевірки було складено відповідний Акт. Після складення Акту проведення перевірки, громадянином ОСОБА_1 були надані відповідні заперечення. В ході проведення перевірки були надані нотаріально-завірені копії, а саме: отримання позики громадянином ОСОБА_3 у сумі 611 830 доларів США, 7310 Євро, 152 475 грн. в якості сплати процентів за користування позикою, які громадянин ОСОБА_1 М,О. не задекларував, та декларації про отримані доходи за 2005-2009 роки до ДПІ не надав. За результатами перевірки ОСОБА_1 нараховано податок з доходів фізичних осіб, які останній повинен буде сплатити у сумі 501932 грн. 90 коп. Було складено податкове повідомлення-рішення, яке потім оскаржувалось у ДФС Харківської області, ДФС України. Також ОСОБА_1 подавав позовну заяву в адміністративному порядку, яка була залишена без задоволення, потім він подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Зараз справа за позовною заявою ОСОБА_1 перебуває на розгляді у Вищому адміністративному суді України. З жовтня 2015 року по теперішній час позовна заява ОСОБА_1 досі не розглянута;

- свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні пояснила, що на підставі постанови, головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи управління податків і зборів з фізичних осіб Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, була проведена документальна перевірка по відношенню до ОСОБА_1 з питань сплати податку з доходів фізичних осіб за період з 2005 року по 2009 рік. За результатами перевірки було складено відповідний акт та нараховано податок з доходу фізичних осіб в розмірі 501 000 (п'ятсот одна тисяча) гривень 00 копійок та винесене податкове повідомлення-рішення, яке було залишено без змін. Судом першої інстанції, а судом другої інстанції скасовано. Зараз справа знаходиться у суді касаційної інстанції. Вказана сума була нарахована ОСОБА_1 за дохід у вигляді відсотків за надання ним позики. ОСОБА_7 проводила перевірку по відношенню до ОСОБА_1 проводилась на підставі документів, які були надані слідчим, а саме: нотаріально засвідчена нотаріально Заява ОСОБА_1 про те, що він отримав і суму позики (була чітко вказана сума), і відсотки, також були показання свідків, а також інформація з бази даних про відсутність надання декларації та декларування. У нотаріально засвідченій Заяві, яка була підписана ОСОБА_1, були зазначені неточні суми позики та відсотки, адже вони не співпадали з іншими розрахунками, про це було зазначено в Акті, складеному ОСОБА_7;

свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що вона є бухгалтером, знає ОСОБА_1 з 2005 року. У 2005 році вона працювала на фірмі. Фірма здійснювала зовнішньоекономічну діяльність.Того року фірмі знадобилися додаткові грошові внески. ОСОБА_3, його познайомили с ОСОБА_1 і сказали, що, нібито, останній надає гроші в борг. ОСОБА_1, дійсно надав ОСОБА_3 гроші в борг під 4 (чотири) % в місяць. В борг була надана сума в розмірі 400 000 (чотириста тисяч) доларів США. При цьому жодного письмового документа складено не було на підтвердження надання боргу, це була усна домовленість. З 2005 року, щомісяця (спочатку один раз в місяць, а потім два рази в місяць), ОСОБА_1 нараховували відсотки з боргу. В місяць ОСОБА_1 було нараховано відсотків на суму, яка складає приблизно 20 000 (двадцять тисяч) доларів США. За п'ять років ОСОБА_1 повернули приблизно 800 000 (вісімсот тисяч) доларів США за весь час, а давав він первинно 400 000 (чотириста тисяч) доларів США. ОСОБА_8 особисто повертала ОСОБА_1 відсотки за позикою, приблизно 18 000 - 20 000 доларів США, вона вели облік повернутих грошей. Окрім ОСОБА_8, борг могли повертати ОСОБА_9 та ОСОБА_5, про що вони попередньо попереджали ОСОБА_8, яка вносила відомості до свого обліку. Відсотки видавалися із додаткового капіталу, вони знаходились на відповідному рахунку у Банку. Оскільки ОСОБА_8 відповідала за бухгалтерський облік та фінансову звітність, тому вона відповідала за підрахунки за позикою, за повернення тіла позики та відсотків за позикою. ОСОБА_1 в свою чергу ставив свій підпис у зошиті, який вела ОСОБА_8., яким засвідчував факт того, що він отримував відповідні відсотки, належні йому за позикою. Однак зошит було знищено після того, як ОСОБА_1 склав та особисто підписав Заяву про отримання ним суми позики і відсотків, та, яка була відповідно засвідчена нотаріусом, у зв'язку із чим взагалі відпала необхідність у зберіганні такого зошиту. В зошиті зазначався дохід, вираховувалися відсотки відповідно до суми позики, а також сума відсотків, яка передавалася ОСОБА_1

свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він працював разом з ОСОБА_9, який у 2004 році познайомив його з ОСОБА_1, який надав у борг певну суму грошей під відсоток в місяць. Так, час від часу ОСОБА_10 телефонував ОСОБА_5 і казав, що сьогодні «9-й номер», що означало 9 000 доларів США відсотків; сьогодні «15-й номер», що означало 15 000 доларів США відсотків. ОСОБА_1 надав у борг приблизно 500 000 доларів США. ОСОБА_5 декілька

разів на місяць передавав грошові кошти ОСОБА_1 протягом шести років з моменту їхнього знайомства із ним. За його словами, гроші надавали або ОСОБА_3, або ОСОБА_9, або ОСОБА_11. ОСОБА_5 віддавав лише відсотки ОСОБА_1, тіло боргу віддавала ОСОБА_9, за його словами. Гроші передавалися безпосередньо в офісі, куди ОСОБА_1 щоразу приїжджав попередньо зателефонувавши і домовившись про це. Існував зошит, в якому вівся облік дат і сум, які поверталися ОСОБА_1 Записи у зошиті вела, зазвичай, та особа, яка безпосередньо віддавала кошти ОСОБА_1;

свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що на підставі п. 3 ч. 2 ст. 65 КПК України, не можуть бути допитані як свідки нотаріуси про відомості, які становлять нотаріальну таємницю. Крім того, брат ОСОБА_9 не звільняв від нотаріальної таємниці приватного нотаріуса ОСОБА_12 Нотаріусом ОСОБА_12 був посвідчений Договір позики, Заява ОСОБА_1 Дії приватного нотаріуса ОСОБА_12 ОСОБА_1 не оспорювалися. Правочини невизнані недійсними, тому презюмується, що вони є дійсними. Тому ОСОБА_9 вимагає визнати допит приватного нотаріуса ОСОБА_12 неможливим.

Відповідно до вимог ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання.

Згідно до положень ст. 92 КПК України обов'язок доказування провини обвинуваченого покладається на слідчого та прокурора. На обґрунтування обвинувачення прокурором було суду надано кримінальне провадження і заявлено клопотання про огляд в судовому засіданні в якості доказів провини обвинуваченого протоколів слідчих дій зазначених в реєстрі матеріалів досудового розслідування після дослідження яких суд дійшов висновку, що незважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, його винуватість у скоєнні вказаного вище діяння знайшла своє підтвердження в судовому засіданні та підтверджується сукупністю наступних досліджених в судовому засіданні доказів:

- вищезазначеними поясненнями в судовому засіданні свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_9;

- заявою ОСОБА_9 про скоєння кримінальних правопорушень гр. ОСОБА_13 від 15.09.2014 року ( т. 1 с.с. 72);

- податковими звітностями ФОП ОСОБА_1 (т.1 с.с. 114-122);

- протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 16.01.2015 року, відповідно до якого вилучилась документація щодо здійснення нотаріальних дій (т.1 с.с. 126-128);

- к. договору позики грошових коштів від 13.02.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 суму 512 676,00 грн. за р№107 ( т. 1 с.с. 133- 134);

- к. договору позики грошових коштів від 13.02.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 суму 3 892 800,00 грн. за р№105 (т.1 с.с. 130-132);

- к. договору позики грошових коштів від 13.02.2010 року, відповідно до якого ОСОБА_3 одержав від ОСОБА_1 суму 307 774, 50 грн. за р№109 (т.1 с.с. 135-136) ;

- заявою ОСОБА_1, від 13.02.10 року якою він підтверджує, що він позичив ОСОБА_3 грошові кошти та отримував від останнього відсотки за користування ними ( т.1 с.с. 111- 112);

- актом перевірки ФОП ОСОБА_1 №11/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 від 06.01.2015 року ( т.1 с.с. 141-152);

- актом перевірки ФОП ОСОБА_1 №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 від 02.02.2015 року (т.1 с.с. 154-167);

- податковим рішенням-повідомленням від 11.02.2015 року №0005431702 (т.1 с.с. 167);

- відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів гр. ОСОБА_1 за період з 01.01.2010 року по 31.12.2014 року (т.1 с.с. 169-171);

- індивідуальними відомостями про застрахованих осіб за 2008-2009 роки (т.1 с.с. 176-183);

- додатком 4 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за січень-квітень 2010 року (т.1 с.с. 184-196);

- додатком 5 «Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за 2011 та 2012 р.р (т.1 с.с. 198-199);

- к. розписки ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_13 грошових коштів від 13.02.2010 року (т.1 с.с. 202);

- к. розписки ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_13 грошових коштів від 24.12.2008 року (т.1 с.с. 203);

- висновком комісійної судової економічної експертизи №4127/4210 від 22.04.2016 відповідно до якого, в обсязі наданих для дослідження документів в межах компетенції судових експертів-економістів з урахуванням вихідних даних, зазначених в постанові про призначення судової економічної експертизи, висновки акту Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.02.2015

№210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1, стосовно розрахунку на підставі п.19.1 ст.19, п.3.3 ст.3 п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. заниженого ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період 2005-2009 роки податку на доходи з фізичних осіб, та враховуючи вимоги п.102.1, п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV зі змінами та доповненнями, підтверджуються в сумі 501932,90 грн., - висновком комісійної судової економічної експертизи №416/1623 від 31.03.2016 року, відповідно до якого, по першому питанню, висновки акту документальної перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 02.02.2015 №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1, стосовно розрахунку на підставі п.19.1 ст.19 з урахуванням вимог п.3.3 ст.3 пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.20.3.1 п.20.3 ст.20 закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. заниженого ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період 2005-2009 роки податку на доходи з фізичних осіб, виходячи з оцінки доходу, наведеної в акті перевірки ОДПІ як доходу у вигляді платежів за іншими цивільно-правовими договорами (або договором позики), та враховуючи п.102.1, п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV в обсязі на даних документів та межах компетенції судових експертів-економістів підтверджується в сумі 22871,25 грн. По другому питанню, згідно пп. «в» п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р., особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, є такий платник податку. На дослідження не надані картки особових рахунків Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у харківській області платника податків ОСОБА_1, таким чином, визначити суму податків, яка фактично не надійшла до бюджету станом на теперішній час в обсязі наданих на дослідження документів не надається за можливе (т.1 с.с. 212-223);

- висновком судової економічної експертизи №6580 від 15.10.2015 року, відповідно до якого по першому питанню, висновки акту документальної перевірки західної ОДПІ м. Харкова НУ Міндоходів у харківській області від 02.02.2015 №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 стосовно розрахунку на підставі п.19.1 ст.19, п.3.3 ст.3 п.п.4.2.1 п.4.2 ст.4, п.п.20.3.1 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р. заниженого ОСОБА_1 ( реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за період 2005-2009 роки податку на доходи з фізичних осіб, виходячи з оцінки доходу, наведеної в акті перевірки ОДПІ як доходу у вигляді платежів за іншими цивільно-правовими договорами (або договорами позики), та враховуючи вимоги п.102.1, п.п.102.2.1 п.102.2 ст.102 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-IV зі змінами та доповненнями, в обсязі на даних документів та межах компетенції судового експерта-економіста підтверджуються в сумі 22 871,25 грн. По другому питанню, згідно пп. «в» п.17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 р., особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, є такий платник податку. Відповідно наданим на дослідження карткам особових рахунків Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, за платником податків ПП ОСОБА_1 перед бюджетом станом на 31.05.2015 р. в Західній ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області за платником податків перед бюджетом обліковується недоїмка в сумі 501932,90 грн., яка є сумою податкового зобов'язання визначеною у прийнятому за результатами акту перевірки Західної ОДПІ м. Харкова ГУ Міндохордів у Харківскькій області від 02.02.2015 №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 податковому повідомленні-рішенні №005431702 від 11.02.2015 року (т.1 с.с. 261-272). Дані висновки підтвердила старший судовий експерт ЛЕД ОСОБА_14, та зауважила, що висновки між цими двома експертизами по суті не відрізнялись. Під час проведення останньої експертизи, експерт керувалася даними, що були надані їй слідчим, зокрема, даними щодо суми грошових коштів, а не документами, що містяться в матеріалах справи. Під час проведення першої експертизи, експерти хотіли скористатися саме документами, однак експерт не могла визначитись, яку саме суму писати: яку було особисто підраховано експертом, або яка була зазначена в документі, як «підсумкова» (адже ці дві цифри не збігалися). Тому задля запобігання виникненню помилок під час розрахунків і проведення експертизи, сума була визначена на розгляд слідства і вже із цими даними, які були підраховані і визначені постановою слідчого, безпосередньо працював експерт. Експерт вже додатково на порівнювала суму у документах та сумах, які були надані слідчим. Таким чином, у заяві від 13.02.2010, якою, нібито, повинен був керуватися експерт під час проведення експертизи, була помилка щодо підрахунку підсумкової суми грошових коштів. Слідчий же надав суму, яка є арифметично вірною, отриманою саме під час особистого підрахунку суми. Про невідповідність між вказаною у заяві цифрі та реальним арифметичним підрахунком зазначається безпосередньо у висновку експерту на аркуші 15. Аркуш 16: «Таким чином, дані щодо суми грошових коштів, отриманих в якості процентів, наведені в матеріалі завіреної заяви неоднозначні…. В заяві від 13.02.2010 підпис від імені ОСОБА_1 в підсумковому рядку в таблиці з процентами, відсутній. Також відсутні підписи біля окремих сум, зазначених в рядках таблиці.». За словами експерта остання експертиза була назначена через те, що вказані суми грошових коштів в доларі США та у Євро не співпадали, на відміну від гривні. Під час проведення експертизи і складенням відповідного висновку

експерт керувалася положеннями Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на той момент), а саме: ст. 1048 та ст. 536, а також положеннями, відповідно до яких визначаються три випадки, за яких особа відповідає за податковим зобов'язанням, тобто сплатою відповідної грошової суми залежно від суми, отриманої в якості доходу. На підставі завіреної заяви від 13.02.2010 була розрахована відповідна сума податкового зобов'язання податковими органами. Експертом було визначено у висновку, дотримуючись вимог законодавства, що ОСОБА_1 повинен сплатити податок від суми отриманої ним як дохід, тим більше, що безпосередньо у матеріалах кримінальної справи визначена природа грошей, а саме те, що гроші, отримані в якості відсотків є доходом, на який сплачується податок. Задача експерта: перевірка вірності розрахунку відсотку по відношенню до суми доходу. Експерт безпосередньо користувалася нотаріально засвідченою Заявою від 13.02.2010 під час проведення експертизи в частині, якій були зазначені грошові суми в гривневому еквіваленті, однак в частині, де були зазначені грошові кошти у валюті (долари США, Євро), підсумкові підрахунки були арифметично невірними, тому експерти керувалася цифрами наданими слідчим, які останній отримав при безпосередньому арифметичному підрахунку. Також дані висновки підтвердила судовий експерт, зав. сектором ЛЕД ОСОБА_15 та зауважила, документи, які надавалися органами слідства експерту на дослідження на обидві експертизи, були однаковими. Крім того, за словами експерта Постановою слідчого була виконана оцінка суми отриманих доходів, що і було застосовано в якості вихідних даних для проведення відповідної експертизи. Так, у постанові слідчого було зазначено, що ОСОБА_1 від громадянина ОСОБА_3 отримана сума коштів у вигляді відсотків за користування позикою розмірі 611 830 доларів США, 7310 Євро, 152 475 грн. Крім того, під час проведення експертного дослідження, експертами були виявленні розходження у сумі, зазначеній у підсумковому рядку, яка не співпадала із сумою в разі арифметичної перевірки підрахунку, тому експертам прийшлось звернутися до слідчого, який надав вихідні дані для проведення експертизі, які він отримав після арифметичного підрахунку суми грошових коштів. Тому експерти керувалися оцінкою вказаних сум, проведеною слідчим;

- к. постанови Харківського окружного адміністративного суду по справі від 06.08.2015 (т.1 с.с. 232-234);

- к. постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2015 (т.1 с.с. 235-237);

- к. ухвали Вищого адміністративного суду України від 09.05.2016р. (т.1 с.с. 238-239);

-к.п. постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.03.2017 року (т.1 с.с. 241-247).

Суд визнає неналежним та відхиляє наданий стороною обвинувачення речовий доказ - додаток до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 12.06.2015, а саме CD-R диск з фонограмою судового засідання від 18.11.2014 по кримінальній справі №642/7625/14к за обвинуваченням громадянина ОСОБА_16 у вбивстві громадянина ОСОБА_3, як такий що визначений положеннями ч.3 ст. 87 КПК України.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_1 в частині невизнання вини щодо вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки вони спростовуються зібраними по справі допустимими доказами, що наведені вище, сукупність яких дозволяє зробити висновок про доведеність пред'явленого обвинувачення. Доводи обвинуваченого суд вважає такими, що мають за мету спосіб захисту щоб уникнути покарання.

Доводи сторони захисту щодо анулювання ОСОБА_1 своєї письмової заяви від 13.02.10 року про отримання від ОСОБА_3 відсотків за користування позикою, іншою заявою від 13.06.16 року (т.1 с.с. 257) суд вважає такими що не спростовують провину ОСОБА_1 оскільки відповідна заява була подана після внесення відносно ОСОБА_1 відомостей до ЄРДР за ч. 1 ст. 212 КК України, отже має ознаки намагання штучно спотворити докази по справі (т.1 с.с. 100).

Пояснення ОСОБА_1 ч М.О. про підписання заяви від 13.02.10 року не будучі обізнаним про її зміст судом також визнаються непереконливими оскільки доказів перебування ОСОБА_1 у якомусь хворобливому стані, або підписання заяви під чиїмось впливом - суду не надано.

Доводи сторони захисту щодо наявності суперечок в поясненнях свідків, а також посилання на зацікавленість свідків та їх упередженість судом також відхиляються як такі що не підтверджуються матеріалами справи.

Під час допиту експертів в судовому засіданні стороною захисту не спростовані висновки зроблених ними експертиз зокрема в частині їх неконкретності.

Таким чином, допитавши обвинуваченого, свідків та експертів, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Суд вважає, що дії ОСОБА_1 повинні бути кваліфіковані за ч. 1 ст.212 КК України, тобто умисне ухилення від сплати податків, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене особою, яка зобов'язана їх сплачувати, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету держави коштів у значних розмірах.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, має похилий вік.

Обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання ОСОБА_1 суд не вбачає.

Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, суд вважає, що ОСОБА_1 повинен нести покарання у межах санкції статті 212 ч.1 КК України у вигляді штрафу в доход держави, оскільки саме таке покарання, на думку суду є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

За положеннями ч. 1 ст. 212 КК України, ст. 12 КК України , зазначений в обвинувальному акті злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості.

Згідно до ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Таким чином, з 2005 по 2009 роки - часу зазначеному в обвинувальному акті сплило більш ніж 2 роки, отже ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за статтею 212 ч.1 КК України.

Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Розподілити процесуальні витрати відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Цивільний позов заявлений прокурором відділу 04/5 прокуратури Харківської області молодшим радником юстиції ОСОБА_17, який діє в інтересах держави в собі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області на суму 501 932,90 грн. підлягає задоволенню, як такий, що знайшов своє повне підтвердження в ході судового слідства та ґрунтується на досліджених судом доказах перелік яких наведений вище.

Керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.212 КК України, за яким призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 1 тисячі неоподатковуваних мінімумі доходів громадян у сумі 17000 грн. в доход держави.

Звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ст. 212 ч.1 КК України за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Речовий доказ - додаток до протоколу допиту свідка ОСОБА_9 від 12.06.2015, а саме CD-R диск з фонограмою судового засідання від 18.11.2014 по кримінальній справі №642/7625/14к за обвинуваченням громадянина ОСОБА_16 у вбивстві громадянина ОСОБА_3, який зберігається у матеріалах кримінального провадження залишити в матеріалах провадження.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в собі Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (бюджетний рахунок одержувача №33114341700006, код отримувача 37999696, УК у ленінському районі м. Харкова ГУ ДКСУ у Харківській області, призначення платежу: «сплата грошових зобов'язань по акту перевірки №210/20-33-17-02-07/НОМЕР_1 від 02.02.2015) несплачений податок на доходи з фізичних осіб, що сплачується фізичним особам за результатам річного декларування в сумі 501 932,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення судової економічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 15.10.2015 №6580 у розмірі 5 544 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення комісійної судової економічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 31.03.2016 №416/1623 у розмірі 9 268 грн. 00коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати за проведення комісійної судової економічної експертизи ХНДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса від 22.04.2016 №4127/4210 у розмірі 13 240 грн. 00 коп.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Ленінський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, який перебуває під вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Вирок, якщо інше не передбачено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя Є.Б. Ольховський