Рішення № 69968564, 11.10.2017, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/1724/16-ц

Провадження № 2/673/202/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2017 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд

Хмельницької області

в складі: головуючий суддя Дворнін О.С.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1

з участю представника позивача прокурора Делінди В.Ю., представників відповідачів ОСОБА_2 РДА ОСОБА_3 та ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду обєднану цивільну справу за позовом заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави в особі Хмельницької обласної державної адміністрації до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14, про скасування розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 року прокурор звернувся до суду із позовними вимогами до Деражняської районної державної адміністрації(далі РДА), ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14, про скасування розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що розпорядженням ОСОБА_2 РДА від 16.07.2009 року №215/2010-р відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14. надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області.

Наступним розпорядженням РДА від 02.02.2010 № 42/2010-р затверджено проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території зазначеної сільської ради вказаним відповідачам та передано їм у власність земельні ділянки площею 0,99 га.

На підставі вказаного розпорядження відповідачі отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, зареєстровані відділом Держкомзему у ОСОБА_2 районі в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договора оренди землі 03.03.2010 року за № 011075200008 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0007; за № 011075200002 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0013; за № 011075200005 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0010; за № 011075200006 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0009; за № 011075200003 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0012; за № 011075200004 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0011; за № 011075200009 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0006; за № 011075200011 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0004; за № 011075200001 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0014; за № 011075200007 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0008; за № 011075200014 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0001; за № 011075200010 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0005; за № 011075200012 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0003.

Позивач зазначає, що передача вказаних земельних ділянок у власність відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 відбулася з порушенням вимог ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі атомної енергетики та космічної системи; землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; землі оборони; землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико - культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, пержавних галузевих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та зезумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; землі під обєктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Разом з тим, за інформацією Хмельницького обласного управління водних ресурсів №1144 від 22.09.2016, через с. Божиківці, Божиковецької сільської ради Деражнянського району протікає річка Ровець, яка за класифікацією, відповідно до ст. 79 Водного кодексу України належить до малих річок.

У звязку з викладеним, позивач просив визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 16.07.2009 року №215/2009-р в частині надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14; визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 02.02.2010 року № 42/2010-р про передачу земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, в частині затвердження проекту землеустрою та передачі у власність відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14; визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 23.07.2010 року № 325/2010-р про надання дозволу на перепогодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок з метою зміни їх цільового призначення в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14; визнати незаконним та скасувати розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністрації від 14.06.2011 року № 310/2011-р про зміну цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення із земель за межами населеного пункту в частині затвердження проекту землеустрою відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 та стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати.

В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задоволити із підстав викладених у заяві.

Представник ОСОБА_2 РДА заперечуючи проти позову зауважив, що ДРДА, як відповідачу не було відомо, що спірна земельна ділянка відносилася до земель резерву, оскільки координацію його діяльності з питань землеустрою здійснював на той час Відділ Держкомзему, а в подальшому Відділ Держземагенства у ОСОБА_2 районі в звязку з чим останні погодили документацію із землеустрою відповідачам. Крім того, вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду із зазначеними вимогами оскільки про прийняття оспорюваних розпоряджень йому могло бути відомо в 2010-2012 роках.

При цьому пояснив, щона запити прокурора Деражнянською РДА надавалися усі розпорядження за вказаний період, а прокуратурою Деражнянського району, в свою чергу, здійснювалися в той час перевірки дотримання вимог земельного законодавства, за результатами яких приймалися (або при відсутності потреби, як у даному випадку, не приймалися) відповідні заходи прокурорського реагування.

Представник відповідачів позовні вимоги також не визнав в силу їхнеобґрунтованості, вимагаючи при цьому застосування при вирішенні вказаного спору положення ЦК України про позовну давність.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.

Так, згідно з ч. 1ст. 116 ЗК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. 12розділу Х «Перехідні положення» ЗК України, що був чинним на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як передбачено ч.ч. 6, 7 та 9ст. 118 ЗК України(в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення

садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

В свою чергу, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Вказані вище установи у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи), в рамках своєї компетенції, приймають рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ч. 1ст. 125 ЗК України).

Відповідно до ч. З ст. 122 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для сільськогосподарського використання.

Статтями 2, 8 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом обєктивно встановлено обставини, які не заперечується й сторонами, що згіднорозпорядження ОСОБА_2 РДА від 16.07.2009 року №215/2009-р відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства.

Дійсно, розпорядженням тієї ж РДА від 02.02.2010 №42/2010-р було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського годарства на території Божиковецької сільської ради Деражнянського району Хмельницької області відповідачам передано у власність земельні ділянки площами 0,99 га.

Так, на підставі вказаного розпорядження відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 отримали державні акти на право власності на земельні ділянки, які зареєстровані відділом Держкомзему у ОСОБА_2 районі в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договір оренди землі 03.03.2010 року за № 011075200008 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0007; за № 011075200002 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0013; за № 011075200005 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0010; за № 011075200006 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0009; за № 011075200003 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0012; за № 011075200004 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0011; за № 011075200009 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0006; за № 011075200011 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0004; за № 011075200001 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0014; за № 011075200007 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0008; за № 011075200014 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0001; за № 011075200010 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0005; за № 011075200012 з кадастровим комером 6821580800:04:079:0003.

Згідно ст. 4 Водного кодексу України, ст. 58 Земельного кодексу України до земель водного фонду, окрім інших, належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж річок та навколо водойм.

Статтею 60 ЗК України встановлено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.

Відповідно до ст. 88 Водного кодексу України прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (умеженний період) шириною для малих річок, струмків і потічків, а також зтавків площею менш як 3 гектари - 25 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках усіх категорій земель, крім земель морського транспорту.

Статтями 85, 88 Водного кодексу України, статтями 59, 84 Земельного кодексу України передбачено, що землі прибережних захисних смуг перебувають виключно у державній та комунальній власності і можуть надаватися лише в користування та для спеціально визначених цілей.

Згідно з ч. 4 ст. 84 ЗК України, до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, зокрема, землі атомної енергетики та космічної системи; землі під державними залізницями, об'єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту; землі оборони; землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико- культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом; землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук; земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами; земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності; земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України; землі під обєктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем, які перебувають у державній власності.

Згідно з інформації Хмельницького обласного управління водних ресурсів №1144 від 22.09.2016, через с. Божиківці, Божиковецької сільської ради Деражнянського району протікає річка Ровець, яка за класифікацією, відповідно до ст. 79 Водного кодексу України належить до малих річок.

Відповідно до ст. 5 вищезазначеного Кодексу, даний струмок належить до обєкту загальнодержавного значення.

Також, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру в ОСОБА_2 районні №8-28-99.3-2200/15-16 від 21.09.2016 надана у власність відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 земельна ділянка для рибогосподарських потреб орієнтовно перебуває в прибережній захисній смузі р. Ровець.

Окрім цього, відповідно інформації ПП «Єкзакт» від 17.10.2016 надана у власність вказаних відповідачів земельна ділянка для рибогосподарських потреб перебуває в прибережній захисній смузі р. Ровець.

Відповідно до інформації Головного управління Деражгеокадастру у Хмельницькій області від 27.09.2016 №10-22-0.4- 17575/23-16 обов'язкова державна експертиза технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок відповідачам для рибогосподарських потреб на території Божиковецької сільської ради не проводилась.

Також, згідно інформації ОСОБА_2 районної ради від 27.09.2016 №01-23/256 нормативно грошова оцінка земельних ділянок відповідачів, яка розташована за межами населених пунктів Божиковецької сільської ради не затверджувалась.

Окрім цього, відповідно до інформації відділу Держгеокадастру в ОСОБА_2 районні від 26.09.2016 №8-28-99.3-2229/15-16 технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки за зазначеними вище кадастровими номерами до Відділу не надходила.

Разом з цим, звертаючись до суду із даним позовом прокурор вважав, що строк позовної давності пропущений з поважних причин, оскільки про порушення вимог земельного законодавства йому стало відомо після надходження до ОСОБА_2 відділу місцевої прокуратури листа відділу Держгеокадастру від 21.09.2016 року №8-28-99.3-2200/16-16 року, тому з цих підставпросив поновити відповідні процесуальні строки.

Суд вважає, що вказані аргументи позивача необхідно оцінювати критично, відхиливши твердження позивача про поважність причин пропуску ним строків позовної давності, виходячи із слідуючих мотивів.

Так, за змістом статей 256 та 261 ЦК України, позовна давність є строком предявлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими субєктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи-носія порушеного права (інтересу).

З огляду на статус держави та її органів як субєкта владних повноважень, на позови прокуратури, які предявляються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади поширюються положення ст.257 ЦК України щодо загальної позовної

давності. Перебіг такого строку, на підставі ч.1 ст. 261 цього Кодексу, починається від дня, коли держава в особі її органів як субєктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.

Водночас, матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що державі в особі її органів як субєктів владних повноважень не було відомо про розпорядження ОСОБА_2 районної державної адміністраціївід 16.07.2009 року №215/2009-р, якимвідповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для передачі у власність з метою ведення особистого селянського господарства та розпорядження від 02.02.2010 року № 42/2010-р, яким затверджено проекти землеустрою щодо передачу у власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства вказаним відповідачам.

Разом з тим, відсутні дані і про те, що можливі порушення вимог ст.84 ЗК України допущені ОСОБА_2 РДА, держава в особі органів як субєктів владних повноважень, у тому числі прокурор не могли довідатися.

При цьому, судом також враховується, що згідно листа прокуратури Деражнянського району, датованим ще 04.11.2011 року, підлягали витребуванню із ОСОБА_2 РДА всі матеріали, в тому числі, копії розпоряджень саме із земельних питань. Крім цього, ОСОБА_2 РДА було письмово зобовязано надавати вказані відомості до прокуратури району щомісячно до 20 числа.

В свою чергу, листом прокурора Деражнянського району Хмельницької області для ознайомлення були витребувані всі розпорядження ОСОБА_2 РДА протягом 2010-2012 року у сфері земельних відносин та за результатами їх вивчення і проведення перевірок були внесені всі, на думку прокурора, на той час належні документи прокурорського реагування, які й були розглянуті із вжиттям заходів.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 року у справі 6-2469 цс16, яка є обовязковою для судів, порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обовязку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обовязковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Як підтвердив прокурорв ході судового розгляду вказаного спору, будь-яких обєктивних перешкод у отриманні зазначеної вище інформації із сільської ради, яка стала підставою для подальшого звернення до суду на момент прийняття оскаржуваних актів, не було. Крім цього позивач вказав, що жодних документів прокурорського реагування з приводу ненадання ОСОБА_2 РДА розпоряджень, прийнятих внаслідок розгляду земельних питань в період з 2010 по 2011 роки не вносилося, а отже, не вирішувалося питання про притягнення посадових осіб РДА до адміністративної відповідальності за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 185-8КУпАП.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року. Перший протокол та протоколи №2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Як вбачається зі змісту рішення Європейського суду з прав людини «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24.06.2003 року, майном у значенні ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції, вважається законне і обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У вказаному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський Суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчиненні з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулося порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Згідно дослідженого судом проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, в тому числі відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, з метою передачі у власність, а також матеріалів справи відсутні будь-які дані про те, що відповідачі просили виділити їм земельні ділянки із земель резервного фонду чи вчинили будь-які інші дії для цього, тому суд погоджується з тим, що відповідачі вправі були очікувати того, що земельні ділянки будуть передані їм з дотриманням закону, в тому числі й щодо місця її розташування.

Встановлення після спливу строку позовної давності порушень вищевказаного законодавства ОСОБА_2 районною державною адміністрацією при передачі у власність земельних ділянок відповідачам ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13В, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 для ведення особистого селянського господарства не може бути підставою для позбавлення їх права на спірні земельні ділянки, у звязку з чим, підстави для задоволення позову прокурора наразі відсутні.

На підставі викладеного, керуючи ст.ст.10, 11, 60, 212-214 ЦПК України, ст..ст. 256-257, 261 ЦК України, ст..ст.25, 116, 118, 125, 126 ЗК України, п.7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову заступника керівника Хмельницької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави до ОСОБА_2 районної державної адміністрації, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14, про скасування розпорядження голови ОСОБА_2 районної державної адміністрації відмовити.

Складання повного рішення було відкладено на строк не більш як пять днів з дня закінчення розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області через Деражнянський районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя ОСОБА_17