Рішення № 69967062, 12.10.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 608/852/17 Головуючий у 1-й інстанції Яковець Н.В. Провадження № 22-ц/789/1010/17 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Ткач З. Є., Загорський О. О.,

при секретарі - Рожук О.О.

з участю сторін - представника відповідача ОСОБА_1

сільської ради Чортківського району -

адвоката ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3

В.І. та його представника адвоката

ОСОБА_4,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 сільської ради Чортківського району Тернопільської області на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 10 липня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення 15 сесії сьомого скликання ОСОБА_1 сільської ради № 119 від 12 березня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 сільської ради Чортківського району Тернопільської області з позовом про визнання незаконним і скасування рішення 15 сесії сьомого скликання № 119 від 12.03.2017 року, яким вилучено земельні ділянки, що знаходилися в користуванні громадян у звязку з їх смертю, в тому числі земельну ділянку загальною площею 0,60 га, що знаходилась у користуванні його батька ОСОБА_5, який помер 10.11.2016 року, посилаючись на те, що даним рішенням порушено його спадкові права на вищезгадану земельну ділянку, як спадкоємця першої черги за законом, який своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вважає, що з урахуванням вимог ст.140 ЗК України, і зокрема, за наявності спадкоємця, відповідач не вправі був вилучати земельну ділянку, що раніше була передана безкоштовно у власність його батькові.

Рішенням Чортківського районного суду від 10 липня 2017 року вказаний позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 15 сесії сьомого скликання ОСОБА_1 сільської ради № 119 від 12 березня 2017 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 сільська рада просить скасувати рішення суду, вважаючи його незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права й у звязку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на безпідставне застосування до спірних правовідносин правил приватизації земельних ділянок, встановлених Декретом Кабінету Міністрів України Про приватизацію земельних ділянок від 26 грудня 1992 року № 15 і який втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139-У, оскільки спірна земельна ділянка надавалась спадкодавцю ОСОБА_5 відповідно до рішення сільської ради 11 лютого 2015 року, а не на час дії згаданого Декрету, у звязку з чим спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку в розумінні вимог закону й така ділянка не може бути обєктом спадкування.

Вважає, що приймаючи оспорюване рішення сільська рада керувалась повноваженнями, передбаченими нормами Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Перехідними положеннями ЗК України, що надавали право органу місцевого самоврядування прийняте рішення за № 119 від 12 березня 2017 року щодо вилучення земельної ділянки площею 0,60 га, яка надавалась ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства.

Також, безпідставним вважає рішення суду й з урахуванням тієї обставини, що скасуванням даного рішення в цілому порушено права інших громадян територіальної громади, яким були передані окремі земельні ділянки й на захист інтересів яких позивач уповноваженим не був.

Крім цього, з урахуванням тієї обставини, що оспорюваним рішенням було передано в порядку спадкування, в тому числі, й земельну ділянку самому позивачу площею 0,30 га, вважає необґрунтованим посилання ОСОБА_3 щодо порушення його прав оспорюваним рішенням в цій частині.

У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 сільської ради Чортківського району Тернопільської області сільський голова ОСОБА_6, адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Позивач ОСОБА_3 та його прдставник адвокат ОСОБА_4 відносно апеляційної скарги заперечили, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим, й таким, що скасуванню не підлягає.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Чортківського районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга є підставною й підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що внаслідок ухвалення ОСОБА_1 сільською радою 12.03.2017 року рішення № 119 про вилучення земельних ділянок, що знаходилися в користуванні громадян, в зв'язку зі смертю позивача позбавлено права на спадкування земельної ділянки, переданої у власність його батьку.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права й не ґрунтуються на наявних у справі доказах.

Так, судом встановлено, що рішенням 43 сесії ОСОБА_1 сільської ради № 322 від 11 лютого 2015 року вилучено земельні ділянки, що знаходилися в користуванні громадян у зв'язку з їх смертю та передано такі безкоштовно у власність громадянам правонаступникам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства, в тому числі ОСОБА_5 (батьку позивача) - 0,55 га (а.с.9-10).

10 листопада 2016 року ОСОБА_5 помер (а.с.11).

Рішенням 15 сесії сьомого скликання ОСОБА_1 сільської ради № 119 від 12 березня 2017 року вилучено земельні ділянки, що знаходилися в користуванні громадян в зв'язку із смертю для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в тому числі в померлого ОСОБА_5 - 0,60 га (а.с.5-7).

Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 є його син ОСОБА_3 (а.с.13).

За приписами ст.1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст.10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ч.2 ст.16 ЦК України, одним з яких є визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування.

Аналогічне положення містить ч.3 ст.152 ЗК України, яка передбачає, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування.

Згідно положення ч.2 ст.13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які б могли порушити права інших осіб.

Частиною 3 ст.16 ЦК України передбачено, що суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень, зокрема ч.2 ст.13 цього Кодексу.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі, суд перелічених положень закону не врахував й не звернув уваги на те, що оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування було вирішено питання не лише про вилучення земельних ділянок у зв'язку зі смертю осіб, але й про передачу таких земельних ділянок з числа вилучених згідно поданих заяв (а.с7).

Зокрема, як вбачається з Додатку 2 до рішення № 119 від 12.03.2017 року, самому позивачу згідно поданої ним заяви було передано 0,30 га (0,05 га і 0,25 га рілля).

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_3, незважаючи на те, що після смерті батька ним на адресу сільської ради було написано заяву про передачу йому земельної ділянки, якою користувався батько площею 0,60 га, однак органом місцевого самоврядування оспорюваним рішенням йому була передана лише земельна ділянка в розмірі 0,30 га, до складу якої входять 0,05 га для обслуговування будинку в с.Шманьківчики, успадкованого після смерті батька і городу площею 0,25 га, що знаходиться біля будинку, а город у полі було передано іншій особі.

Враховуючи наведені обставини, колегія суддів вважає необґрунтованими вимоги позивача та безпідставними висновки суду про те, що оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 позбавлено права на спадкування земельної ділянки загальною площею 0,60 га.

Крім цього, судом не враховано тієї обставини, що оскаржуване рішення ОСОБА_1 сільською радою прийнято не лише відносно позивача ОСОБА_3, але й відносно інших осіб (10 громадян, окрім позивача), які не уповноважували позивача на звернення до суду в їх інтересах з даним позовом і скасуванням рішення за яким порушуються їх права.

Також, відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї (ч.9 ст.79-1 ЗК України).

У відповідності до ч.4 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера, а згідно вимог ч.10 цієї ж статті державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Позивачем не заперечується той факт, що державний акт на земельні ділянки, що надавалися його батькові у власність рішенням ради № 322 від 11.02.2015 року виготовлений не був.

З урахуванням наведених положень закону, а також у зв'язку з відсутністю належних і допустимих доказів, що частина земельної ділянки, що передавалася батьку позивача у власність площею 0,30 га у полі, в наданні якої ОСОБА_3 після смерті батька відповідачем було відмовлено, є об'єктом спадкування в розумінні вимог Земельного кодексу України, висновки суду першої інстанції про позбавлення оспорюваним рішенням права позивача на спадкування після померлого батька, колегія суддів вважає безпідставними.

Також, беручи до уваги той факт, що позивачем не доведено порушення його спадкових прав оскаржуваним рішенням, посилання суду на прийняття такого рішення з порушенням вимог ст.ст.140-149 ЗК України є таким, що не заслуговує на увагу колегії суддів.

Безпідставним, на думку колегії суддів, є й застосування судом до спірних правовідносин рішення Конституційного суду України від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 з посиланням на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення, оскільки матеріали справи не містять доказів, що оспорюваним рішенням ОСОБА_1 сільської ради вносилися будь-які зміни до ухвалених нею раніше рішень.

Не може погодитись колегія суддів й з застосуванням судом першої інстанції до спірних правовідносин і правил приватизації земельних ділянок, передбачених Декретом КМУ Про приватизацію земельних ділянок від 26.12.1992 року № 15 (втратив чинність на підставі ЗУ № 139-У від 14.09.2006 року), оскільки рішення про передачу земельної ділянки батьку позивача сільською радою приймалося не на час дії вказаного Декрету, а 11.02.2015 року.

Додатково, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що набуття права власності на земельну ділянку та перехід такого в порядку спадкування має місце за наявності у сукупності ряду юридичних фактів (ухвалення рішення компетентного органу, виготовлення технічної документації, визначення меж земельної ділянки в натурі, погодження їх із суміжними землевласниками і землекористувачами, одержання державного акту, реєстрація права власності на земельну ділянку), які спадкодавцем дотримано не було. А тому право власності не переходить і до спадкоємців в порядку спадкування, за винятком встановлених випадків, на які поширюється дія п.1 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно ст.125 ЗК , проте розпочав процедуру приватизації відповідно до чинного законодавства, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцю у завершення такої процедури, то це є підставою для звернення спадкоємця за захистом порушеного права з іншим позовом про визнання в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на ім'я спадкоємця.

За вказаних обставин висновки суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовної заяви ОСОБА_3 колегія суддів вважає такими, що суперечать нормам матеріального права, зроблені без повного та всебічного зясування обставин, що мають значення для справи та не підтверджені належними й допустимими доказами.

У відповідності до п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права.

Керуючись ст.ст.57, 58, 60, 305 ч.2, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п.п.1, 2, 3, 4, 313, 314 ч.2; 316 ч.1; 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.13 ч.2, 15, 16 ч.2 Цивільного кодексу України, ст.ст.79-4 ч.ч.4, 10; 116 ч.1, 118, 125-126, розділом Х Перехідні положення Земельного кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради Чортківського району Тернопільської області задовольнити.

Рішення Чортківського районного суду від 10 липня 2017 року скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення 15 сесії сьомого скликання ОСОБА_1 сільської ради № 119 від 12 березня 2017 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : О.О. Загорський

ОСОБА_7

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_8