Вирок № 69964978, 02.11.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Справа № 554/6667/17

ВИРОК

Іменем України

Дата документу 02.11.2017

Октябрський районний суд м.Полтави в складі :

головуючого судді Микитенка В.М.,

при секретарях - Різник А.В., Шмигло І.А.,

з участю: прокурора - Пічугіна Р.І.,

потерпілої - ОСОБА_1,

представника потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2. Полтавської області, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, працюючого водієм ТОВ «Люкс-Полтава 2009», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, відповідно до ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 1 ст. 286 КК України,-

встановив:

ОСОБА_3 17 липня 2017 року приблизно о 14 годині, керуючи автобусом РУТА 25 А НОВА, д. н. з. ВІ 1603 АА по вул. Степного Фронту від вулиці Європейської у напрямку вулиці І.Мазепи м. Полтави, проїжджаючи поблизу зупинки «4 поліклініка», на нерегульованому пішохідному переході, в порушення вимог пунктів 18.1, 18.4 Правил дорожнього руху України, діючи з необережності, не зменшив швидкості руху до зупинки транспортного засобу щоб дати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив зіткнення із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка переходила проїзну частину дороги справа наліво по ходу його руху та у результаті отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження за ознакою тривалого розладу здоровя.

Допитаний в якості обвинуваченого, ОСОБА_3 свою провину визнав повністю та пояснив, що 17 липня 2017 року приблизно о 14 годині він керував автобусом РУТА 25 А НОВА, д. н. з. ВІ 1603 АА по вул. Степного Фронту та, проїжджаючи поблизу зупинки «4 поліклініка», на нерегульованому пішохідному переході правою частиною автобуса збив потерпілу ОСОБА_1, яку не побачив раніше. Після чого одразу зупинився та дочекався швидкої і поліції, перебував у тверезому стані. В скоєному щиро розкаявся, цивільний позов прокурора визнав повністю. Публічно вибачився перед присутніми та просив звільнити його від покарання у звязку з амністією, оскільки має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Потерпіла ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 не оспорювали вказаних фактичних обставин справи.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України докази стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорювались, судом не досліджувались. Обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, сумнівів у їх добровільності немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Винуватість ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 286 КК України знайшла своє підтвердження у суді, оскільки встановлено, що, керуючи транспортним засобом, він порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тяжкі тілесні ушкодження.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого є: щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.

Крім того, п. «в» ст.1 ЗУ «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності з 07.09.2017 року, постановлено звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не повязаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно достатті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Водночас, статтею 15 цього Закону передбачено звільнення як від основного, так і від додаткового покарань, крім конфіскації майна.

Враховуючи, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні необережного злочину невеликої тяжкості, не позбавлений батьківських прав, одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей (а.с. 30, 31-33, 42-43), з місця події не втікав, був тверезий (а.с.48), відповідно до ст.89 КК України не судимий (а.с. 34-35), характеризується позитивно, на обліках в наркологічному та психіатричному диспансерах не перебуває (а.с.39-41), працює (а.с.29), його цивільно-правова відповідальність застрахована (а.с.49), визначені законодавством обмеження у застосуванні амністії на нього не поширюються, тому його заява про застосування амністії та звільнення від покарання має бути задоволена.

Цивільний позов прокурора до ОСОБА_3 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 в сумі 7090,12 грн. підлягає задоволенню повністю, оскільки визнаний самим обвинуваченим та підтверджується зібраними у справі доказами в їх сукупності, в тому числі довідкою ПОКЛ ім.Скліфософського від 03.08.2017 року №04-03/2378 про вартість відповідного лікування (а.с. 6-9).

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди не може бути розглянутий спільно із указаним кримінальним провадженням та підлягає залишенню без розгляду, з огляду на те, що уточнені позовні вимоги до іншого відповідача юридичної особи, всупереч вимогам ст.128 КПК України, подані наприкінці судового розгляду 30.10.2017 року, тоді як мали бути подані до його початку, а саме під час досудового розслідування, підготовчого судового засідання, але в усякому разі не пізніше 20.10.2017 року. Викладене не позбавляє потерпілу права подати вказаний позов до суду в порядку цивільного судочинства.

Судові витрати у справі за проведення судових експертиз підлягають стягненню із обвинуваченого на користь держави, оскільки підтверджені відповідними розрахунками їх вартості.

Долю речових доказів необхідно вирішити в порядку ст.100 КПК України (а.с.52-53).

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі п. «в» ст.1, ст.ст. 10, 15 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_3 від призначеного покарання.

Цивільний позов прокурора про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої від злочину задовольнити повністю.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В.Скліфосовського в якості відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_1 7090 (сім тисяч девяносто) грн. 12 к., шляхом їх сплати на р/р 31551201131527 МФО 831019, код 01999106 в ГУДКСУ в Полтавській області.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_1 про стягнення матеріальної і моральної шкоди - залишити без розгляду та розяснити їй право подати такий позов в порядку цивільного судочинства.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати в сумі 2372 (дві тисячі триста сімдесят дві) грн. 88 к.

Речовий доказ: автобус РУТА 25 А НОВА, д. н. з. ВІ 1603 АА повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Полтавської області через Октябрський районний суд м.Полтави протягом 30 днів із дня його проголошення.

СуддяОСОБА_4