Ухвала суду № 69961285, 31.10.2017, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 2-2323/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2017 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Задеряка Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь, скаргу ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб : відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головних державних виконавців ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» про визнання неправомірним рішення державного виконавця та часткового скасування постанови державного виконавця, -

В С Т А Н О В И В :

3 листопада 2016 року, скаржник ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною скаргою, в якій просив суд, визнати неправомірним рішення головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_2 про покладення на нього обовязку самостійного виконання рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно виконавчого документу у строк до 7-ми днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження та повязаного з невиконанням цього обовязку примусового виконання рішення суду зі стягненням з нього виконавчого збору та витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій та частково скасувати постанову від 25.05.2012 р. за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_2, виключивши з неї пункти №№ 2,3.

Ухвалою суду від 31.10.2017 р. провадження по скарзі ОСОБА_1 в частині визнання неправомірним рішення головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_3 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. та скасування постанови від 04.10.2016 р. за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_3 про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 12750942,68 грн. було закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України.

В судовому засіданні скаржник та його представник підтримали доводи скарги.

Представниця стягувача ПАТ «Укргазбанк» в судовому засіданні заперечувала проти задоволення скарги, вважаючи її безпідставною і необґрунтованою, дії державних виконавців таким, що відповідали умовам та приписам Закону України «Про виконавче провадження» та з підстав, викладених у письмових запереченнях на скаргу.

Представниця Мінюсту України в особі Департаменту ДВС Мінюсту України та його посадових осіб ВПВР та державних виконавців ВПВР ДДВС Мінюсту України заступник начальника Овідіопольського РВ ДВС ГТУЮ в Одеській області в судове засідання не зявилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась належним чином, особисто під розписку зі штампом установи, причини неявки суду не повідомила, надавши суду свої письмові заперечення на скаргу з проханням про відмову у задоволенні скарги та клопотання про слухання справи за скаргою за її відсутності (а.с. 125-139).

Представник заінтересованої особи ТОВ «ФФС» в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, яке повернулося до суду з відміткою листоноші «закінченням терміну зберігання», надісланою на адресу підприємства, вказаної у ЄДРПОУ, в якому мається відмітка про припинення юридичної особи за судовим рішенням про банкрутство з призначенням голови комісії (ліквідатора) з припинення юридичної особи, причини неявки суду не повідомив, заяви про слухання справи за його відсутності суду не надав (а.с. 100,115-120).

Заслухавши пояснення і доводи представників сторін, дослідивши матеріали скарги, а також належним чином посвідчених копій виконавчого провадження ВП № 33131378, суд дійшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

У відповідності до положень ст. 385 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 2 статті 387 ЦПК України передбачено якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Згідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» - державний виконавець зобовязаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна (ч. 1 ст. 20 Закону).

Згідно із п.п. 3,18,23,24 Постанови Пленуму ВССУ від 07.02.2014 р. № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» - при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 11), а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій (частина сьома статті 12).

Стягнення на нерухоме майно (будинок, квартиру, інше приміщення та земельну ділянку) звертається за відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна з додержанням вимог статті 63 Закону про виконавче провадження, крім звернення стягнення на предмет іпотеки, яке здійснюється на підставі рішення суду або виконавчого напису нотаріуса (стаття 33 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV "Про іпотеку").

Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу (частина п'ята статті 52 Закону про виконавче провадження). У будь-якому випадку черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем. Проте відмову державного виконавця задовольнити зазначену вимогу боржника може бути визнано в судовому порядку необґрунтованою, коли очевидно, що цією вимогою не порушено інтересів стягувача й не ускладнено виконання рішення.

У справах за скаргами стягувача чи боржника на дії державного виконавця, пов'язані з арештом і вилученням майна та визначенням вартості й оцінки цього майна, суд перевіряє відповідність цих дій положенням статей 57,58 Закону про виконавче провадження. При цьому судам необхідно враховувати, що визначення вартості майна боржника проводиться самим державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості, крім випадків, коли застосовуються оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден. При складності визначення вартості майна (окремих предметів) чи наявності у боржника або стягувача заперечень проти передачі арештованого майна боржника для реалізації за ціною, визначеною державним виконавцем, до участі у виконавчому провадженні і проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден залучається суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність було прийнято або вчинено відповідно до закону, у межах повноважень суб'єкта оскарження і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги. При цьому, визнаючи доводи скарги необґрунтованими і відмовляючи в її задоволенні, суд має зазначити в ухвалі, у зв'язку з чим і на підставі яких саме норм закону він дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 75 вказаного Закону якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Суд встановив, що рішенням Овідіопольського райсуду Одеської області від 21.03.2012 р., яке набрало законної сили 02.04.2012 р. був задоволений позов ПАТ «АКБ «Київ» до ОСОБА_1, 3-тя особа ТОВ «ФФС» про звернення стягнення на предмет іпотеки, в рахунок часткового відшкодування заборгованості ТОВ ФФС за укладеним ним з ПАТ Акціонерний комерційний банк Київ Генеральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних робіт по житловому комплексу у розмірі 127509426,84 грн., що складається з:

- заборгованості з залишку заборгованості за кредитом у розмірі 15750000 грн.,

- поточної заборгованості за кредитом у розмірі 74250000 грн.,

- простроченої заборгованості по процентам у розмірі 32429413,99 грн.,

- поточної заборгованості по відсоткам у розмірі 1875000 грн.,

- нарахованої пені за несвоєчасне повернення кредиту у розмірі 556923,61 грн.,

- нарахованої пені за несвоєчасну сплату процентів за кредитом у розмірі 2648089,24 грн. - звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 26.02.2010 р., який посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за реєстровим № 246, на належну ОСОБА_5 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 312266, виданого відділом Держкомзему у Овідіопольському районі Одеської області згідно з розпорядження Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області від 06.08.2008 р. № 1117 та зареєстрованого у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010852900358 від 15.08.2008 р., земельну ділянку загальною площею 1,70 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області масив № 11, ділянка № 227/2, кадастровий номер 5123783500:02:003:0064, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною субєктом оціночної діяльності на час продажу та стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ «АКБ «Київ» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2955 грн. (а.с. 69-71 т. 1).

26.05.2012 р. державним виконавцем на підставі виконавчого листа за рішенням суду було відкрито виконавче провадження № 33131378 (а.с. 82-85 т. 1).

19.06.2015 р. за договором про передачу приймаючому банку активів і зобовязань неплатоспроможному банку ПАТ «АКБ «Київ» передав, а ПАТ «АБ «Укргазбанк» прийняв активи і зобовязання ПАТ «АКБ «Київ» (а.с. 86-95 т. 1).

Ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 13.08.2015 р. був змінений стягувач ПАТ «АКБ «Київ» у виконавчому провадженні за виконавчим листом Овідіопольського райсуду Одеської області від 19.04.2012 р. № 2-2323/11 на стягувача ПАТ «АБ «Укргазбанк» (а.с. 103-104 т. 1).

Постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику ОСОБА_1 були надіслані належним чином відповідно до вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих дій) рекомендованим листом з зворотнім повідомленням про отримання, згідно яких, постанови про відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_1 отримав 02.07.2012 р., а тому боржник, якому направлено постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою вказаною у виконавчому документі вважається повідомленим про надання йому строку на добровільне виконання рішення суду у встановлені в постанові державного виконавця строки (а.с. 6,7 матеріалів ВК № 33131378).

Як встановив суд, в ході примусового виконання виконавчого документу, державним виконавцем вчинено ряд заходів згідно Закону України «Про виконавче провадження», а саме : здійснено опис та арешт майна боржника, а саме: земельної ділянки площею 1,70 га, яка розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області масив №11, ділянка № 227/2 (а.с. 8 матеріалів ВК № 33131378).

18.09.2015 р., постановою державного виконавця було замінено стягувача ПАТ «АКБ «Київ» на його правонаступника ПАТ «АБ «Укргазбанк» (а.с. 13 матеріалів ВК № 33131378).

18.09.2015 р., постановою державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - накладено арешт на земельну ділянку площею 1,70 га, яка розташована за адресою: Прилиманська сільська рада Овідіопольського району Одеської області масив №11, ділянка № 227/2, яка належить ОСОБА_5, про що останнього було повідомлено рекомендованим листом та супровідним листом (а.с. 15,16).

04.10.2016 р., державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору , яка складає 10% від суми стягнення, а саме: 12750942,68 грн., що відповідає приписам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинної на дату вчинення виконавчих дій) (а.с. 17 матеріалів ВК № 33131378).

При реалізації іпотечного майна, на яке згідно з виконавчим документом необхідно звернути стягнення, кошти розподіляються пропорційно на погашення заборгованості та на погашення виконавчого збору. У разі якщо, коштів від реалізації майна недостатньо, після розподілу коштів державний виконавець закінчує виконавче провадження згідно п. 15 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» та виконавчий документ повертається органу, який його видав.

В даному випадку повторне предявлення, виконавчого документу на виконання не передбачено.

Рішення державного виконавця про надання боржнику строку на самостійне виконання рішення суду, в даному випадку регулюється Законом України «Про іпотеку», відповідно до ст. 42 якого (що діяла на момент прийняття оскаржуваних рішень) боржник вправі до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах, виконати вимогу за основним зобовязанням чи ту її частину, виконання якої прострочена, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів, тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмету іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право є недійсними.

Якщо інше не встановлено іпотечним договором, у разі, коли основне зобовязання підлягає виконанню частинами, боржник може скористатись правом, встановленим ч. 1 цієї статті, один раз на рік або двічі протягом строку дії основного зобовязання. В разі перевищення цих показників, боржник має право припинити реалізацію предмету іпотеки лише шляхом повної сплати решти суми за основним зобовязанням.

Майновий поручитель (в даному випадку скаржник ОСОБА_1А.) чи наступний іпотекодержатель може виконати основне зобовязання за боржника з наслідками, аналогічними вищенаведеним і попередній іпотекодержатель зобовязаний прийняти таке виконання. Наступний іпотекодержатель, який сплачує повну суму основного зобовязання попередньому іпотекодержателю, вважається особо, на користь якої здійснене відступлення прав попереднього іпотекодержателя за іпотечним договором. Майновий поручитель, який виконав основне зобовязання повністю або в частині, має право вимагати від боржника відшкодування сплаченої майновим поручителем суми.

Отже, приписами Закону України «Про іпотеку» передбачено право боржника, який є майновим поручителем боржника за основним зобовязанням добровільно, до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобовязанням з відповідними наслідками, встановленими Законом.

Суд звертає увагу на той факт, що боржник ОСОБА_1 мав обєктивну можливість впродовж 4-х років з моменту відкриття виконавчого провадження самостійно і добровільно виконати вищевказане рішення суду і відповідно виконавчий документ, а саме, визначити вартість іпотечного майна, зазначеного у рішенні суду, замовивши оцінку іпотечного нерухомого майна у субєкта оціночної діяльності та подати відповідний звіт державному виконавцю з метою встановлення ним дійсної (реальної) вартості вказаного іпотечного майна та добровільно задовольнити вимогу стягувача ПАТ «КБ «Укргазбанк». Однак, як встановив суд, боржник в добровільному порядку не виконав рішення суду самостійно з особистих міркувань.

Суд вважає хибними і не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами по справі, передбаченими ст.ст. 57-60 ЦПК України твердження скаржника про неотримання ним постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження та інших постанов, з огляду на вищевказане поштове повідомлення з відміткою про вручення, а також, враховуючи обізнаність скаржника про вищезазначене рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, з урахуванням листів ОСОБА_1 на адресу Овідіопольського райсуду від 18.01.2012 р., листа первісного стягувача ПАТ «АКБ «Київ» на адресу скаржника з проханням надання відповідних документів для добровільного погашення заборгованості, поштовим повідомленням про направлення ОСОБА_1 копії судового рішення по справі, заявою ПАТ «АКБ «Київ» від 30.03.2012 р. про видачу виконавчого листа, одним з адресатів якого є ОСОБА_1 (а.с. 49-52,74 т. 1).

На думку суду, скарга боржника ОСОБА_5 є безпідставною та необґрунтованою, враховуючи, що державним виконавцем, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, якій підлягає примусовому виконанню, і строк предявлення якого відповідає вимогам ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження». При чому, державним виконавцем було здійснено усі передбачених чинним законодавством дій щодо неупередженого, своєчасного та фактичного виконання судового рішення, що повністю відповідає вимогам статті 19 Конституції України, а також, усі рішення та дії субєкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Законом.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,169,208-209,218,383-387 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», «Інструкцією про проведення виконавчих дій», затверджену Наказом Мінюсту України № 74/5 від 15.12.1999 р., «Тимчасовим порядком реалізації арештованого майна, шляхом проведення електронних торгів», затвердженого Наказом Мінюсту України № 656/5 від 16.04.2014 р., Постановою Пленуму ВССУ від 07.02.2014 № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд, -

УХВАЛИВ :

В задоволенні скарги заявника (боржника) ОСОБА_1, за участю заінтересованих осіб : відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головних державних виконавців ВПВР ДДВС Мінюсту України ОСОБА_2 та ОСОБА_3, Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк», Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» про визнання неправомірним рішення державного виконавця та часткового скасування постанови державного виконавця відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк апеляційної скарги з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, протягом пяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Гандзій Д.М.