Рішення № 69960608, 27.10.2017, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 500/3985/17

Провадження № 2/500/2630/17

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючий - суддя Швець В.М.,

при секретарі Борчану О.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про захист прав споживача, визнання договорів недійсними, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду із вказаним позовом та просила визнати недійсними договір кредиту № ОД09/11/2006/840-К/115 від 6 грудня 2006 року (далі договір кредиту) укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» (далі - Банк) та іпотечний договір від 6 грудня 2006 року (далі іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 (далі - нотаріус) та зареєстрований в реєстрі за№ 5976, укладений між ОСОБА_4 та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є Банк, а також скасувати заборону накладену на відчуження майна - квартири АДРЕСА_1 (далі спірна квартира), накладену нотаріусом 6 грудня 2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 137, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору, виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про заборону, накладену на відчуження спірної квартири, накладену нотаріусом 6 грудня 2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 137, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору та виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку спірної квартири, внесений нотаріусом 6 грудня 2006 року, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору, запис в реєстрі № 5976. Позивач вважає, що кредитний договір не містить графіку погашення платежів, орієнтовної сукупної вартості кредиту, що є підставою для визнання кредитного договору недійсним, крім того пункт кредитного договору щодо плати за управління кредитом, плати за проведення моніторингу, супроводу кредиту та подвійної цивільно-правової відповідальності, не відповідає вимогам чинного законодавства, а також вважає, що недійсність договору кредиту спричиняє недійсність іпотечного договору. У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 про дату, час та місце розгляду справи двічі повідомлявся належним чином, однак в судове засідання не зявився, клопотання про розгляд справи у його відсутність не подавав. В судове засідання представник ОСОБА_5 надав заяву про відкладення розгляду справи у звязку з неотриманням матеріалів по справі, але це спростовується повідомленням про вручення почтового відправлення, згідно до якого відповідач ОСОБА_5 отримав судову повістку та додані до позову матеріали ще 17 жовтня 2017 року, тому суд вважає причини неявки представника відповідача ОСОБА_5 не поважними.

Враховуючи вказані факти, думку представника позивача, суд вважає за можливе у відповідності до ч.4 ст.169 ЦПК України ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

У відповідності зі ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши осіб, що беруть участь у справі, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню із наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

6 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала грошові кошти на споживчі цілі в сумі 19000 доларів США з кінцевим терміном повернення до 3 грудня 2021 року. Згідно п.1.3. кредитного договору встановлена плата за користування та управління кредитом: 1.3.1 відсотки за користування кредитом розраховуються ОСОБА_5 на підставі відсоткової ставки у розмірі 9,5 відсотків річних; 1.3.2. плата за управління кредитом сплачуються позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,35 відсотків від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом (без урахування розміру відсотків, які позичальник повинен сплачувати ОСОБА_5). Відповідно до п.3.5. кредитного договору, якщо на протязі дії цього договору позичальник несвоєчасно та/чи неповністю вніс черговий мінімально необхідний платіж та/чи інші платежі, передбачені цим договором, то Банк приймає виконання позичальником своїх зобовязань по цьому договору в наступному порядку: плата за управління кредитом; прострочені відсотки за користування кредитом; відсотки за користування кредитними коштами; пені та штрафи; витрати, повязані з моніторингом та супроводом кредиту; прострочена сума кредиту; сума кредиту. В пункті 5.1 кредитного договору зазначено, що у разі прострочення позичальником строку сплати мінімально необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3. цього договору, а також у випадку прострочення строку виконання зобовязань позичальника щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк, визначений п.4.3.5. цього договору (дострокове повернення), позичальник сплачує ОСОБА_5 пеню в розмірі 1 відсотка від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення. У разі порушення позичальником вимог п.п.4.3.1, 4.3.2, 4.3.9, 4.3.10. цього договору, позичальник зобовязаний сплатити ОСОБА_5 штраф у розмірі 10 відсотків від суми кредиту, визначеної у п.1.1. цього договору, за кожен випадок (п.5.2. кредитного договору).

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача - враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. (ст.627 ЦК України).

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Законодавством України чітко врегульовані питання щодо недійсності угод (ст.ст.215-216 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1,3,5 ст.203 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, сплата яких передбачена ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до положень ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну скупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо).

Відповідно до п.3.2 Правил надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, кредитний договір має містити графік платежів у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом. Пунктами 3.3; 3.4 вказаних Правил передбачено, що банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а також зазначити її в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, у вигляді: а) реальної процентної ставки (у процентах річних), яка точно дисконтує всі майбутні грошові платежі споживача за кредитом до чистої суми виданого кредиту. ОСОБА_5 зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. Відповідно до п.3.8 Правил у разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Разом з тим, відповідно до п.3.6 цих же Правил банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача, тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору).

У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року у справі N 15-рп/2011 роз'яснено, що положення п.п.22,23 ст.1, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року в справі N 6-80цс12 та від 25 вересня 2013 року в справі N 6-80ц13, і відповідно до ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Також, відповідно до ст.549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором (п.п.3.5, 5.1, 5.2, кредитного договору) - свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі N 6-2003цс15). Таким чином, ці положення договору також є несправедливими по відношенню до позивача.

Тому, суд доходить висновку, що договір кредиту не містить графіку погашення платежів, орієнтовної сукупної вартості кредиту, що є підставою для визнання цього договору недійсним. Також суд враховує, що пункт кредитного договору щодо плати за управління кредитом, плати за проведення моніторингу, супроводу кредиту та подвійної цивільно-правової відповідальності, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.236 ЦК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Окрім цього, в якості забезпечення зобов'язань 6 грудня 2006 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 було укладено іпотечний договір. 6 грудня 2006 року нотаріусом накладено заборону відчуження спірної квартири та внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про заборону на відчуження спірної квартири та до Державного реєстру іпотек запис про іпотеку спірної квартири.

Згідно ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Таким чином, суд задовольняючи вимогу про визнання недійсним договору кредиту, повинен також визнати недійсним іпотечний договір, оскільки цей договір є похідними від головного договору та виключити з державних реєстрів записів про заборону та іпотеку.

Таким чином, суд визнає вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_5, про захист прав споживачів, визнання недійсними кредитного та іпотечного договору обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.6,203,215,236,548,549,627,628,638,1048,1054 ЦК України, ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», Правилами надання банками України інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, ст.ст.10,11,57-60,208,209,212-215,224-226,360-7 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»про захист прав споживача, визнання договорів недійсними - задовольнити.

Визнати недійсним договір кредиту № ОД09/11/2006/840-К/115 від 6 грудня 2006 року укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Визнати недійсним іпотечний договір від 6 грудня 2006 року, посвідчений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за№ 5976, укладений між ОСОБА_2 та відкритим акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра».

Скасувати заборону накладену на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 6 грудня 2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 137, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору від 6 грудня 2006 року.

Виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про заборону, накладену на відчуження квартири АДРЕСА_1, накладену приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 6 грудня 2006 року, зареєстровану в реєстрі за № 137, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору від 6 грудня 2006 року.

Виключити з Державного реєстру іпотек запис про іпотеку квартири АДРЕСА_1, внесений приватним нотаріусом Ізмаїльського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_3 6 грудня 2006 року, у зв'язку з посвідченням нею іпотечного договору від 6 грудня 2006 року, запис в реєстрі № 5976.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.

Суддя: ОСОБА_6