Ухвала суду № 69959798, 31.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

31 жовтня 2017 року м. Київ К/800/35471/17

Суддя Вищого адміністративного суду України Єрьомін А.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси № 6492 від 14 листопада 2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні пенсії.

Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси перерахувати та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1, як не працюючому пенсіонеру та дитині війни, з 15 серпня 2016 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі звернулося з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить їх скасувати та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у грудні 2015 року виїхала з України на постійне проживання до Ізраїлю, у зв'язку з чим виплату пенсії припинено.

10 жовтня 2016 року представник позивача звернувся до управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси із заяву про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком.

14 листопада 2016 року рішенням відповідача № 6492 відмовлено у задоволенні заяви.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Однак, Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні №25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до частини першої статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Пунктом 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1, серед іншого, передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління за місцем проживання (реєстрації).

Судами встановлено, що ОСОБА_2 є громадянкою України, постійне місце проживання якої є держава Ізраїль, а тому вона, як громадянин України, має право на звернення до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії.

З урахуванням вказаного, суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, про протиправність дій відповідача, оскільки представник позивача разом із заявою про поновлення виплати пенсії надавав до пенсійного органу видану на його ім'я довіреність та інші передбачені Законом документи, а відтак про наявність підстав для задоволення позову.

У відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453-VI та частини третьої статті 20 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від 6 липня 2005 року № 2747-IV Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 211 КАС України підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

За змістом пункту 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга повинна бути обґрунтованою, тобто містити посилання на помилкове застосування судами норм матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних відносин; та/або неправильне застосування норм матеріального права, які хоч і підлягають застосуванню, проте неправильно витлумачені судами; та/або порушення судами норм процесуального права (та пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи, у випадку, якщо оскаржується судове рішення по суті).

Виходячи з викладеного, зазначена касаційна скарга не є обґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки були належним чином досліджені й оцінені судами, а заявник не наводить підстав вважати, що суди при цьому неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи з викладеного, та керуючись статтями 211, 213, 214 КАС України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі на постанову Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає, може бути переглянути Верховним Судом України у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Єрьомін