Постанова № 69959571, 31.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 911/843/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорногуза М.Г.

суддів: Мальченко А.О.

Жук Г.А.

за участі секретаря судового засідання: Михайленко С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Поліщук Р.М. довіреність № б/н від 12.01.17

від відповідача 1: не з'явився

від відповідача 2: Шиганська Н.В. довіреність № 01-01/08 від 01.08.17

від відповідача 3: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року

у справі №911/843/16 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П"

до 1) Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестінтер"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 3 - Міністерство фінансів України

про визнання недійсними договорів, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеграл-П" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсними п.п. 1.4., 6.5. Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р., Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2009 р. та посвідченого за реєстровим № 635 від 12.04.2012 р. Договору про внесення змін та доповнень до договору іпотеки від 29.09.2006 р. (т.І, а.с. 7-12).

15 червня 2016 року рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/843/16 позовні вимоги задоволено (т.ІІ, а.с. 85-96).

24 червня 2016 року ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

11 липня 2016 року ПАТ "АКБ "КИЇВ" звернулось з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

08 вересня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача-2 Міністерство фінансів України (т.ІІ, а.с. 253-254).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та довідки про передачу апеляційної скарги раніше визначеному складу суду від 16 грудня 2016 року, апеляційні скарги ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" та ПАТ "АКБ "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О.

19 грудня 2016 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" та ПАТ "АКБ "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Мальченко А.О. та призначено до розгляду на 23 січня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 23 січня 2017 року, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Мальченко А.О., яка входять до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи № 911/843/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Калатай Н.Ф.

23 січня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" та "ПАТ "АКБ "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Калатай Н.Ф.

23 січня та 14 лютого 2017 року ухвалами Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено 14 лютого та 07 березня 2017 року відповідно.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06 березня 2017 року, у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Калатай Н.Ф., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, для розгляду справи № 911/843/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А.

07 березня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" та ПАТ "АКБ "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Агрикова О.В., Жук Г.А. та призначено до розгляду на 29 березня 2017 року.

29 березня 2017 року від представника ТОВ "ФК "Київщина капітал" надійшло клопотання про припинення провадження у справі, яке мотивовано тим, що даний спір на думку ТОВ "ФК "Київщина капітал" має розглядатись у межах справи про банкрутство (т.IV, а.с. 114-116).

Розглянувши клопотання про припинення провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки, позивач не є стороною оспорюваних правочинів, а позовні вимоги у справі № 911/843/16 ґрунтуються на договірних правовідносинах осіб, платоспроможність яких не є предметом розгляду справи № Б11/009-12 і їх було вчинено раніше за визнання ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" кредитором ТОВ "Інвестинер".

29 березня 2017 року розгляд справи відкладено на 19 квітня 2017 року.

08 вересня 2016 року ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" надійшло клопотання про призначення у справі судової технічної експертизи Додаткової угоди від 29.09.2006 р. до Договору про надання кредиту № 123/06 (т.ІІ, а.с. 234-237).

19 квітня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду призначено судову технічну експертизу у справі №911/843/16 та зупинено провадження у справі.

02 серпня 2017 року постановою Вищого господарського суду України у справі №911/843/16 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19 квітня 2017 року, справу № 911/843/16 направлено до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду.

18 вересня 2017 року від представника ТОВ "Інтеграл-П" надійшла заява про відвід суддів, яку мотивовано тим, що справа № 911/843/16 відноситься до категорії спорів пов'язаних з банкрутством, оскільки позивач є кредитором у справі № Б11/009-12, а тому справа № 911/843/16 не відноситься до спеціалізації суддів, які наразі переглядають її у апеляційному порядку.

19 вересня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду поновлено провадження у справі та призначено її розгляд на 03 жовтня 2017 року.

03 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ "Інтеграл-П" про відвід суддів від розгляду справи № 911/843/16.

03 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляду справи відкладено на 31 жовтня 2017 року.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 31 жовтня 2017 року, у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи № 911/843/16, сформовано колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

31 жовтня 2017 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційні скарги ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" та ПАТ "АКБ "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді - Мальченко А.О., Жук Г.А.

31 жовтня 2017 року від представника ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" надійшло клопотання про призначення судової експертизи, яку обґрунтовано з підстав аналогічних до викладених у клопотанні від 08.09.2016 р. (наявність сумнівів щодо підписання Додаткової угоди від 29.09.2006 р.) (т.V, а.с. 58-63).

У судовому засіданні 31 жовтня 2017 року представник ТОВ "ФК"Київщина-Капітал" підтримав клопотання про призначення експертизи. Представник ТОВ "Інтеграл-П" проти задоволення вказаного клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання представника ТОВ "ФК"Київщина-Капітал" про призначення експертизи колегія суддів зазначає наступне.

У абз. 2 п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" зазначено, що: "судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування."

При цьому, постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2017 р. у справі №911/843/16 скасовано ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2017 р. про призначення судової технічної експертизи документів, справу № 911/843/16 направлено до Київського апеляційного господарського суду для подальшого розгляду з підстав того, що: «представниками АКБ "КИЇВ" та ТзОВ "Інвестінтер" неодноразово (в засіданнях місцевого господарського суду) підтверджувався факт підписання вказаної Додаткової угоди від 29.09.2006» та того, що «апеляційний господарський суд не обґрунтував неможливість самостійного встановлення судом фактичних обставин при розгляді цієї справи, за результатами оцінки наявних/витребуваних у справі доказів у їх сукупності».

Предметом доказування у даній справі є відповідність вимогам закону правочинів щодо відступлення права вимоги за Кредитним та Іпотечним договорами. Обставини ж щодо недійсності Додаткової угоди від 29.09.2006 р. до Кредитного договору предметом спору у даній справі не є.

Заявлені позивачем вимоги обґрунтовані посиланням на обставини, які підтверджені доданими до матеріалів справи доказами, що підлягають оцінці судом в порядку, передбаченому нормами процесуального кодексу (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що у матеріалах справи наявні достатні докази для встановлення фактичних обставин справи та надання ним відповідної оцінки, а поставлені відповідачем перед експертом питання фактично стосуються оцінки доказів, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача-2 про призначення експертизи.

Також у судовому засіданні 31 жовтня 2017 року представник ТОВ "ФК"Київщина-Капітал" надав пояснення, в яких підтримав доводи своєї апеляційної скарги та просив апеляційну скаргу задовольнити, оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник ТОВ "Інтеграл-П" у судовому засіданні 31 жовтня 2017 року надав пояснення, в яких заперечував проти доводів, викладених в апеляційних скаргах та просив залишити їх без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники ТОВ "Інвестінтер", ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" та Міністерства фінансів України у судове засідання 31 жовтня 2017 року не з'явились, про причини неявки колегію суддів не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується довідкою про причини повернення поштового відправлення "за незапитом", повідомленнями про вручення поштових відправлень за ідентифікаторами 0411616862332, 0411616862367 (т.V, а.с. 40, 49).

У абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами перших інстанцій" зазначено, що: "в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і /…/ повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом."

У матеріалах справи міститься клопотання ліквідатора ТОВ "Інвестінтер", у якому викладено прохання розглядати справу без його участі за наявними матеріалами (т.ІІ а.с. 230-231).

Враховуючи викладене та ту обставину, що ухвалою про прийняття апеляційної скарги до провадження учасників процесу було попереджено, що у разі неявки у судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами, а неявка представників відповідачів-1, -3 та третьої особи, які у процесі апеляційного розгляду справи реалізували своє право надання пояснень щодо суті спору та апеляційних скарг, не перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами та за відсутності представників зазначених осіб.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (ч. 2 ст. 101 ГПК України).

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

12 вересня 2006 року між АКБ "КИЇВ" (правонаступник ПАТ "АКБ "КИЇВ" (далі - відповідач-1) та ТОВ "Інвестінтер" (далі - відповідач-3) укладено Кредитний договір № 123/06 відповідно до умов якого відповідач-1 надав відповідачу-3 кредит для фінансування будівництва квартир в житловому багатоповерховому будинку за адресою: м. Київ, вул. Курська, 13-Е (т.І, а.с. 24-26, 147-152).

Відповідно до додаткової угоди від 29.09.2006 р., п. 4.2.13. Кредитного договору № 123/06 викладено у наступній редакції: «Кредитодавець має право здійснювати відступлення права вимоги за цим договором третім особам за згодою Позичальника» (т.І, а.с. 27).

29 вересня 2006 року між відповідачем-1, як іпотекодержателем та відповідачем-3, як іпотекодавцем укладено Договір іпотеки, яким забезпечено вимоги відповідача-1, що випливають з Кредитного договору № 123/06 від 12.09.2006 р. (т.І, а.с. 28-30).

Відповідно до положень п. 1.2 Договору іпотеки, предметом іпотеки є майнові права об'єкт будівництва (квартири) за адресою м. Київ, вул. Єреванська (Курська), 28-Б.

Відповідно до п. 2.7. Договору іпотеки, іпотекодержатель може відступити права за цим договором третій особі за згодою іпотекодавця.

13 серпня 2009 року між відповідачем-1 та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" (далі - відповідач-2) укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір від 13.08.2009р.), відповідно до п. 1.4. та п. 6.5 якого відповідач-1, як первісний кредитор, відступив відповідачу-2, як новому кредитору, право вимоги до відповідача-3 за Кредитним договором № 123/06 від 12.09.2006р. (т.І, а.с.32-34).

У п. 3 Договору від 13.08.2009 р. зазначено, що відповідно до умов цього договору первісний кредитор відступає новому кредитору право вимоги по зобов'язанням визначеним у п. 1 цього Договору (в т.ч. по Кредитному договору № 123/06 від 12.09.2006 р.) з одночасним відступленням права вимоги за іпотечними Договорами.

21 серпня 2009 року між відповідачем-1 та відповідачем-2 укладено Договір про відступлення права вимоги (далі - Договір від 21.08.2009 р.), відповідно до умов якого відповідач-1 відступив відповідачу-2 всі вимоги до відповідача-3 за Договором іпотеки від 29.09.2006 р., який посвідчений правним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., зареєстрований в реєстрі за номером № 2426 (т.І, а.с. 35-36).

17 серпня 2009 року ПАТ "АКБ "Київ" передало, а ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" прийняло матеріали кредитної справи № 123/06 від 12.09.2006 р. (т.І, а.с. 198-199).

Повідомленням про відступлення права вимоги від 25.08.2009 р. № 5-02/4189 тимчасовий адміністратор ПАТ "АКБ "Київ" повідомив ТОВ "Інвестінтер" про відступлення права вимоги за Договором іпотеки (т.І, а.с. 71).

12 квітня 2012 року між ТОВ "Інвестінтер", як іпотекодавцем та ТОВ "ФК "Київщина капітал", як іпотекодержателем укладено Договір про внесення змін і доповнень до Договору іпотеки від 29.09.2006 р., посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим № 6192, в т.ч. стосовно його предмету (п. 1.2.1-1.2.8) і вартості (п. 1.3). (т.І, а.с. 37-40).

16 січня 2013 року ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області у справі № Б11/009-12 про банкрутство ТОВ "Інвестинер" затверджено реєстр вимог кредиторів та визнано кредиторами, зокрема, ТОВ "Інвестиційні системи" (4-та черга), ТОВ "Систем-Інвест" (4-та черга), ТОВ "Центрінвестбуд-2000" (4-та черга), ТОВ "Регіон-Інвест" (4-та черга) та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" (1-ша черга) (т.І, а.с. 22-23).

Кредиторські вимоги відповідача-2 до відповідача-3 ґрунтуються на Кредитному договорі № 123/06 від 12.09.2006 р., забезпечені Договором іпотеки від 29.09.2006 р. та набуті відповідачем-2 на підставі п.п. 1.4., 6.5. Договорів про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р. та від 21.08.2009 р.

25 березня 2015 року ухвалою Господарського суду Київської області у справі № Б11/009-12 про банкрутство ТОВ "Інвестінтер" замінено кредиторів відповідача-3: ТОВ "Інвестиційні системи", ТОВ "Систем-Інвест, ТОВ "Центрінвестбуд-2000", ТОВ "Регіон-Інвест" на ТОВ "Інтеграл-П" (далі - позивач) у зв'язку з укладенням ними, як первісними кредиторами з ТОВ "Інтеграл-П" договорів купівлі-продажу права вимоги до боржника та підписанням актів приймання-передачі права вимоги (включено до четвертої черги) (т.І, а.с. 20-21, 176-177, 178-183).

Отже, вказаною ухвалою, яка набрала законної сили та є чинною, підтверджуються підстави і факт набуття позивачем статусу кредитора у справі № Б11/009-12.

Позивач зазначає, що він, як новий кредитор у справі № Б11/009-12 про банкрутство відповідача-3, після ознайомлення з матеріалами зазначеної справи, заслуховування звітів ліквідатора на засіданні комітету кредиторів дізнався, що кредитором відповідача-3 є ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", визнане ухвалою попереднього засідання Господарського суду Київської області від 16.01.2013 р. з вимогами в загальній сумі 12 581 200,00 грн., які забезпечені заставним майном відповідача-3 та включені до 1-ї черги задоволення вимог кредиторів.

Оскільки вказаних вимог до боржника, ТОВ "ФК "Київщина-Капітал" набуло в результаті укладення з ПАТ "АКБ "КИЇВ" п.п. 1.4. та 6.5. Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р. та Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2009 р. посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., зареєстрованого за № 2426 з урахуванням Договору від 12.04.2012 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 29.09.2006 р., зареєстрованого в реєстрі за № 635, які на думку позивача не відповідають нормам законодавства, позивач звернувся зі вказаним позовом.

Відповідно до п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними": "якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин."

За змістом ч.ч. 1, 2 та 9 ст. 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" кошти, одержані від продажу майна банкрута, спрямовуються на задоволення вимог кредиторів у порядку, встановленому цією статтею; вимоги кожної наступної черги задовольняються у міру надходження на рахунок коштів від продажу майна банкрута після повного задоволення вимог попередньої черги, крім випадків, установлених цим Законом; погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Конкурсні кредитори мають на зборах кредиторів кількість голосів, пропорційну сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів, та кратну одній тисячі гривень. До компетенції зборів кредиторів належить прийняття рішення про: визначення кількісного складу та обрання членів комітету кредиторів; дострокове припинення повноважень комітету кредиторів або окремих його членів; схвалення плану санації боржника в процедурі розпорядження майном; інші питання, передбачені цим Законом. На час дії процедур банкрутства збори кредиторів обирають комітет кредиторів у складі не більше ніж сім осіб. Вибори комітету кредиторів проводяться відкритим голосуванням більшістю голосів присутніх на зборах кредиторів, визначених відповідно до ч. 4 цієї статті. Кредитор, що має 25 і більше відсотків голосів, автоматично включається до складу комітету кредиторів. Під час проведення процедур банкрутства інтереси всіх кредиторів представляє комітет кредиторів, утворений відповідно до цього Закону (ч.ч. 4, 5 і 6 статті 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

Враховуючи викладене та те, що ТОВ "Інтеграл-П" 25.03.2015 р. набуло прав кредитора у справі про банкрутство ТОВ "Інвестінтер", участь у зборах кредиторів ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", вимоги якого визнано на підставі договорів від 13.08.2009 р. про відступлення права вимоги за кредитним договором № 123/06 від 12.09.2006 р. та від 21.08.2009 р. про передачу права вимоги за договором іпотеки від 29.09.2006 р., які не відповідають вимогам закону, може порушити майнові інтереси позивача.

Отже, ТОВ "Інтеграл-П" вправі звертатися із позовом про визнання недійсним Договору б/н від 13.08.2009 р. про відступлення права вимоги, в частині відступлення права вимоги за кредитним Договором № 123/06 від 12.09.2006 р. та Договору від 21.08.2009 р. про відступлення права вимоги за Договором іпотеки від 29.09.2006 р., вимоги за якими включено до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство ТОВ "Інвестінтер" та віднесено до відповідної черги задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 р. у справах № 3-238гс16 та № 3-226гс16, від 25.05.2016 р. № 3-254гс16.

З врахуванням зазначених позицій Верховного Суду України, кредитор у справі про банкрутство (№ Б11/009-12) має право вимоги на оскарження укладених іншими учасниками цієї справи договорів, які породжують певні правові наслідки в процедурі банкрутства, отже позивач у даній справі мав право на звернення до суду з даним позовом про оскарження договорів, які призвели до зміни складу учасників відповідної справи та мали наслідком зміну спрямування належних боржнику активів, а викладені у апеляційних скаргах доводи щодо відсутності у позивача порушених прав, спростовуються викладеними вище обставинами та висновками Верховного Суду України.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що на момент укладення спірних п.п. 1.4. та 6.5. Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р. та Договору про відступлення права вимоги (за іпотечним договором) від 21.08.2009 р. між відповідачами -1 та -2, в порушення п.п. 4.2.13. Кредитного договору № 123/06 від 12.09.2006 р. та 2.7. Договору іпотеки від 29.09.2006 р., не було отримано згоди відповідача-3 на відступлення права вимоги, що на думку позивача свідчить про те, що вказані Договори про відступлення укладено всупереч вимог закону, зокрема ст. 516 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними. Вимогу щодо визнання недійсним Договору від 12.04.2012 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 29.09.2006 р. позивач обґрунтовував ст. 216 ЦК України, як похідну від вищезазначених.

Щодо вказаного слід зазначити наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно зі ст.ст. 514, 516 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобов'язанні, якщо обов'язковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсними на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договорів про відступлення права вимоги, оскільки вони суперечать вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 р. у справі № 3-4гс16 про визнання недійсним правочину про відступлення права вимоги, укладеного учасника справи про банкрутство та оспорюваного іншим кредитором у справі про банкрутство. У цій справі, зокрема, викладено висновки як щодо наявності у позивача, як кредитора у справі про банкрутство права на звернення до суду (не в межах справи про банкрутство) з позовом про оскарження укладених іншими учасниками такої справи договорів, так і, що порушення ч. 1 ст. 516 ЦК України, а саме, відсутність згоди боржника на перехід права вимоги у зобов'язанні до іншої особи, якщо така згода передбачена умовами зобов'язання, є підставою для визнання недійсним відповідного правочину про перехід права вимоги.

Колегія суддів виходить з того, що сам лише факт укладення Договору про внесення змін та доповнень від 12.04.2012 р. до Договору іпотеки від 29.09.2006 р. ознак надання боржником (відповідачем-3) згоди на відступлення права вимоги за Кредитним договором та Договором іпотеки - не містить і його не можна розглядати, як погодження факту правомірності відступлення відповідачу-2 права вимоги за кредитним та іпотечним договорами станом на 13 та 21 серпня 2009року, (дні укладення спірних договорів).

Інших доказів на підтвердження існування згоди відповідача-3 на укладення Договорів відступлення судам надано не було, з огляду на що доводи відповідача-2 щодо подальшого усунення сторонами правочину порушень, які тягнуть за собою визнання правочину недійсним, є безпідставними.

Також колегія суддів зазначає про безпідставність доводів відповідача-2 про те, що Договори відступлення були укладені між відповідачем-1 та відповідачем-2 в період дії тимчасової адміністрації у позивача-1 та з його сторони підписані тимчасовим адміністратором Мироненко В.П., а тому не потребували згоди боржника на здійснення такого відступлення, з посиланням на ч. 7 ст. 80 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Положеннями вказаної статті визначено, що тимчасовий адміністратор вживає заходів, передбачених програмою фінансового оздоровлення банку, в тому числі відступлення права вимоги, без повідомлення та отримання згоди акціонерів, боржників, кредиторів (вкладників) банку.

Поряд з цим, відповідачем-2 не доведено, що вказані відступлення здійснювалось саме на виконання програми оздоровлення банку, на вказані обставини також відсутні посилання і у оспорюваних правочинах, а тому зазначені доводи є безпідставними.

Відповідач-2 заперечував факт укладення між відповідачем-1 та відповідачем-3 Додаткової угоди від 29.09.2006 р. до Кредитного договору № 123/06 від 12.09.2006 р., заперечуючи справжність печатки відповідача-1 на такій додатковій угоді в порівнянні з печаткою на іншій додатковій угоді між тими ж сторонами (№ 1 від 24.11.2006 р.).

Відповідач-2 посилався те, що у п. 1 Додатку № 1 від 13.07.2009 р. (Перелік майна ТОВ "Інвестінтер" за 2002-2008 р.р. що передається на зберігання) до Договору зберігання № 8 від 13.07.2009 р., зазначено договори на інвестування будівництва із забудовниками, кредитні договори, іпотечні договори та договори страхування по об'єктах (Червоноармійська, 72, Старонаводницька, 2-20, пров. Лабораторний, вул. С.Сосніних, 4А, м.Бориспіль, вул. Київський шлях, 97, с. Чубинське, вул. Погребняка, 14, вул. Єреванська, 28-Б) (т.ІІ, а.с. 68). Аналогічні документи зазначені також у Акті прийму-передачі документів від 14.07.2009 р. підписаного ТОВ "Офіціал", як зберігачем та ТОВ "Інвестінтер", як поклажодавцем (т.ІІ, а.с. 69-70).

Відповідно до додаткової угоди № 1 від 05.12.2009 р. до Договору зберігання № 8 від 13.07.2009 р., у зв'язку з істотною зміною обставин (пожежею у приміщенні - кімнаті для зберігання документів, заг. пл. 12кв.м. за адресою м. Київ, вул. М.Вовчка, 6) сторони дійшли згоди розірвати Договір зберігання № 8, з моменту підписання цієї додаткової угоди (т.ІІ, а.с. 71).

Саме вказана обставина, на думку відповідача-2 виключає можливість існування примірників оригіналів Кредитного договору та додаткової угоди від 29.09.2006 р. належних відповідачу-3.

Поряд з цим, у Акті прийому-передачі бухгалтерської та іншої документації від 14.07.2009 р. до договору зберігання № 8 від 13.07.2009 р. відсутнє конкретне посилання на Кредитний Договір № 123/06 від 12.09.2006 р. та Договір іпотеки від 29.09.2006 р., що виключає можливість дійти однозначного висновку про знищення вказаних документів в результаті пожежі.

Відсутність у вказаному переліку Додаткової угоди від 29.09.2006 р. не спростовує факту її існування та укладення сторонами Кредитного договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

В той же час, ст.ст. 203, 215 ЦК України передбачають визнання договорів недійсними в судовому порядку, тобто шляхом заявлення та вирішення відповідних вимог по суті щодо недійсності правочину (в тому числі факту його підробки). Однак, відповідачем-2 не надано доказів визнання Додаткової угоди від 29.09.2006 р. недійсною в установленому порядку і відповідні вимоги не заявлені шляхом подання відповідного позову чи зустрічного позову у справі, що розглядається.

З огляду на зазначені обставини та враховуючи те, що договори про відступлення (передачу) права вимоги 13.08.2009 р. та від 21.08.2009 р. укладено без дотримання умов п. 4.2.13 Кредитного договору та п. 2.7 Договору іпотеки (щодо отримання згоди позичальника/іпотекодавця на таке відступлення), колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги від 21.08.2009 р. та пунктів 1.4., 6.5. Договору про відступлення права вимоги від 13.08.2009 р., укладених ПАТ "АКБ "КИЇВ" та ТОВ "ФК "Київщина-Капітал", є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи викладене та те, що позовна вимога про визнання недійсним Договору від 12.04.2012 р. про внесення змін та доповнень до Договору іпотеки від 29.09.2006 р. є похідною від вимоги про визнання недійсним зазначеного Договору іпотеки, яка підлягає задоволенню, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вказана вимога з огляду на положення вищезазначених статей також підлягає задоволенню.

Щодо доводів апеляційної скарги відповідача-2 про неправильне застосування судом першої інстанції позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 262 ЦК України, на яку посилався відповідача-2, "заміна сторони у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності".

Положення зазначеної статті регулюють питання строку давності у відносинах матеріального правонаступництва. Поряд з цим, право позивача на даний позов виникло не з факту набуття права вимоги до боржника за відповідними договорами купівлі-продажу прав вимоги, а з факту набуття позивачем статусу кредитора у справі № Б11/009-12, тобто факту процесуального правонаступництва, з огляду на що підстави та обсяг набуття позивачем прав вимоги від попередніх кредиторів боржника, не впливають на його право звернення з даним позовом.

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, питання матеріального правонаступництва, зокрема, набуття прав вимоги до боржника, які належали попереднім кредиторам, без вступу позивача шляхом процесуального правонаступництва у справу про банкрутство, не надавали б позивачу права на звернення з даним позовом.

Згідно зі ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Як визначено ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як зазначено у п. 4.8. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у разі відступлення права вимоги іншій особі (стаття 512 ЦК України) перебіг позовної давності для третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, переривається з дня подання такою третьою особою заяви про вступ у справу.

Відповідно до ч. 3 ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи, що право позивача на позов виникло не з моменту набуття ним прав вимоги до боржника, а з моменту набуття статусу кредитора у справі про банкрутство № Б11/009-12, що відбулось 25.03.2015 р., для позивача згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності почався з моменту набуття статусу кредитора у справі про банкрутство, тому строк позовної давності для звернення позивача з позовом у справі № 911/843/16 не пропущено, а доводи апеляційної скарги відповідача-2 про неправильне застосування судом першої інстанції позовної давності - є безпідставними.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Щодо посилань відповідача-2 на те, що з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України відсутність вимог про визнання недійсним правочину у позовній заяві не перешкоджає визнанню такого правочину недійсним стосовно договору про внесення змін від 29.09.2006 р. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Тобто вказаною статтею встановлено право, а не обов'язок суду визнати недійсним договір і тільки таких, що суперечить законодавству.

Разом з тим, без відповідного обґрунтування необхідності захисту законних прав та інтересів сторін шляхом визнання Договору про внесення змін від 29.09.2006 р. недійсним та відсутності ознак його невідповідності законодавству у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування положень п. 1 ч. 1 ст. 83 ГПК України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Подання на стадії розгляду справи судом апеляційної інстанції до матеріалів справи копії листа ТОВ "Інвестінтер" від 12.08.2009 № 43, про згоду на відступлення права вимоги за кредитним договором, без обґрунтування причин неможливості його подання до суду першої інстанції є підставою для неприйняття даного доказу (т.ІІІ, а.с. 235).

Крім того, ліквідатор ТОВ "Інвестінтер" ОСОБА_1, заперечує факт подання ним вказаного доказу та зазначає, що «клопотання від 09.11.2016 р. подане від імені ТОВ "Інвестінтер", з наданням додатку до нього є підробленим» (т.ІІІ, а.с. 259-260).

Враховуючи викладене і те, що ліквідатором ТОВ "Інвестінтер" ОСОБА_1 спростовано факт підписання ним та подання до Киїського апеляційного господарського суду копії листа ТОВ "Інвестінтер" від 12.08.2009 № 43, про згоду на відступлення права вимоги за кредитним договором, а особою, яка подала вказаний доказ не було обґрунтовано причину та неможливість подання цього документу на стадії розгляду справи судом першої інстанції, цей доказ не може вважатись належним та допустимим в процесі апеляційного розгляду даної справи.

Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.

Рішення Господарського суду міста Києва від 20 вересня 2016 року у справі №910/12490/16 залишити без змін.

Апеляційні скарги ТОВ "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" та ПАТ "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 залишити без задоволення.

Судові витрати, згідно до ст. 49 ГПК України, покласти на апелянтів.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Київщина-Капітал" та Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" на рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15 червня 2016 року у справі №911/843/16 залишити без змін.

3. Справу №911/843/16 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддя М.Г. Чорногуз

Судді А.О. Мальченко

Г.А. Жук