Ухвала суду № 69959496, 30.10.2017, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30 жовтня 2017 рокуСправа № 921/53/17-г/3 УХВАЛА

Господарський суд Тернопільської області

у складі головуючого судді Боровець Я.Я. , судді Хоми С.О. , судді Стадник М.С.

розглянув скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 б/н від 20.10.2017 (вх.№19212 від 25.10.2017) на дії органу Державної виконавчої служби

у справі №921/53/17-г/3

за первісним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Борщів, Тернопільська область

до відповідача Борщівського районного споживчого товариства, м. Борщів, Тернопільська область

про зобов'язання укласти договір оренди нежитлового приміщення.

та за зустрічним позовом Борщівського районного споживчого товариства, м. Борщів, Тернопільська область

до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Борщів, Тернопільська область

про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення

Суть справи:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26 травня 2017 року у справі №921/53/17-г/3 в задоволенні первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено; зобов"язано Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) звільнити частину нежитлового приміщення торговою площею 24,3 кв.м., кладовку площею 21,8 кв.м., підвальні приміщення площею 85 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 та повернути зазначені приміщення Борщівському районному споживчому товариству (ідентифікаційний номер 01767407, вул. Шевченка, 21, м. Борщів, Тернопільська область) в 3-денний термін з дня набранням рішення суду законної сили та стягнуто з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Борщівського районного споживчого товариства (ідентифікаційний номер 01767407, вул. Шевченка, 21, м. Борщів, Тернопільська область) - 1 600,00 грн судового збору за подання зустрічної позовної заяви.

26 липня 2017 року Господарським судом Тернопільської області, на підставі статті 116 ГПК України, видано відповідні накази у даній справі.

25 жовтня 2017 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2, в порядку статті 121-2 ГПК України, звернувся до Господарського суду Тернопільської області із скаргою б/н від 20.10.2017 (вх.№19212) на дії органу Державної виконавчої служби, в якій просить суд визнати дії Борщівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області щодо проведення примусового виконання наказу Господарського суду Тернопільської області від 26.07.2017 у справі №921/53/17-г/3, яке відбулося 09.10.2017 незаконним; скасувати постанови Борщівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 19.09.2017 та від 29.09.2017 ВП № 54509618 щодо накладення штрафу в розмірах 1700,00 грн. та 3400,00 грн. відповідно.

Разом із скаргою, скаржник подав заяву про поновлення строку на оскарження дій чи бездіяльність органів ДВС, в якій просить суд визнати причини пропуску строку на оскарження поважними та поновити пропущений процесуальний строк для подачі скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області , посилаючись на статтю 53 ГПК України.

Оглянувши скаргу та заяву скаржника, суд встановив наступне:

Відповідно до пункту 9.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 №9, встановлений у ч.1 ст. 121-2 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому відповідно до вимог статті 53 ГПК може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Згідно частин 1, 3 статті 50, частин 2-4 статті 51 ГПК України, процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку. Якщо кінець строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що не має відповідного числа, строк закінчується в останній день цього місяця. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день. Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Приписами статті 121-2 ГПК України, сторонам надано десятиденний строк на оскарження дій чи бездіяльності органів ДВС. При цьому законодавцем встановлено, що останній обчислюється протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Встановлений у частині першій статті 121-2 ГПК десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому, відповідно до вимог статті 53 ГПК, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску та на підставі заяви скаржника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається в останній у вигляді клопотання.

Згідно статті 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визначити причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Тож, пропуск процесуального строку в процесуальному праві - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, поважними визнаються ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Про відновлення пропущеного строку зазначається в рішенні, ухвалі чи постанові господарського суду (ч.2 ст. 53 ГПК України).

Слід зазначити, що за вимогами Господарського процесуального кодексу України, до початку розгляду справи по суті пред'явлених вимог господарський суд повинен перевірити чи не порушено особою, яка звернулась до суду, встановленого чинним процесуальним законодавством строку на таке звернення та чи не підлягає цей строк відновленню в разі його пропуску, і в залежності від цього вирішити питання про призначення справи до розгляду, повернення заяви/скарги без розгляду чи відмови у відновленні пропущеного строку.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В заяві щодо поновлення строку на оскарження дій чи бездіяльність органів ДВС скаржник стверджує, що повідомлення та постанову Борщівського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області отримано ФОП ОСОБА_4 - 09.10.2017 о 23:00 год, що підтверджується відміткою на поштовому повідомленні (міститься в матеріалах справи).

Окрім того, в заяві зазначено, що 14, 15, 16 жовтня 2017 року були вихідними днями, а тому даний факт вказує, на те, що ФОП ОСОБА_2 не мав реальної можливості подати скаргу в 10-денний строк відповідно до вимог чинного законодавства.

Як визначено, статтею 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період часу, зі спливом якого пов"язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (стаття 252 Цивільного кодексу).

Стаття 254 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

В ч.1, 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України N 9-зп від 25 грудня 1997 року щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України вказано, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

У справі "Скорик проти України" Європейський суд з прав людини нагадав, що "відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них".

Розглянувши заяву скаржника про поновлення строку на звернення до суду із скаргою на дії органу ДВС, оцінивши доводи, наведені в даній заяві, суд дійшов висновку, що причини пропуску скаржником строку на звернення до суду зі скаргою є поважними та вважає за можливе відновити пропущений строк, а тому відповідна заява підлягає задоволенню.

Згідно статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів. Скарги на рішення, дії та бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник, прокурор та орган державної виконавчої служби, приватний виконавець.

За приписами наведеної норми скарга на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби має бути подана до суду протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо.

За таких обставин, суд вважає за необхідне прийняти скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 б/н від 20.10.2017 (вх.№19212 від 25.10.2017) на дії органу ДВС до розгляду та призначити судове засідання для її розгляду.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 53, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відновити пропущений Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_2 процесуальний строк звернення до суду зі скаргою б/н від 20.10.2017 (вх.№19212 від 25.10.2017) на дії органу ДВС у справі №921/53/17-г/3.

2. Прийняти скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 б/н від 20.10.2017 (вх.№19212 від 25.10.2017) на дії органу Державної виконавчої служби у справі №921/53/17-г/3 до розгляду.

3. Призначити судове засідання для розгляду скарги на "16" листопада 2017 року о 12:00 год.

Засідання відбудеться в приміщенні Господарського суду Тернопільської області, м. Тернопіль, вул. Князя Острозького, 14 а, зал судового засідання № 4 (5 поверх).

4. Зобов'язати скаржника до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду: - докази на підтвердження викладених в скарзі обставин.

5. Зобов'язати стягувача та орган ДВС до дати проведення судового засідання подати (надіслати) суду:

- документально - обґрунтовані пояснення щодо поданої стягувачем скарги;

6. Явку повноважних представників скаржника, стягувача та органу ДВС в судове засідання 16.11.2017 визнати обов'язковою.

7. Копію ухвали надіслати скаржнику, стягувачу та Борщівському районному відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ( вул. Верхрадського, 3, м. Борщів, Тернопільська область).

Головуючий суддя Я.Я. Боровець

Судді: С.О. Хома

М.С. Стадник