Рішення № 69956787, 31.10.2017, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2414/17

Провадження № 2/459/977/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

31 жовтня 2017 року Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого судді Рудакова Д.І.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Червонограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2017 року позивач звернулась в суд з даним позовом. Вимоги обгрунтовані тим, що 24.07.2010 року був зареєстрований шлюб з відповідачем. Від подружнього життя в них є дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Шлюб з відповідачем було розірвано 06.02.2013 року. Вказує, що відповідач офіційно працевлаштований, отримує постійний дохід.

Позивач у судове засідання на зявилася, подала до суду заяву з проханням розглядати справу за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач до суду не зявився, про час та місце слухання справи належним чином повідомлений, про причини неявки суд не повідомив, не подав заяви про розгляд справи за його відсутності.

Як передбачено ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За таких обставин наявні підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Зясувавши обставини справи, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що сторони з 24.07.2010 року по 06.02.2013 року перебували в зареєстрованому шлюбі.

Від подружнього життя сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про її народження.

Відповідач матеріальну допомогу на утримання дитини не надає.

Вирішуючи спір, судом враховано наступне.

Декларацією прав дитини від 1959 р. закріплено принцип №4, зі змісту якого дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.

Згідно зі ст.27 Конвенції про права дитини, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відтак, обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обовязки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обовязків і не звільняє від обовязків щодо дитини. Кожен з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини до досягнення нею повноліття (ст.180 СК України).

Згідно з ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її батька і у твердій грошовій сумі.

Статтею 182 Кодексу передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, чина; 3?)наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3?)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Положеннями п.17 постанови Пленуму Верховного СудуУкраїни від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» передбачено, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (ст. 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (ст.184 СК) і виплачуються щомісячно.

Враховуючи вищенаведене, виходячи з принципів розумності та справедливості, враховуючи обставини, що мають істотне значення, якими в даному випадку суд вважає інтереси та потреби малолітньої дитини, зумовлені її розвитком та станом здоров'я, беручи до уваги те, що відповідач матеріально дочку не утримує, тому суд вважає даний позов обгрунтованим і таким, що підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ч.1 ст.191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову, тобто з 12.09.2017 р. та в порядку ч.1 ст.367 ЦПК України допускається негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Окрім цього, оскільки позивач при зверненні до суду з позовом про стягнення аліментів звільнена від сплати судового збору на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір», тому, враховуючи вимоги ст.88 ЦПК України, з відповідача на користь Державної судової адміністрації України підлягає стягненню 640,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215, 218, 224-226, 228 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_3, на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно, на утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 12.09.2017 року до її повноліття, але не менше 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в місяць.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Державної судової адміністрації України (вул.Липська,18/5, м.Київ, 01601)судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.: одержувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, банк одержувача - ОСОБА_1 управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути переглянуте Червоноградським міським судом Львівської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Д. І. Рудаков