Постанова № 69956370, 19.10.2017, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 1316/4144/12 Провадження № 1/450/2/17

ПОСТАНОВА

судового засідання

19 жовтня 2017 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Данилів Є.О.

при секретарі Курпіта П.І.

з участю: прокурора Гаранджа Т.Є.., підсудного ОСОБА_1, захисника підсудного ОСОБА_1 ОСОБА_2, представника потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, гр. України, ІНФОРМАЦІЯ_3, б/п., одруженого, пенсіонера, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_4 «а», кв. 91, раніше не судимий,-

за ч. 2 ст. 286 КК України,-

встановив:

у судовому засіданні захисник підсудного ОСОБА_1 ОСОБА_2 заявив клопотання, яке підтримав підсудний ОСОБА_1 про повернення кримінальної справи прокурору для організації та проведення додаткового розслідування.

Вказане клопотання прокурор Гаранджа Т.Є., представник потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4 заперечили, вважають таке клопотання не обґрунтованим, оскільки при можливому встановленні порушень вимог КПК України 1960 року при досудовому слідстві такі порушення можуть бути усунуті при судовому розгляді.

Зясувавши думку учасників процесу, проаналізувавши матері кримінально справи, судом встановлено такі обставини, що мають значення для правильного вирішення клопотання захисника підсудного ОСОБА_1 ОСОБА_2 про повернення кримінальної справи прокурору для організації та проведення додаткового розслідування:

органами досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що він, 16.05.2011 року близько 18 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом, а саме: автомобілем марки «ВАЗ-21099», державний номерний знак 09-97 (службовийномерМВС)тарухаючись ним в с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівськоїобластівчинив зіткнення із автомобілем «Шевроле Авео», д.н.з.ВС 0904 СА під керуванням водія ОСОБА_5 Внаслідок зіткнення автомобілі отримали значні технічні пошкодження, водій автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, пасажири автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також пасажири автомобіля «ВАЗ- 21099» отримали легкі тілесні ушкодження. Так, ОСОБА_1, 10.02 ІНФОРМАЦІЯ_5, працюючи, відповідно до наказу начальника ГУ МВС України у Львівській області № 1 о/с від 02.01.2008. на посаді заступника начальника оперативного відділу - начальника чергової частини оперативного відділу штабу ГУ МВС України у Львівській області. 16.05.2011р., перебуваючи на службі, виконуючи усну вказівку заступника начальника начальника штабу ГУ МВС України у Львівській області ОСОБА_8, слідував у Камянко-Бузький РВ ГУ МВС України у Львівській області для здійснення перевірки готовності до введення у експлуатацію кімнати затриманих та доставлених. З цією метою, ОСОБА_1 16.05.2011 року керуючи службовим автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС), що належить автогосподарству ГУ МВС України у Львівській області на підставі свідоцтва про реєстрацію серії ЯНВ № 261912, виданого 28.08.2007 Львівським ВРЕР ДАІ їхав по автодорозі Київ-Чоп в напрямку м. Києва. 16.05.2011 близько 18 год. 00 хв., ОСОБА_1Г рухаючись по 529 км автодороги «Київ-Чоп», поблизу с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області, керуючи службовим автомобілем ВАЗ-21099, державний номерний знак 09-97 (службовий номер МВС) із значним перевищенням швидкості, що відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 3020 від 11.10.2011, безпосередньо перед початком екстреного гальмування могла складати величину біля 97... 100 км/год., а у момент зіткнення - біля 80...84 км/год., з моменту настання видимості автомобіля «Шевроле Авео», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_5, який знаходився попереду на цій же смузі руху та, відповідно до висновку судово-автотехнічної експертизи № 3020 від 11.10.2011 року міг стояти або рухатись із швидкістю, яка була значно меншою, ніж швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21099, своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення або маневру обїзду автомобіля «Шевроле Авео», чим поставив себе в ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «Шевроле Авео». Відповідно до висновку транспортно-трасологічної експертизи № 2585 від 26.08.2011, зіткнення автомобілів марки ВАЗ 21099 з автомобілем марки «Шевроле Авео» відбулось на лівій смузі правої сторони проїзної частини дороги (відносно руху транспортних засобів в сторону м. Києва) на ділянці, що розташована ближче до роздільної осьової лінії дорожньої розмітки. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 2552 від 25.07.2012, мінімальна віддаль, на якій міг знаходитися автомобіль ВАЗ 21099 до місця зіткнення у момент, коли ОСОБА_1 міг почати реагувати на небезпеку (спершу дещо відвернувши ліворуч, а вже потім застосувавши екстрене гальмування), могла складати величину біля 46,8...47,1 м. Окрім цього, якщо б водій ОСОБА_1 вів автомобіль ВАЗ-21099 із допустимою у населених пунктах швидкістю (не більше 60 км/год), то він мав би технічну можливість, своєчасно застосувавши екстрене гальмування, зупинити свій автомобіль у межах мінімальної віддалі, на якій ОСОБА_1 міг почати реагувати на небезпеку при вибраній швидкості руху 97... 100 км/год. Окрім цього, у даній дорожній ситуації, водій ОСОБА_1 повинен був з технічної точки зору, керуватись вимогами п.п. 1.5, 1.10 (в частині значення термінів «небезпека для руху», «перешкода для руху»), 2.3 (підпунктів «б» та «д»), 12.3, 12.4, 12.9 (підпункт «б») Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р.(далі - ПДР), у відповідності до яких ОСОБА_1 повинен був вести свій автомобіль зі швидкістю не більше 60 км/год, а з моменту, коли мав об'єктивну можливість побачити, що попереду на його смузі стоїть (чи рухається з меншою швидкістю) автомобіль «Шевроле-Авео» повинен був своєчасно розпочати гальмування, щоб уникнути попутного зіткнення. Окрім цього, при відсутності автомобілів на правій смузі водій ОСОБА_1 ще й міг об'їхати автомобіль «Шевроле-Авео» по цій смузі руху (що також дозволено вимогами п. 12.3 ПДР). Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи № 2552 від 25.07.2012 року, причиною настання цієї дорожньо-транспортної пригоди є ті обставини, що водій ОСОБА_1 при русі у населеному пункті значно перевищивши швидкість руху свого автомобіля ВАЗ-21099, а з моменту настання видимості автомобіля Шевроле-Авео», який знаходився попереду на цій же смузі руху, ОСОБА_1 своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення (або маневру обїзду автомобіля «Шевроле-Авео» по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем «ОСОБА_9 - Авео». Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди, відповідно до висновку судово-медичного експерта № 277/11 від 30.06.2011, водій автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_5 отримав тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, пасажири автомобіля «Шевроле Авео» ОСОБА_6 та ОСОБА_7, а також пасажири автомобіля «ВАЗ-21099» отримали легкі тілесні ушкодження.

У клопотанні про повернення справи на додаткове розслідування сторона захисту зазначає таке:

обвинувачений ОСОБА_1, як під час досудового слідства, так і в суді, свою вину у вчинені ДТП не визнав та показав, що 16.05.2011 року біля 17.30 год. він рухався разом зі своїми знайомими на автомобілі ВАЗ-21099 р.н. 0997 в напрямку м. Камянка-Бузька по головній дорозі маючи перевагу в русі зі швидкістю 80-90 км/год. За 25-30 метрів до зіткнення автомобіль ОСОБА_9, який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху раптово змінив напрямок руху та виїхав на його смугу руху. Незважаючи на застосоване ним екстрене гальмування відбулось зіткнення із вказаним автомобілем. В основу обвинувачення гр. ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, органом досудового слідства було покладено висновки проведених трасологічної та автотехнічної експертиз. Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №2552 від 25 липня 2012 року, серед іншого вбачається, що враховуючи результати досліджень, дана експертиза має підстави зробити висновки про те, що при тих вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути технічно спроможними, дана експертиза не вбачає в діях водія ОСОБА_5 невідповідностей вимогам ПДР. Ця обставина також дає підстави зробити висновок про те, що питання чи мав технічну можливість водій ОСОБА_5 уникнути скоєння даної ДТП - позбавлене технічного змісту. При таких вихідних даних про обставини даної ДТП, які можуть бути спроможними, причиною настання цієї пригоди є ті обставини, що водій ОСОБА_1 при русі у населеному пункті значно перевищив швидкість руху свого автомобіля ВАЗ-21099, а з моменту настання видимості автомобіля Шевроле Авео, який знаходився попереду у цій же смузі руху, вказаний водій (тобто ОСОБА_1Г.) своєчасно не застосував гальмування для уникнення попутного зіткнення (або маневру обїзду автомобіля Шеврове Авео по правій смузі), чим поставив себе у ситуацію, при якій не зумів уникнути контактування із автомобілем Шевроле Авео. Проте, дані висновки експертиз не можна визнати обґрунтованими.

Із висновку проведеної трасологічної експертизи вбачається, що виходячи з наявних на транспортних засобах пошкоджень та слідової обстановки, виявленої на місці ДТП, автомобіль марки Шевроле Авео в момент зіткнення був нерухомим або рухався за швидкістю, яка була значно меншою ніж швидкість руху автомобіля марки ВАЗ-21099. Встановити в категоричній формі рухався чи знаходився в нерухомому стані в момент зіткнення автомобіль марки Шевроле Авео не видається можливим з причин відсутності в пошкодженнях на транспортних засобах та в слідовій обстановці на місці дорожньо-транспортної події достатньої сукупності ознак (слідової інформації), яка свідчила б про це. З таким висновком захист погодитись не може, оскільки даний висновок є двояким і не дає конкретної відповіді на поставлене питання. А питання чи рухався чи знаходився в нерухомому стані автомобіль Шевроле Авео є дуже суттєвим та вирішальним при подальшому визначенні швидкостей автомобілів та встановленні причинно-наслідкового звязку при настанні ДТП. При проведенні судово-автотехнічної експертизи №3020 експерт автотехнік використав висновок трасологічної експертизи, з яким захист не погоджується з вищенаведених підстав, а відповідно висновки побудовано на припущеннях - швидкість до моменту зіткнення автомобіля ВАЗ-21099 визначено не вірно. Якщо б експерту було задано як вихідні дані те, що автомобіль Шевроле Авео в момент зіткнення знаходився в русі, то визначена ним швидкість руху автомобіля ВАЗ-21099 була б зовсім іншою. При проведенні судово-автотехнічної експертизи №2552 експерт автотехнік використав висновок судово-автотехнічної експертизи №3020 з яким захист не погоджується з вищенаведених підстав. Крім цього, експерт самостійно визначив момент виникнення небезпеки для руху автомобіля під керуванням ОСОБА_1, хоча такі данні повинні задаватись слідчим

Таким чином, експерти взявши за основу необєктивний, необґрунтований та не конкретний висновок трасологічної експертизи прийшли відповідно до неправильних висновків в подальшому при проведенні судово-автотехнічних експертиз. Окрім цього, експертний висновок, яким встановлено причину дорожньо- транспортної пригоди, здійснено на підставі вихідних даних заданих слідчим - на підставі матеріалів кримінальної справи. Серед цих матеріалів справи основним джерелом доказів є протокол огляду місця події, протоколи відтворення обстановки і обставин події, в яких відображено вихідні дані для експертних досліджень. При цьому, огляд місця події та відтворення обстановки обставин події із ОСОБА_5 проведено з грубим порушенням вимог КПК Україні. Встановлені в ході даних слідчих дій відомості та факти є суперечливими і необєктивними, а відтак ці відомості (розрахунки, заміри) відображені в протокол а не можуть слугувати вихідними даними для експертних висновків та не можуть бути використані як джерела доказів у справі.

В протоколі огляду місця події від 16.05.2011 року не відображено того, що було виявлено, в тій послідовності, в якій це відбувалося, і в тому саме вигляді, в якому спостерігалось під час проведення дії жодних замірів і розрахунків. Не відображено про долучення до протоколу огляд) місця події відповідної схеми та відеозапису. В матеріалах справи фактично наявні дві схеми місця події, однак величини та розміри в них різняться, а тому про їх дійсність, достовірність та походження можна висловлювати лише припущення. Відтворення обстановки і обставин події із ОСОБА_5 проведено також з грубим порушенням вимог ст. 195 КПК України, а відтак відомості зазначені в даному протоколі не можуть слугувати вихідними даними для експертів, а сам протокол відповідно не може бути джерелом доказів у справі. Крім цього, слідством не проведено відтворення обстановки і обставин подій зі свідками дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які дають послідовні та конкретні покази щодо обставин події. Їх покази не взяті слідством до уваги і при наданні вихідних даних експертам для проведення експертиз, що є грубим порушенням вимог ст. 22 КПК України. З відеозапису огляду місця події вбачається, що працівники міліції відбирають пояснення, роблять записи щодо очевидців ДТП, однак жодних цих матеріалів до кримінальної справи не долучено. Крім цього, із вказаного відеозапису встановлено перебування на місці події гр. ОСОБА_4, однак останній в ході слідства не допитаний, не зясовано чи був він свідком ДТП. Вже в ході судового розгляду кримінальної справи ОСОБА_4 представляє інтереси потерпілого, як адвокат.

Із змісту ст. 246, 281 КПК України 1960 року слідує, що суд повертає справу на додаткове розслідування у випадках, коли під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства були допущені такі порушення вимог цього Кодексу, без усунення яких справа не може бути розглянута коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні. Пленум Верховний Суд України у п. 8 Постанови від 11.02. 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» розяснив судам наступне: повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства. Досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини, зазначені в ухвалі суду, який повернув справу на додаткове розслідування, коли необхідність дослідження тієї чи іншої з них випливала з нових даних, установлених при судовому розгляді; не були з'ясовані з достатньою повнотою дані про особу обвинуваченого; тощо).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 65 КПК України 1960 року доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами. В силу вимог ч. 1 ст. 67, ст. 323 КПК України 1960 року суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Зазначена оцінка доказів здійснюється судом при постановленні вироку. При оцінці доказів, суд встановлює їх належність та допустимість.

Із клопотання які порушенні стороною захисту у клопотанні, що розглядається слідує, що такі питання стосуються належності та допустимості доказів, їх оцінки.

Так, зазначивши у клопотанні про невідповідність висновку трасологічної експертизи нормам закону, сторона захисту не врахувала, що такий проводився з даних слідової інформації на транспортних засобах, що стали учасниками ДТП, і така слідова інформація зібрана і її кількість не зміниться при проведенні додаткового розслідування. Покликання сторони захисту на ту обставину, що в основу висновків судово-автотехнічної експертизи №2552, №3020 частково лягли вихідні дані, що слідували з висновку трасологічної експертизи, яку сторона захисту вважає недопустимим доказом, підлягає дослідженню при ухвалені судом вироку, в порядку визначеному КПК України 1960 року.

Покликання сторони захисту на ту обставину, що в Протоколі огляду місця події від 16.05. 2011 року відображено місце події, розташування обєктів з недотримання черговості, не може свідчити про те, що протокол огляду місця події не відповідає вимогам закону, крім того, допустимість та належність такого доказу підлягає вирішенню судом у нарадчій кімнаті при ухвалені вироку. Технічна можливість проведення огляду місця події на теперішній час відсутня, як на стадії судового розгляду при виконанні судового доручення так і при додатковому розслідуванні.

В свою чергу стороною захисту у клопотанні про ДОС не наведено жодної слідчої дії, яку необхідно було та неможливо провести на стадії судового розгляду в порядку ст. 315-1 КПК України 1960 року. Крім того, судом враховано, що на підставі постанови суду від 03.12. 2017 року судом було доручено ВР ДТП СУ ГУМВСУ у Львівській області провести додаткове відтворення обстановки та обставин події, що мала місце 16.05. 2011 року близько 18 год. 00 хв. на 529 км автодороги «Київ - Чоп», в с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області, з участю автомобіля марки «ВАЗ-21099», д.н.з. 09-97 (службовий номер МВС) під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Шевроле Авео», д.н.з.ВС 0904 СА під керуванням водія ОСОБА_5, з обовязковою участю: ОСОБА_12 (м. Львів, вул. Наукова, 55/28), ОСОБА_11 (м. Львів, вул. Тролейбусна, 14/28), ОСОБА_1 (м. Львів, вул. Величковського, 30а/91 ), ОСОБА_10 (м. Львів, вул. Кн. Ольги, 16/35), ОСОБА_3 (с. Борщовичі, вул. С. Бандери, 113, Пустомитівського району), ОСОБА_6 (с. Борщовичі, вул. С. Бандери, 113, Пустомитівського району), ОСОБА_13 (м. Львів, вул. Грінченка, 11а/10), їх представників та захисників, за аналогічних погодних умов та у пору доби при якій видимість ідентична тій, що була 16.05. 2011 року близько 18 год. 00 хв., із залученням аналогічних «ВАЗ-21099» та «Шевроле Авео» транспортних засобів. Тому, необхідність у повторному проведенні додаткового відтворення обстановки та обставин події, що мала місце 16.05. 2011 року близько 18 год. 00 хв. на 529 км автодороги «Київ - Чоп», в с. Гамаліївка, Пустомитівського району, Львівської області відсутня, оскільки як сторона обвинувачення так і сторона захисту мали можливість реалізувати свої процесуальні права при такому відтворенні. Покликання сторони захисту на необхідність допитати представника потерпілого ОСОБА_3 ОСОБА_4 як свідка на теперішній час відсутня, оскільки при розвитку подій останнього на місці ДТП не було. Крім того, стороною захисту не зазначено з приводу чого останні виявили бажання допитати представника потерпілої особи. Проте, встановивши таку необхідність, суд вправі допитати свідка чи іншого учасника процесу на стадії судового розгляду, без проведення додаткового розслідування.

На підставі наведеного суд прийшов до висновку, що клопотання сторони захисту про повернення кримінальної справи № 1316/4144/12 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України прокурору для організації та проведення додаткового розслідування не обґрунтоване, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 246, 273, 281 КПК України 1960 року, п. 11 розділу ХІ Перехідні положення КПК України, суд, -

постановив:

у задоволенні клопотання захисника підсудного ОСОБА_1 ОСОБА_2 про повернення кримінальної справи № 1316/4144/12 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України прокурору для організації та проведення додаткового розслідування, - відмовити.

Постанова остаточна та окремому оскарженню не підлягає.

СуддяОСОБА_14