Ухвала суду № 69954720, 24.10.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2017 року № 876/5833/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Апеляційного суду Волинської області, яким просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати йому вихідної допомоги при виході у відставку у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою та зобов'язати відповідача виплатити зазначену вихідну допомогу.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що на день звільнення 26.09.2016 року ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку із поданням заяви про відставку у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» була відсутня норма, яка б передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для виплати такої вихідної допомоги.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач, вважає, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, неповно встановив обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що станом на червень 2007 року його стаж на посаді судді складав 20 років і з цього часу він набув право на отримання вихідної допомоги при виході у відставку. На думку позивача, Закон України від 27.03.2014 року «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було виключено ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не позбавляє його права на вихідну допомогу, яке позивач набув до прийняття цього закону. Також позивач зазначає, що невиплата Апеляційним судом Волинської області вищезазначеної вихідної допомоги є порушенням конституційних гарантій незалежності суддів,оскільки матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень не є особистим привілеєм судді, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів та надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.

В зв'язку з відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, ОСОБА_1 з 21.06.1987 року до 30.11.1992 року працював на посаді народного судді Луцького міського народного суду, в тому числі з 12.04.1990 року на посаді заступника голови суду, з 01.12.1992 року до 20.08.2001 року на посаді судді Волинського обласного суду, а з 20.08.2001 року до 26.09.2016 року - на посаді судді Апеляційного суду Волинської області, що підтверджується записами у його трудовій книжці.

Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді Апеляційного суду Волинської області у зв'язку з поданням заяви про відставку.

А наказом Апеляційного суду Волинської області від 15.09.2016 року № 9.7/15 «Про звільнення суддів» вирішено ОСОБА_1 вважати таким, що звільнений з посади судді Апеляційного суду Волинської області, та відраховано його зі штату працівників апеляційного суду 26.09.2016 року.

При звільненні з посади судді 26.09.2016 року ОСОБА_1 не було виплачено вихідну допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою судді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність дій відповідача щодо невиплати позивачу зазначеної допомоги, виходячи з наступного.

Частинами 1-3 ст. 43 Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року було передбачено, що кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням або у зв'язку з закінченням строку повноважень. Суддя також має право на відставку за станом здоров'я, що перешкоджає продовженню виконання обов'язків. За суддею, який перебуває у відставці, зберігається звання судді і такі ж гарантії недоторканності, як і до виходу у відставку. Судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Однак після набуття 30.07.2010 року чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року втратив чинність.

Водночас ч. 1 ст. 136 Закону від 07.07.2010 року також була передбачена норма, згідно з якою судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна неоподатковувана допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 02.12.2010 року, частину першу статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» викладено в іншій редакції, згідно з якою судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Однак Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було виключено.

А згідно із Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року Закон України «Про судоустрій і статус суддів» було викладено у новій редакції, проте у новій редакції також не було передбачено виплати суддям, які вийшли у відставку, вихідної допомоги.

30.09.2016 року набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року, згідно з яким чинність втратив Закон України «Про судоустрій і статус суддів» у попередній редакції. Цією редакцією Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було відновлено право на отримання вихідної допомоги при виході судді у відставку, а саме згідно із частиною першою статті 143 цього Закону судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що станом на день виходу ОСОБА_1 у відставку з посади судді Апеляційного суду Волинської області Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не було передбачено виплати вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.

При цьому, Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким було виключено статтю 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка передбачала виплату вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку, неконституційним у встановленому порядку визнаний не був.

Також колегія суддів враховує роз'яснення, надані у рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1-рп/99, в якому вказано, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача з посади судді, а саме 08.09.2016 року.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, зокрема від 24.06.1999 № 6-рп/99, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, як на підставу для виплати йому вихідної допомоги, оскільки Конституційний Суд України у вищезазначених рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржувану постанову слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 803/417/17 за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Волинської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Довгополов судді Л. Я. Гудим В. В. Святецький