Постанова № 69954579, 01.11.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 922/2463/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача не зявився;

відповідача не зявився; ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега", м. Харків, (вх.№2958 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2463/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс", м.Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега", м.Харків,

про стягнення 42393,83грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2463/17 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" заборгованість за поставлений товар у розмірі 35060,46грн., пеню у розмірі 3531,10грн., інфляційні у розмірі 2004,17грн., 12% річних у розмірі 1659,87грн. та судовий збір у розмірі 1600,00грн.; в іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду з посиланням на положення статей 11, 509, 525, 530, 625 Цивільного кодексу України та статей 173,174,193 Господарського кодексу України мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості за договором поставки від 27.07.2016р. №9829-22/2016 у розмірі 35060,46грн., як такої що підтверджена належними та допустимими доказами у розумінні статей 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України, при перевірці наданого позивачем розрахунку 12% річних, інфляційних та пені, господарським судом першої інстанції також було встановлено, що позивачем було невірно визначено періоди нарахування, що і стало підставою для часткового задоволення позовних вимог в цій частині.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2463/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевим господарським судом всупереч приписам господарського процесуального законодавства не було повно, всебічно та обєктивно досліджено усіх обставин справи. Крім того, апелянт наголошує на наявності підстав для зупинення провадження у даній справі з огляду на те, 13.09.2017р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі №922/3059/17 за позовом ТОВ "ТЕК Омега" (відповідачем у даній справі) до ТОВ "БТК Альтек" та ТОВ "ОСОБА_1 Партс" (позивач у даній справі) про визнання недійсним договору поставки № 9829-22/2016 від 25.07.2016р., отже на даний час укладений між сторонами договір є спірним, а тому стягнення за вказаним договором є неможливим. Також, апелянт зазначає на тому, що місцевим господарським судом було порушено приписи господарського процесуального законодавства, які полягають в тому, що відповідач був позбавлений можливості належним чином реалізувати належне йому право на захист, оскільки судом було залишено без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду на 01.11.2017р.

У зв'язку з відпусткою судді Лакізи В.В., автоматизованою системою документообігу суду 31.10.2017р. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Плахова О.В., судді Здоровко Л.М., судді Шутенко І.А.

У судове засідання Харківського апеляційного господарського суду 01.11.2017р. представники сторін не зявились, про причини неявки не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, про що свідчать повернуті повідомлення про вручення поштових відправлень (т.1 а.с.87,88).

Судова колегія зазначає, що апеляційним господарським судом було виконано процесуальний обов'язок щодо належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, про що також свідчить штамп на зворотній сторінці ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 05.10.2017р. про відправлення її копій сторонам, що є доказом належного повідомлення учасників процесу про час та місце розгляду апеляційної скарги у відповідності до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду апеляційної скарги, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, а також, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 27.07.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" (надалі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" (надалі - покупець) було укладено договір поставки №9829-22/2016 (надалі - договір) (т.1 а.с.8-10), відповідно до умов якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених в цьому договору, поставляти покупцю визначені цим договором запчастини та експлуатаційні матеріали (надалі - товар), а також виконувати шиномонтажні послуги. Покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених цим договором приймати товар та оплачувати його (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. договору, номенклатура, найменування, одиниці виміру походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, термін та умови поставки визначаються в рахунках-фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товар, які є невідємною частиною договору та остаточно узгоджуються сторонами на кожну окрему партію товару. Загальна сума договору у складає суму ціни товару, вказану в видаткових накладних протягом дії договору.

Погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, що є невід'ємними складовими даного договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом, ціною попередній домовленості із постачальником.

Постачальник підтверджує замовлення з урахуванням наявних на його складі товарних позицій, або які можуть бути доставлені покупцю у відповідні строки з інших складів постачальника.

Ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами в видатковій накладній на момент постачання (передавання) партії (пунтки 2.1.,2.2. та 2.4. договору).

Пунктом 2.5. договору сторони погодили, що поставка товару здійснюється за погодженням сторін на умовах:

- 2.5.1. ЕХW склад постачальника. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару покупцю на складі постачальника.

- FСА Франко-Перевізник. Товар переходить у власність покупця з моменту передачі товару постачальником перевізнику. Оплата послуг перевізника здійснюється постачальником за рахунок покупця. Доказом передачі постачальником товару перевізнику є товарно-транспортна накладна, квитанція, декларація або інший документ, що засвідчує передачу товару перевізнику.

Відповідно до пунтку 3.1. договору, оплата згідно договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальнику. При здійсненні оплати покупець вказує наступні реквізити: номер та дату підписання договору, по якому відбувається поставка продукції з посиланням на виставлений постачальником рахунок-фактуру

Пунктом 5.2. договору сторони погодили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобовязання боржник, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми за прострочення в оплаті поставки товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.3. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2016р. (пункт 8.2. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виконано взяті на себе зобовязання за договором та здійснено поставку товару, що підтверджується:

- накладною № SI0000571627 від 30.01.2017р., на загальну суму 40498,00грн.; рахунком на оплату № SI0000571627 від 30.01.2017р. (т.1 а.с.11-12) (строк плати до 20.02.2017р.);

- накладною № SI0000571937 від 30.01.2017р., на загальну суму 3534,48грн.; рахунком на оплату № S0001672695 від 30.01.2017р.; товарно-транспортною накладною Форми №1ТН №SPH0000363207 від 30.01.2017р. (т.1 а.с.15-17) (строк плати до 30.01.2017р.);

- накладною № SI0000572200 від 31.01.2017р., на загальну суму 874,38грн.; рахунком на оплату № S0001672012 від 31.01.2017р., товарно-транспортною накладною Форми №1ТН №SPH0000363343 від 31.01.2017р. (т.1 а.с.18-20) (строк плати до 21.02.2017р.);

- накладною № SI0000573113 від 31.01.2017р., на загальну суму 2509,02грн.; рахунком на оплату № S0001671517 від 31.01.2017р., товарно-транспортною накладною Форми №1ТН №SPH0000363973 від 01.02.2017р. (т.1 а.с.21-23) (строк плати до 21.02.2017р.);

- накладною № SI0000574319 від 01.02.2017р., на загальну суму 1912,56грн.; рахунком на оплату № S0001678440 від 01.02.2017р., товарно-транспортною накладною Форми №1ТН №SPH0000364759 від 01.02.2017р. (т.1 а.с.24-27) (строк плати до 21.02.2017р.).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2017р. відповідачем було виписано гарантійний лист (т.1 а.с.29), в якому було зазначено про те, що за період дії укладеного між сторонами договору, останнім було закуплено в позивача товар на загальну суму 90249,62грн., проте у звязку з тяжким фінансовим становищем партнерів підприємства (замовників), відповідач не має змоги вчасно перерахувати грошові кошти в розмірі 33147,90грн., але до 31.07.2017р. зобовязується перерахувати вказану заборгованість в повному обсязі.

У зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості у повному обсязі, 07.07.2017р. позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортно-експедиційна компанія Омега» претензію вих.№73 з вимогою розрахуватись за поставлений товар в строк до 15.07.2017р., з огляду на наявність заборгованості у розмірі 35060,46грн. (період прострочки 150 днів). Також, позивачем було повідомлено, що у разі несплати заборгованості у встановлений строк, він буде змушений звернутись до суду з відповідним позовом (т. 1 а.с.30).

Однак, вказана претензія залишилась без розгляду.

17.07.2017р. позивачем було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" листвимогу про оплату поставлених товарів №17/07 (т.1 а.с.32), в якому було повідомлено відповідача про те, що станом на 17.07.2017р. за останнім рахується заборгованість за поставлений товар у розмірі 35060,46грн, яку позивач вимагав негайно погасити, однак, вказаний лист- вимога залишився без розгляду, що і стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" до господарського суду Харківської області з позовною заявою (т.1 а.с. 4-45), в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за поставлений товар, яка складається з суми основної заборгованості в сумі 35060,46грн., пені в сумі 3657,81грн., інфляційних у розмірі 2004,17грн., 12% річних в сумі 1671,38грн. та судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у даній справі позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Партс" заборгованість за поставлений товар у розмірі 35060,46грн., пеню у розмірі 3531,10грн., інфляційні у розмірі 2004,17грн., 12% річних у розмірі 1659,87грн. та судовий збір у розмірі 1600,00грн.; в іншій частині позовних вимог - у задоволенні позову відмовлено, з підстав викладених вище (т. 1. а.с.60-64).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством України, а саме статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших нормативно-правових актів, договору; одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України та статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, що матеріалами справи підтверджується, що позивачем було належним чином виконано прийняті на себе зобовязання за договором в частині поставки товару, за належним чином оформленими видатковими накладними, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача основної заборгованості за видатковими накладними на поставлений товар у розмірі 35060,46грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних у розмірі 2004,17грн., 12% річних у сумі 1671,38грн. та пені у розмірі 3657,81грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Як було зазначено вище, пунктом 5 .2. договору сторони погодили, що в разі прострочення платежу більше 3-х календарних днів, покупець сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Крім того, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 розміщена в розділі I "Загальні положення про зобов'язання" книга 5 Цивільного кодексу України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.

Формулювання статті 625 Цивільного кодексу України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 6 червня 2012р. у справі № 6-49цс12, від 24 жовтня 2011р. у справі № 6-38цс11).

Зі змісту укладеного між сторонами договору вбачається, що на підставі статті 625 Цивільного кодексу України сторони домовились, що у разі прострочення виконання грошового зобовязання боржник, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також штраф у розмірі 12% річних від простроченої суми за прострочення в оплаті поставки товару постачальник має право вимагати від покупця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (пункт 5.3. договору).

Колегія суддів, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 12% річних, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог в цій частині та відповідно стягненню інфляційних у розмірі 2004,17грн., 12% річних в сумі 1659,87грн. та пені у розмірі 3531,10грн.

Судова колегія також вважає безпідставним доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом приписів господарського процесуального законодавства, які полягають в тому, що останній був позбавлений можливості належним чином реалізувати належне йому право на захист, оскільки судом було залишено без задоволення його клопотання про відкладення розгляду справи, враховуючи наступне.

Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторін добросовісно користуватись наданими їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011р. №18 встановлено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи колегія суддів зазначає, що частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обовязком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (директором підприємства- особисто) було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду першої інстанції 11.08.2017р. та 11.09.2017р., що підтверджується відтисками штампів відділу документального забезпечення та контролю господарського суду Харківської області на перших аркушах вказаних клопотань (т.1 а.с.49,56).

В обґрунтування поданих клопотань відповідач посилався на те, директор підприємства ОСОБА_2 знаходитися у відрядженні до м. Вінниця у ТОВ "ОСВ - БУДСЕРВІС", а в штатному розкладі юрист не передбачений, а отже представити інтереси уповноважена особа підприємства не в змозі, документ про відрядження буде надано до суду на наступне засідання.

Разом з тим, як було зазначено вище, відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату до суду першої інстанції 11.08.2017р. та 11.09.2017р. особисто за підписом директора - ОСОБА_2, отже на думку колегії суддів, вказані дії свідчать про зловживання наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами та свідчать про умисне затягування розумних строків розгляду справи.

Стосовно доводів апелянта щодо наявності підстав для зупинення провадження у даній справі з огляду на те, 13.09.2017р. господарським судом Харківської області було порушено провадження у справі №922/3059/17 за позовом ТОВ "ТЕК Омега" (відповідачем у даній справі) до ТОВ "БТК Альтек" та ТОВ "ОСОБА_1 Партс" (позивач у даній справі) про визнання недійсним договору поставки № 9829-22/2016 від 25.07.2016р., отже на даний час укладений між сторонами договір є спірним, а тому стягнення за вказаним договором є неможливим, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов'язаний з'ясовувати: 1) як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.

Крім того, колегія суддів зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку справи, в якій вона є стороною.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутня така умова зупинення провадження у справі - як неможливість розгляду даної справи №922/2463/17, оскільки у межах цієї справи апеляційний господарський суд вправі самостійно встановити обставини, що мають значення для правильного її вирішення, без жодних обмежень.

Колегія суддів здійснивши відповідний запит в мережі Internet на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за адресою http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/69726474 зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 17.10.2017р. у справі №922/3059/17, було відмовлено в задоволенні позову ТОВ "ТЕК Омега" до ТОВ "БТК Альтек" та ТОВ "ОСОБА_1 Партс" про визнання недійсним договору поставки № 9829-22/2016 від 25.07.2016р. Крім того, доказів прийняття Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги на зазначене рішення до провадження суду апелянтом не надано.

За приписами статті 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, оскільки суд першої інстанції дослідив належним чином обставини справи і докази на їх підтвердження.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2463/17 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-експедиційна компанія Омега" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 11.09.2017р. у справі №922/2463/17 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2017р.

Головуючий суддя Плахов О.В.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Шутенко І.А.