Постанова № 69954437, 01.11.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2017 р. Справа № 909/377/17

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді:Якімець Г.Г.,

суддів:Бойко С.М.,Кравчук Н.М,

при секретарі судового засідання Коростенській О.І.,

за участю представників:

від позивача (скаржника) ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

від відповідача не зявився

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», вих.№52-16/463 від 14 червня 2017 року

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року (підписане 30.05.2017 року), суддя Максимів Т.В.

у справі №909/377/17

за позовом Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп», м. Калуш, Івано-Франківська область

про стягнення 77 240,52 грн.

в с т а н о в и в :

12 квітня 2017 року Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» про стягнення з останнього 77 240,52 грн., з яких: 45 110,52 грн. пеня та 32 130 грн. штраф за порушення зобовязання за договором підряду №2015/д/ОГМ/42 від 16 січня 2015 року.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року по справі №909/377/17 позовні вимоги задоволено частково: присуджено до стягнення з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» 11 208,63 грн. пені та 32 130 грн. штраф. В задоволенні решти позовних вимог (щодо стягнення 33 901,89 грн. пені) суд відмовив.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач порушив передбачений договором строк повернення позивачу відремонтованих візків, прострочивши таке повернення на 39 днів, що підтверджується актами №21 від 21 жовтня 2016 року та №71 від 20 грудня 2016 року. Враховуючи наведене, суд визнав підставним застосування до відповідача відповідальності, передбаченої п.9.2 Договору у вигляді пені та штрафу. Разом з тим, застосувавши до спірних правовідносин норми ст.546 ЦК України та ч.2 ст.343 ГК України, місцевий господарський суд, здійснивши перерахунок пені в межах подвійної облікової ставки НБУ, дійшов висновку про стягнення з відповідача пені в розмірі 11 208,63 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Публічне акціонерне товариство «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року по справі №909/377/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 33 901,89 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Зокрема, вказує, що суд помилково застосував норми матеріального права, а саме: ст.546 ЦК України та ч.2 ст.343 ГК України, оскільки в даному випадку відповідач порушив не грошове зобовязання за договором (а саме: не повернув відремонтовані візки у строк, встановлений договором), в той час як вказані норми передбачають відповідальність за порушення грошового зобовязання. З огляду на наведене, скаржник вважає підставним та обґрунтованим нарахування відповідачу пені в розмірі, встановленому пунктом 9.2 Договору, а не передбаченому ч.2 ст.343 ГК України.

Судові засідання з розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» за клопотанням останнього та на підставі ст.74-1 ГПК України проводились в режимі відеоконференції.

Представник позивача (скаржника) в судовому засіданні (в режимі відеоконференції) вимоги апеляційної скарги підтримав, просив задоволити в повному обсязі: скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року по справі №909/377/17 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 33 901,89 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується витягом з реєстру поштових відправлень суду. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надходив.

Слід зазначити, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався, в тому числі і за клопотанням відповідача.

Зважаючи на наведене вище, оскільки явка представника відповідача не визнавалась обовязковою, а останній належним чином повідомлений про судове засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача (в режимі відеоконференції), розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2015 року між Публічним акціонерним товариством «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (в тексті договору замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» (в тексті договору підрядник) укладено договір підряду №2015/д/ОГМ/42, відповідно до умов якого, а саме п.1.1 підрядник зобовязався за дорученням замовника виконати відновлення деталей та вузлів обладнання (у т.ч. агрегатів та ін.), що належать замовнику, а замовник надати обєми (обєкт) робіт (ремфонд, запасні частини) підряднику, прийняти виконані роботи по акту та оплатити вартість виконаних робіт. Конкретні найменування та види робіт узгоджуються сторонами в додатках (специфікаціях) до договору (п.1.2 Договору).

Згідно з п.2.1 Договору вартість робіт, доручених підряднику, погоджена сторонами у відповідних додатках (специфікаціях) до даного договору.

Відповідно до п.4.1 Договору термін виконання робіт зазначається в додатках (специфікаціях) до договору.

У пункті 9.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобовязаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за договором, а також сплатити на користь замовника штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних в строк робіт.

На виконання умов договору позивач 21 жовтня 2016 року згідно специфікації №8 від 12 серпня 2016 року передав відповідачу на ремонт спікальні візки в кількості 5 шт., що підтверджується актом приймання-передачі обладнання (запасних частин) до ремонту №21 від 21 жовтня 2016 року та накладною на відпуск матеріалів на сторону №21 від 21 жовтня 2016 року, які підписані сторонами та скріплені печатками, копії яких долучено до матеріалів справи.

Пунктом 4 специфікації №8 від 12 серпня 2016 року встановлено, що строк виконання робіт становить не більше 20-ти календарних днів з моменту передачі ремфонду підряднику.

Відповідач відремонтовані спікальні візки в кількості 5 штук повернув позивачу 20 грудня 2016 року, що підтверджується актом приймання передачі обладнання (запасних частин) з ремонту №71 від 20 грудня 2016 року та актом виконаних робіт №71 від 20 грудня 2016 року, копії яких знаходяться матеріалах справи.

Враховуючи прострочення підрядником виконання робіт, позивач, на підставі пункту 9.2 Договору, нарахував відповідачу пеню в розмірі 45 110,52 грн. за період з 11.11.2016 року по 19.12.2016 року та штраф в розмірі 32 130 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами (ч.4 ст.882 ЦК України).

Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, у пункті 4 специфікації №8 від 12 серпня 2016 року сторони погодили, що строк виконання робіт становить не більше 20-ти календарних днів з моменту передачі ремфонду підряднику.

Матеріалами справи підтверджено та сторонами не заперечувався факт закінчення виконання підрядником передбачених договором робіт лише 20 грудня 2016 року, в той час як передача підряднику обєктів на виконання робіт мала місце ще 21 жовтня 2016 року, тобто відповідачем прострочено термін повернення обладнання на 39 днів.

В силу положень ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.2 ст.612 ЦК України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст.611 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, серед іншого, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобовязання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Положеннями ст.230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, у п.9.2 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків виконання робіт з вини підрядника, останній зобовязаний сплатити замовнику пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,3% від загальної вартості робіт за договором, а також сплатити на користь замовника штраф у розмірі 15 % від вартості невиконаних в строк робіт.

Перевіривши відповідні розрахунки позивача, колегія суддів вважає, що вимога останнього про стягнення з відповідача 45 110,52 грн. пені за період з 11.11.2016 року по 19.12.2016 року та 32 130 грн. штрафу, є підставною обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

При цьому, колегія суддів вважає помилковим посилання місцевого господарського суду на ч.2 ст. 343 ГК України, відповідно до якої, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, оскільки даною нормою передбачено відповідальність платника грошових коштів, в той час як відповідачем порушено строки виконання робіт та останній не є платником грошових коштів, а позивач не є одержувачем таких коштів. Слід зазначити, що зазначена норма ГК України регулює відносини, повязані з фінансами та банківською діяльністю.

Колегія суддів погоджується, що в даному випадку між сторонами виникли не грошові зобовязання (щодо дотримання підрядником строків виконання робіт), відтак, застосування до спірних правовідносин ч.2 ст.343 ГК України, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобовязань, є неправомірним.

В той час, враховуючи положення ст.230, ч.4 ст.231 ГК України, а також принцип свободи договору (погодження сторонами відповідальності, передбаченої п.9.2 Договору), колегія суддів вважає обґрунтованим та підставним позов про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу за порушення відповідачем строку виконання передбачених договором робіт, в розмірі, встановленому сторонами в договорі.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна з сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем протилежного не доведено.

Крім того, судом встановлено, що в резолютивній частині рішення місцевого господарського суду невірно зазначено ідентифікаційні коди юридичних осіб сторін у справі, а саме: ідентифікаційний код позивача Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» зазначено 37861426, замість 00191000, та ідентифікаційний код відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» зазначено 00191000 замість 37861426.

Статтею 103 ГПК України передбачено право апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, серед іншого, скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

З огляду на наведене вище, рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року по справі №909/377/17 слід скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 77 240,52 грн. в повному обсязі. Апеляційна скарга позивача в такому випадку підлягає задоволенню.

У звязку з скасуванням рішення місцевого господарського суду та задоволенням апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1600 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову та 1760 грн. за подання та розгляд апеляційної скарги).

Керуючись ст.ст.49, 101, 102, 103, 104, 105 ГПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задоволити.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25 травня 2017 року по справі №909/377/17 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» задоволити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» (77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Степана Бандери, 22, і.к. 37861426) на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, і.к. 00191000) 45 110,52 грн. пені, 32 130 грн. штрафу та 1 600 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Виробнича компанія «Промгруп» (77301, Івано-Франківська область, м. Калуш, вул. Степана Бандери, 22, і.к. 37861426) на користь Публічного акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, і.к. 00191000) 1 760 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги.

На виконання постанови місцевому господарському суду видати накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи №909/377/17 повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Повну постанову складено 02.11.2017 року

Головуючий-суддяЯкімець Г.Г.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_3