Постанова № 69954217, 24.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2017 р. Справа№ 910/1391/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Власова Ю.Л.

Буравльова С.І.

за участю представників cторін:

позивача за первісним позовом: Купер І.О., довіреність б/н від 01.02.2017,

відповідача за первісним позовом: Любівая Н.С., довіреність б/н від 09.03.2017.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017

у справі №910/1391/17 (суддя Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД "БІОФАРМА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання 337 565,64 грн

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД "БІОФАРМА"

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД "БІОФАРМА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" про стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання 975882,40 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД "БІОФАРМА" про розірвання договору купівлі-продажу від 01.04.2015 №14 та стягнення пені на суму 512 905,54 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 позовні вимоги за первісним позовом задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" на користь Товарства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАЦЕВТИЧНИЙ ЗАВОД "БІОФАРМ" основну заборгованість у розмірі 949492 (дев'ятсот сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто дві) грн 66 коп., пеню в розмірі 16471 (шістнадцять тисяч чотириста сімдесят одну) грн 67 коп., 3% річних в розмірі 2524 (дві тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн 78 коп., інфляційні нарахування в розмірі 7393 (сім тисяч триста дев'яносто три) грн 29 коп., судовий збір у розмірі 15265 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят п'ять) грн 44 коп.

В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, зустрічний позов задовольнити.

Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.

Позивач за первісним позовом у письмовому запереченні на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" залишити без задоволення.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Андрієнко В.В., судді Власов Ю.Л., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.10.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.10.2017.

В судове засідання, яке відбулось 24.10.2017, з'явились представники позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом (апелянта), які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.

Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню. При цьому судова колегія бере до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фармацевтичний завод "БІОФАРМА" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу №14 (далі - Договір), у відповідності до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати лікарські засоби (далі-продукція) у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити її.

Оформленні сторонами видаткові накладні та/або товарно-транспортні накладні (далі - "накладні" або "товаророзпорядчі документи"), за якими покупець отримує від продавця продукцію в період дії цього Договору, складенні на підставі цього Договору, є його невід'ємною частиною. Кількість, асортимент, ціна продукції вказуються у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. Кожний окремий випадок продажу продукції оформлюється окремою накладною. У оформлених сторонами накладних обов'язково вказується номер і дата укладення цього Договору. Ціна Договору визначається по накладним як сума проданої продукції, вказаної у видаткових накладних та/або товарно-транспортних накладних за весь період дії цього Договору. В рамках цього Договору покупець може здійснити необмежену кількість закупок (п.п. 1.2.-1.4. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору сторони погодили, що доказом передачі партії продукції у власність покупця є видаткова накладна та/або товарно-транспортна накладна, оформлена належним чином, з підписом уповноваженої особи покупця, а також довіреність на отримання продукції.

Згідно п. 3.2. Договору на кожну партію продукції покупець подає заявку в будь-якій формі, в якій зазначається асортимент, кількість, строк передачі партії продукції та умови її поставки.

Заявка вважається прийнятою в редакції покупця, якщо замовлена продукція є наявною на складі продавця, а умови оплати відповідають умовам, зазначеним в пункті 5.1. цього Договору. У разі повної/часткової відсутності замовленої продукції на складі продавця, сторони додатково погоджують умови її поставки шляхом укладання додатків до Договору, де визначають: строки поставки, асортимент продукції та ціну (п. 3.3. Договору).

У відповідності до п. 3.6. Договору продавець має право припинити постачання чергової партії продукції, якщо покупець не оплатив, сплатив не в повному обсязі вартість попередньої партії продукції.

Згідно п. 4.1. Договору ціни на продукцію є погодженими між сторонами та зазначені у накладних на кожну партію продукції.

Пунктом 5.1. Договору сторони погодили що розрахунки за продукцію здійснюються на умовах відтермінування оплати на 60 (шістдесят) календарних днів з моменту отримання продукції. Датою отримання продукції є дата підписання сторонами накладної.

Відповідно до п. 5.2. Договору покупець оплачує отриману партію продукції згідно та на підставі накладної (видаткової або товарно-транспортної) на відповідну партію продукції банківським безготівковим переказом.

В обґрунтування вимог первісного позову позивач зазначив, що на виконання умов Договору поставив відповідачу продукцію, а відповідач прийняв вказану продукцію за видатковими накладними №ФБ-00001766 від 31.10.2016 на загальну суму 410087,52 грн, №ФБ-00001919 від 29.11.2016 на суму 411562,06 грн, №ФБ-00001971 від 30.11.2016 на суму 525235,98 грн, №ФБ-00001972 від 30.11.2016 на суму 552 819,50 грн. Позивач за первісним позовом зазначив, що взяті на себе зобов'язання щодо поставки товару виконав у повному обсязі, однак відповідач в порушення умов Договору вартість продукції у передбачений Договором строк не оплатив, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість в розмірі 949492,66 грн.

Відповідач за первісним позовом заперечував щодо задоволення позовних вимог.

У відповідності до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №14, на кожну партію продукції покупець подає заявку в будь-якій формі, в якій зазначається асортимент, кількість, строк передачі партії продукції та умови її поставки (п. 3.2. Договору). Продавець відвантажує продукцію покупцеві протягом 3-х (без врахування святкових та вихідних) днів з моменту отримання заявки, при умові її наявності на складі готової продукції (п. 3.4. Договору).

Згідно п. 8.5. Договору, у випадку несвоєчасного постачання продукції продавець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленої продукції за кожен день за весь період прострочення поставки.

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що ним у грудні 2016 було подано заявки на поставку продукції, а саме: 14.12.2016 на суму 4449964,15 грн (продукція мала бути поставлена 19.12.2016), 19.12.2016 (уточнена 20.12.2016) на суму 4224241,35 грн (продукція мала бути поставлена 23.12.2016), 17.12.2016 на суму 10 804453,40 грн (продукція мала бути поставлена 30.12.2016).

Вимоги зустрічного позову обгрунтовані тим, що продукція не була передана відповідачем за зустрічним позовом у передбачені Договором строки. У зв'язку із порушенням умов Договору позивач за зустрічним позовом просив суд розірвати Договір купівлі-продажу від 01.04.2015 №14 та стягнути з відповідача за первісним позовом пеню в розмірі 512905,54 грн.

Приймаючи рішення про задоволення вимог первісного позову та відмову в задоволенні позовних вимог зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно із ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначене також кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Укладений між сторонами договір за своєю правою природою є договором купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, враховуючи дату отримання товару за видатковою накладною, відповідач за первісним позовом, з урахуванням п. 5.1. Договору, повинен був оплатити 410087,52 грн вартості товару за видатковою накладною №ФБ-00001766 від 31.10.2016-30.12.2016, (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було здійснено оплати 17.01.2017 та 23.01.2013, в зв'язку із чим заборгованість за вказаною накладною становить 329378,56 грн) 411562,06 грн вартості товару за видатковою накладною №ФБ-00001919 від 29.11.2016-28.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було здійснено оплату 17.02.2017 в зв'язку із чим заборгованість за вказаною накладною становить 90892,74 грн), 525235,98 грн вартості товару за видатковою накладною №ФБ-00001971 від 30.11.2016-29.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було повернуто продукцію на суму 47,88 грн), 552819,50 грн за видатковою накладною №ФБ-00001972 від 30.11.2016-29.01.2017 (позивач за первісним позовом зазначив, що відповідачем було повернуто продукцію на суму 548781,42 грн).

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 949492,66 грн, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Крім суми основного боргу, внаслідок прострочення відповідачем за первісним позовом оплати за товар, поставлений згідно видаткових накладних, позивач за первісним позовом також просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 16471,67 грн, 3% річних в розмірі 2524,78 грн, інфляційні нарахування в розмірі 7393,29 грн.

Відповідно до п. 8.1. Договору у випадку несвоєчасної оплати отриманої продукції, покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі 1% від несплаченої суми за кожний день за весь період прострочення оплати.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума пені за неналежне виконання зобов'язання за Договором становить 16471,67 грн. Судом перевірено розрахунок пені та встановлено, що останній відповідає матеріалам справи та здійснений у відповідності до умов договору та вимог закону.

Статтею 610 Цивільного Кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 1.3. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14, з урахуванням приписів, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно п. 4.1. вищезазначеної постанови, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням грошового зобов'язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно розрахунку позивача за первісним позовом сума 3% річних складає 2524,78 грн, інфляційних нарахувань 7393,29 грн. Судом перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що вказаний розрахунок відповідає матеріалам справи та умовам договору.

Судом встановлено, що позивачем за зустрічним позовом прострочено оплату за товар, поставлений згідно видаткових накладних №ФБ-00001766 від 31.10.2016 (оплата мала бути здійснена 30.12.2016), №ФБ-00001919 від 29.11.2016 (оплата мала бути здійснена 28.01.2017), №ФБ-00001971 від 30.11.2016 (оплата мала бути здійснена 29.01.2017), №ФБ-00001972 від 30.11.2016 (оплата мала бути здійснена 29.01.2017).

Пунктом 8.4. Договору сторони передбачили, що у випадку, якщо покупцем не оплачено (не в повному обсязі оплачено) попередню партію продукції, продавець має право припинити постачання наступної замовленої партії продукції.

Відповідач за зустрічним позовом зазначив, що оскільки заборгованість позивача за зустрічним позовом станом на дні подання заявок позивачем була прострочена понад встановлені Договором строки розрахунку, продавцем вказані заявки покупця не розглядались, керуючись п. 8.4. Договору.

Згідно ст. 615 Цивільного кодексу України, в разі порушення зобов'язання однією стороною, друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позивачем за зустрічним позовом неправомірно нараховано пеню у відповідності до п. 8.5. Договору, оскільки в останнього була наявна заборгованість за товар, який поставлено згідно видаткових накладних та відповідно до п. 5.1. Договору не оплачено.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом в частині стягнення з відповідача за зустрічним позовом пені в розмірі 512905,54 грн.

Щодо вимоги зустрічного позову про розірвання Договору купівлі-продажу від 01.04.2015 №14, суд відзначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за первісним позовом на адресу відповідача за первісним позовом було надіслано повідомлення від 06.02.2017 №188 відповідно до якого ТОВ "ФЗ "Біофарм" повідомило ТОВ "Фармат ЛТД" про те, що Договір вважатиметься розірваними на десятий календарний день з моменту відправлення даного повідомлення з 17.02.2017.

Відповідно до п. 8.4. Договору сторонами було погоджено, що у випадку прострочення оплати ТОВ "Фармат ЛТД" більше ніж на 30 календарних днів, ТОВ "ФЗ "Біофарм" має право в односторонньому порядку розірвати договір.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 №18, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, оскільки відповідачем за зустрічним позовом, у відповідності до п. 8.4. Договору, 17.02.2017 в односторонньому порядку розірвано Договір купівлі-продажу від 01.04.2015 №14, про що повідомлено позивача за зустрічним позовом, а останній звернувся до суду із зустрічним позовом 24.02.2017, що підтверджується штемпелем відділу діловодства Господарського суду міста Києва вх. 3080/17 від 24.02.2017, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення вимог первісного позову щодо стягнення суми заборгованості та штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, а також про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з підстав їх необгрунтованості.

Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення підлягає залишенню без змін.

Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта (відповідача за первісним позовом).

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРМАТ ЛТД" на рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.09.2017 у справі №910/1391/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1391/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді Ю.Л. Власов

С.І. Буравльов