Постанова № 69954100, 01.11.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13589/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Кривді В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр» до Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Укр Мет-Центр» звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006861406.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою у задоволені позову відмовити в повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Укр Мет-Центр» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за зовнішньоекономічним контрактом від 17.02.15 р. №1702 згідно Листа ПАТ «Діамантбанк» від 19.11.2015 р. № 15398/54.1-05, за результатами якої складено Акт від 06.05.2016 року № 367/26-15-14-06-04/37602837.

Згідно висновків даного Акту, податковим органом встановлено порушення позивачем вимог валютного законодавства, а саме: ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», зокрема, ненадходження валютної виручки в сумі 2 403 706,55 дол. США (еквів. 50 945 616,38грн. ) за контрактом від 17.02.15 р. №1702 з компанією «STEEL INVEST GROUP LTD» (Великобританія); п. 1 ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» в частині порядку декларування валютних цінностей та майна станом на 01.01.2016 р.

На підставі вказаного Акту перевірки, 20.05.2016 року ГУ ДФС в м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення №0006861406, яким позивачу нарахована пеня за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 31 498 744,13 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що висновок податкового органу щодо порушення позивачем норм ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є необґрунтованим та таким, що не відповідає чинному законодавству, а винесене податкове повідомлення-рішення є неправомірним, оскільки прийняття третейським судом при Асоціації «Господарський арбітраж» позову ТОВ «Укр Мет-Центр» про стягнення з STEEL INVEST GROUP LTD суми заборгованості в розмірі 2 403 706,55дол. США до розгляду та подальше винесення рішення на користь позивача є підставою для зупинення строків зарахування валютної виручки на рахунок позивача та несплати пені за порушення таких строків.

Обгрунтовуючи свою апеляційну скаргу податковий орган зазначає, що згідно зі ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України, а підставою зупинення строків зарахування валютної виручки може бути лише звернення до Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при ТПП України. Також апелянт наголошує про намір позивача уникнути оподаткування на території України, оскільки останній до виконавчої служби країни нерезидента про стягнення заборгованості з STEEL INVEST GROUP LTD в розмірі 2 403 706,55дол. США до теперішнього часу не звертався, а до третейського суду звернувся лише для наявності рішення, щоб уникнути нарахування пені.

Колегія суддів пристає на таку позицію апелянта та вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року по справі «Проніна проти України» визначено: «…кожен доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду. В умовах дії такого принципу, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору...»

В той же час, в пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 по справі «Бендерський проти України» зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип незалежного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994)

Порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті при проведенні суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності експортно-імпортних операцій встановлено Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. № 185/94-ВР (надалі - Закон № 185/94-ВР).

Відповідно до статті 1 Закону № 185/94-ВР, виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

За приписами статті 2 Закону № 185/94-ВР, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Порушення резидентами строків, передбачених вказаною правовою нормою, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (стаття 4 Закону).

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Таким чином, резидент, що здійснює імпортні операції зобов'язаний забезпечити надходження валютних коштів на відповідні рахунки у встановлені законом строки, а у випадку порушення таких строків до таких резидентів застосовуються заходи відповідальності у вигляді стягнення пені у встановленому розмірі.

Між тим, зазначений вище Закон містить певне виключення, а саме: у разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

У разі прийняття судом рішення про задоволення позову пеня за порушення строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, не сплачується з дати прийняття позову до розгляду судом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним фактором для нарахування пені є власне порушення резидентами передбачених Законом та/або постановою правління Національного банку України строків при здійсненні імпортних операцій на умовах відстрочення поставки. Проте, зазначені строки зупиняються і пеня за їх порушення за цей період не нараховується у випадку звернення резидента з позовом до суду, Міжнародного комерційного арбітражного суду чи Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті України.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року у справі № 21-422а11, підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків рішення суду про задоволення позову.

З наявних в справі доказів вбачається, що між позивачем та Компанією «STEEL INVEST GROUP LTD» укладено Контракт від 17.02.15 №1702, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався поставити побутовий металобрухт на загальну суму 2 403 706,55 дол. США. Відповідно до п. 5.2 контракту, STEEL INVEST GROUP LTD зобов'язувалось оплатити за поставлений позивачем товар не пізніше 30 календарних днів після дати оформлення електронної ВМД шляхом переведення грошових коштів на рахунки позивача.

На виконання вказаного контракту, ТОВ «Укр Мет-Центр» поставлено STEEL INVEST GROUP LTD товар загальною вартістю 2 403 706,55 дол. США., що підтверджується копіями вантажних митних декларацій № ЕК 10 АА 500103603/201/100663 від 03.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100664 від 03.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100678 від 06.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100683 від 07.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100687 від 08.07.2015р., № ЕК 10 АА 500103603/201/100691 від 09.07.2015р.

Оскільки STEEL INVEST GROUP LTD не виконано зобов'язань щодо розрахунку за отриманий товар у встановлені контрактом строки, позивач звернувся до Третейського суду при Асоціації «Господарський арбітраж».

Згідно рішення Постійно діючого третейського суду при асоціації «Господарський арбітраж» від 08.02.2016 року у справі № 01-017/15м, позовні вимоги ТОВ «Укр Мет-Центр» задоволено у повному обсязі та присуджено до стягнення з STEEL INVEST GROUP LTD на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 403 706,55дол. США. При цьому, як встановлено судом, таке рішення суду на даний час й досі не виконано.

Задовольняючи вимоги даного позову, суд першої інстанції не врахував ту обставину, що третейський суд не відноситься до жодного із зазначених у ст. 4 Закону № 185/94-ВР судових органів.

Разом з тим, ст. 6 Закону України «Про третейські суди» третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Зокрема, відповідно до норм ч. 2 ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» справу за участю юридичної особи-нерезидента слід розглядати в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України.

Посилання представника ТОВ «Укр Мет-Центр» на норми ст. 124 ГПК України, якими, на його думку, передбачено можливість розгляду Третейським судом при Асоціації "Господарський арбітраж" спорів, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, колегія суддів вважає помилковими, оскільки відповідно до згаданої статті юридичні особи-нерезиденти можуть брати участь у розгляді справ у господарських судах України лише у деяких випадках якщо: місцезнаходження відповідача на території України; на території України у підприємства-нерезидента є філія, представництво або інший відособлений підрозділ, або іноземне підприємство чи організація має на території України нерухоме майно, щодо якого виник спір, - фізичні особи-іноземці можуть брати участь у будь-яких спорах про банкрутство та корпоративних спорах.

При цьому, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, жодна із вищезазначених вимог не відноситься до STEEL INVEST GROUP LTD.

Таким чином колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи відповідача про те, що рішення Третейського суду при Асоціації "Господарський арбітраж" не є підставою для зупинення нарахування пені за порушення термінів, передбачених статтями 1 та 2 Закону.

Доводи позивача про те, що будь-який спір та розбіжності, які можуть виникнути під час виконання умов контракту та не можуть бути врегульовані шляхом переговорів, підлягають передачі на розгляд і вирішенню у Постійно діючому третейському суді при Асоціації «Господарський арбітраж», як то визначено умовами Контракту від 17.02.2015 №1702 та Додатковими угодами до нього, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки умови контракту повинні відповідати вимогам Закону, так як він має вищу юридичну силу та переважність над договором.

Будь-яких перешкод щодо звернення ТОВ «Укр Мет-Центр» до Міжнародного комерційного арбітражного суду з позовом про стягнення заборгованості з STEEL INVEST GROUP LTD, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Водночас судом встановлено, що позивачем до теперішнього часу не було здійснено будь-яких передбачених законом заходів щодо виконання рішення третейського суду від 08.02.2016 року у справі № 01-017/15м, а тому дані доводи підтверджують позицію податкового органу про намір позивача уникнути оподаткування на території України.

Посилання позивача на ті обставини, що звернення про виконання такого рішення потребує додаткових значних матеріальних затрат колегія суддів не бере до уваги, оскільки дана позиція не обґрунтована Законом.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку про порушення позивачем вимог валютного законодавства, що відповідно свідчить про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20.05.2016 №0006861406.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

З підстав вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому вбачаються підстави для її скасування та ухвалення нового рішення, яким в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Мет-Центр» слід відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 серпня 2017 року - скасувати, прийнявши нову про відмову у задоволені позову.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 01.11.2017 року.

Головуючий І.В. Саприкіна

Судді О.В. Карпушова

А.Ю. Кучма