Ухвала суду № 69954034, 31.10.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/1254/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

31 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Джо» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі за поданням Головного управління ДФС у Черкаській області до малого приватного підприємства «Джо» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2017 Головне управління ДФС у Черкаській області (далі - Позивач, ГУ ДФС у Черкаській області) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з поданням до малого приватного підприємства «Джо» (далі - Відповідач, МПП «Джо») про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна МПП «Джо».

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.08.2017 року вимоги подання задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки матеріалами справи підтверджується факт недопуску посадових осіб МПП «Джо» для проведення перевірки останнього, наявні підстави для застосування адміністративного арешту майна.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою у задоволенні подання відмовити. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахування судом надання МПП «Джо» всіх необхідних пояснень та документів, необхідних для перевірки запиту Смілянської ОДПІ ГУ ДФС у Черкаській області, що свідчить про відсутність правових підстав для проведення перевірки, а відтак і допуску посадових осіб Позивача до її проведення.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явились, а тому справа розглядалась у відкритому судовому засіданні без здійснення фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ст. 41 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, постанову суду першої інстанції визнати нечинною, а провадження у справі закрити, виходячи з такого.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі.

При ухваленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції встановив, що працівниками ГУ ДФС у Черкаській області на підставі наказу від 08.08.2017 року №1296 (а.с. 18) та направлення від 08.08.2017 року №1215/23-00-14-0508 (а.с. 19) здійснено вихід на податкову адресу МПП «Джо» з метою проведення виїзної документальної позапланової перевірки.

Підставою для проведення даної перевірки було визначено пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, а саме - ненадання на письмовий запит Смілянської ОДПІ пояснень та їх документальних підтверджень, які не спростовуються факти, що свідчать про порушення платником податків валютного законодавства, згідно отриманої податкової інформації від АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

Крім того, 11.08.2017 року Позивачем складено акт №250/23-00-11-0508 (а.с. 29) про недопущення до проведення позапланової документальної виїзної перевірки, в якому зафіксовано, що директор МПП «Джо» наказ від 08.08.2017 року №1296 отримав та ознайомився з направленням від 08.08.2017 року №1215/23-00-14-0508, у журналі реєстрації перевірок здійснено запис №57 про проведення перевірки. Проте, як зафіксовано в акті, після вчинення вказаних дій директор МПП «Джо» повідомив, що до перевірки працівників ГУ ДФС у Черкаській області не допускає, оскільки, по-перше, запит від Смілянської ОДПІ було отримано у 2015 році, тоді ж і була надана відповідь на нього, по-друге, Позивач неодноразово звертався до органів ДФС із податковою інформацією, підтвердженою документами, про незаконні валютні дії АТ «Банк «Фінанси та Кредит».

При цьому, з приводу підстав недопущення до проведення перевірки МПП «Джо» надало ГУ ДФС у Черкаській області пояснення від 11.08.2017 року №2 з додатками (а.с. 30-35).

У зв'язку з недопущенням працівників Позивача до проведення перевірки Відповідача начальник управління 14.08.2017 року звернувся до заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області з проханням №1929/23-00-14-0509 застосувати адміністративний арешт майна платника податків щодо МПП «Джо» (а.с. 26).

Рішенням заступника начальника ГУ ДФС у Черкаській області від 14.08.2017 року №б/н застосовано умовний адміністративний арешт майна (всього рухомого та нерухомого) платника податків МПП «Джо» (а.с. 36).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 16, 75, 78, 81, 94 ПК України, прийшов до висновку, що недопущення посадових осіб ГУ ДФС у Черкаській області до проведення перевірки за умови наявності правових підстав для її проведення та відповідності наказу і направлення вимогам ПК України, свідчить про обґрунтованість застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу «витягнутої руки».

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

При цьому, пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу імперативно визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

Згідно пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Тобто, для виникнення у податкового органу права на проведення документальної позапланової перевірки за пунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України необхідна обов'язкова наявність таких умов у сукупності: отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Як було встановлено раніше, у наказі від 08.08.2017 року №1296 зазначено, що підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні умов зовнішньоекономічних контрактів від 26.04.2010 року №260410-1 та від 05.11.2014 року №051114 за період з 11.08.2014 року по 10.08.2017 року стало надання МПП «Джо» на письмовий запит Смілянської ОДПІ пояснень та їх документальних підтверджень, які не спростовують факти, що свідчать про порушення платником податків валютного законодавства згідно отриманої податкової інформації від АТ «Банк «Фінанси та Кредит». При цьому у матеріалах справи наявна копія податкової інформації АТ «Банк «Фінанси та Кредит», зафіксованої у листі від 03.04.2015 року №30.16.2/63 (а.с. 17), запиту Смілянської ОДПІ від 17.06.2015 року №1775/23-04-22-034 про надання інформації та її документального підтвердження (а.с. 22) та відповіді МПП «Джо» від 30.06.2015 року №3006 на вказаний запит (а.с. 23).

Разом з тим, оскільки підставою для перевірки було визначено відсутність пояснень та документальних підтверджень, які б спростовували факти відсутності порушення Відповідачем вимог валютного законодавства, а наказ про призначення перевірки в установленому законом порядку на момент ухвалення судом першої інстанції постанови від 18.08.2017 року оскаржений МПП «Джо» не був, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п. 78.5 ст. 78 Податкового кодексу допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу.

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України передбачено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставою для недопущення посадових осіб контролюючого органу до проведення документальної перевірки є непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) визначених абзацами 2-4 п. 81.1 ст. 81 ПК України документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено раніше, копію наказу про проведення перевірки директор МПП «Джо» отримав 11.08.2017 року, у направленні 11.08.2017 року о 16:40 свій підпис залишив, жодних заперечень до оформлення наказу та направлення на перевірку не висловив, водночас до проведення контрольного заходу працівників ГУ ДФС у Черкаській області не допустив, про що складено відповідний акт.

При цьому твердження Апелянта про те, що останнім надано всі необхідні документи на запит Смілянської ОДПІ з приводу питання, що стало предметом перевірки, у зв'язку з чим її призначення відбувалося поза межами правового поля, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено, оскільки матеріалами справи не підтверджувалося оскарження наказу про проведення перевірки в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків (далі - арешт майна) є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Приписи пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Отже, даною нормою закріплено дві самостійні обставини для застосування арешту майна: якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення; якщо платник податків відмовляється від допуску посадових осіб контролюючого органу за відсутності передбачених законом підстав.

Водночас, оскільки викладені в акті від 11.08.2017 року №250/23-00-14-0508 про недопущення до перевірки, а також у поясненнях від 11.08.2017 року №2 обставини не підтверджують неправомірність дій представників Позивача щодо вчинення дій з проведення документальної позапланової виїзної перевірки МПП «Джо», а доказів існування законних підстав для недопущення працівників ГУ ДФС у Черкаській області до перевірки матеріали справи не містять, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість прийнятого рішення про умовний арешт майна з огляду на таке.

Відповідно до п. 94.5 ст. 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним.

Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.

Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Згідно п. 94.6 ст. 94 Податкового кодексу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Пунктом 94.10 статті 94 Податкового кодексу України закріплено, що арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Відтак, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність правових підстав для проведення Позивачем документальної позапланової виїзної перевірки Відповідача, а останнім у свою чергу не було доведено наявності законних підстав для недопуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість умовного арешту майна МПП «Джо», на чому вірно наголосив суд першої інстанції виходячи з того, що наказ про призначення перевірки в установленому законодавством порядку оскаржений не був.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність правових підстав для його скасування.

Разом з тим, судовою колегією враховується, що канцелярії суду 27.10.2017 року Позивачем було подано клопотання про залучення документів до матеріалів справи, до якого додано, зокрема, копію позовної заяви МПП «Джо» до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу ГУ ДФС у Черкаській області від 08.08.2017 року №1296, поданої до Черкаського окружного адміністративного суду 24.10.2017 року. При цьому, згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2017 року відкрив провадження у справі №823/1673/17 за позовом МПП «Джо» до ГУ ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування наказу та призначив її до розгляду на 07.11.2017 року.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Приписи п. 2 ч. 1 ст. 183-3 КАС України визначають, що провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Водночас, пунктом 2 частини 5 вказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України передбачено застереження, згідно якого суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

У своєму інформаційному листі від 02.02.2011 року №149/11/13-11 Вищий адміністративного суду України зазначив, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено до суду рішення про застосування адміністративного арешту (пункт 94.11 статті 94 Податкового кодексу України); оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг; склад майна, щодо якого застосовується адміністративний арешт; заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту, тощо.

Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що Відповідачем заперечується правомірність призначення Позивачем перевірки з підстав, що всі визначені у запиті про надання інформації документи були надані Смілянській ОДПІ. Крім того, предметом поданого до Черкаського окружного адміністративного суду адміністративного позову МПП «Джо» до ГУ ДФС у Черкаській області є визнання протиправним та скасування наказу, на підставі якого податковий орган вживав заходи щодо проведення перевірки, недопущення посадових осіб Позивача до якої у подальшому спричинило прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника.

Наведене, на переконання судової колегії, свідчить про наявність у межах вказаних правовідносин спору про право.

Водночас, вказуючи на необхідність постановлення ухвали про відмову у прийнятті подання у випадку встановлення факту наявності спору про право на стадії відкриття провадження, законодавець не зазначив, яким чином повинен діяти суд у випадку, якщо у ході розгляду подання податкового органу буде виявлено наявність спору про право.

З метою усунення процесуальної невизначеності Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 22.04.2011 року №571/11/11-11 надано роз'яснення, яким визначено, що наявність спору про право в окремих випадках може бути виявлена також і після відкриття провадження у справі за відповідним поданням. У такому разі судам необхідно закривати провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

Крім того, висновок щодо обґрунтованості закриття провадження у справі за поданням податкового органу у випадку встановлення обставин, що свідчать про наявність у межах спірних правовідносин спору про право, підтримується Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах від 21.11.2013 року у справі №806/2024/13-а та від 22.04.2015 року у справі №820/16422/14.

У зв'язку з викладеним суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Приписи ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Таким чином, вирішення питання про закриття провадження судом апеляційної інстанції має свою специфіку, адже останній повинен надати правову оцінку рішенню суду першої інстанції з метою обрання правильного процесуального наслідку з передбачених ст. 203 КАС України.

Отже, зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції постановлено із дотриманням норм матеріального та процесуального права, однак обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після ухвалення Черкаським окружним адміністративним судом оскаржуваної постанови, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання нечинною постанови суду та закриття провадження у справі у порядку п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України у зв'язку з неможливістю її розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст.ст. 41, 157, 160, 167, 183-3, 195, 198, 203, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу малого приватного підприємства «Джо» - задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у справі за поданням Головного управління ДФС у Черкаській області до малого приватного підприємства «Джо» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - визнати нечинною.

Провадження у справі за поданням Головного управління ДФС у Черкаській області до малого приватного підприємства «Джо» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст. ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя

Судді: