Постанова № 69953052, 31.10.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" жовтня 2017 р. Справа№ 910/653/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Скрипки І.М.

Тищенко А.І.

при секретарі судового засідання Даниленко Т.О.

за участю представників:

від позивача (апелянта): Микитенко О.В. - за дов. № б/н від 26.07.2016,

Яценко С.А. - за дов. № б/н від 10.10.2017

від відповідача: Щербина В.М. - за дов. № Ц/З-04/319-16 від 09.12.2016

від третьої особи: не з'явився

від прокуратури: Колодчина Р.В. - посвідчення № 041222 від 08.02.2016

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017

у справі №910/653/17 (суддя Грєхова О.А.)

За позовом Публічного акціонерного товариства "Сбербанк"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"

за участю Прокуратури міста Києва

про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 54 945 202 дол. США 05 центів, що за офіційним курсом НБУ, станом на 11.07.2017 становить 1 493 786 032,28 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з винесеним рішенням суду Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Куксова В.В., суддів: Скрипки І.М.. Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.04.2017 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/653/17 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 24.05.2017.

07.04.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано доповнення до апеляційної скарги.

23.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

24.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу та додаткові пояснення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.05.2017 відкладено розгляд справи на 06.06.2017.

06.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

06.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано клопотання про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.06.2017.

12.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано додаткові пояснення до клопотання про зупинення провадження у справі.

13.06.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів прокуратурою подано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 задоволено клопотання позивача про розгляд справи у закритому судовому засіданні.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 зупинено провадження у справі № 910/653/17 до вирішення Окружним адміністративним судом міста Києва пов'язаної із нею справи № 826/5984/17.

03.07.2017 від Прокуратури міста Києва надійшла касаційна скарга на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017.

Постановою Вищого господарського суду від 19.09.2017 касаційну скаргу Заступника прокурора міста Києва задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2017 у справі №910/653/17 скасовано, справу передано до Київського апеляційного господарського суду для розгляду по суті.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.10.2017 розгляд справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/653/17 призначено на 11.10.2017.

11.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.10.2017 відкладено розгляд справи на 19.10.2017.

В судовому засіданні 19.10.2017 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.10.2017 відкладено розгляд справи на 31.10.2017.

31.10.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів позивачем подано додаткові пояснення до апеляційної скарги.

В судовому засіданні 31.10.2017 представник апелянта підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі з урахуванням додаткових пояснень поданих під час апеляційного провадження та просив задовольнити її, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/653/17 скасувати.

В судовому засіданні 31.10.2017 представник відповідача заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву поданого під час апеляційного провадження та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/653/17 залишити без змін.

В судовому засіданні 31.10.2017 представник прокуратури заперечив проти доводів викладених в апеляційній скарзі та просив відмовити в її задоволенні, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі №910/653/17 залишити без змін.

Третя особа в судове засідання 31.10.2017 представників не направила, причин неявки суду не повідомлені, про призначення судового розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином. Через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду заяв та клопотань не надходило.

Пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 грудня 2011 року N 18 визначено, що за змістом зазначеної статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.

У п. 3 Постанови № 11 від 17.10.2014 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії-" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Дослідивши матеріали справи, враховуючи, що всі сторони були повідомлені про судовий розгляд, в матеріалах справи наявний обсяг документів для розгляду справи за апеляційною скаргою, неявка представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті, а тому судова колегія вважає можливим розглянути апеляційну скаргу за наявними у справі матеріалами.

Частиною п'ятою статті 106 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (в подальшому змінено найменування на Публічне акціонерне товариство "Сбербанк" (надалі - позивач, банк) та Державним підприємством "Донецька залізниця" (надалі - третя особа, позичальник) 29.12.2011 було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО (надалі - Кредитний договір), відповідно до умов якого, банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію в доларах США, що надалі іменується "Кредитна лінія", та на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надає позичальнику кредитні кошти (надалі - кредит) у порядку і на умовах, визначених цим Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5 цього Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим Договором та/або додатковими угодами до цього Договору.

Згідно з п. 1.2 Кредитного договору ліміт кредитної лінії складає 55 000 000,00 доларів США.

Пунктом 1.4 Кредитного договору встановлено, що останній день дії кредитної лінії - 28.12.2014.

Відповідно до п. 1.5 Кредитного договору кредит надається для рефінансування діючих кредитів та капітальних інвестицій.

За умовами п. 4.1 Кредитного договору, в день підписання цього Договору банк відкриває позичальнику позичковий рахунок для обліку кредиту.

Як визначено п. 4.2 Кредитного договору, банк надає позичальнику кредит лише у межах строку дії кредитної лінії окремими частинами (траншами) шляхом надання траншу в сумі, що дорівнює ліміту кредитної лінії, або декількох траншів, але так, щоб у будь-який момент розмір кредиту не перевищував ліміт кредитної лінії. Кожний транш надається на підставі окремої додаткової угоди до цього Договору, укладеної між позичальником і банком, у строк не пізніше 3 (трьох) днів з дня її укладення. Додаткові угоди про надання окремих траншів можуть бути укладені лише за взаємною згодою сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. У кожній такій додатковій угоді сторони повинні визначити:

розмір траншу кредиту в межах розміру ліміту кредитної лінії;

строк надання і повернення кредиту;

реквізити для надання кредиту, якщо вони відрізняються від зазначених у пункті 9.2 цього Договору.

Згідно з п. 4.3 Кредитного договору протягом строк дії кредитної лінії та у межах вільного залишку її ліміту за умови укладення додаткових угод згідно з пунктом 4.2 цього Договору позичальник має право необмежену кількість разів отримувати кредит у порядку та на умовах, передбачених цим Договором. Зобов'язання банку з надання позичальнику кредиту за цим Договором чинне лише в межах терміну дії банківської ліцензії банку, виданої Національним банком України.

Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору позичальник зобов'язується повертати банку кожен із траншів кредиту у термі, зазначений у відповідній додатковій угоді до цього Договору.

Цей договір набуває чинності з дати його підписання банком та позичальником, скріплення печатками сторін, та зобов'язання по ньому виникають після погодження залучення кредиту Міністерством інфраструктури України та Міністерством фінансів України, і діє до повного виконання зобов'язань позичальника по цьому Договору.

Між сторонами, 19.03.2012 було укладено Додатковий договір № 1 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 6 292 394 дол. США на строк з 19.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

Також, 19.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 2 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 13 707 606 дол. США на строк з 19.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

20.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 3 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 17 500 000 дол. США на строк з 20.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

Також, 23.03.2012 між сторонами було укладено Додатковий договір № 4 до Кредитного договору, відповідно до пунктів 1 та 3 якого, банк відповідно до умов Кредитного договору, надає позичальнику транш кредиту в сумі 17 500 000 дол. США на строк з 23.03.2012 по 28.12.2014. Позичальник зобов'язується повернути банку кредит, наданий на умовах цього Додаткового договору, не пізніше 28.12.2014.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій меморіальних валютних ордерів, 19.03.2012 банком було надано позичальнику кредит у розмірі 6 292 394 дол. США та у розмірі 13 707 606 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 7932927 від 19.03.2012 та меморіальним валютним ордером № 7951444 від 19.03.2012 відповідно, 20.03.2012 позивачем було надано третій особі кредит у розмірі 17 500 000 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 8090012 від 20.03.2012, а також 23.03.2012 банком було надано третій особі кредит у розмірі 17 500 000 дол. США, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 8584856 від 23.03.2012.

Позивач зазначає, оскільки позичальник в порушення умов Кредитного договору у встановлений строк кредит не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, банк звернувся до позичальника та Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (надалі - відповідач) з письмовою вимогою №14100/5/28-3 від 05.12.2016.

Проте, оскільки позичальником та ПАТ "Укрзалізниця" було проігноровано вимогу банку, останній вимушений був звернутись до суду з позовом.

В позовній заяві, позивач зазначає, що станом на 13.12.2016, заборгованість позичальника перед банком по поверненню кредитних коштів за Кредитним договором складає 54 945 202 дол. США 05 центів.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням згідно є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, встановлені договором.

У відповідності до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В позовній заяві, позивач зазначає, що враховуючи положення статей 87, 91, 104, 106-107 Цивільного кодексу України, ст. 56 Господарського кодексу України, ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", Постанови КМУ від 25.06.2014 № 200 "Про утворення ПАТ "Українська залізниця", факт неналежного підписання та затвердження передавального акту та реєстрації ПАТ "Українська залізниця", положення статей 1, 2 Статут якого визначають положення щодо правонаступництва та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", всі права та обов'язки ДП "Донецька залізниця перейшли до його правонаступника - ПАТ "Українська залізниця" з моменту реєстрації останнього, тобто 21.10.2012, в тому числі за Договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66/ЮО від 29.12.2011.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" від 23.02.2012 № 4442-VI визначено правові, економічні та організаційні особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування, 100 % акцій якого належать державі (надалі - Товариство).

Утворення Товариства здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до законодавства з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Товариство утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 % акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України (надалі - Укрзалізниця), а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Кабінетом Міністрів України затверджується статут Товариства. Засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Вищим органом Товариства є загальні збори. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України.

Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Комісія з утворення Товариства у чотиримісячний строк з дня затвердження її складу подає центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, для затвердження у місячний строк зведений передавальний акт, зведений акт оцінки майна залізничного транспорту загального користування, а також проект статуту Товариства для подання Кабінетові Міністрів України. Зведені передавальний акт та акт оцінки складаються на основі узагальнених даних передавальних актів та актів оцінки, складених стосовно цілісного майнового комплексу кожного підприємства залізничного транспорту.

Розмір статутного капіталу Товариства визначається під час його утворення згідно із зведеним актом оцінки майна залізничного транспорту загального користування.

Як встановлено ч. 2 Перехідних та прикінцевих положень Закону № 4442-VI, закони та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З аналізу наведених норм вбачається, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено пріоритет у застосуванні його норм, а саме: утворення товариства залізничного транспорту загального користування відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України, який, крім іншого, виконує функції загальних зборів Товариства.

Згідно із Законом № 4442-VI та на виконання його вимог Постановою № 200 утворено ПАТ "Українська залізниця" на базі Укрзалізниці, підприємств залізничного транспорту, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.

До переліку, наведеного у зазначеному додатку, включено й ДП "Донецька залізниця".

У відповідності до змісту п. 5 Постанови № 200 Міністерству інфраструктури доручено вжити заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

В межах своїх повноважень та на часткову зміну п. 5 Постанови № 200 Кабінет Міністрів України 12 листопада 2014 року прийняв Постанову № 604, якою установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (надалі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до п. 5 зазначеної Постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за ПАТ "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до п. 2 цієї Постанови.

Відповідно до п. 2 Постанови № 604 комісії з утворення ПАТ "Українська залізниця" разом із Міністерством інфраструктури після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції доручено провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ "Українська залізниця" згідно із законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" затверджено Статут ПАТ "Українська залізниця".

У відповідності до п.п. 1, 2 Статуту ПАТ "Українська залізниця" є юридичною особою, утвореною відповідно до Закону № 4442-VI, Постанови № 200; Товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту. Товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації (п. 12 Статуту).

Товариство має у власності майно, внесене до його статутного капіталу, та/або інше майно, набуте ним на підставах, що не заборонені законодавством. Товариство здійснює володіння, користування та розпорядження таким майном згідно з метою своєї діяльності з урахуванням вимог законодавства та цього Статуту. За Товариством закріплено на праві господарського відання державне майно, що передане йому відповідно до законодавства. Товариство здійснює користування та розпорядження цим майном відповідно до мети своєї діяльності з урахуванням обмежень, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами та цим Статутом (п.п. 20, 21 Статуту).

Згідно з п.п. 25, 26, 53, 54 Статуту засновником Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Управління корпоративними правами держави стосовно Товариства здійснює Кабінет Міністрів України. Управління корпоративними правами держави, переданими до статутного капіталу Товариства, здійснює Товариство. Єдиним акціонером Товариства є держава в особі Кабінету Міністрів України. Вищим органом є загальні збори акціонерів. Функції загальних зборів виконує Кабінет Міністрів України. Функції вищого органу, які передбачені законодавством, цим Статутом, а також внутрішніми документами Товариства, крім функцій, зазначених у п. 56 цього Статуту, здійснюються Кабінетом Міністрів України одноосібно.

21.10.2015 здійснено державну реєстрацію ПАТ "Українська залізниця".

В Реєстрі міститься інформація про те, що ДП "Донецька залізниця" перебуває у стані припинення, проте запис про припинення у реєстрі відсутній. Крім того, в Реєстрі містяться дані про юридичних осіб, правонаступником яких є ПАТ "Українська залізниця", серед яких зазначено ДП "Донецька залізниця". Водночас, у цьому Реєстрі наведено інформацію про здійснення зв'язку з юридичною особою, зокрема відомості про те, що правонаступництво ПАТ "Українська залізниця" щодо ДП "Донецька залізниця" настає згідно з Постановою № 604 після внесення майна до статутного капіталу правонаступника.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що спеціальним Законом № 4442-VI визначено особливості утворення ПАТ "Українська залізниця", на виконання якого Кабінет Міністрів України прийняв відповідні нормативно-правові акти та діяв не тільки як вищий орган у системі органів виконавчої влади, а й як особа, яка здійснює на підставі цього Закону від імені держави функції вищого органу управління Товариством.

Беручи до уваги викладене, питання правонаступництва ПАТ "Українська залізниця" стосовно ДП "Донецька залізниця" визначається спеціальним законом та прийнятими на його виконання постановами № 200 та № 604, які пов'язують перехід прав і обов'язків ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" з інвентаризацією, складанням передавального акта та внесенням майна до статутного капіталу правонаступника.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" не набуло прав та обов'язків, як правонаступник Державного підприємства "Донецька залізниця".

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладена у постановах від 08.02.2017 № 3-1586гс16 та № 3-1417гс16.

На рахунок долучених позивачем до матеріалів справи копій документів, які на думку позивача підтверджують доводи щодо набуття права та обов'язків ПАТ "Українська залізниця" від ДП "Донецька залізниця", а саме Передавального акту ДП "Донецька залізниця" від 05.08.2015 та Зведеного передавального акту від 06.08.2015, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до пунктів 4 та 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 N200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" було доручено комісії у чотиримісячний строк з дати затвердження її персонального складу подати Міністерству інфраструктури:

зведений акт оцінки майна, що вноситься до статутного капіталу товариства (надалі - зведений акт оцінки), за формою згідно з додатком 5; зведені передавальні акти майна, земельних ділянок; проект статуту товариства.

Міністерству інфраструктури:

1) у двомісячний строк: вжити заходів для реорганізації Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку1; разом з Укрзалізницею забезпечити проведення інвентаризації майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, та господарських товариств, зазначених у додатку 2;

- затвердити переліки та зведені акти інвентаризації майна: Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1, що вноситься до статутного капіталу товариства; яке закріплюється за товариством на праві господарського відання; затвердити зведені акти інвентаризації майна господарських товариств, зазначених у додатку 2; затвердити переліки земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства;

2) разом з Укрзалізницею:

здійснити відбір на конкурсних засадах суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання та укласти з ним договір про проведення незалежної оцінки майна, в тому числі майнових прав та державних пакетів акцій (часток), що вносяться до статутного капіталу товариства. Взяти до відома, що оплата послуг з оцінки буде здійснюватися за рахунок коштів Укрзалізниці; подати зазначені у підпункті 1 цього пункту переліки та зведені акти інвентаризації майна суб'єктові оціночної діяльності - суб'єктові господарювання, визначеному на конкурсних засадах; забезпечити до 31.05.2015 здійснення заходів щодо проведення незалежної оцінки;

3) до 31.08.2015:

затвердити зведений акт оцінки, зведені перелік і передавальний акт майна, що вноситься до статутного капіталу товариства, та майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; затвердити зведені перелік та передавальний акт земельних ділянок, право постійного користування якими вноситься до статутного капіталу товариства з відображенням вартості, визначеної за результатами незалежної оцінки; подати в установленому порядку Кабінетові Міністрів України на затвердження:

проект статуту товариства; пропозиції щодо персонального складу правління, наглядової ради, ревізійної комісії;

4) вжити до 31.12.2015 заходів для припинення Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1.

Разом з тим, Постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції" від 12.11.2014 N 604 визначено, що на часткову зміну пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 N 200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (Офіційний вісник України, 2014р., N 53, ст. 1402) установлено, що майно (активи, власний капітал та зобов'язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (надалі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до пункту 5 зазначеної постанови, а відображається в балансі (крім зобов'язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 цієї постанови.

Як встановлено ст. 1 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 N 405/2014.

Згідно з ст.ст. 5, 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України", уведеного в дію Указом Президента від 14.04.2014 N 405, пункту 3 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 N 413, наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.04.2014 N 33/55т "Про проведення антитерористичної операції" та від 14.09.2014 N 33/752т "Про визначення меж проведення антитерористичної операції" наказом Антитерористичного центру при Службі безпеки України "Про визначення районів проведення антитерористичної операції та термінів її проведення" від 07.10.2014 N 33/6/а Донецьку і Луганську області з 07.04.2014 було визначено районами проведення антитерористичної операції.

Вказане також свідчить про те, що відповідач станом на поточну дату не став правонаступником ДП "Донецька залізниця", який розташований на тимчасово окупованій території та території проведення Антитерористичної операції, оскільки процедура реорганізації ДП "Донецька залізниця", проведення інвентаризації його майна, а також передача майна, всіх прав та обов'язків від ДП "Донецька залізниця" до ПАТ "Українська залізниця" призупинена до завершення Антитерористичної операції.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо посилань апелянта на те, що судом першої інстанції неправомірно відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Беручи до уваги те, що позивач фактично змінив первісну позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів за Договором про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66ЮО від 29.12.2011 на стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредитних коштів, заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами та стягнення пені, обґрунтувавши додатково заявлені вимоги іншими нормами законодавства, які регулюють зазначені відносини та іншими умовами Договору про відкриття кредитної лінії № 70-В/11/66ЮО від 29.12.2011, зазначена заява про збільшення розміру позовних вимог є заявою про одночасну зміну предмета і підстав позову, яка суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно не прийнято її до розгляду.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Публічного акціонерного товариства "Сбербанк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/653/17 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/653/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2017 у справі № 910/653/17 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/653/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді І.М. Скрипка

А.І. Тищенко