Постанова № 69952850, 30.10.2017, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

30.10.2017 справа №905/1552/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача (прокурор): від відповідача-1: від відповідача-2:Будко Н.В. Дучал Н.М., Мартюхіної Н.О. Рудик Т.С. Алекаєв Ю.В. - за посвідченням; Ландар Н.В. - за довіреністю; ОСОБА_7 - особисторозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуфізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Волноваха на рішення господарського суду Донецької областівід01.08.2017 р.у справі№ 905/1552/16 (суддя: Левшина Г.В.)за позовом до відповідача-1 відповідача-2Волноваської місцевої прокуратури, м. Волноваха Волноваської міської ради, м. Волноваха фізичної особи-підприємця ОСОБА_7, м. Волновахапро визнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та звільнення земельної ділянкиВ С Т А Н О В И В :

Волноваська місцева прокуратура (далі - позивач) звернулась до господарського суду Донецької області з позовом до Волноваської міської ради (далі - відповідач-1) та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (далі - ФОП ОСОБА_7, відповідач-2) про визнання недійсним рішення Волноваської міської ради №6/47-1283 від 19.12.2014р. "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 29.12.2014р., укладеного між Волноваською міською радою та ФОП ОСОБА_7 та зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м., вартістю 27491,4 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.07.2016р., яке постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 р. залишено без змін, позовні вимоги Волноваської місцевої прокуратури до Волноваської міської ради та ФОП ОСОБА_7 задоволені частково:

- визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 29.12.2014р. між Волноваською міською радою та ФОП ОСОБА_7;

- визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 13.05.2016р. між Волноваською міською радою та ФОП ОСОБА_7;

- зобов'язано ФОП ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м. у м.Волноваха Донецької області;

- стягнуто з Волноваської міської ради на користь прокуратури Донецької області судовий збір в сумі 1 378 грн. 00 коп.;

- стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь прокуратури Донецької області судовий збір у сумі 1 378 грн. 00 коп.;

- стягнуто з Волноваської міської ради на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 378 грн. 00 коп.;

- стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 1 378 грн. 00 коп.

08.06.2016р. на виконання рішення суду видані відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 р. постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.07.2016 р. в частині задоволення позову про звільнення та повернення земельної ділянки по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м. у м.Волноваха Донецької області скасовано, в цій частині справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області, в решті вказані судові акти залишені в силі.

У даній постанові суду касаційної інстанції зазначено, що за наявності чинного рішення ради про надання дозволу на розміщення малої архітектурної форми та не встановленого факту анулювання паспорту прив'язки, у суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача-2 звільнити спірну земельну ділянку від належного йому МАФу.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.08.2017 р. позовні вимоги Волноваської місцевої прокуратури до Волноваської міської ради та ФОП ОСОБА_7 про зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м., вартістю 27491,4 грн. задоволено повністю:

- зобов'язано ФОП ОСОБА_7 протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м., вартістю 27491,4 грн.;

- стягнуто з Волноваської міської ради на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 689,00 грн.;

- стягнуто з ФОП ОСОБА_7 на користь Державного бюджету України суму судового збору у розмірі 689,00 грн.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовної вимоги прокурора.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ФОП ОСОБА_7 звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, в якій просить рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2017 р. скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права України.

Відповідач-2 вважає, що судом першої інстанції його зобов'язано звільнити земельну ділянку, місцезнаходження якої фактично неможливо встановити, оскільки земельна ділянка не є об'єктом цивільного права у даній справі. Вказаний довод відповідач-2 мотивує тим, що в резолютивній частині рішення суду не вказано конкретної адреси та кадастрового номеру земельної ділянки, в той час як в районі автовокзалу немає земельних ділянок, а є лише асфальтове покриття, яке відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів» є об'єктом благоустрою.

ФОП ОСОБА_7 стверджує, що він не займає жодної земельної ділянки тому, що тимчасова споруда, розміщена, відповідно до чинного рішення Волноваської міської ради № 6/47-1283 від 19.12.2014 р. та чинного паспорту прив'язки, на асфальтному покритті, на підтвердження чого відповідачем-2 додано до апеляційної скарги договір № 1 від 29.06.2017 р. щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Волноваха.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2017 р. для розгляду справи № 905/1552/16 сформовано колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Сгара Е.В.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1597 від 08.09.2017 р. у зв'язку з перебуванням судді Сгара Е.В. у відпустці на дату розгляду справи призначено повторний автоматизований розподіл справи № 905/1552/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 08.09.2017 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Малашкевич С.А., Мартюхіна Н.О.

Розпорядженням керівника апарату Донецького апеляційного господарського суду № 1993 від 26.10.2017 р. у зв'язку з прийняттям Вищою радою правосуддя 29.09.2017 р. рішення про звільнення у відставку судді Малашкевича С.А. призначено автоматизований розподіл справи № 905/1552/16.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 26.10.2017 р. визначено колегію суддів у складі: Будко Н.В. - головуючий, судді - Мартюхіна Н.О., Дучал Н.М.

11.09.2017 р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив Волноваської міської ради, відповідно до якого відповідач-2 дійсно розмістив тимчасову споруду не на земельній ділянці, а на об'єкті благоустрою - асфальті, тому враховуючи, що відповідач-2 має діючий паспорт прив'язки тимчасової споруди та чинне рішення Волноваської міської ради № 6/47-1283 від 19.12.2014 р., підстав для демонтажу тимчасової споруди відповідача-2 немає, тому Волноваська міська рада просить скасувати оскаржуване рішення суду.

Прокурор у судовому засіданні в усній формі проти апеляційної скарги заперечив.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу за доводами, викладеними у вказаному відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Судовий процес в апеляційній інстанції фіксувався за допомогою технічних засобів фіксації в порядку, передбаченому ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів, 16.12.2014 р. до Волноваської міської ради надійшла заява ФОП ОСОБА_7 про надання згоди на розміщення нового торгового об'єкту.

19.12.2014 р. Волноваською міською радою прийнято рішення №6/47-1283 "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха", відповідно до п.1.1 якого надано згоду на розміщення на території АДРЕСА_1 нового торгового об'єкту тимчасової споруди (павільйону) для ведення підприємницької діяльності.

На теперішній час рішення Волноваської міської ради від 19.12.2014 р. №6/47-1283 "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха" в установленому порядку не скасоване та є чинним.

29.12.2014 р. ФОП ОСОБА_7 видано паспорт прив'язки тимчасових споруд на ведення підприємницької діяльності. Згідно вказаного паспорту прив'язки визначено назву та кількість ТС: торгівельний павільйон (4,0х7,0 м), адреса місце розташування ТС: в районі АДРЕСА_1; паспорт прив'язки дійсний до 29.12.2019 р.

При цьому, згідно наданого до матеріалів справи акту вибору земельної ділянки для розміщення тимчасової споруди у грудні 2014 р. комісією міськради було здійснено вибір та огляд земельної ділянки 54 кв.м. для розміщення тимчасової споруди (торгівельного павільйону розміром 4,7х7,0 м) в районі АДРЕСА_1 та встановлено, що згідно діючих норм площадка придатна для розміщення тимчасової споруди.

Посилаючись на недійсність оспорюваних правочинів (рішення Волноваської міської ради та договору встановлення земельного сервітуту від 29.12.2014 р. ) позивач вважає, що у відповідача-2 відсутні належні правові підстави для зайняття земельної ділянки. Водночас, в обґрунтування вимоги про зобов'язання відповідача-2 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м. у м. Волноваха Донецької області позивач посилається на норми ст. 216 ЦК України, якою встановлено правові наслідки недійсності правочину, та ст. 212 ЗК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Статтею 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Міська рада має виключну компетенцію в сфері розпорядження землею.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.

Статтею 172 ЦК передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов'язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Судовою колегією враховано правову позицію згідно висновків Верховного Суду України, викладених у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 111-16 ГПК, за ІІ півріччя 2016 р. про те, що територіальна громада як власник об'єктів права комунальної власності делегує відповідній раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатись лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та в інтересах територіальної громади (постанови Верховного Суду України від 05.10.2016 р. у справі № 3-604гс16, від 23.11.2016 р. у справі № 3-1058гс16).

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 12 Земельного кодексу України до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" № 5245-УІ від 06.09.2012 р., у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

За приписами частин 1 та 4 статті 20 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом; рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо із актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених цими актами - безпосередньо з актів органів центральної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Механізм розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності визначений Порядком розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 р.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.20, 2.21, 2.30 та 2.31 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди; встановлення тимчасової споруди здійснюється відповідно до паспорта прив'язки; відхилення від паспорта прив'язки тимчасової споруди не допускається, у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки, самовільного встановлення тимчасової споруди така тимчасова споруда підлягає демонтажу; розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється.

Статтею 212 Земельного кодексу України встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, - які відповідно до закону є правомірними.

У п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011 р. роз'яснено, що відповідно до вимог чинного законодавства обов'язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Проте, в обґрунтування апеляційної скарги відповідач-2 посилається на те, що тимчасова споруда, яка відповідає паспорту прив'язки зі строком дії до 29.12.2019 р., виданого відділом архітектури і землевпорядкування Волноваської міської ради, розміщена не на земельній ділянці, а на асфальтному покритті, що, на думку відповідача-2 та відповідача-1, є об'єктом благоустрою, тому земельна ділянка як об'єкт цивільного права в даному випадку відсутня.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" до об'єктів благоустрою населених пунктів належать:

1) території загального користування:

а) парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам'ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики;

б) пам'ятки культурної та історичної спадщини;

в) майдани, площі, бульвари, проспекти;

г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки;

ґ) пляжі;

д) кладовища;

е) інші території загального користування;

2) прибудинкові території;

3) території будівель та споруд інженерного захисту територій;

4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

До об'єктів благоустрою можуть належати також інші території в межах населеного пункту.

За приписами ст. 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" Елементами (частинами) об'єктів благоустрою є:

1) покриття площ, вулиць, доріг, проїздів, алей, бульварів, тротуарів, пішохідних зон і доріжок відповідно до діючих норм і стандартів;

2) зелені насадження (у тому числі снігозахисні та протиерозійні) уздовж вулиць і доріг, в парках, скверах, на алеях, бульварах, в садах, інших об'єктах благоустрою загального користування, санітарно-захисних зонах, на прибудинкових територіях;

3) будівлі та споруди системи збирання і вивезення відходів;

4) засоби та обладнання зовнішнього освітлення та зовнішньої реклами;

5) технічні засоби регулювання дорожнього руху;

6) будівлі та споруди системи інженерного захисту території;

7) комплекси та об'єкти монументального мистецтва, декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади;

8) обладнання (елементи) дитячих, спортивних та інших майданчиків;

9) малі архітектурні форми;

10) інші елементи благоустрою, визначені нормативно-правовими актами.

Мала архітектурна форма - це елемент декоративного чи іншого оснащення об'єкта благоустрою.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); сходи, балюстради;паркові містки; огорожі, ворота, ґрати; інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші елементи благоустрою, визначені законодавством.

Розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об'єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, державних стандартів, норм і правил.

Згідно з ч. 4 ст. 15 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" власник тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, розташованої на території об'єкта благоустрою державної та комунальної власності, зобов'язаний забезпечити належне утримання прилеглої до тимчасової споруди території або може брати пайову участь в утриманні цього об'єкта благоустрою на умовах договору, укладеного із підприємством або балансоутримувачем.

Типовий договір щодо пайової участі в утриманні об'єкта затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

На стадії апеляційного провадження відповідачем-2 додано до матеріалів справи копію договору № 1 від 29.06.2017 р. щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Волноваха, укладеного між ФОП ОСОБА_7, як замовником, та Волноваською міською радою, як виконавцем, за умовами якого замовник зобов'язується оплачувати пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою: асфальтного покриття по АДРЕСА_1, на території якого розташована тимчасова споруда - торгівельний павільйон площею 28 кв.м., власником якого є замовник, а виконавець зобов'язується забезпечити належне утримання прилеглої території.

Відповідно до п. 6.1. вказаного договору договір набирає чинності з дати його укладення та діє до 29.12.2019 р.

Також, в апеляційній скарзі відповідач-2 зазначає, що на усну вимогу господарського суду Донецької області направляв електронною поштою копію договору № 1 від 29.06.2017 р. щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Волноваха, проте доказів даного надсилання суду апеляційної інстанції заявником скарги не надано. В матеріалах справи станом на момент розгляду спору по суті судом першої інстанції копія або оригінал даного договору відсутні.

Вбачається, що договір № 1 від 29.06.2017 р. щодо пайової участі в утриманні об'єкта благоустрою на території міста Волноваха укладено хронологічно раніше за прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення у даній справі - 01.08.2017 р., тобто станом на 01.08.2017 р. між відповідачами вже був укладений договір по відношенню до об'єкту благоустрою - асфальтного покриття за вищевказаною адресою, на якому розміщено тимчасову споруду відповідача-2.

З аналізу ст.ст. 13, 21 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" слідує, що асфальтне покриття на території автовокзалу, де розташована тимчасова споруда відповідача-2, відноситься до об'єкту благоустрою м. Волноваха, тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Крім того, судова колегія звертає увагу на те, що договір № 1 від 29.06.2017 р. є оплатним. Так, умовами п. 1.2. договору сторонами погоджено, що замовник за період дії паспорта прив'язки тимчасової споруди щомісячно з 28 числа поточного місяця сплачує виконавцю пайову участь в утриманні об'єкта благоустрою у розмірі 556,78 грн. Тобто, інтереси держави щодо отримання доходу в даному випадку є дотриманими.

Доказів розірвання або визнання недійсним договору № 1 від 29.06.2017 р. матеріали справи не містять.

Отже, з огляду на наявність:

- чинного паспорту прив'язки тимчасової споруди (т. 1, а.с.20);

- чинного рішення Волноваської міської ради № 6/47-1283 від 19.12.2014 р. «Про надання згоди на розміщення торгового об'єкту на території м. Волноваха» (т. 1 а.с.19);

- дійсного договору, предметом якого є оплата пайової участі відповідачем-2 об'єкта благоустрою: асфальтного покриття по АДРЕСА_1, на території якого розташована тимчасова споруда - торгівельний павільйон площею 28 кв.м., власником якого є відповідач-2, -

судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги прокурора про зобов'язання ФОП ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м., вартістю 27 491,4 грн., тому рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2017 р. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні вказаної вимоги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального Кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 на рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2017 р. у справі № 905/1552/16 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 01.08.2017 р. у справі № 905/1552/16 скасувати.

У задоволенні позовних вимог Волноваської місцевої прокуратури до Волноваської міської ради та фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 про зобов'язання фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 54 кв.м., вартістю 27 491 грн. 40 коп. відмовити.

Стягнути з прокуратури Донецької області (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Університетська, 6, код ЄДРПОУ 25707002) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_7 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) судові витрати за апеляційною скаргою у сумі 1 515 грн. 80 коп.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.В. Будко

Судді: Н.М. Дучал

Н.О. Мартюхіна