Рішення № 69950455, 23.10.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2017Справа №910/15185/17

За позовомПідприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією До Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»Третя особа, Прояка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Куранова Роксана Олександрівна визнання недійсним договору іпотеки Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Захарченко О.В. -предст. за дов.;

від відповідача: Куликов О.А. - предст. за дов.

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство «Гассіб» з іноземною інвестицією звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ХРЕЩАТИК» про визнання недійсним договору іпотеки.

Ухвалою суду від 11.09.2017 порушено провадження у справі № 910/15185/17, залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Куранову Оксану Олександрівну та призначено справу до розгляду на 25.09.2017 о 14:40.

19.09.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 25.09.2017 о 14:40 год. в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.09.2017 в задоволенні клопотання про проведення засідання в режимі відеоконференції відмовлено з огляду на те, що Господарський суд міста Києва не мав можливості забезпечити проведення судового засідання у справі № 910/15185/17 в режимі відеконференції 25.09.2017 о 14:40 год., оскільки в залі судового засідання, який в Господарському суді міста Києва обладнаний технічними засобами для проведення судового засідання в режимі відеоконференції, в даний час буде відбуватись розгляд іншої справи.

21.09.2017 представник позивача через відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з великим обсягом документів, необхідних для подачі, та неможливістю їх подати до дати розгляду справи через відпустки працівників підприємства.

22.09.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, а також клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено.

Представник позивача у судове засідання 25.09.2017 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представників позивача та третьої особи, суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд зазначеної справи до 09.10.2017.

05.10.2017 через канцелярію суду від позивача надійшло клопотання про зміну найменування позивача на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією з підтверджуючими документами.

Також позивачем 09.10.2017 через канцелярію суд було подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

У судовому засіданні 09.10.2017 представник позивача підтримав подані через канцелярію суду клопотання про зміну найменування позивача на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією, а також клопотання про витребування доказів. Крім того, представник позивача просив суд розглянути раніше подану через канцелярію суду заяву про забезпечення позову.

Представник відповідача заперечив проти клопотання про витребування додаткових доказів, а також просив суд відкласти розгляд справи для надання йому можливості ознайомитися із заявою про забезпечення позову та надати обґрунтовані заперечення стосовно неї.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що найменування позивача було змінено з Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією, у зв'язку з чим судом розглянуто та задоволено зазначене клопотання.

Також судом було розглянуто та задоволено клопотання позивача про витребування додаткових доказів по справі.

Судом повідомлено, що розгляд зави про забезпечення позову вирішено відкласти в наступне судове засідання.

У зв'язку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі, суд відклав розгляд зазначеної справи до 23.10.2017.

13.10.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі.

Представник позивача через канцелярію суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено. Також представником позивача були надані усні пояснення стосовно поданого клопотання про забезпечення позову, поданого раніше через канцелярію суду.

Представник відповідача проти задоволення клопотання про забезпечення позову заперечив, посилаючись на його безпідставність.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, суд відмовив у його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 «Про деякі питання практики забезпечення позову» у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Представник позивача у судовому засіданні 23.10.2017 надав усні пояснення по справі, в яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у даному судовому засіданні надав усні пояснення по справі, в яких проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі.

Представник третьої особи в дане судове засідання не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в матеріалах справи документами.

У судовому засіданні 13.10.2017 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.07.2010 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (іпотекодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (іпотекодержатель) було укладено Договір іпотеки (надалі - іпотечний договір) на забезпечення виконання зобов'язань за укладеними між сторонами кредитними договорами.

Зазначений іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2217.

Відповідно до п. 1.1. іпотечного договору, іпотекодавець, з метою забезпечення виконання зобов'язань у повному обсязі, що випливають з кредитних договорів № 597/07/4 від 28 липня 2007 року та укладеного в його рамках кредитного договору № 597/07 від 06 липня 2007 року та № 988/07 від 08 жовтня 2007 року та угоди до нього, передав, а іпотекодержатель прийняв в наступну іпотеку приміщення загальною площею 1041 кв. м.

Згідно п. 1.2. Іпотечного договору, предметом іпотеки є нежилі приміщення: літ. «А» - магазин сантехніки - цокольний поверх - № 41: № 1- № 37, загальною площею 1041 кв. м.

За умовами п. 1.4 договору іпотеки, за домовленістю сторін заставна вартість предмета іпотеки становить 2 409 831,00 доларів США, що в еквіваленті згідно курсу НБУ станом на 27 липня 2010 становить 19 026 097 грн.

Згідно п. 1.7 іпотечного договору, при невиконанні іпотекодавцем (позичальником) зобов'язань, забезпечених іпотекою, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки.

Також до іпотечного договору сторонами було укладено ряд договорів про внесення до нього змін, що є його невід'ємними частинами.

11 жовтня 2010 року між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) укладено договір № 1 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п. 2.1 договору в новій редакції.

11 травня 2011 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) укладено договір № 2 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О.О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 1.2., 1.4. та 2.1. договору в новій редакції. Зокрема, було викладено п. 1.1. та п. 1.2. договору (предмет договору) в новій редакції.

Згідно цих змін іпотекодавець, з метою забезпечення виконання власних зобов'язань, що випливають з кредитного договору № 597/07-4 від 28 липня 2007, укладеного в рамках генерального кредитного договору № 597/07 від 06.07.2007, кредитного договору № 988/07 від 08.10.2007 та зі всіма додатковими угодами до них та кредитного договору № 19/11 від 12 травня 2011, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку нежиле приміщення, загальною площею 1041 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Свердлова, 28. Предметом іпотеки є нежилі приміщення: літ «А» - магазин сантехніки - цокольний поверх - № 41: № 1- № 37, загальною площею 1041 кв. м.

01.09.2011, 16.09.2011 та 19.10.2011 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) були укладені договори № 3, № 4 та № 5 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1. та 2.1. договору в новій редакції.

26.10.2011 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 5 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1. та 2.1. договору в новій редакції.

27.02.2012 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 6 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 1.4. та 2.1. договору в новій редакції.

23.08.2012 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 7про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

13.09.2012 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 8 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

22.12.2012 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 9 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

31.01.2013 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 10 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

27.08.2013 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 11 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

30.09.2013 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 12 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

20.12.2013 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 13 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

30.01.2014 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 14 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

21.08.2014 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 15 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

05.12.2014 між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик» (заставодержатель) було укладено договір № 16 про внесення змін до Договору іпотеки, посвідченого 27.07.2010 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Курановою О. О. за реєстровим номером 2217, згідно якого було викладено п.п. 1.1., 2.1, 2.2. та 6.1. договору в новій редакції.

Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 27.07.2017, укладеного між Підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Хрещатик», який посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Курановою О. О. та зареєстрований в реєстрі за № 2217, а також договори № 1 - № 16 про внесення змін до зазначеного договору іпотеки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що укладений між сторонами іпотечний договір, а також договори про внесення змін до нього, зі сторони заставодавця - Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією (назву змінено на Підприємство «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією) були укладені неуповноваженою на те особою, оскільки директору заставодавця Гассіб Каміль Мішелю не було надано повноважень на укладання такого роду договорів, зокрема, які передбачають потенційну можливість позбавлення підприємства належного йому вартісного майна.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ст. ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 ЦК України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 638 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом. (частина 3 статті 575 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 18 Закону України «Про іпотеку», іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців;

для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про:

для громадян України - прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання із зазначенням адреси та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів;

для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України;

2) зміст та розмір основного зобов'язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов'язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення вартості предмета іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов'язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 1 ст. 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 3 ст. 92 вказаного Кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

За приписами ст.97 Цивільного кодексу України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

У ст. 58 Закону України «Про господарські товариства», ст. 145 Цивільного кодексу України зазначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

Статтями 41 та 59 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що до компетенції загальних зборів належить: визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання; внесення змін до статуту товариства, у тому числі зміна розміру його статутного капіталу; обрання і відкликання членів наглядової ради; утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства; затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, затвердження звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строку та порядку виплати частки прибутку (дивідендів) з урахуванням вимог, передбачених цим та іншими законами, визначення порядку покриття збитків; створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень; винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства; вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним; визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв; затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства; прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу; прийняття рішення про обрання уповноваженої особи акціонерів для представлення інтересів акціонерів у випадках, передбачених законом; встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками додаткових вкладів; вирішення питання про придбання товариством частки учасника;виключення учасника з товариства; визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів. Статутом товариства до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені й інші питання.

За змістом положень ч. 1 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства», ч.2 ст.145 Цивільного кодексу України, у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган (колегіальний або одноособовий), який здійснює поточне керівництво його діяльністю і є підзвітним загальним зборам його учасників. Виконавчий орган товариства може бути обраний також і не зі складу учасників товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом.

Відповідно до 4.2. змін та доповнень статуту підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією, затверджених зборами засновників та оформлене протоколом № 2 від 25.09.2009 та зареєстровано 05.10.2009, виконавчим органом підприємства є директор підприємства. Директор діє згідно з чинним законодавством України, цим статутом, та має право в порядку визначеному даним статутом самостійно вирішувати всі питання діяльності підприємства, за винятком питань, віднесених до виключної компетенції зборів засновників.

За умовами п. 4.3 статуту підприємства, директор підприємства чи особа, яка на законних підставах його заміщає, без погодження зі зборами засновників підприємства та без їх попереднього письмового дозволу не має права укладати від імені підприємства договори (контракти) угоди, чи вчиняти правочини одноразова сума яких перевищує еквівалент 10 000 000,00 євро.

Згідно до п. 4.1.8 статуту підприємства, до виключної компетенції зборів засновників відноситься надання згоди на укладання підприємством договору, контракту, угоди, правочину на суму, що перевищує еквівалент 10 000 000,00 євро.

Отже, з умов вищенаведених пунктів статуту вбачається, що обов'язкове надання згоди зборів засновників Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення правочинів вимагається лише у випадку, коли сума правочину перевищує еквівалент 10 000 000,00 євро.

З умов п. 1.4 спірного договору іпотеки вбачається, що на момент укладення даного договору, сторонами предмет іпотеки було оцінено в розмірі 2 409 831 доларів США.

Таким чином, на момент укладення договору, заставна вартість предмета іпотека (якою і обмежуються зобов'язання іпотекодавця) була значно меншою ніж 10 000 000,00 євро, у зв'язку з чим згоди зборів засновників Підприємства «Гассіб» з іноземною інвестицією на укладення договору іпотеки від 27.07.2010 не вимагалося.

Крім того судом зазначається, що з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що станом на момент укладання спірного іпотечного договору засновниками Підприємства з іноземною інвестицією «Гассіб» були Ліванська комерційна компанія «Гассіб компані ЛТД» та Ліванська компанія «Меркурі Трейдинг», а директором - Гассіб Каміль Мішель.

Відповідачем до матеріалів справи додано копію засідання чергової загальної асамблеї компанії «Меркурі Трейдинг Компані» від 11 березня 2010, на якому власники компанії вирішили надати згоду на отримання підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією кредиту на суму до 20 млн. євро та уповноважили директора підприємства «Гассіб» самостійно визначити всі істотні умови кредитних угод та угод щодо їх забезпечення та підписати всі необхідні документи. Також підписанню кредитного договору та договору іпотеки передувало засідання чергової загальної асамблеї компанії «Гассіб лімітед» від 17 березня 2010, на якому власники компанії вирішили надати згоду на отриманні підприємством «Гассіб» з іноземною інвестицією кредиту на суму до 20 млн.євро та уповноважили директора підприємства «Гассіб» самостійно визначити всі істотні умови кредитних угод та угод щодо забезпечення, та підписати всі необхідні документи. Крім того, в зазначених документах було надано дозвіл асоційованому власнику акцій Камаль Мішель Гассіб право окремого підпису за компанію для виконання вищезазначеного за межами Лівану.

Тобто, з наведеного вбачається, що на момент підписання оспорюваного іпотечного договору від 27.07.2010 було рішення засновників Підприємства з іноземною інвестицією «Гассіб», яким було уповноважено директора на укладення кредитних договорів та забезпечення їх виконання.

Отже, на момент підписання спірного договору, у банку було достатньо документів на підтвердження повноважень директора Підприємства з іноземною інвестицією «Гассіб» Гассіба Каміля Мішеля, що вказує на обачність останнього при вчинення певних юридичних дій.

Щодо відсутності дозволу у директора Підприємства з іноземною інвестицією «Гассіб» Гассіба Каміля Мішеля на укладення додаткових договорів про внесення змін до іпотечного договору, то судом зазначається наступне.

Пунктом 2.2. іпотечного договору передбачено, що у випадку збільшення суми кредитів та (або) процентів за користування кредитом за кредитними договорами цією іпотекою забезпечується також суми, на які будуть збільшені основне зобов'язання та (або) проценти за основним зобов'язанням. При цьому для такого збільшення зміна умов цього договору не є обов'язковою.

З огляду на те, що в жодній з додаткових угод не було перевищено суми еквівалентної 10 000 000,00 євро, то і підстави для надання загальними зборами дозволу директору на укладення таких додаткових угод були відсутні.

Крім того судом зазначається наступне.

Частиною 3 ст.92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об'єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися в межах корпоративних правовідносин, що виникають між товариством і особами, яким довірено повноваження з управління ним (пункт 3.2. рішення Конституційного Суду України від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України).

З огляду на вищезазначене, дефекти в компетенції, обсязі повноважень виконавчого органу товариства, коли цей орган вступає в правовідносини із третіми особами, можуть залежати від дефектів реалізації учасниками товариства корпоративних прав. У такому випадку дефекти волі товариства, обмеження повноважень його виконавчого органу можуть перебувати поза межами розумного контролю з боку третьої особи, не викликаючи в третьої особи обґрунтованих сумнівів у правомірності дій виконавчого органу товариства.

З огляду на таке, на захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому, частиною четвертою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган товариства діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами товариства, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов'язок відшкодувати завдані товариству збитки.

Однак закон враховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми взаємовідносинами юридичної особи та її органу, тому сам лише факт вчинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами.

Частина третя статті 92 Цивільного кодексу України фактично встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником із перевищенням повноважень (статті 203, 241 Цивільного кодексу України ). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, в тому числі й повноважень виконавчого органу товариства, загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Разом із тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом України у постановах від 09.11.2016р. та від 30.11.2016р. по справах №6-206цс16 й №6-2363цс16.

У п.3.3 Постанови №11 від 29.05.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вказано, що позов про визнання недійсним відповідного правочину може бути задоволений у разі доведеності юридичною особою (позивачем) у господарському суді тієї обставини, що її контрагент знав або повинен був знати про наявні обмеження повноважень представника цієї юридичної особи, але, незважаючи на це, вчинив з ним оспорюваний правочин (що не отримав наступного схвалення особи, яку представляють). Наприклад, третя особа, укладаючи договір, підписаний керівником господарського товариства, знає про обмеження повноважень цього керівника, оскільки є акціонером товариства і брала участь у загальних зборах, якими затверджено його статут.

У зв'язку з наведеним господарському суду слід виходити з того, що контрагент юридичної особи знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

В матеріалах справи відсутні докази, які свідчили б про наявність обставин, які зазначені в вищезазначеному абзаці та могли бути підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.

В силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За таких обставин, з огляду на наведене вище у сукупності, враховуючи, що не було доведено наявності достатніх підстав для визнання недійсним іпотечного договору від 27.07.2010 та додаткових угод до нього, суд дійшов висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог Підприємства «Сантех-Світ» з іноземною інвестицією.

Щодо застосування позовної давності, суд відзначає, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.13.).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в позові про визнання договору та додаткових угод до нього недійсним, то позовна давність застосуванню не підлягає.

Всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193 Господарського кодексу України ст. ст. 22, 32, 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

30.10.2017

Суддя Спичак О.М.