Рішення № 69949446, 30.10.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" жовтня 2017 р.Справа № 916/2015/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал"

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

про стягнення 49212,59грн.

Суддя: Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

від позивача: Непочатих М.Д., згідно довіреності від 12.07.2017р.; Сивак А.Л., згідно довіреності від 17.03.2017р.; Білоусов Л.В., згідно довіреності від 17.03.2017р.

від відповідача: не з`явився

В засіданні 30.10.2017р. приймали участь представники:

від позивача: Білоусов Л.В., згідно довіреності від 17.03.2017р.

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" 49212,59грн. заборгованості за перевищення лімітів по скиду стоків водоспоживання за період з 01.06.2015р. по 01.07.2017р.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, в їх обґрунтування зазначає, що 26.01.2012р. між ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення №5940/3, в дислокацію якого включено об'єкт, розташований за адресою: АДРЕСА_1. В період з 01.06.2015р. по 01.07.2017р. відповідач перевищував ліміти по скиду стоків водоспоживання, однак, за них не розрахувався, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі заявленої до стягнення суми.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не подав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 30.10.2017р. за вх.№23013/17 про долучення документів до справи було судом задоволено.

Ухвалою суд від 12.09.2017р., за клопотанням позивача від 12.09.2017р. за вх.№2-4816/17, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 31.10.2017р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представника позивача та викладену ним правову позицію, суд встановив наступне:

26.01.2012р. між ТОВ «Інфокс» в особі Філії «Інфоксводоканал» (виробник) та ФОП ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №5940/3 на надання послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до якого виробник надає послуги по подачі холодної питної води на об'єкти споживача, а також по прийманню стоків холодного та гарячого водоспоживання, що скидаються споживачем в систему комунальної каналізації у відповідності до дислокації об'єктів. Послуги по прийманню стоків холодного водоспоживання надаються в межах встановлених обсягів 3,2м.куб. Послуги з приймання стоків гарячого водоспоживання надаються в межах показників якості, встановлених для споживача Правилами приймання стічних вод (п.п.1.1. договору).

Відповідно до п.п.3.1., 3.2., 3.3., 3.5., 3.7. договору від 26.01.2012р. облік спожитої води та скинутих стоків, а також споживання холодної води, що йде на гаряче водопостачання та водовідведення гарячої води здійснюється за показами приладів обліку води та стоків, встановлених на приладах обліку споживача. Оплата послуг водопостачання та водовідведення здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим. Грошові кошти перераховуються на поточний рахунок виробника. Оплата здійснюється за тарифами, затвердженими у встановленому діючим законодавством порядку. Рахунки направляються споживачу поштою у відповідності з реквізитами, які вказуються у договорі, або вручаються представнику споживача при наданні звіту про водоспоживання. Одночасно зі звітом видається акт виконаних робіт, який підписується представниками обох сторін. Споживач зобов'язаний письмово поставити до відома службі „Водозбут" факт неотримання рахунка за надані послуги водопостачання та водовідведення. Об'єми стоків, що відводяться від споживача, приймаються рівними об'ємами спожитої води або визначаються за показниками приладу обліку стоків у відповідності до п.п.3.14., 5.29. Правил водокористування. Об'єм скинутих споживачем ливневих стоків визначається розрахунковим шляхом згідно п.4.10. Правил водокористування та ДСТУ 3013-95.

Згідно п.7.3. договору №5940/3 від 26.01.2012р. він діє з 26.01.2012р. до 31.12.2015р. в частині надання послуг водопостачання та водовідведення. Договір в частині надання послуг водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні 5 років, якщо за місяць до його закінчення сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. В частині розрахунків за отримані послуги водопостачання та водовідведення договір діє до повного погашення заборгованості по ньому.

Також сторонами підписано до договору №5940/3 від 26.01.2012р. додаток №1 „Дислокація об'єктів ФОП ОСОБА_5, що користуються послугами водопостачання та водовідведення станом на 2012 рік", відповідно до якого послуги надаються за адресою: АДРЕСА_1

Відповідач подавав позивачу звіти про водоспоживання за червень, липень, серпень, листопад, грудень 2015р., квітень, травень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2016р., січень, лютий, березень 2017р.

Так, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення даного господарського спору, ухвалою від 17.10.2017р. суд зобов`язав позивача надати, зокрема: звіти про об'єм водопостачання та водовідведення у заявлений період.

Згідно ч.1 ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Таким чином, приписами даної правової норми передбачено, що господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, на підставі поданих доказів.

Правила щодо належності і допустимості доказів встановлені ст.34 ГПК України, згідно ч.2 якої обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Дослідивши матеріали справи, суд змушений констатувати, що позивач не виконав вимоги ухвали суду від 17.10.2017р. та не надав звіти про об'єм водопостачання та водовідведення у заявлений період, а саме, вересень, жовтень 2015р., січень, лютий, березень червень, липень 2016 р., квітень, травень, червень 2017р., за якими позивачем розраховано суму заборгованості відповідача в розмірі 19862,30грн.

За таких умов, суд взагалі позбавлений можливості розглянути спір в порядку ст.75 ГПК України в частині заявлених позовних вимог щодо стягнення 19862,30грн. Звідси, дані обставини свідчать про незацікавленість позивача у всебічному та повному розгляді господарського спору із дослідженням всіх доказів, що відповідно перешкоджає розгляду даної справи, з врахуванням чого суд дійшов висновку про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 19862,30грн.

При цьому, суд враховує те, що положення ГПК України не надають суду право самостійно збирати докази на підтвердження позиції тієї чи іншої сторони спору, що порушуватиме принцип об'єктивності судового розгляду господарської справи. Одночасно, прийняття рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав невірного обрання способу їх захисту чи недоведеності, позбавить позивача можливості в подальшому захистити свої права та інтереси в спірних правовідносинах, а залишення позову без розгляду, як процесуальна можливість виправити недоліки позову та звернутись до суду із даним позовом повторно, забезпечуватиме збалансованість прав та інтересів усіх сторін спору, а також відповідатиме п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., яка передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п.5 ст.81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Так, п.п.4.8, 4.9. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. При вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (ст.81 ГПК України) господарським судам слід мати на увазі, що застосування п.5 ч.1 цієї статті можливо лише за наявності таких умов: додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання; витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто, за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті; позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку ст.38 ГПК України, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин. Отже, перш ніж залишити позов без розгляду господарський суд зобов'язаний з'ясувати причини невиконання його вимог позивачем і об'єктивно оцінити їх поважність. Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто, не залежних від позивача обставин, унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому, береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами ст.41 ГПК України. У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними доказами.

З огляду на вищевикладене, в процесі розгляду даного спору мали місце умови, зазначені в п.п.4.8, 4.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.01.2011р. №18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", так як документи, витребувані ухвалою суду від 17.10.2017р., були необхідні для вирішення спору по суті, існування поважних причин, які спричинили не подання позивачем витребуваних документів, суду не доведено, у зв'язку з чим суд залишає без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України заявлений ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" позов в частині позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_5 19862,30грн. заборгованості за перевищення лімітів по скиду стоків водоспоживання, розрахованої за вересень, жовтень 2015р., січень, лютий, березень червень, липень 2016 р., квітень, травень, червень 2017р.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, з врахуванням залишення без розгляду позову позивача в частині заявленої до стягнення суми заборгованості в розмірі 19862,30грн., суд вважає позовні вимоги ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" про стягнення з ФОП ОСОБА_1 49212,59грн. заборгованості за послуги водовідведення за період з 01.06.2015р. по 01.07.2017р. частково правомірними, такими, що відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.903 ЦК України).

Положеннями ст.19 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" визначено, що послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням; підприємствами, установами або організаціями, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких перебуває житловий фонд і до обов'язків яких належить надання споживачам послуг з питного водопостачання та водовідведення.

Приписи абз.1 ч.2 ст.22 Закону України „Про питну воду та питне водопостачання" встановлюють, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Згідно п.п.3.1., 3.7. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлкомунгоспу 27.06.2008 р. №190, розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до п.3.14. Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу №190 від 27.06.2008р. у разі відсутності у споживача засобів обліку на каналізаційних випусках кількість стічних вод визначається за кількістю води, що надходить з мереж централізованого водопостачання та з інших джерел.

За положеннями п.4.2. Правил приймання стічних вод підприємств, установ і організацій в систему каналізації м. Одеси, затверджених рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради №632 від 14.06.2007р., у разі повної відповідності якості та режиму скиду стічних вод місцевим Правилам приймання та умовам укладеного договору, Підприємства сплачують за послуги водовідведення за тарифом, установленим згідно з чинним законодавством для відповідної категорії абонентів. Обсяги стічних вод Підприємств, які підлягають оплаті, визначають згідно з Правилами водокористування. Понадлімітні обсяги стічних вод Підприємств (не враховані договором), що надходять до міської каналізації, потребують додаткових витрат матеріальних та енергетичних ресурсів на їх транспортування та очищення. Порядком передбачена сплата збору за понадлімітні обсяги скидів забруднюючих речовин у водойми у п'ятикратному розмірі. Підприємства сплачують Водоканалу за скид об'ємів стічних вод, які перевищують указані в договорі, у п'ятикратному розмірі встановленого тарифу, відповідно до умов договору.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

З врахуванням проаналізованих норм законодавства, доказів що підтверджують забезпечення позивачем водовідведення, понадлімітні обсяги скиду відповідачем стічних вод у червні, липні, серпні, листопаді, грудні 2015р., квітні, травні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016р., січні, лютому, березні 2017р., що підтверджується наявними у справі звітами відповідача за відповідні періоди, суд вбачає наявною у відповідача заборгованість перед позивачем в сумі 29350,29грн. за перевищення лімітів по скиду стоків водоспоживання, яка і підлягає стягненню з відповідача у повному розмірі.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Таким чином, суд задовольняє заявлені ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" позовні вимоги частково, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 29350,29грн. заборгованості за перевищення лімітів по скиду стоків водоспоживання у червні, липні, серпні, листопаді, грудні 2015р., квітні, травні, серпні, вересні, жовтні, листопаді, грудні 2016р., січні, лютому, березні 2017р. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог суд залишає позов без розгляду згідно п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд даного спору згідно ст.49 ГПК України в сумі 954,24грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Решта судового збору у сумі 645,76грн. у відповідності до п.4 ч.1 ст.7 Закону України „Про судовий збір", за умови явки представника позивача у судові засідання 12.09.2017р., 17.10.2017р., 30.10.2017р. підлягає поверненню платнику з державного бюджету за поданим ним відповідним клопотанням.

Керуючись п.5 ч.1 ст.81, ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ТОВ „Інфокс" в особі філії „Інфоксводоканал" частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2 код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Інфокс" (04116, м. Київ, вул. Шулявська,5, код 14289688) в особі Філії „Інфоксводоканал" (65039, м. Одеса, вул. Басейна,5, код 26472133) 29350 (двадцять дев'ять тисяч триста п'ятдесят) грн. 29коп. заборгованості, 954 (дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн. 24коп. судового збору.

3. В решті частині заявлених позовних вимог залишити позов без розгляду.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Накази видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02 листопада 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук