Постанова № 69949197, 01.11.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2017 року Справа № 904/4849/17 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач),суддів Кондратової І.Д., Нєсвєтової Н.М.,за участі представників: позивача: відповідача: 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: не з'явився Федорчук К.Ю. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської радина постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2017 рокуу справі№ 904/4849/17за позовомпублічного акціонерного товариства "ПІВНІЧТРАНС"доДепартаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської радитретя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачапублічне акціонерне товариство "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11205"про визнання недійсним розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 р. позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним розірвання Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради в односторонньому порядку договору № 158-043 від 02.09.2013 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 (суддя - Загинайко Т.В.) провадження у справі № 904/4849/17 припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу Україну у зв'язку з тим, що цей спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 (головуючий - Дармін М.О., судді - Іванов О.Г., Вечірко І.О.) ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017 скасовано, а справу № 904/4849/17 передано на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області.

В касаційній скарзі відповідач посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017, залишивши в силі ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 20.06.2017.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено господарськими судами, 02.09.2013 між Департаментом транспорту та зв'язку Дніпровської міської ради (Департамент транспорту та транспортної інфраструктури ДМР) в особі Мовчана В.М., який діє на підставі Положення про департамент транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради (організатор) та ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" в особі заступника директора Пилипчука Г.Б., який діє на підставі Статуту підприємства (перевізник) на підставі Законів України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про автомобільний транспорт", інших нормативно-правових актів, які регулюють процеси перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та рішень органів місцевого самоврядування, згідно з рішенням конкурсного комітету (протокол від 02.08.2013) та наказом директора департаменту транспорту та зв'язку Дніпропетровської міської ради від 29.08.2013 № 17 уклали договір з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 158-043.

За п. 1.1. договору організатор надає перевізникові право на перевезення пасажирів на міському автобусному маршруті загального користування, а перевізник самостійно забезпечує транспортними послугами населення на умовах, передбачених Законом України "Про автомобільний транспорт", Правилами надання послуг пасажирського транспорту, затвердженими постановою КМУ № 176 від 18.02.1997 (зі змінами і доповненнями), та цим договором.

Додатковими угодами від 07.07.2014, від 10.03.2015 до договору № 158-043 сторони вносили зміни до договору.

За результатами проведеної перевірки на міському автобусному маршруті загального користування № 158 були виявленні порушення, в результаті чого 10.11.2016 директор Департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища ДМР Маковцев І.І. направив на адресу директора ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" листа № 6/6-121, яким повідомив про виявленні порушення і необхідність їх усунення позивачем.

У відповідь на лист № 6/6-121, позивач листом від 15.11.2016 повідомив Департамент транспорту та охорони навколишнього середовища ДМР про усунення виявлених порушень.

06.12.2016 листом № 6/6-155 директор Департаменту транспорту та охорони навколишнього середовища ДМР повідомив директора ПАТ "ПІВНІЧТРАНС" про проведення 20.07.2016 перевірки виконання умов договору, якою було встановлено невиконання вимог п. 4.7.1. умов перевезення та організації проведення конкурсу з перевезення пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування, затверджених рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 197 від 28.05.2013 та пунктів 2.2.1., 2.2.6., 2.2.12. договору № 158-043, та про проведення 21.10.2016 повторної перевірки, за результатами якої також були встановленні відповідні порушення.

Враховуючи невиконання позивачем умов договору, Департамент повідомив про ініціювання розірвання договору, який вважається розірваним через 30 днів після отримання перевізником цієї заяви (а.с. 26, т. 1).

Припиняючи провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд виходив з того, що цей спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, оскільки укладений між сторонами договір з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування № 158-043 є адміністративним договором, за яким відповідач діє як суб'єкт владних повноважень.

Проте, погодитись з такими висновками місцевого суду неможливо, виходячи з такого.

Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Тобто провадження у справі підлягає припиненню, якщо при її розгляді буде встановлена непідвідомчість господарському суду (ст. 12 ГПК України).

За змістом положень ст. ст. 1, 4, 12, 13 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже розглядають справи коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним розірвання Департаментом транспорту та транспортної інфраструктури ДМР в односторонньому порядку договору № 158-043 від 02.09.2013 з організації перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Згідно з ч. 1 ст. 42 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (внутрішньообласні маршрути), укладається між органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування та автомобільним перевізником і вважається укладеним з моменту його підписання сторонами.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм матеріального та процесуального законодавства, орган виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів є суб'єктом владних повноважень і спори щодо оскарження рішень чи бездіяльності цих органів до виникнення договірних правовідносин між організатором та перевізником-претендентом відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Однак, спори про визнання недійсними укладених договорів на виконання пасажирських перевезень або зобов'язання укласти договір саме з позивачем згідно зі ст. 12 ГПК України підвідомчі господарським судам, а тому різне застосування вимог процесуального законодавство щодо підвідомчості у зазначених справах зумовлене саме предметом позову (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.05.2016 у справі № 21-713а16).

Оскільки цей спір виник з договірних правовідносин, то апеляційний суд прийшов до правильного висновку про те, що вказана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому правомірно скасував ухвалу місцевого суду, а справу передав на розгляд Господарському суду Дніпропетровської області.

Щодо посилання відповідача в касаційній скарзі на те, що в преамбулі договору немає посилань на норми ЦК України чи ГК України, а тому вказаний договір не є господарським договором, то вони є безпідставними, адже відсутність таких норм не є безумовною і достатньою підставою для того, що характеризувати цей договір лише як адміністративний і з цих підстав відносити цей спір до адміністративних спорів.

Посилання Департаменту на те, що він в цих правовідносинах позбавлений можливості самостійно обирати контрагента, який визначається за результатами конкурсу, і узгоджувати істотних умов договору, як на підставу того, що ця справа підвідомча адміністративному суду, то вони є також безпідставними, адже рішень чи бездіяльності органу виконавчої влади або місцевого самоврядування у відносинах щодо організації та порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів не є предметом оскарження у цій справі, а предметом спору є визнання недійсним розірвання договору, тобто спір в цій справі виник з договірних правовідносин, що виникли між Департаментом та перевізником, який підвідомчий господарському суду.

Враховуючи викладене, підстав для скасування постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури Дніпровської міської ради залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2017 року у справі за № 904/4849/17 - без змін.

Головуючий, суддя Л. Стратієнко Суддя І. Кондратова Суддя Н. Нєсвєтова