Ухвала суду № 69948877, 31.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/10499/17 Головуючий у 1-й інстанції Сіромашенко Н.В.

№ апеляційного провадження 22-ц/796/10213/2017 Доповідач - Рубан С.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Желепа О.В., Іванченко М.М.

при секретарі Задерей І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Експобанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 550861 гривень 58 копійок, судові витрати в сумі 3294 гривень 72 копійок, а всього 554156 гривень 30 копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити, а саме: відмовити ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» у позовних вимогах до ОСОБА_1 повністю, відмовити ПАТ «Комерційний Банк «Експобанк» у частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 80 838,90 євро з підстав пропущення строків позовної давності; в іншій частині рішення залишити без змін.

В судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_1 підтримали апеляційну скаргу.

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належно, тому в порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

ПАТ «КБ «Експобанк» звернулось з позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 184 650,14 доларів США, що еквівалентно 1 475 539,27 грн. і 88 797,57 грн., яка складається із: залишку по кредиту в розмірі 11 952,97 долари США, що еквівалентно 95 516, 18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 12 676,09 доларів США, що еквівалентно 101 294, 64 грн.; простроченої заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 8 842,61 долари США, що еквівалентно 70 661, 30 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії в розмірі 7 958,67 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 82 156,86 доларів США, що еквівалентно 656 515, 47 грн.; пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 69021,61 доларів США, що еквівалентно 515 551, 72 грн., пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії в розмірі 80 838,90 грн.

Посилається на те, що 02 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ПАТ «КБ «Експобанк», яке є правонаступником ТОВ «КБ «Експобанк» було укладено договір кредиту № 79/АК-2007.

На виконання вимог п. 1.1. договору кредиту позивачем було видано ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 26 500 доларів США, на умовах забезпеченості кредиту, його цільового використання, строковості, повернення і платності.

Банк умови договору кредиту виконав, кредитні кошти надав, що підтверджується заявою на видачу готівки № 07 від 02 жовтня 2007 року.

В свою чергу ОСОБА_3 зобов'язався щомісяця сплачувати позивачу проценти за користування кредитом у розмірі 12% річних, сплачувати щомісяця комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом, а також повертати позивачу кредит на умовах, що передбачені договором, але не пізніше 01 жовтня 2014 року.

Проте, ОСОБА_3 в порушення п. 1.1, п. 1.3, п. 1.4, п. 3.5, п. 4.5.1 договору кредиту: не повертається кредит у строки/терміни, передбачені договором кредиту; не сплачуються проценти за користування кредитом у строки/терміни, передбачені договором кредиту; не сплачується комісія за кредитне обслуговування у строки/терміни, передбачені договором кредиту.

З метою забезпечення договору кредиту між позивачем і ОСОБА_1 був укладений договір поруки від 22.01.2008 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 виступила поручителем за договором кредиту перед позивачем.

ОСОБА_3 неодноразово надсилалися вимоги про порушення зобов'язання за договором кредиту. ОСОБА_1 також направлялось повідомлення-вимога з додатком, в якому детально викладений розрахунок заборгованості ОСОБА_3 Вимоги позивача відповідачами не виконано, жодних пояснень та відповідей про причини невиконання умов договору кредиту з їх сторони до позивача не надійшло.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з наступного.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту № 79/АК-2007. Згідно п. 1.1-1.5, 4.5.1 договору кредиту відповідачу надано у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти на купівлю автомобіля у сумі 26 500 доларів 00 центів США, а відповідач зобов'язався повернути отримані кошти до 01 жовтня 2014 року, сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,0 % річних та протягом дії договору кредиту щомісячно сплачувати комісію за кредитне обслуговування в розмірі 0,2 % від суми залишку заборгованості за кредитом.

Згідно додатку 1 до договору кредиту відповідач повинен вносити чергові платежі по кредиту в розмірі визначеному у графіку прогнозних погашень по кредиту щомісяця до 02 числа поточного місяця.

Судом встановлено, щопозивач свої зобов'язання за договором кредиту виконав належним чином, що підтверджується заявою на видачу готівки № 07 від 02 жовтня 2007 року про отримання коштів у розмірі 26 500 доларів 00 центів США, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 133 825 грн. (а.с. 37).

ОСОБА_3 після отримання кредитних коштів не виконує зобов'язань, визначених договором кредиту, порушив умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно умов п. 3.7 договору кредиту позичальник зобов'язаний за вимогою банку повернути кредит, сплатити належні проценти, інші платежі та штрафні санкції до закінчення строку, встановленого п. 1.3 договору, при порушенні, зокрема, строків сплати процентів та /або при будь-яких інших порушеннях умов цього договору.

Відповідно умов до п. п. 5.2 договору кредиту за несвоєчасне повернення кредиту/частини кредиту та/або несвоєчасну сплату процентів, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

Згідно п. 5.3 договору кредиту, за несвоєчасну сплату комісії за розрахункове обслуговування по кредиту, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі 1 % від суми боргу за кожний день прострочення.

В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених договором, можливих штрафних санкцій, ОСОБА_3 передав Банку в заставу автомобіль марки Mitsubishi Lancer, модель рік випуску - 2007, чорного кольору, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить йому на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, виданого УДАІ ГУ МВС України в м. Києві 02 жовтня 2007 року, що підтверджується договором застави (а.с.41-42).

02 жовтня 2007 року між ТОВ Комерційний банк «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «Комерційний банк «Експобанк» та ОСОБА_1 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і позичальник; позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Протягом дії терміну кредитного договору ОСОБА_3 порушував зобов'язання щодо своєчасного погашення платежів, передбачених умовами кредитного договору, внаслідок чого станом на 21 травня 2012 року утворилася заборгованість в сумі 184 650,14 доларів США (еквівалент до національної валюти України становить 4 475 539,27 грн.) і 88 797,57 грн., яка складається із: залишку по кредиту в розмірі 11 952,97 долари США, що еквівалентно 95 516, 18 грн.; простроченої заборгованості по кредиту в розмірі 12 676,09 доларів США, що еквівалентно 101 294, 64 грн.; простроченої заборгованості по нарахованим процентам в розмірі 8 842,61 долари США, що еквівалентно 70 661, 30 грн.; простроченої заборгованості по щомісячній комісії в розмірі 7 958,67 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 82 156,86 доларів США, що еквівалентно 656 515, 47 грн.; пені за несвоєчасну сплату нарахованих процентів в розмірі 69021,61 долар США, що еквівалентно 515 551, 72 грн., пені за несвоєчасну сплату щомісячної комісії в розмірі 80 838,90 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За умовами ч.ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений строк.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Оскільки заявлена до стягнення сума пені значно перевищує суму заборгованості за кредитом, суд керуючись положенням ч.3 ст.551 ЦК України дійшов правильного висновку про зменшення розміру пені до 275 430, 79 грн.

Виходячи із встановлених обставин справи, умов договору, перевіривши наданий представником позивача розрахунок, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог частково в загальній сумі 550 861 грн. 58 коп., а саме: заборгованість залишку по кредиту в розмірі 11 952,97 дол. США, що еквівалентно 95 516,18 грн.; прострочена заборгованість по кредиту в розмірі 12 676,09 дол. США, що еквівалентно 101 294,64 грн.; прострочена заборгованість по нарахованим процентам в розмірі 8 842,61 дол. США, що еквівалентно 70 661,30 грн.; прострочена заборгованість по щомісячній комісії в розмірі 7 958,67 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту, пеня за несвоєчасну сплату нарахованих процентів, пеня за несвоєчасну сплату щомісячної комісії в розмірі 275 430,79 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та не приймає до уваги доводи апеляційної скарги виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторонипосилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давностітощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторінвипливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позовзадовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілитиміж сторонамисудові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 214 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішеннясуду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи в суді першої інстанції, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки як вбачається з матеріалів справи, відповідачу судові повістки судом направлялися на адресу її місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1, яка між іншим зазначена і в апеляційній скарзі.

Доказів поважності причин неотримання ОСОБА_1 судових повісток за місцем реєстрації суду не надано та матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги та твердження представників відповідача ОСОБА_1 в апеляційному суді про те, що заочного рішення суду від 24 вересня 2012 року не існує, оскільки представники відповідача та відповідач не були присутні в судовому засіданні в суді першої інстанції під час розгляду справи і проголошення рішення та апеляційний суд має розглянути справу в загальному порядку з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності, яка подана апеляційному суду, колегія суддів оцінює критично виходячи з наступного.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16 суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Без заяви сторони у спорі позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов'язана лише з наявністю про це заяви сторони, зробленої до ухвалення рішення судом першої інстанції.

Згідно правової позиції, викладеної Верховним Судом України у Постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17 за змістом частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції. Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.

Оскільки стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про застосування строків позовної давності, представники відповідача посилаються на те, що розгляд вказаної справи проведено в заочному порядку, а тому відповідач був позбавлений можливості звернутися з вказаною заявою до суду першої інстанції.

Проте, враховуючи положення вищевказаних правових позицій, ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності, яка не була предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги про не направлення позивачем поручителю вимоги про погашення боргу, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи міститься повідомлення-вимога АТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_1 про повернення боргу та копія поштового чеку, якими підтверджується направлення банком поручителю зазначених вимог.

Крім цього, відповідно до п.4.1 договору поруки усі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійснені у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур'єром, телеграфом, або вручені особисто за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля відділу зв'язку відправника.

В матеріалах справи наявні належні докази про повідомлення відповідача про наявність заборгованості за кредитним договором, що підтверджується датою поштового штемпеля відділу зв'язку відправника від 11.05.2012 року, тобто, як передбачено умовами договору поруки.

Крім того, до суду з позовом про стягнення заборгованості банк звернувся 06 червня 2012 року, враховуючи, що строк позовної давності згідно п.3.5 договору поруки складає 5 років.

Виходячи з умов договору, доводи апеляційної скарги щодо невірно розрахованої суми пені враховуючи визначений строк колегія суддів не приймає до уваги.

Та крім того, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції розмір пені зменшено до 275 430 грн. 79 коп., тому вимога апеляційної скарги відмовити позивачу в частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 80 838 грн. 90 коп., які не було стягнуто судом, колегія суддів оцінює критично.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність ухваленого у справі рішення.

Оскільки рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 24 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів.

Головуючий Судді