Рішення № 69948749, 26.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

провадження №22-ц/796/7497/2017 Головуючий у 1-й інстанції: Колдіна О.О.

справа №752/19698/14-ц Доповідач: Поліщук Н.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м.Києва в складі:

Головуючого-судді Поліщук Н.В.

суддів Білич І.М., Вербової І.М.

за участю секретаря Горбачової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві в залі суду справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», поданою представником Астаф»євою Іванною Віталіївною, на рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 14 березня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

УСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 4 893 644,43 грн. заборгованості за кредитним договором.

Вимоги обґрунтовує тим, що 01 квітня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №49.53/21-Z/08/02, згідно якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 285000 євро на купівлю земельної ділянки зі сплатою за користування кредитними коштами процентів в розмірі 13,4% річних, строком по 31 травня 2023 року.

Додатковою угодою №1 від 31 жовтня 2008 року процентна ставка змінена до рівня 15% річних.

З метою забезпечення виконання зобов»язань позичальника за кредитним договором, 01 квітня 2008 року між кредитором та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №1 до кредитного договору №49.53/21-П1/08/02.

Також, 01 квітня 2008 року між кредитором та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №2 до кредитного договору №49.53/21-П2/08/02.

31 жовтня 2008 року у договори поруки внесені зміни у зв»язку із внесенням змін в кредитний договір.

Рішенням Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2010 року ухвалено про дострокове стягнення солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Кредитпромбанк» 3 794 222,36 грн. Рішення суду не виконано та станом на 14 жовтня 2014 року нарахована заборгованість у сумі 4 893 644,43 грн., що є процентами за користування кредитом згідно договору.

ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором на підставі Договору купівлі-продажу прав вимоги від 27 вересня 2013 року.

Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 14 березня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з ухваленим рішенням, ПАТ «Дельта Банк» подано апеляційну, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами позовної заяви, посилається на неповноту з»ясування обставин у справі. Вказує, що судом не досліджено обставини невиконання боржниками рішення суду. Посилається на те, що висновки суду про припинення поруки не ґрунтуються на вимогах закону.

В судове засідання на неодноразові виклики сторони не з"явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ст.305 ЦПК України колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності осіб, що не з»явились.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції установлено, що 01 квітня 2008 року між ВАТ «Кредитпромбанк» (ПАТ «Кредитпромбанк») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №49.53/21-Z/08/02, згідно якого позичальнику було відкрито невідновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті в межах загальної суми 285000 євро на купівлю земельної ділянки зі сплатою за користування кредитними коштами процентів в розмірі 13,4% річних, строком по 31 травня 2023 року.

Додатковою угодою №1 від 31 жовтня 2008 року процентна ставка змінена до рівня 15% річних.

Відповідно до п.п. 4.1.1 Кредитного договору, ОСОБА_2 зобов'язався, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту на купівлю земельної ділянки, забезпечити погашення отриманого кредиту у період з 01 по 10 число включно кожною календарного місяця у відповідності з графіком, встановленим договором.

Згідно з п.4.9 Договору за несвоєчасне погашення кредиту і сплату процентів нараховується пеня за кожний день прострочення у розмірі подвійної ставки, встановленої в п.2.4 Договору, від суми простроченого платежу.

Пунктом 6.2 кредитного договору передбачено право Банку дострокового стягувати кредит та проценти за період фактичного користування кредитом у разі недотримання позичальником умов кредитного договору.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором, між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено Договір поруки №1 до кредитного договору №49.53/21-П1/08/02 та Договір про внесення змін до Договору поруки №49.53/21-П1/08/02 від 31 жовтня 2008 року, відповідно до умов яких поручитель зобов»язалась нести солідарну відповідальність за невиконання позичальником умов кредитного договору.

Також, з метою забезпечення виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов»язань за кредитним договором, між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 укладено Договір поруки №2 до кредитного договору №49.53/21-П2/08/02 від 01 квітня 2008 року та Договір про внесення змін до договору поруки №49.53/21-П2/08/02 від 31 жовтня 2008 року, за умовами яких поручитель несе солідарно відповідальність з позичальником за виконання умов кредитного договору.

У зв»язку із належним виконанням позичальником умов кредитного договору, у 2010 році ПАТ «Кредитпромбанк» звернулося до Печерського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором, яка станом на 29 вересня 2009 року становила 323334,94 євро, що включало заборгованість по тілу кредиту 277032,97 євро, заборгованість за відсотками 37951,33 євро, пеню 8360,64 євро.

Заочним рішенням Печерського районного суду м.Києва від 30 червня 2010 року з відповідачів стягнуто достроково заборгованість за кредитним договором в розмірі 3 794 222,36 грн. (323334,94 євро).

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 11 січня 2011 року заочне рішення Печерського районного суду м.Києва змінено у зв»язку із уточненням розрахунку пені, яка становила 6280,87 євро, та зменшено розмір заборгованості, яка підлягає стягненню з 3 794 222,36 грн. до 3 769 934 грн., з розрахунку за курсом валют станом на 29 вересня 2009 року.

27 вересня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого відбулась заміна кредитора у кредитних зобов»язаннях.

Відповідно до Додатку №1 до Договору купівлі-продажу прав вимоги, станом на 27 вересня 2013 року фактичний розмір простроченої заборгованості кредитом у валюті кредиту становить 182083,46 євро, фактичний розмір поточної заборгованості за тілом кредиту становить 94949,51 євро, нараховані поточні несплачені відсотки становили 3001,19 євро, прострочені відсотки на цю ж дату становили 206595,05 євро (а.с.218 т.1).

Судом першої інстанції також установлено, що згідно із розрахунком заборгованості, виконаним уповноваженою особою банку Яреминим Б.В (а.с.45 том 1), розмір заборгованості по відсоткам станом на 14 жовтня 2014 року становить 253690,63 євро, що за курсом НБУ станом на день виконання розрахунку складає 4152878,07 грн.

Згідно ж розрахунку, виконаного уповноваженим представником банку Сєнькіним С.В. (а.с.126 том 1) сума заборгованості по відсоткам за кредитним договором, станом також на 14 жовтня 2014 року становить 252190,03 євро, що за курсом НБУ на день розрахунку складає 4141251,57 грн.

Відповідно до виписки по особовому рахунку ОСОБА_2 сума нарахованих відсотків за користування кредитними коштами на момент передачі права вимоги складає 209375,05 євро та вона включає суму заборгованості стягнуту за рішенням Апеляційного суду м.Києва від 11 січня 2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банком не доведено правильність розрахунку заборгованості по нарахованим відсоткам, що підлягає стягненню, а також зазначив, що нарахування відсотків після дострокового стягнення суми боргу не відповідає вимогам закону.

Окрім того, суд вказав на припинення зобов»язань за договорами поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України, виходячи з того, що відсотки нараховувались щомісячно починаючи з вересня 2013 року, а з цим позовом банк звернувся в суд 19 листопада 2014 року.

Проте повністю колегія суддів погодитися з такими висновками суду першої інстанції не може.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.1 ст.553, ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справі №6-157цс16, виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Аналогічний правовий висновок висловлено у справі №6-2631цс15, де Верховним Судом України вказано, що виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 1046, 1048, 1050 ЦК України можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора про передбачене договором дострокове стягнення тіла кредиту та нарахованих процентів, яке ухвалене до спливу строку договору і не виконане боржником, не позбавляє кредитора права на отримання нарахувань та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та цього кодексу. Отже, усі нарахування за користування коштами та інші виплати, передбачені договором, підлягають стягненню до дати повернення позики, але в межах строку позовної давності.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що нарахування процентів за користування кредитом після з моменту ухвалення судового рішення не передбачено, не ґрунтується на нормах матеріального права.

Разом з тим, з матеріалів справи убачається, що рішення суду про дострокове стягнення заборгованості з відповідачів набуло законної сили 11 січня 2011 року.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За змістом ст.262 ЦК України заміна сторін у зобов"язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

З цим позовом про стягнення процентів за користування кредитом позивач звернувся 17 листопада 2014 року, тобто після спливу строку позовної давності.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції відповідачами заявлено про застосування позовної давності шляхом подачі відповідної заяви.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відтак, в задоволенні позовних вимог слід відмови у зв"язку із спливом позовної давності.

Висновки суду про припинення поруки є помилковими з огляду на наступне.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Проте, з матеріалів справи убачається, що кредитором пред"явлено до боржника та поручителя вимогу про дострокове стягнення заборгованості (виконання основного зобов"язання), що було предметом судового розгляду, за наслідками якого ухвалено рішення про дострокове стягнення з боржника та поручителів солідарно суми заборгованості за тілом кредиту, відсотками за користування кредитом та пенею та не встановлено підстав для припинення поруки.

Оскільки з вимогою про стягнення відсотків з відповідачів банк звернувся поза межами строку позовної давності, зазначене є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог як до боржника, так і до поручителів.

Відповідно до ст.309 ЦПК України порушення або неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», подану представником Астаф»євою Іванною Віталіївною, задовольнити частково.

Рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 14 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Кредитпромбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржено у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий-суддя Н.В. Поліщук

Судді І.М. Білич

І.М. Вербова