Рішення № 69948218, 30.10.2017, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.10.2017р. Справа № 905/2071/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарті Фемілі", м. Одеса

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь, Донецька область

про: стягнення заборгованості в сумі 86161,38грн. за договором про переведення боргу від 16.06.2015р.; стягнення заборгованості в розмірі 58422,59грн., 3% річних – 2097,80грн., інфляційних нарахувань – 9426,68грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився.

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 10.10.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарті Фемілі", м. Одеса звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 86161,38грн. за договором про переведення боргу від 16.06.2015р.; стягнення заборгованості в розмірі 58422,59грн., 3% річних – 2097,80грн., інфляційних нарахувань – 9426,68грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.09.2017р. порушено провадження по справі, судове засідання призначено на 20.09.2017р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами про переведення боргу від 16.06.2015р. та купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р.

Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 15, 16, 530, 534, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 54 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав наступні документи: договір про переведення боргу від 16.06.2015р.; договір купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р. з додатками; протокол розбіжностей до договору №19 від 16.06.2015р.; видаткові накладні: №ДН51125140_ від 26.11.2015р., № ДН60518142_ від 19.05.2016р., №60518237_ від 16.05.2016р., №60525146_ від 26.05.2016р., №60608146_ від 09.06.2016р.; акти виявлених недоліків по кількості/якості від 26.11.2015р., від 19.05.2016р., від 16.05.2016р., від 26.05.2016р.; розрахунки коригування до податкових накладних; банківську виписку; претензію №3011 від 30.11.2016р.; правоустановчі документи.

Під час розгляду справи позивачем були надані додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: договір про відступлення права вимоги №1 від 28.02.2015р.; Протокол узгодження розбіжностей від 01.02.2013р. до договору купівлі-продажу №946 від 01.02.2013р.; податкові накладні; товарно-транспортні накладні; довідка від 04.10.2017р.; акт звірки; правоустановчі документи;

Представники сторін в судове засідання 30.10.2017р. не з’явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції” № 18 від 26.12.2011р. особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а окремі ненадані відповідачем документи та його неявка у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 Господарського процесуального кодексу України, не вливають на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

16.06.2015р. між ТОВ “ТАУРУС-2015” (покупець) та ТОВ «Смарті Фемілі», (продавець) укладений договір купівлі-продажу №19 (далі договір), згідно п. 1.1 якого, продавець передає у власність покупця, а покупець приймає і оплачує товар на умовах і в порядку, визначеному цим договором, згідно із замовленням на поставку, товаросупровідними документами, ціни в яких не можуть перевищувати затверджених в специфікації, що є невід’ємною частиною цього договору.

Асортимент і ціни на товар, що поставляється продавцем, визначаються специфікацією, затвердженою сторонами, яка є невід’ємною частиною цього договору. Кількість товару, що поставляється продавцем, визначається в замовленні на поставку покупця. Замовлення на поставку товару є обов’язковим для продавця (п. 2.1, 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, право власності на товар переходить до покупця в момент підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної) накладної.

У разі виявлення покупцем невідповідності по кількості під час приймання товару, невідповідності по якості, комплектності, маркуванню та упаковці, супровідних документів при прийомі, в процесі реалізації товару або протягом гарантійного терміну/строку його придатності, продавець протягом 3 банківських днів з моменту повідомлення зобов’язаний за погодженням з покупцем: за свій рахунок замінити весь товар з недоліками на такий же товар в такій же кількості без недоліків; здійснити повне повернення товару, представивши всі необхідні документи (доручення, корегувальну накладну, повторну накладну, оформлений належним чином акт); зробити поставку товару, якого бракує (п. 4.3 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Відповідно до п. 6.1.1 – 6.1.3 договору, ціна товар встановлюється в національній валюті України, включаючи ПДВ. Продавець зобов’язаний поставляти товари покупцю за цінами, вказаними в специфікації. Сума цього договору визначається загальною сумою товарних накладних в період його дії.

Покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі такої партії товару (п. 6.1.4 договору в редакції протоколу розбіжностей).

Умовами п.6.1.8. договору в редакції протоколу розбіжностей визначено, що продавець надає оригінал акту звірки покупцеві не пізніше 20 календарних днів після закінчення звітного періоду. Останній зобов’язаний провести звірку розрахунків з продавцем.

Відповідно до п. п.9.1., 9.2 договору в редакції протоколу розбіжностей, він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до 31.12.2015р. Якщо жодна із сторін письмово не заявить іншій стороні про припинення дії договору не менше ніж за 15 (тридцять) календарних днів до запланованої дати припинення його дії, договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік на таких же умовах.

На виконання умов договору №19 від 16.06.2015р. купівлі-продажу продавець (позивач) передав товар за видатковими накладними: №ДН51125140_ від 26.11.2015р., № ДН60518142_ від 19.05.2016р., №60518237_ від 16.05.2016р., №60525146_ від 26.05.2016р., №60608146_ від 09.06.2016р. на загальну суму 58422,58грн., з урахуванням складених актів виявлених недоліків по кількості/якості від 26.11.2015р., від 19.05.2016р., від 16.05.2016р., від 26.05.2016р.

Дані накладні були підписані та скріплені печатками сторін.

01.02.2013р. між ТОВ «ДК Європродукт» та ТОВ «ДОНУКРТОРГ» був укладений договір купівлі-продажу №946 на умовах оплати з відстрочкою платежу.

28.02.2015р. між ТОВ «ДК Європродукт» (первісний кредитор) та ТОВ «Смарті Фемілі» (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги №1, відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого, первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе частину прав вимоги, що належить первісному кредитору і стає кредитором за договором поставки №946 від 01.02.2013р., укладеним між Первісним кредитором та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донукрторг» (далі-боржник) в частині права на отримання вартості поставлених товарів зазначених в цьому договорі. Первісний кредитор уступає, а новий кредитор приймає на себе частину прав на вимогу та отримання вартості поставлених товарів в розмірі 246161,38грн. в т.ч. ПДВ. Розмір заборгованості між боржником та первісним кредитором, право вимоги на оплату якої відступається за цим договором, підтверджується підписаним між боржником та первісним кредитором актом звірки взаємних розрахунків.

16.06.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНУКРТОРГ» (первісний боржник), Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАУРУС-2015» (новий боржник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Смарті Фемілі» укладений договір про переведення боргу.

Відповідно до п.1. договору про переведення боргу, даним договором регулюються відносини, пов'язані із заміною зобов'язаної сторони (первісного боржника) у зобов'язанні, що виникло з договору купівлі-продажу №946 від 01.02.2016р. укладеного між первісним боржником і кредитором (далі іменується "Основний договір"), а також з договору про відступлення право вимоги №1 від 28.02.2015р. укладеного між ТОВ «ДК Европродукт» та ТОВ «Смарті Фемілі» при згоді на його укладення ТОВ «Донукрторг» отриманого відповідно до листа «Повідомлення про згоду на відступлення права вимоги» від 28.02.2015р.

Пунктом 2 договору про переведення передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника кредиторську заборгованість (грошове зобов'язання) станом на дату підписання цього договору, що виникла на підставі основного договору в сумі 246161,38грн., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами основного договору.

Згідно з п.8 договору про переведення боргу, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін.

Відповідно до п.9 договору про переведення боргу, термін дії даного договору починається в момент встановлений в п.8. договору і визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

01.12.2016р. позивач направив відповідачу претензію №3011 з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла за договорами про переведення боргу від 16.06.2015р. та купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р., яка не була задоволена останнім, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р., кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Як встановлено ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 1 ст. 691 Цивільного кодексу України також передбачено обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів. Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачений обов’язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, встановленими в договорі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір №19 від 16.06.2015р. купівлі-продажу є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 1, 2 ст. 692 цього Кодексу визначено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Як було встановлено судом, сторони визначили порядок оплати, за яким покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 30 днів з моменту передачі такої партії товару.

Таким чином, наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини дають підстави для висновку, що із отриманням відповідачем товару за видатковими накладними №ДН51125140_ від 26.11.2015р., № ДН60518142_ від 19.05.2016р., №60518237_ від 16.05.2016р., №60525146_ від 26.05.2016р., №60608146_ від 09.06.2016р., у нього виникло зобов'язання з його оплати в сумі 58422,59грн.

Факт отримання товару за вказаними накладними відповідачем під час розгляду справи не спростовано.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач свої грошові зобов’язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього Кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник у разі прострочення виконання грошового зобов'язання має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язку з оплати товару, оскільки зі змісту наявних документів вбачається, що він був отриманий останнім.

Відповідачем дане у порядку встановленому господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості в сумі 58422,59грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р. не надано.

З урахуванням наведених вище висновків суду та положень діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р. підлягають задоволенню у повному обсязі у розмірі 86161,38грн.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних – 2097,80грн., інфляційні нарахування – 9426,68грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2017р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд враховує, що в договорі купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р. сторони встановили порядок оплати за поставлену продукцію, а саме – покупець зобов’язаний оплачувати кожну товарну накладну на переданий продавцем товар не пізніше 30 днів з моменту передачі такої партії товару.

Отже, в силу ст. 253 Цивільного кодексу України, позивач здобув право вимоги сплати боргу за видатковими накладними №ДН51125140_ від 26.11.2015р. – 29.12.2015р., № ДН60518142_ від 19.05.2016р. – 21.06.2016р., №60518237_ від 16.05.2016р. – 21.06.2016р., №60525146_ від 26.05.2016р. – 28.06.2016р., №60608146_ від 09.06.2016р. – 12.07.2016р.

Перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, правові підстави, порядок їх нарахування, суд дійшов висновку про задоволення цих вимог та стягнення з відповідача: 3% річних в розмірі 2097,80грн., інфляційних нарахувань в розмірі 9426,68грн.

Щодо вимог позивача про стягнення заборгованості в розмірі 86161,38грн., яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань за договором про переведення боргу від 16.06.2017р., суд зазначає наступне:

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Заміна боржника в зобов'язанні (переведення боргу) передбачає перехід від первісного боржника до нового боржника зобов'язання (обов'язків, що складають його зміст) і відповідальності за його виконання. За правилами статті 520 Цивільного кодексу Україниборжник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

Пунктом 2 договору про переведення боргу передбачено, що первісний боржник переводить на нового боржника кредиторську заборгованість (грошове зобов'язання) станом на дату підписання цього договору, що виникла на підставі основного договору в сумі 246161,38грн., яка підтверджується актом звірки взаємних розрахунків, підписаним сторонами основного договору.

Як вбачається з п. 4 договору про переведення боргу, кредитор не заперечує проти заміни первісного боржника новим боржником в основному договорі та, підписавши зі своєї сторони даний договір, дає свою згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Одностороння відмова від виконання зобов’язань або їх заміна не допускається.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами договору про переведення боргу від 16.06.2015р. не визначений термін, у який відповідач (новий боржник) зобов’язаний сплатити кредитору суму боргу, тому, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був сплатити суму боргу за поставлений товар негайно з моменту набрання чинності договору про переведення боргу.

Відповідач здійснив часткову оплату за договором б/н від 16.06.2015р. про переведення боргу у розмірі 160000,00грн., що підтверджується банківською випискою.

Судом прийняті до уваги пояснення позивача щодо помилковості призначення платежу, зазначеного відповідачем при здійсненні часткової оплати.

Невиконання зобов’язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов’язання.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 86161,38грн. за договором про переведення боргу від 16.06.2015р.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарті Фемілі", м. Одеса до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015", м. Маріуполь, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 86161,38грн. за договором про переведення боргу від 16.06.2015р.; стягнення заборгованості в розмірі 58422,59грн., 3% річних – 2097,80грн., інфляційних нарахувань – 9426,68грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р. задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015" (83548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125, ЄДРПОУ 39722862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарті Фемілі" (65098, Одеська область, м. Одеса, вул. Боженка, буд. 19, офіс 308, код ЄДРПОУ 38154557) заборгованість в сумі 86161,38грн. за договором про переведення боргу від 16.06.2015р. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАУРУС-2015" (83548, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Будівельників, буд. 125, ЄДРПОУ 39722862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарті Фемілі" (65098, Одеська область, м. Одеса, вул.. Боженка, буд. 19, офіс 308, код ЄДРПОУ 38154557) суму основного боргу – 58422,59грн., 3% річних – 2097,80грн., інфляційних нарахувань – 9426,68грн. за договором купівлі-продажу №19 від 16.06.2015р., а також витрати з оплати судового збору в розмірі 2345,00грн. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 30.10.2017р. підписано повний текст рішення.

Суддя Я.О. Левшина