Ухвала суду № 69947888, 11.10.2017, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер № 225/3518/17

Провадження № 1-кп/225/404/2017

Дзержинський міський суд Донецької області

УХВАЛА

11 жовтня 2017 року м. Торецьк Дзержинський міський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

суддів Качаленка Є.В, ОСОБА_1,

за участі

секретаря Бондарчук Т.І.,

прокурора Калашнікової Т.В.,

потерпілої ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

законного представника ОСОБА_5,

представника служби у справах дітей ОСОБА_6,

при розгляді у відкритому судовому засіданні в залі Дзержинського міського суду Донецької області у м. Торецьку кримінального провадження (ЄРДР № 12017050220000126 від 26.01.2017 року та ЄРДР № 12017050220000053 від 10.01.2017) за обвинуваченням

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 2,3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 13.09.2017 року строк тримання обвинуваченого під вартою був продовжений до 12.10.2017 року.

Оскільки строк тримання під вартою спливає, суд поставив на обговорення питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор в судовому засіданні просила продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою оскільки вважає, що на даний час існують ризики переховування від суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, передбачені ст. 177 КПК України і більш мякий запобіжний захід не зможе запобігти зазначеним ризикам.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3, його захисник ОСОБА_4 та законний представник ОСОБА_5 просили змінити обвинуваченому запобіжний захід на більш мякий.

Представник служби у справах дітей залишив вирішення даного питання на розсуд суду.

Вислухавши сторони кримінального провадження, суд виходить з наступного.

Згідно положеньст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Слід зазначити, що при вирішенні питання про обрання, продовження, зміни або скасування запобіжного заходу щодо неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, суд керується положеннями КПК про загальні підстави та порядок обрання запобіжних заходів, врегульовані параграфом 1 глави 18 КПК. Окрім того, відповідно до частини 1 статті 492 КПК суд при застосуванні запобіжного заходу до неповнолітнього повинен врахувати його вікові та психологічні особливості і рід занять.

Частиною другою статті 492 КПК України передбачено, що затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється або обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у статті 177 цього Кодексу.

При цьому, ч. 3 та ч. 5ст. 132 КПК Українипередбачено, що під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі при визначенні запобіжного заходу (п. 9 ч. 2ст. 131 КПК України), сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються.

Так, відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Як передбачено ч.5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобовязаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, зокрема, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або зявилися нові ризики, які виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд повинен враховувати зміст статті 37 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 p.,яка встановлює, що «арешт, затримання чи тюремне увязнення дитини здійснюється згідно із законом та використовується лише як крайній захід і протягом якомога коротшого відповідного періоду часу», а також практику ЄСПЛ.

Виходячи із змісту рішення ЄСПЛ від 27 листопада 2008 року у справі «Свершов проти України», яким констатовано порушення вимог статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість), суд при розгляді питання доцільності продовження тримання неповнолітнього під вартою повинен розглянути можливість обрання альтернативного запобіжного заходу замість тримання під вартою і не може посилатися лише на тяжкість злочинів, а повинен враховувати всі обставини, які мають значення для вирішення цього питання.

Суд вважає, що на даний момент існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме ризик переховуватися від суду та/або ризик вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні, як середньої тяжкості, тяжких, а також особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі. За місцем проживання обвинувачений характеризується негативно, до затримання ніде не навчався і не працював, не має засобів до існування, не має постійного місця мешкання, вів безпритульний спосіб життя, зловживав спиртними напоями, після розлучення батьків проживав з матірю, яка покинула його і виїхала за межі України, з батьком не захотів проживати, не зважаючи на його намагання створити сину належні умови для проживання та розвитку, батько не має впливу на нього, він раніше судимий.

Отже судом встановлено відсутність належного нагляду за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_3В з боку його батьків, відсутність інтересів до суспільно-корисних видів діяльності та розвитку власної особистості, він має звязок з особами, які ведуть антисуспільний спосіб життя. Все це негативно впливає на поведінку неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_3, що в свою чергу може призвести до того, що, перебуваючи на волі, обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватися від суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Таким чином, сукупність встановлених обставин є достатнім для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою не зможе запобігти зазначеним ризикам, а тому прокурором доведені обставини, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого під вартою з урахуванням вимог п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України терміном на 60 днів.

Керуючись ст.ст. 176-179, 199, 331, 492 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_3 строк тримання під вартою в державній установі «Бахмутська установа виконання покарань (№6)» до 08 грудня 2017 року.

Копію ухвали надіслати начальнику ДУ "Бахмутська установа виконання покарань № 6" для виконання, вручити обвинуваченому ОСОБА_3 для відома.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: