Постанова № 69947540, 26.10.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 жовтня 2017 р. № 820/4450/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бадюков Ю.В.,

при секретарі судового засідання - Андрущенко Д.В.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі по тексту позивач, ОСОБА_3В.), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі по тексту відповідач, ГУ ДФС в Харківській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року №181-1303; стягнути на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 640 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04.04.2016 року Центральною ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення №181-1303, яким було визначено суму податкового зобов'язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб у сумі 25000, 00 грн. Позивач вважає що податкове повідомлення-рішення є незаконним та таким, що порушує права позивача, як платника податків та підлягає скасуванню.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача під час судового засідання проти задоволення позову заперечував, посилаючись на правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення Центральної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та просив суд прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач - ОСОБА_3, є власником транспортного засобу Мегсedes-Веnz, модель МL 350, номер шасі (кузова, рами) WDC 1660241А250498, об'єм двигуна 2987, тип пального - дизельне пальне, колір чорний, рік випуску 2013, державний номерний знак НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії САТ № 027503 виданого 13.07.2013 року ВРЕР № 1 ГУМВС України м. Харків (а.с. 7).

Відповідачем було винесене податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 року № 181-1303, відповідно до якого позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 25000, 00 грн. (а.с. 21).

Як встановлено під час судового розгляду позивачем було направлено звернення від 04.07.2017 року б/н до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про надання інформації про середньоринкову вартість легкового автомобіля Мегсedes-Веnz, модель GLE-Series, 3, 0, 2013 року випуску з пробігом 65 000 км для цілей оподаткування транспортним податком, на який Мінекономрозвитку України за підписом першого заступника ОСОБА_4 Нефьодова, надав письмову відповідь вих. № 3805-04/24937-09 від 20.07.2017 року «Щодо середньо ринкової вартості легкового автомобіля» (а.с. 12,13).

Згідно інформації, зазначеної у листі заступником ОСОБА_4 відповідно до пунктів 5 і 6 Методики та за інформацією ДП «Держзовнішінформ» аналогічним автомобілю Мегсedes-Веnz ML 350 є автомобіль Мегсedes-Веnz GLE-Series з обємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель. Розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньо ринкова вартість Мегсedes-Веnz GLE-Series з обємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, 2013 року випуску та пробігом 65000 км становила 792971, 56 гривень (з ПДВ).

Позивачем також надано до суду інформацію з сайту news.drom.ru/Mersedes-M-Class-GLE-32056, про те, що з 2015 року Mercedes-Benz M-клас перейменовано в GLE-клас (а.с. 9).

Також, згідно наданого позивачем з офіційного сайту Мінекономрозвитку України www.me.gov.ua розрахунку вартості станом на 22.06.2017 року середньоринкова вартість Мегсedes-Веnz GLE-Series з обємом циліндрів двигуна 3000 куб. см, дизель, 2013 року випуску та пробігом 65000 км становить 761633, 30 грн. (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2017 року ОСОБА_3 звернувся до ГУ ДФС у Харківській області зі скаргою про перегляд податкового повідомлення рішення від 04.04.2016 року за № 181-1303 та просив його скасувати. До скарги ним було додано копії свідоцтва про реєстрацію ТЗ, відповіді № 3805-04/24937-09 від 20.07.2017 року Мінекономрозвитку, розрахунку вартості ТЗ на 01.08.2017 р. здійсненого на сайті Мінекономрозвитку (а.с. 10).

Доказів розгляду зазначеної скарги позивача відповідачем, як субєктом владних повноважень, котрий в силу приписів ч. 2 ст. 71 КАСУ згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що транспортний податок був запроваджений Законом України № 71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015 року та яким, зокрема, у новій редакції була викладена ст. 267 Податкового кодексу України.

Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" були внесені зміни до Податкового кодексу України (далі - Кодекс), зокрема, у частині справляння транспортного податку, які набрали чинності з 01.01.2016 року.

Суд зауважує, що станом на дату прийняття спірного рішення суб'єкта владних повноважень, а також станом на дату вирішення судом даного спору ані приписи Закону України №71-VIII від 28.12.2014 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", ані приписи Законом України від 24.12.2015 №909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", ані приписи ст. 267 Податкового кодексу України неконституційними не визнані, не скасовані, з будь-яких інших причин дії не втратили, а відтак, є чинними.

У розумінні ст. 265 Податкового кодексу України транспортний податок є складовою частиною податку на майно.

Згідно з абз.1 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

З приписів наведеної норми чітко слідує, що законодавцем запроваджено дві умови, за одночасної наявності яких у особи як потенційного платника податку на майно (транспортного податку) і виникає податковий обов'язок стосовно конкретного належного йому на праві приватної власності легкового автомобіля, а саме: 1) вік автомобіля - існування (не закінчення, тривання, продовження) періоду часу в п'ять років від року випуску автомобіля, 2) перевищення показником середньоринкової вартості автомобіля межі у 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня звітного податкового року.

При цьому, пп.14.1.220 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Отже, у разі можливості встановлення календарної дати випуску конкретного легкового автомобіля початок перебігу та завершення, згаданого у Податковому кодексі України п'ятирічного строку не може бути ототожнено з календарним роком (відлік якого розпочинається 1 січня і завершується 31 грудня кожного року), адже цей строк (вік автомобіля) починає свій перебіг на наступний день від дати випуску автомобілю і збігає у останній день п'ятого послідовного року.

Правильність саме вказаного тлумачення підтверджується змістом п.267.6.7 ст.267 Податкового кодексу України, де зазначено, що у разі спливу п'ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п'яти років.

Механізм справляння транспортного податку передбачає, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.267.5.1 ст.267 Податкового кодексу України), а податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (п.267.6.2 ст.267 Податкового кодексу України).

Звідси слідує, що контролюючий орган приймає податкове повідомлення рішення про визначення розміру транспортного податку фізичній особі громадянину за звітний базовий податковий період (слід розуміти поточний календарний рік) протягом дії цього ж звітного податкового року, а не по його завершенню.

При цьому, слід врахувати, що оскільки фізична особа громадянин не подає і не повинна подавати податкову звітність по транспортному податку, то запроваджені ст.102 Податкового кодексу України наслідки збігу присікального строку для самостійного визначення контролюючим органом податкового зобов'язання платника податків у даному випадку застосуванню не підлягають.

Таким чином, строкові межі (чи-то протягом поточного звітного податкового року до його завершення, чи-то протягом наступного (наступних) звітного податкового року (років)) прийняття контролюючим органом податкового повідомлення рішення про визначення фізичній особі громадянину суми податкового зобов'язання з транспортного податку у силу закону та поза розумним сумнівом не мають жодного прямого впливу на права та обов'язки цієї особи як платника податку.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" передбачено, що з 01.01.2016 року мінімальний місячний розмір заробітної плати склав - 1378,00 грн., а отже середньоринкова вартість обєкта оподаткування згідно з абз.1 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин) (із розрахунку 1378,00*750) має перевищувати 1 033 500,00 грн.

На думку суду, вищезазначені надані до суду документи підтверджують, що фактична вартість автомобіля позивача, що належить йому на праві власності є значно нижчою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відтак, проведені ДПІ розрахунки у даному конкретному випадку є явно суперечливими, що має суттєве значення для кваліфікації спірного автомобіля як об'єкта оподаткування транспортним податком за 2016 рік.

За відсутності письмового розрахунку суми спірного зобов'язання, який був би складений ДПІ до моменту прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, суд сприймає дану обставину як підставу для скасування рішення суб'єкта владних повноважень.

Розглядаючи справу, суд бере до уваги приписи ч. 2 ст.19 Конституції України і враховує, що порядок реалізації управлінської функції контролю у спірних правовідносинах має відповідати положенням ст.ст.54, 58, 267 Податкового кодексу України.

Водночас з цим суд зауважує, що згідно до абзацу 2 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 24.12.2015 року № 909-VIII передбачено, що середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом ОСОБА_4 України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

За правилами абз.2 і 3 п.267.2.1 ст.267 Податкового кодексу України у редакції Закону України від 21.12.2016 року №1797-VIII, середньоринкова вартість автомобіля визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом ОСОБА_4 України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.

Отже, законодавцем чітко визначено низку складових елементів, параметри яких мають бути враховані ДПІ при обчисленні транспортного податку громадянам за належні їм на праві власності легкові автомобілі.

Суд також зазначає, що транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної ОСОБА_1 України.

Верховна ОСОБА_1 України може встановлювати тільки перелік дозволених до встановлення місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне, встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною ОСОБА_1 критеріїв - є компетенцією відповідних місцевих рад.

Так, відповідно до п. 8.3 ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Водночас, відповідно п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною ОСОБА_1 України, а також Верховною ОСОБА_1 Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Отже, Верховна Рада не може безпосередньо своїм рішенням запровадити такі податки як місцеві на відповідних територіях.

Так, відповідно до п. 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Згідно п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).

При цьому, згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно пп. 12.3.4 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Таким чином, місцеві ради за Податковим кодексом України мають обов'язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок ( і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим, а тому посилання відповідача на той факт, що не має значення що транспортний податок хоча і відноситься до місцевого податку, він визначений та встановлений Верховною ОСОБА_1 України, а тому має бути сплаченим позивачем є безпідставним.

Дана позиція також викладена у постанові Вищого адміністративного суду в адміністративній справі № 815/7207/15.

Підсумовуючи викладене в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичної правильності і фактичної обґрунтованості спірного рішення.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки в ході розгляду справи доводи відповідача про існування у позивача невиконаного податкового обов'язку з транспортного податку за 2016 рік не знайшли свого підтвердження, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог частини 1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2016 р. № 181-1303 Центральної ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області.

Стягнути на користь ОСОБА_3 (61072, м. Харків, вул. Отакара Яроша, б. 26, кв.25 рнокпп НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код за ЄДРПОУ 39599198).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Бадюков Ю.В.