Постанова № 69944976, 24.10.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року № 810/2675/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панченко Н.Д., за участю секретаря судового засідання Волошка О.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача:ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Міранда» доГоловного управління ДФС у Київській області,провизнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Міранда» з позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання незаконним та скасування наказу від 01.08.2017 №1394 «Про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міранда».

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що контролюючим органом був прийнятий наказ від 01.08.2017 №1394, яким з підстав, визначених у пункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, вирішено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міранда».

Позивач стверджує, що вказаний наказ є протиправним, оскільки він не містить визначених у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України реквізитів, зокрема, періоду фінансово-господарської діяльності підприємства, що буде перевірятись.

Крім того позивач звертає увагу суду, що у вказаному наказі контролюючий орган визначив, що перевірка має проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016.

Позивач вважає, що таким чином контролюючий орган позбавив його права підтвердити дані податкового обліку шляхом надання інших первинних документів.

Відповідач позов не визнав, на обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що перевірка була призначена у звязку з надходженням до контролюючого органу ухвали слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніна В.М. від 14.07.2017 у справі №357/7988/17.

При цьому відповідач стверджує, що оспорюваний наказ за формою та змістом відповідає встановленим Податковим кодексом України вимогам, у тому числі містить всі обовязкові реквізити, дозволяє беззаперечно встановити вид, мету, підстави та період перевірки.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01 серпня 2017 року Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №1394, яким призначено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Міранда» з питань правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016, тривалістю 4 робочих дня з 01.08.2017 (а.с. 37).

Як на підставу для проведення перевірки наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 містить посилання на підпункт 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніна В.М. від 14.07.2017 у справі №357/7988/17.

Позивач вважає, що контролюючий орган не мав правових підстав для призначення та проведення перевірки ТОВ «Міранда», а тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Контролюючі органи у силу приписів підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у разі отримання рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України, про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, у наказі про проведення перевірки зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити субєкта (прізвище, імя, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса обєкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.

За змістом пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, документальна позапланова виїзна перевірка платника податків проводиться виключно у випадку наявності принаймні однієї з підстав, визначених у статті 78 Податкового кодексу України, та за умови пред'явлення посадовими особами контролюючого органу направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки

При цьому, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка проводиться у разі отримання контролюючим органом рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2017 у рамках досудового розслідування, внесеного до ЄРДР за №32016040000000056 від 10.10.2016, призначено документальну позапланову перевірку ТОВ «Міранда» за період з 24.11.2014 по 30.03.2017 щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств при проведенні фінансово-господарської діяльності, а також щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України єдиного соціального внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, з наданням співробітникам управління аудиту ГУ ДФС у Київській області матеріалів кримінального провадження (а.с. 9-12).

Проведення перевірки доручено співробітникам ГУ ДФС у Київській області.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідач мав визначені у підпункті 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України юридичні підстави для призначення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міранда».

Дослідивши копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, судом встановлено, що вказаний наказ містить усі визначені у пункті 81.1 статті 81 Податкового кодексу України реквізити, а саме: (1) дату видачі 01.08.2017; (2) найменування контролюючого органу, який його видав Головне управління ДФС у Київській області; (3) найменування та реквізити субєкта (платника податків) ТОВ «Міранда» (код ЄДРПОУ 19403580); (4) мету, вид та підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом посилання на положення підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункт 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та ухвалу слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Саніна В.М. від 14.07.2017 у справі №357/7988/17; (5) дату початку і тривалість перевірки з 01.08.2017 тривалістю пять робочих днів; (6) період діяльності, який буде перевірятися з 24.11.2014 по 31.03.2017.

Посилання позивача на ту обставину, що оспорюваний наказ не містить такого реквізиту як «період діяльності, який буде перевірятися» суд відхиляє, позаяк такі доводи повністю ґрунтуються на довільному граматичному та синтаксичному аналізі розпорядчої частини накази.

Суд зазначає, що зміст наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 прямо вказує на наявність у ньому періоду діяльності ТОВ «Міранда», за який буде проводитись перевірка, а саме, за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, що також кореспондує періоду, який вказаний в ухвалі слідчого судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14.07.2017.

Суд звертає увагу, що перелічуючи в оспорюваному наказі види податків (зборів), щодо правильності нарахування та сплати яких буде проводитись перевірка, контролюючим органом були вжиті єднальні сполучники «та» і «також», з чого слідує, що зазначений у наказі період стосується усіх питань, з яких призначено перевірку, а не лише питання правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, як стверджує позивач.

Суд також критично ставиться до аргументів позивача з приводу протиправності оспорюваного наказу з огляду на зазначення контролюючим органом про те, що спірна перевірка буде проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016

Дійсно, згідно з пунктом 78.7 статті 78 Податкового кодексу України у взаємозвязку з положеннями статтей 83 та 85 Податкового кодексу України, контролюючий орган не може здійснювати документальні позапланові перевірки виходячи із заздалегідь визначеного на власний розсуд переліку документів (матеріалів).

Так, вказаними положеннями встановлено, що підставою для висновків документальної позапланової перевірки є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; податкові консультації та інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Тобто вказівка в оспорюваному наказі, що перевірка буде проводитись на підставі матеріалів, зібраних у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016, не узгоджується з вимогами статтей 83 та 85 Податкового кодексу України.

Разом з цим, визначаючись щодо впливу зазначених недоліків у змісті наказу на його юридичну значимість, суд виходить оцінки того, наскільки відповідні порушення вплинули або могли вплинути на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки, зокрема, шляхом надання контролюючому органу інших документів, що стосуються предмету перевірку, але які не були зібрані у ході досудового розслідування кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016.

У контексті викладеного судом встановлено, що на момент вирішення адміністративної справи у суді, спірний наказ реалізовано шляхом проведення визначеної у ньому документальної позапланової перевірки ТОВ «Міранда», результати якої оформлені актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міранда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017 №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017.

Зі змісту акта перевірки №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017 слідує, що перевірку було проведено на підставі матеріалів, що надійшли від СУ ФРГУ ДФС у Київській області, а саме, матеріалів кримінального провадження №32016040000000056 від 10.10.2016 та на підставі матеріалів попередньої документальної планової виїзної перевірки, що оформлена актом від 11.05.2017 №295/10-36-14-02-13/19403580 (аркуш 6 акта перевірки).

Судом також встановлено, що у рамках перевірки, призначеної на підставі спірного наказу, контролюючим органом вживались заходи, спрямовані на здобуття інших матеріалів, які можуть бути підставою для висновків документальної виїзної перевірки.

Разом з цим, від отримання запитів про надання документів та від надання документів ТОВ «Міранда» відмовилось, про що контролюючим органом були складені відповідні акти, копії яких наявні у матеріалах справи (а.с. 42-44).

Таким чином, зазначення контролюючим органом в оспорюваному наказі переліку матеріалів, на підставі яких буде проводитись перевірка, не призвело до звуження наданих позивачеві прав та не позбавило його можливості, у випадку наявності, надати до перевірки всі інші документи, що стосуються предмету перевірки.

Суд зазначає, що у випадку коли контролюючий орган під час перевірки відмовляється взяти до уваги подані платником податків документи, порушені права платника податку підлягають захисту шляхом визнання таких дій (бездіяльності) контролюючого органу протиправними.

Проте зазначені процедурні порушення контролюючого органу не можуть бути підставою для скасування наказу про призначення перевірки, оскільки вони не стосуються юридичних чи фактичних підстав, які зумовили призначення перевірки.

За таких обставин суд дійшов висновку, що документальну позапланову виїзну перевірку, рішення про проведення якої оформлено наказом Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, було призначено контролюючим органом на підставі та у порядку, що визначені чинним законодавством.

Наказ Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394 містить усі обовязкові реквізити, а зміст такого наказу дає можливість безперешкодно та недвозначно ідентифікувати дійсні фактичні обставини, що зумовили призначення позапланової виїзної перевірки, її мету, вид, тривалість та період діяльності, що буде перевірятись.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на інший аспект даної справи.

Так, відповідно до абзацу 5 пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, наказу на перевірку та службового посвідчення або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Отже, недотримання контролюючим органом будь-якої з умов призначення та проведення перевірки зумовлює виникнення у платника податків права не допустити посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу Головного управління ДФС у Київській області від 01.08.2017 №1394, а також видані відповідно до нього направлення від 01.08.2017 №1828 та №1829 до початку перевірки були вручені директору ТОВ «Міранда» ОСОБА_3.

Як було встановлено судом раніше, спірний наказ та направлення були реалізовані контролюючим органом шляхом проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Міранда», результати якої оформлені актом «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Міранда» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, валютного законодавства за період з 24.11.2014 по 31.03.2017, єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 24.11.2014 по 31.03.2017 №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017

Відповідно до акта перевірки №608/10-36-14-11/19403580 від 14.08.2017, перевірку ТОВ «Міранда» було проведено з відома директора підприємства ОСОБА_3.

Судом також встановлено, що на підставі вказаного акта перевірки, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими ТОВ «Міранда» визначені грошові зобовязання, а саме:

- №0033641411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510,00 грн.;

- №0033651411 віл 04.09.2017, яким позивачеві збільшено суму грошового зобовязання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 711594,00 грн.;

- №0033661411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено штраф за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 656476,15 грн.;

- №0033671411 від 04.09.2017, яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у розмірі 1020,00 грн.

З огляду на встановлені обставини суд зазначає, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 24.12.2010 у справі №21-25а10, платник податку який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковим органом.

Тобто, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Суд також зауважує, що вимоги про скасування актів індивідуальної дії можуть стосуватися виключно діючих актів, адже задоволення такого позову має наслідком позбавлення його юридичної сили.

З урахуванням викладеного, вимоги платника податків про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки можуть бути задоволені лише у тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідний наказ вичерпав свою дію у звязку з його реалізацією, а його скасування не буде мати наслідком відновлення порушених прав платника податків.

Крім того суд зазначає, що наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права особи. Після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

Тобто, у разі проведення контролюючим органом незаконної перевірки, за наслідками якої контролюючий орган прийняв рішення, яким визначив платнику податків суму податкового зобовязання та/або штрафних санкцій, скасування наказу на проведення перевірки (визнання протиправними дій щодо проведення перевірки тощо), не матиме правових наслідків у вигляді захисту прав такого платника податків, адже таке право підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішення контролюючого органу, прийнятого за результатами такої перевірки.

Беручи до уваги викладене у сукупності, суд не знаходить підстав для визнання протиправним та скасування оспорюваного наказу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Доказів понесення відповідачем вказаних витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панченко Н.Д.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.10.2017.