Постанова № 69944239, 26.10.2017, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

26 жовтня 2017 р. Справа № 802/1493/17-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Альчука Максима Петровича,

за участю секретаря судового засідання: Шевченка Р.В.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_2

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання рішення протиправним, зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовано протиправністю відмови Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо ненадання дозволу позивачу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Дахталійської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області.

На адресу суду надійшла заява позивача про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач зазначив, що у зв'язку із тим, що формування проінвентаризованої земельної ділянки буде здійснюватись із встановленням нового цільового призначення, а саме для ведення особистого селянського господарства, тому в даному випадку відведення земельної ділянки позивачу безоплатно у власність із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства повинно здійснюватись шляхом виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки згідно ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Одночасно додав, що зміна цільового призначення (використання) земельної ділянки сільськогосподарського призначення потребує обов'язкового дотримання механізму такої зміни, визначеного Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15. Також представник позивача вказав, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із спірної земельної ділянки громадянам надавався дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства по 2,00 гектари в порядку безоплатної приватизації.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обґрунтування позовної заяви.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд справи без його участі суду не надав, уповноваженого представника не направив. Однак, в матеріалах справи містяться письмові заперечення, згідно яких представник відповідача заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просить позивач (а.с. 36-37).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у червні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Дахталійської сільської ради, Крижопільського району Вінницької області.

Листом ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.07.2017 року № Г-10931/0-5559/6-17 ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Дана відмова мотивована тим, що місце розташування об'єкта не відповідає схемі технічній документації по інвентаризації земель сільської ради, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.

Надаючи правову оцінку відмові у надані дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що викладена у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 21.07.2017 року № Г-10931/0-5559/6-17, суд зважає на наступне.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з частиною 7 цієї статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (ч. 8 ст. 118 ЗК України).

Крім того, ч. 4 ст. 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015 року, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з пп. 31, 50 п. 4 Положення Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи; погоджує в межах повноважень, передбачених законом, документацію із землеустрою.

Пунктом 7 Положення передбачено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Оскільки спірна земельна ділянка належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, саме до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області відноситься розгляд питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок.

В свою чергу із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється:

- у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності;

- шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок;

- шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

- шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом;

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Із аналізу вищенаведених норм видно, що формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою, крім випадків, формування їх шляхом поділу чи обєднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_2, звертаючись до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з відповідним клопотанням просив надати дозвіл, саме на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області, за межами населеного пункту, яка вже є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер 0521981800:04:002 (загальна площа земельної ділянки 38,3262 га), що підтверджується наданим суду витягом з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок на території Дахталійської сільської ради Крижопільського району Вінницької області.

У звязку з чим, Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області 21 липня 2017 року надано відповідь за вих. № Г-10931/0-5559/6-17, якою повідомлено ОСОБА_2, що якщо земельна ділянка сформована, формування її можливо шляхом поділу чи обєднання раніше сформованих ділянок, що, в свою чергу, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Суд акцентує увагу на тому, що земельна ділянка є сформованою та її подальше формування здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою про що просить позивач.

Аналогічного висновку дійшла колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду у справі № 802/927/17-а згідно ухвали від 13.09.2017 року.

За наведених обставин, враховуючи, що позивач звернувся із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, та її подальше формування (поділи чи об'єднання) здійснюється не на підставі проекту землеустрою, а за технічною документацією, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржувану відмову, викладену в листі від 21 липня 2017 року № Г-10931/0-5559/6-17 відповідач діяв у відповідності до норм чинного земельного законодавства, а тому відсутні підстави для визнання її протиправною та зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Щодо посилань позивача на те, що ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із спірної земельної ділянки громадянам надавалися дозволи на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передано у власність громадянам земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства по 2,00 гектари в порядку безоплатної приватизації.

Суд зазначає, що вказані дозволи надані громадянам на виконання та в межах постанови Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 802/1362/16-а, яка є обов'язковою до виконання. При цьому, суд не може надавати оцінку правовідносинам, які були предметом розгляду в іншій справі.

Щодо посилань позивача на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 08.04.2015 року у справі № 6-32цс15.

Вказані у даному рішенні висновки Верховного Суду України стосувалися дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельних ділянок згідно Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502, яка втратила чинність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2013 року № 154. При цьому ОСОБА_3 Судом України зазначено, що обов'язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження проекту відведення земельної ділянки лише у випадку якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина.

З урахуванням викладеного та враховуючи бажання позивача отримати частину сформованої земельної ділянки, надання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель державної власності повинно здійснюватися за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок без зміни цільового призначення земельної ділянки.

Одночасно суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Пунктом "а" ч. 3 ст. 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із ч. 1 ст. 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (КВЦПЗ).

Згідно розділу ІІ КВЦПЗ землі сільськогосподарського призначення (землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей; землі, надані для діяльності у сфері надання послуг у сільському господарстві, та інше) секція А розділ 01.

Одним із видів земель сільськогосподарського призначення, зокрема є: для ведення особистого селянського господарства код КВЦПЗ 01.03.

Аналіз викладених норм законодавства свідчить про те, що земельні ділянки, призначенні для надання громадянам України для ведення особистого селянського господарства, є одним із видів використання з основним цільовим призначенням "землі сільськогосподарського призначення". При цьому, передача громадянам України вказаних земельних ділянок у межах цільового призначення для різних видів використання (для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства), здійснюється без зміни цільового призначення.

Враховуючи викладене, судом спростовується позиція представника позивача щодо можливості відведення позивачу земельної ділянки шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки такий шлях поділу, згідно ч. 6 ст. 79-1 Земельного кодексу України та попереднього висновку суду, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71, 86 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Дослідивши усі обставини справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд доходить висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до статті 94 КАС України, особі, що не є субєктом владних повноважень у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Альчук Максим Петрович