Ухвала суду № 69942586, 26.10.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

26 жовтня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., -

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_2 - Маринушкіна Арсена Григоровича про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - уповноважена особа, Фонд, Банк відповідно) про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 1 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задовольнив: визнав протиправним та скасував рішення уповноваженої особи Фонду, оформлене наказом від 16 вересня 2015 року щодо застосування наслідків нікчемності договорів банківського вкладу (депозиту) відносно позивача та зобов'язав відповідача подати до Фонду додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за договором банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року «Найкращий» у доларах США № 009-03727-230215.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 вересня 2017 року постанову апеляційного суду залишив без змін.

Не погодившись із таким рішенням суду касаційної інстанції, адвокат Маринушкін А.Г. від імені ОСОБА_2 подав до Верховного Суду України заяву про його перегляд з підстави, установленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування різного правозастосування касаційним судом заявник послався на ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 березня, 15 травня, 8, 29 червня 2017 року (№№ К/800/9906/16, К/800/12449/17, К/800/9530/16, К/800/7074/16, К/800/7094/16, К/800/7086/16, К/800/21889/16 відповідно).

В оскаржуваній ухвалі від 6 вересня 2017 року Вищий адміністративний суд України погодився з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення ОСОБА_2 до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, з огляду на встановлення у ході розгляду справи обставин, що свідчать про наявність визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування в вкладів фізичних осіб» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_437/ed_2016_01_01/pravo1/T124452.html?pravo=1> передумов нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 23 лютого 2015 року «Найкращий» № 009-03727-230215.

Водночас у доданих до заяви рішеннях суду касаційної інстанції цей суд вказав на неправомірність невключення осіб до відповідних переліків оскільки уповноваженою особою Фонду не доведено існування підстав для визнання правочинів нікчемними на підставі частини третьої статті 38 Закону України «Про систему гарантування в вкладів фізичних осіб» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_437/ed_2016_01_01/pravo1/T124452.html?pravo=1>, а також не надано доказів, які б свідчили, що договори банківського вкладу є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення прав і свобод особи або держави, незаконне заволодіння майном.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Надані заявником судові рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві уповноваженої особи Фонду. Аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, оскільки викладені в них висновки (в одному випадку про правомірність рішення відповідача, а в інших - про неправомірність) зумовлені встановленням судами різних обставинами справ, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Також представник позивача у заяві послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 березня 2017 року (№ К/800/54313/15), якою цей суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та направив справу на новий розгляд у зв'язку з невстановленням усіх фактичних обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Таким чином, наведеним судовим рішенням не розв'язано спір по суті і воно не містить остаточних висновків щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зазначене не дає підстав для висновку про обґрунтованість поданої заяви, тому колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження про перегляд судових рішень у цій справі.

Ураховуючи наведене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича про зобов'язання вчинити дії для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 вересня 2017 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. Прокопенко Судді: М.І. ГрицівО.В. Кривенда