Рішення № 69941894, 25.10.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів Невідомої Т.О., Ратнікової В.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у судовому засіданні справу, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до ОСОБА_1 про стягнення суми за необліковану електричну енергію,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року ПАТ «Київенерго» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення суми за необліковану електричну енергію, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість за необліковану електричну енергію розмірі 4 192,96 грн.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 29.04.2015 року за адресою місця проживання відповідача представниками ПАТ «Київенерго» було виявлено порушення, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії. На підставі виявленого порушення було складено акт № 31836. Акт підписали три представники енергопостачальника. 23.06.2015 року у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією для населення, відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення. На засідання комісії споживач не з'явився. Комісією було встановлено, що акт від 29.04.2015 року № 31836 складено правомірно, а тому вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п. 3.5. Методики за формулою (2.7) і нарахована сума склала 4 192, 96 грн. Станом на 01.11.2016 року заборгованість за актом порушень ПКЕЕН відповідачем не погашена, не зважаючи на вимогу сплатити вказану заборгованість.

Справа № 758/448/17-ц№ апеляційного провадження: 22-ц/796/10177/2017Головуючий у суді першої інстанції: Ларіонова Н.М.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Гаращенко Д.Р.Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, неповне з'ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

В обґрунтування апеляційної скарги, апелянт послався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, те що тільки споживач електричної енергії зацікавлений в даному без облікованому споживанні, а також щодо відсутності у відповідача освіти електрика та його незнання, як робляться такі підключення, не виключає факту здійснення самовільного підключення та можливості ним найняти працівника з відповідним рівнем знань та навичок.

Апелянт звертає увагу на те, що посилання відповідача на те, що лічильник знаходиться не в квартирі, а на сходовій клітині і він не може нести відповідальності за збереження лічильника та пломб на ньому, оскільки він встановлений на сходовій клітці є необґрунтованим з огляду на те, що в даному провадженні розглядалося питання про стягнення заборгованості за не обліковану електроенергію, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем ПКЕЕН.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що після підключення 29 квітня 2015 року, та у подальшому споживання збільшилось, цей висновок зроблено із кількості спожитої електричної енергії, кВт за 2013, 2014 - попередні роки, 2015 рік усунення порушення та до серпня місяця 2016 року.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив її відхилити.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, а отже відповідач являється споживачем електроенергії, постачання якої здійснює позивач у вказану квартиру.

На підтвердження цього відповідачем відкрито особовий рахунок отримувача електричної енергії № НОМЕР_2.

Згідно наданої позивачем копії акту № 31836 від 29.04.2015 р., за адресою місця проживання відповідача представниками ПАТ «Київенерго» було виявлено порушення, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії. На підставі виявленого порушення було складено акт № 31836, який підписали три представники енергопостачальника.

23.06.2015 року у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією для населення, відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення. На засідання комісії споживач не з'явився.

Комісією було встановлено, що акт від 29.04.2015 року № 31836 складено правомірно, а тому вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п. 3.5. Методики за формулою (2.7) і нарахована сума склала 4 192, 96 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено той факт, що саме відповідач здійснив самовільне підключення до мережі поза засобом обліку.

Проте, колегія суддів не може погодитися з рішення суду першої інстанції по суті спору.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Зазначеним вимогам закону, рішення суду першої інстанції не відповідає, оскільки суд поверхнево розглянув справу, не врахував усіх наявних у справі доказів та не правильно визначився із виниклими правовідносинами, що призвело до ухвалення помилкового рішення.

Так, дійсно, відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Порядок експлуатації засобів та вузлів обліку електричної енергії встановлені у Правилах користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 р. № 1357 (далі ПКЕЕН).

Згідно з п.п. 10,11 ПКЕЕН відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі або на інших об'єктах споживача, та пломб на них покладена на споживача електроенергії. У разі встановлення лічильника в квартирі (будинку) або іншому об'єкті споживача енергопостачальником складається акт про збереження пломб у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.

В п. 42 ПКЕЕН встановлено, що побутовий споживач електричної енергії зобов'язаний, зокрема, забезпечувати збереження засобів обліку і пломб на них у разі розміщення засобу обліку в квартирі або на іншому об'єкті побутового споживача.

Відповідальність за збереження по квартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітках, та пломб на них несе власник будинку або організації, у віданні якої перебуває будинок (п. 11 ПКЕЕН).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що лічильник обліку електроенергії у квартирі ОСОБА_1 встановлено на сходовій клітці, а тому він не відповідає за його збереження та пломб на ньому.

Проте, судом не правильно було встановлено суті спору, оскільки позивач не заявляв вимог до відповідача про компенсацію витрат, які зумовлені пошкодження лічильника чи його пломб. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення суми спожитої не облікованої електроенергії.

Тобто, ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» просив стягнути суму боргу за ту електроенергію, яку ОСОБА_1 фактично використав, проте не оплатив.

Факт того, що така електроенергія дійсно використовувалася відповідачем, у заявлений позивачем період, сторони не оспорюють.

Згідно наданої позивачем копії акту № 31836 від 29.04.2015 р., за адресою місця проживання відповідача представниками ПАТ «Київенерго» було виявлено порушення, а саме: самовільне підключення електропроводки до електричної мережі поза розрахунковим засобом обліку електричної енергії. На підставі виявленого порушення було складено акт № 31836, який підписали три представники енергопостачальника.

23.06.2015 року у відповідності до вимог Правил користування електричною енергією для населення, відбулося засідання комісії з розгляду актів порушень правил користування електричною енергією для населення. На засідання комісії споживач не з'явився.

Комісією було встановлено, що акт від 29.04.2015 року № 31836 складено правомірно, а тому вирішено провести розрахунок вартості електроенергії, спожитої з порушенням ПКЕЕН відповідно п. 3.5. Методики за формулою (2.7) і нарахована сума склала 4 192, 96 грн.

Тобто, комісією було встановлено правомірність складеного акту та відповідач його не оскаржував, у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Таким чином, оскільки було встановлено, що ОСОБА_1 використовував електроенергію, проте вона не була облікована та відповідно відповідач не сплатив за її постачання, то позовні вимоги ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» колегія суддів вважає законними та обґрунтованими.

Щодо заявленої суми, то вона була розрахована відповідно до п. 3.5. Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, за формулою (2.7).

На підтвердження суми також був наданий відповідний розрахунок (а.с.34), який був перевірений судом та порушень підрахунку не встановлено. Відповідач теж не заявляв про неправильність розрахунку необлікованої електричної енергії.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає вимоги позивача обґрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, з якими також безпідставно погодився і суд першої інстанції, про те, що позивач не довів, що саме відповідач здійснив самовільне підключення до мережі, в обхід лічильнику.

В п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. «Про судове рішення у цивільній справі» роз'яснено, що відповідно до положень ст. 10-11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних обґрунтувань щодо незаконності рішення суду першої інстанції, у вказаній частині, апелянтом наведено не було.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вже вказувалося вище, позивачем було надано достатньо доказів на підтвердження використання відповідачем електричної енергії, яка не обліковувалася лічильником.

Натомість, заперечення відповідача побудовані виключно на припущеннях, що не може бути покладено в основу судового рішення.

Колегія суддів враховує, що саме відповідач є зацікавленою особою у використанні електроенергії. Відповідач не надав доводів та обґрунтувань, що хтось інший крім нього може бути в цьому заціплений, адже саме він використовував не обліковану електричну енергію.

Крім того, слід звернути увагу, що відповідач, тривалий час використовуючи електричну енергію та при цьому за неї не сплачуючи коштів, жодним чином не відреагував на вказане та не звернувся до позивача із заявою про те, що використовувана ним електрична енергія не обліковується лічильником.

Вказана поведінка відповідача, як споживача, також вказує на те, що саме він був зацікавленим у використанні не облікованої електричної енергії.

Отже, судом першої інстанції було не правильно визначено правовідносини сторін, що склалися, що призвело до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, апеляційну скаргу колегія суддів вважає обґрунтованою та задовольняє її, а рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову, який знайшов своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» задовольнити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 24 липня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» задовольнити.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 4 192,96 грн. боргу за не обліковану електроенергію та зарахувати на рахунок із спеціальним режимом використання №26038301201 у ГУ по м. Києву та Київській області ВАТ «Ощадбанк», МФО 322669, код ЄДРПОУ 00131305.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «КИЇВЕНЕРГО» з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2 893,8 грн. та зарахувати на розрахунковий рахунок №2600223590 ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, код ЄДРПОУ 00131305.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді