Ухвала суду № 69929039, 31.10.2017, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/1412/17

2-з/0203/101/2017

УХВАЛА

31 жовтня 2017 року суддя Кіровського районного суду м.Дніпропетровська Казак С.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Кіровського районного суду м.Дніпропетровська перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа – ОСОБА_3, про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1.

В наданій заяві позивач в порядку забезпечення позову просив накласти арешт на зазначену вище квартиру, що належить відповідачам на підставі оспорюваного договору дарування.

Розглядаючи вказану заяву відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України, суд враховує наступне.

Відповідно до ч.1 ст.151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Згідно п.1 ч.1 ст.152 ЦПК України видами забезпечення позову, окрім іншого, є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

У відповідності до ч.3 ст.152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до роз’яснень наданих в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

В обгрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач посилався на те, що йому відомо про намір відповідачів з метою поліпшення свого фінансового становища продати квартиру або під її заставу отримати банківський кредит, наслідком чого буде унеможливлення фактичного виконання судового рішення, оскільки новий власник не буде зобов’язаний повернути її, як набуту на підставі недійсного правочину.

З огляду на підстави пред’явленого позову та додані до нього документи, неодноразову неявку відповідачів за викликом в призначені судові засідання, суд вважає, що між сторонами існує спір, щодо законності набуття відповідачами права власності на квартиру.

В зв’язку з цим, а також враховуючи, що право власності на квартиру АДРЕСА_1, що виступала предметом оспорюваного договору дарування, на теперішній час зареєстровано за відповідачами, суд приходить до висновку, що відчуження останніми квартири на користь інших осіб, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі можливого задоволення позову, потягнене за собою необхідність залучення до участі у справі нових власників майна та таким чином ускладнить та затягне розгляд справи та реалізацію прав позивача на своєчасний розгляд справи і відновлення прав за захистом, яких останній звернувся до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.151,152,153,208-210 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Заяву позивача ОСОБА_1 (49000, м.Дніпро, пров.Чумацький,11/3, ІПН НОМЕР_1) про забезпечення позову – задовольнити.

До набрання законної сили судовим рішенням по розглядаємій цивільній справі накласти арешт на квартиру №41, загальною площею 57,9 кв.м, що складається з: І - коридору, 2 – туалету, 3 – ванної, 4,5,7 – трьох житлових кімнату житловою площею 36,7 кв.м, 6 – кухні, балкону, яка розташована в будинку №68 по вул.Старокозацькій (колишня вул.Комсомольська) в м.Дніпрі, що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 (49000, м.Дніпро, вул.Старокозацька (Комсомольська),68/41, ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_2 (49000, м.Дніпро, пров.Чумацький,11/3, ІПН 327812493) на підставі договору дарування, посвідченого 29 листопада 1997 року державним нотаріусом Першої Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 за реєстрованим №2-8816, право власності на яку зареєстровано КП «ДМБТІ» 25 грудня 1997 року в реєстровій книзі №395 П за реєстровим №62-156.

Копію ухвали для виконання направити до Центрального ВДВС в м.Дніпрі Головного територіального управління юстиції в Дніпропетровській області, а також для відома сторонам по справі.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська шляхом подачі протягом п’яти днів з дня постановлення ухвали апеляційної скарги.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Строк пред’явлення ухвали для виконання три роки.

Суддя С.Ю.Казак