Рішення № 69928423, 10.10.2017, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/1604/17

Провадження № 2-о/175/45/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

10 жовтня 2017 року смт. Слобожанське

Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Новік Л.М.

за участю секретаря Паленко І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Слобожанське Дніпропетровської області цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1, зацікавлені особи: Новоолександрівська Сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Дергеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання спадщини відумерлою та просить суд визнати відумерлою спадщиною земельну ділянку 54, площею 0,0568 га, кадастровий номер 1221486200:01:139:0085 і земельну ділянку 106, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221486200:01:139:0086, які розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у садівничому товаристві «Веселка», що належали померлій ОСОБА_2 та передати територіальній громаді Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області.

Представник ОСОБА_1до початку судового засідання надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Заявлені вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник Новоолександрівської сільської радив судове засідання не з'явився, але до суду надійшло клопотання голови сільської ради про розгляд справи без участі представника ради.

Представник Перша дніпропетровська державна нотаріальна конторав судове засідання не з'явився, але до суду надійшло клопотання завідувача державної нотаріальної контори про розгляд справи без участі представника ради.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22 серпня 2014 року між заявником та ОСОБА_2 був укладений договір позики грошових коштів за, яким ОСОБА_2 отримала у позику грошові кошти у сумі 561346 гривень 80 копійок, що еквівалентно 42000 доларів США. Позика була надана позичальнику на безвідсотковій основі до 22 серпня 2015 року.

21 серпня 2015 року до Договору позики були внесені зміни шляхом укладення Договору про зміну пунктів 1, 2 Договору позики та викладені у новій редакції. Згідно з новою редакцією позичальнику були передані у позику на безвідсотковій основі грошові кошти у сумі 925260 гривень 00 копійок, що еквівалентно 42 000 доларів США строком до 22 серпня 2016 року.

05 травня 2016 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, яке видано 06 травня 2016 року Жовтневим районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Спадкодавцю належали земельні ділянки, розташовані на території Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області у садівничому товаристві «Веселка», а саме: земельна ділянка 54, площею 0,0568 га, кадастровий номер 1221486200:01:139:0085, на підставі договору дарування, серія та номер ВРІ497462, виданого 28.04.2011 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3; земельна ділянка 106, площею 0,12 га, кадастровий номер 1221486200:01:139:0086, на підставі Акту на право власності на земельну ділянку, серія та номер ЯЖ № 383533, виданого 11.12.2009 року відділом Держкомзему у Дніпропетровському районі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до норми 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту ст.10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України встановлено, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців.

Згідно із ст. 1261 у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно із ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою може також бути подана кредитором спадкодавця, а якщо до складу спадщини входять земельні ділянки сільськогосподарського призначення - власниками або користувачами суміжних земельних ділянок. У такому разі суд залучає до розгляду справи органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та/або за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.

Відповідно до п. 8 ч.2 ст. 234 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.

Відповідно до ст. 278 ЦПК України, суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні, або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини.

Відповідно до розяснень ВССУ у ОСОБА_3 від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13, у заяві про визнання спадщини відумерлою не можуть ставитись вимоги позовного характеру, зокрема, вимоги про передачу спадкового майна у власність територіальної громади. Суди повинні враховувати, що відповідно до ч. 1 ст. 1277 ЦК суд лише визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування у передбачених законом випадках.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Згідно ст.212 ЦК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що у померлої ОСОБА_2 є спадкоємець першої черги, за ст. 1268 ЦК України, це син ОСОБА_4, який відмовився від прийняття спадщини та ОСОБА_5 тому підстави для визнання спадщини відумерлою відсутні.

З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати необхідно віднести за рахунок заявника.

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 15, 16, 60, 88, 209 ЦПК України, ст.ст. 212 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В :

У задоволенні заявлених вимог ОСОБА_1, зацікавлені особи: Новоолександрівська Сільська рада, Перша дніпропетровська державна нотаріальна контора, Управління Дергеокадастру в Дніпропетровському районі Дніпропетровської області про визнання спадщини відумерлою - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги через Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його отримання.

Суддя Л.М. Новік