Рішення № 69926810, 27.10.2017, Самбірський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 452/1817/17

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"27" жовтня 2017 р. м.Самбір

Самбірський міськрайонний суд Львівської області

у складі головуючого судді Пташинського І.А.

при секретарі Терлецькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Самбір справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину - стягнення коштів,

встановив:

17.07.2017 р. ОСОБА_1 звернулася в суд із вказаною позовною заявою. Свої вимоги мотивує тим, що27 травня 2016 року між нею та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» було укладено договір фінансового лізингу № 004411 з додатками. Предметом лізингу по вказаному договорі є трактор ДТЗ - 244. Відповідач, надаючи зазначений вид послуг, порушив норми ЦК України, а також її права споживача, уклавши з нею договір шляхом надання недостовірної інформації. Зокрема, у недотриманні форми договору та приховуванні інформації про те, що договір лізингу має бути нотаріально посвідчений, в той час, як їй було запропоновано підписати договір у простій письмовій формі. Відповідно до ч.2 ст.799 ЦК України, договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. У разі недодержання сторонами, згідно ч.1 ст.220 ЦК України, вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним. Про дані обставини вказується у правовій позиції ВС України, викладеній у його постанові від 16.12.2015 р. по справі №6-2766цс15 стосовно лізингового договору.

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У цьому разі кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. На виконання договору в той же день нею було сплачено на користь відповідача 25000 грн. + 250 грн. (комісійний збір банку),які вона просить стягнути з відповідача на її користь, так як вони сплачені за нікчемним правочином і на його виконання.

Позивач в судове засіданняне зявилася, про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином, звернулася до суду з заявою про розгляд справи у її відсутності, позовні вимогипідтримала, виклавши свою позицію у письмовому поясненні.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що правова позиція ВС України, викладена у його постанові від 16.12.2015 р. по справі №6-2766цс15, суперечить чинному законодавству України. Договори фінансового лізингу не підлягають нотаріальному посвідченню. Крім того, відповідач не отримував від позивача кошти в розмірі 250 грн., які є комісією банку за переказ готівки. Просив залишити позов без задоволення, а справу розглянути без його участі.

Дослідивши докази в справі, оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

В судовому засіданні встановлено, що27травня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» (Лізингодавець) та ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 004411, за яким ОСОБА_1 мала на меті придбати трактор ДТЗ 244 вартістю 250000 грн. 00 коп.Договір укладено в простій письмовій формі і нотаріально не посвідчений. Також сторонами вказаного договору підписано Додаток №1, №2, №3, які є невідємними частинами договору.На виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_1 сплачено ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» 25 000 грн. 00 коп. комісії за організацію. Предмет лізингу не передавався, акт приймання-передачі не підписувався.

Згідно зі ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За змістом ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про фінансовий лізинг»відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про фінансовий лізинг»договір лізингу має бути укладений у письмовій формі.

Виходячи з аналізу чинного законодавства,оспорюванийУрбанО.М. правочин за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Відповідно до ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 16 грудня 2015 року № 6-2766цс15.

Відповідно до ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимог закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, тобто відповідно до ст. 215 ЦК України недійсність такого договору встановлена законом.

Враховуючи наведене, суд вважає, що договір фінансового лізингу № 004411, укладений у простій письмовій формі між ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" і ОСОБА_1 27 травня 2016 року, є нікчемним.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача в частині щодо нікчемності вищевказаного договору фінансового лізингу, викладені в письмовому запереченні на позов від 22.09.2017 р., оскільки вони є безпідставними і не ґрунтуються на законі.

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 на виконання умов вказаного договору сплатила ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" 25 000 грн. комісії за організацію (квитанція №4232720011 від 27.05.2016 р. відділення ПАТ «Діамантбанк»), предмет лізингу у користування не отримала, з ТОВ "Лізингова компанія "Еталон" на користь позивача, відповідно до вимог ст. 216 ЦК України, слід стягнути сплачені останнім кошти на виконання умов договору фінансового лізингу, а позов в цій частині задовольнити.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 250 грн. 00 коп. суд вважає безпідставними, так як вказані грошові кошти відповідач від ОСОБА_1 не отримував, а вони були сплачені позивачем ПАТ «Діамантбанк», як комісійна винагорода за прийняті платежі згідно тарифів банку (квитанція №4232720012 від 27.05.2016 р.), тому в задоволенні цих вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір в сумі 1600 грн. 00коп.

Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 209, 212-215,218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсного (нікчемного) правочину - стягнення коштів задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" (м. Київ, вул. Кутузова 18/7, кімн. 613, код ЄДРПОУ 38865527, п/р №26008052722140 в ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 300711) на користь ОСОБА_1 25 000 (двадцятьпять тисяч) гривень 00 коп., а також 1600 (одну тисячу шістсот)гривень 00 коп. судового збору на користь держави.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскарженодо Апеляційного суду Львівської області шляхом подачі через Самбірський міськрайонний суд Львівської області апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя