Рішення № 69926535, 24.10.2017, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/5639/17

Провадження №2/442/2073/2017

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Кучаковського Ю.С.,

за участю секретаря судового засідання Кравців Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 10.09.2015 між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстровано Виконавчим комітетом Вороблевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 08.

Від даного шлюбу 12.06.2016 народився син ОСОБА_3.

Позивач зазначає, що між ними часто виникають непорозуміння та сварки, кожен з них має протилежні погляди на життя, відповідач не приділяє уваги сімї та не надає кошти на утримання їх сина. Позивач переконана в тому, що їх з відповідачем шлюб носить лише формальний характер, примирення з відповідачем та збереження їх сімї є неможливим. Сімя фактично розпалась, в звязку з чим виникла необхідність в юридичному оформленні розлучення.

За таких обставин просить суд ухвалити рішення, яким розірвати їх шлюб, стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом і до досягнення сином повноліття та стягувати з відповідача аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 800 грн щомісячно, з моменту звернення до суду з цим позовом і до досягнення дитиною трьох років.

Сторони в судове засідання не зявилися. Позивач подала заяву про слухання справи у її відсутності. Крім того, позивач змінила позовні вимоги та просить стягувати з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі 1000 грн та стягувати аліменти на її утримання в розмірі 500 грн.

Відповідач подав заяву про слухання справи у його відсутності та підтримання позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. ст. 11, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна із сторін зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 10.09.2015 уклала шлюб зі ОСОБА_2, який був зареєстрований Виконавчим комітетом Вороблевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, про що зроблено відповідний актовий запис № 08 (свідоцтво про шлюб серія І-СГ № 253512, видане 10.09.2015).

Від даного шлюбу у них 12.06.2016 народився син ОСОБА_3.

Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.

Статтею 24 Сімейного кодексу України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя від 21.12.2007 № 11 проголошена Конституцією України охорона сімї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно зясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.

У відповідності до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним з подружжя.

Позивач скористалася даним правом та звернулася до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу, проти чого відповідач не заперечує.

За таких обставин суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати, після розірвання шлюбу прізвище позивача залишити без змін.

Частинами 7, 8 ст. 7 СК України передбачено, що кожна дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сімї.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обовязком батьків утримувати дітей до їх повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобовязані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до розяснень, наданих у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів від 15 травня 2006 року № 3 за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 12.06.2016 народився ОСОБА_3 (копія свідоцтва про народження серія І-СГ № 494671 від 17.06.2016), батьками якого значаться ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначені розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоровя та матеріальне становище дитини; 2) стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, які мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Стаття 191 СК України передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня предявлення позову.

Таким чином, в даний час між позивачем та відповідачем виник спір з приводу утримання неповнолітньої дитини, а тому суд переконаний, що позивач потребує допомоги на утримання сина, а відповідач зобовязаний їй надавати таку допомогу.

Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоровя позивача та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обовязків обох батьків щодо дитини, розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вимоги розумності та справедливості і визначає в твердій грошовій сумі в розмірі 1 000 грн щомісячно, починаючи з дня предявлення позову і до досягнення дитиною повноліття.

На думку суду, саме такий розмір аліментів відповідатиме інтересам дитини, враховуючи її вік та матеріальні потреби.

Разом з тим, позивачка просить стягувати зі ОСОБА_2 на її користь аліменти в розмірі 500 грн щомісячно, як на матір, яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною.

Відповідно до вимог ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Судом встановлено, що сторони проживають окремо, дитина проживає разом з позивачем. Позивач перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років, самостійно несе витрати по утриманню дитини, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дитини.

Частиною 1 ст. 80 вказаного Кодексу визначено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

У разі зміни матеріального або сімейного стану платника або одержувача аліментів, погіршення або поліпшення здоровя когось із них, сторони не позбавлені можливості звернутися до суду із позовом про зменшення або збільшення розміру аліментів, визначеного за рішенням суду.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України та ст. 4 Закону України „Про судовий збір з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 640 грн за вимогу про розірвання шлюбу, а також стягнути з відповідача судовий збір за розгляд позовних вимог про стягнення аліментів в дохід спеціального фонду Державного бюджету України у розмірі 1280 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 64, 88, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223, 294, 296, 367 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, укладений 10.09.2015 та зареєстрований Виконавчим комітетом Вороблевицької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, актовий запис № 08.

Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Львівська область, Дрогобицький район, с. Вороблевичі, вул. Нижня, 294) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_1, ІПН3470405362) аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одна тисяча) грн щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 04.08.2017 і до досягнення сином повноліття.

Стягувати зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Львівська область, Дрогобицький район, с. Вороблевичі, вул. Нижня, 294) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (АДРЕСА_1, ІПН3470405362) аліменти на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 500 (пятсот) грн щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, починаючи з 04.08.2017 і до досягнення сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 трьох років, тобто до 12.06.2019.

Стягнути зі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 (Львівська область, Дрогобицький район, с. Вороблевичі, вул. Нижня, 294) судовий збір в дохід спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 1920 (одна тисяча девятсот двадцять) грн.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць у допустити до негайного виконання.

Рішення суду, після набрання ним чинності, направити Дрогобицькому районному відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області для реєстрації факту розірвання шлюбу.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Львівської області через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.С. Кучаковський