Ухвала суду № 69923560, 24.10.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 жовтня 2017 року К/800/27039/17

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого суддіБорисенко І.В.суддів Приходько І.В. Юрченко В.П.,розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській областіна постановуОдеського окружного адміністративного суду від 07.11.2016та ухвалуОдеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016у справі № 815/4728/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ»доДержавної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській областіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ» звернулось до суду з позовом до до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.09.2016 року за №0001111401, №0001101401, №0001091401.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2016, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтованими, просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та наявністю клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до п.2 ч.1 ст.222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- відповідачем проведена перевірка позивача, за результатами якої складений акт №2843/15-52-14-01/32986656 від 02.09.2016 «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРПРОМСТРОЙ», код за ЄДРПОУ 32986656 з питань дотримання податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 30.06.2016»;

- названим актом перевірки встановлено порушення позивачем вимог пп.134.1.1, п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування податку на прибуток за 2015 рік на суму 80 401 грн. та занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 558 917 грн., пп.192.1.1 п.192.1 ст.192, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 3 970 432 грн.;

- на підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято:

1) податкове повідомлення-рішення №0001111401 від 09.09.2016, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 3 663 363,25грн. (з яких: за основним платежем - 3 558 917 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 104 446,25 грн.);

2) податкове повідомлення-рішення №0001101401 від 09.09.2016, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 80 401 грн. за звітний період 12.2015 за декларацією вх. реєстр. №1600005658 від 29 лютого 2016 року;

3) податкове повідомлення-рішення №0001091401 від 09.09.2016, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за податку на додану вартість на суму 4 963 040 грн. (за основним платежем - 3 970 432 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 992 608 грн.).

Підставою для визначення позивачу спірних сум грошових зобов'язань слугував висновок відповідача про те, що позивачем було здійснено ремонтні роботи власними силами, без фактичного залучення контрагентів.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій не погодилися з висновками відповідача щодо наявності порушень позивачем вимог податкового законодавства, встановлених актом перевірки.

Суд касаційної інстанції вважає підставними та обґрунтованими такі висновки судів попередніх інстанцій з огляду на таке.

Оскільки згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства, то визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків (як обов'язкова ознака господарської операції) кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6 ст.198 названого Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За змістом п.138.1 ст.138 названого Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У відповідності до п.138.2 ст.138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено ряд договорів субпідряду: з «АУСТЕР-НИКОЛАЕВ» №1/10 від 02 жовтня 2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень гуртожитку №1 ОНМУ (т.1а.с.70-73); з TOB «Блек Сі Групп» №2/10 від 14 жовтня 2015 року на виконання робіт по реконструкції стадіону НУ «ОЮА» (т.1 а.с.141-142), №1/11 від 30.11.2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень гуртожитку №1 (т.2 а.с.113-114), №1/12 від 24 грудня 2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту приміщень учбового корпусу НУ «ОЮА» (т.2 а.с.147-149), №2/12 від 24 грудня 2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту тиру НУ «ОЮА» (т.2 а.с.182-184), №4/12 від 24 грудня 2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту учбово-адміністративного корпусу НУ «ОЮА» (т.2 а.с.241-243); з TOB «НВО «СТРОЙБЕТОН» №1/05 від 25 травня 2015 року на виконання робіт по капітальному ремонту гуртожитку НУ «ОЮА» (т.3 а.с.34-36); з TOB «КОМФОРТ БІЛД» №02/04 від 21 квітня 2016 року, №03/04 від 21 квітня 2016 року на виконання робіт по капітальному ремонту будівлі спального корпусу бази відпочинку (т.3 а.с.98-101,131-134)

Дослідивши надані позивачем докази (т.1 а.с.74-123,143-250, т.2 а.с.1-112, 134-146, 150-1181, 185-207, 211- 240, 244-250, т.3 а.с.1-28, 37-59, 69-92, 102-130, 135-174), в тому числі, первинні документи на підтвердження правомірності формування спірних показників податкової звітності, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складанням цих документів.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що актом перевірки не заперечується наявність всіх первинних документів, які відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача щодо здійснення спірних операцій з його контрагентами, та реальність виконання ремонтних робіт.

При цьому, судами встановлено, що на час здійснення спірних операцій контрагенти позивача були належним чином зареєстровані як суб'єкти господарювання та платники податку на додану вартість, а ТОВ «КОМФОРТ БІЛД», як і позивач, має дозвіл ДАБІ України на здійснення господарської діяльності з будівництва об'єктів ІV і V категорії складності. На виконання будівельних робіт виготовлялась проектна документація, яка проходила експертизу. По капітальному ремонту гуртожитку №1 зареєстровані декларації про початок виконання будівельних робіт та готовність до експлуатації об'єкта (т.2, а.с.129-133).

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань. Судова колегія зазначає, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, - платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Як вбачається з матеріалів справи, судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, яке б позбавляло позивача права на податковий кредит чи слугувало підставою для зменшення останньому розміру валових витрат, суми бюджетного відшкодування податку на додану варіть за наслідками здійснення спірних господарських операцій з його контрагентами.

Доводи касаційної скарги усього вищенаведеного не спростовують.

З урахуванням вищенаведеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що поданими позивачем доказами підтверджено правомірність формування спірних даних податкового обліку, у той час як відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ст.224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За встановлених обставин даної справи та з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС у Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07.11.2016 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.В. Борисенко

Судді І.В. Приходько

В.П. Юрченко