Ухвала суду № 69923202, 25.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2017 р.Справа № 820/684/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Шевцової Н.В.

Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

представника позивача Козленко А.Ю.

представника відповідача Шульги В.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017р. по справі № 820/684/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітсервіспродукт"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітсервіспродукт" (далі за текстом - ТОВ "Елітсервіспродукт", позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. №0000071411.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року адміністративний позов задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №0000071411 від 27.01.2017 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме вимог п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, а.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п. 135.2, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138 2 п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України, ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі направлень на перевірку від 09.12.2016 року №7142, від 09.12.2016 року №7143, від 09.12.2016 року №7144, від 09.12.2016 року №7145, від 09.12.2016 року №7146, виданих Головним управлінням ДФС у Харківській області згідно з пп.20.1.4, п.20.1, ст.20, ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ, наказу від 25.11.2016 року № 3164 Головного управління ДФС у Харківській області та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітсервіспродукт», податковий номер 38743352, з питань дотримання вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2013 року по 30.09.2016 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки складено акт №14/20-40-14-02-07/38743352 від 10.01.2017 року, яким встановлено порушення: п.44.1 п.44.2 ст.44, пп.14.1.36 п.14.1 ст.14, а.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 (порушення за 2015-2016 р.р.). п. 135.2, п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138 2 п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 (порушення за 2013-2014 р.р.) Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 (у редакції Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII), ст.4 Закону України від 16.07.1999 № 996- XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», Національне Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Витрати», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 і зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 , в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 510719 грн. в тому числі: за 2013 рік - на суму 32256 грн. (завищення віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суму у розмірі 169766 грн.); за 2014 рік - на суму 62574 грн. (завищення віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суму у розмірі 347635 грн.); за 2015 рік - на суму 282985 грн. (завищення віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком а прибуток, суму у розмірі 1572141грн.); за півріччя 2016 рік - на суму 119733 грн. (завищення віднесення до складу витрат, що враховуються при визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, суму у розмірі 665209грн.; п.п. 201.10. ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, а саме: ТОВ «ЕЛІТСЕРВІСПРОДУКТ» було зареєстровано податкові накладні з порушенням терміну реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних та п.2.8 глави 2 Положення № 637 встановлено понадлімітний залишок готівки в касі ТОВ «ЕЛІТСЕРВІСПРОДУКТ» на кінець дня у сумі 2576,00 грн. на протязі 2 днів, згідно видаткової касового ордера №25 від 05.09.2016 р.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення - рішення від 27.01.2017р. №0000071411, яким підприємству донараховано податок на прибуток в розмірі 510719,0 грн. та застосовано штрафну ( фінансову) санкцію в розмірі 56933,50 грн.

Не погодившись із вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з незаконності та необґрунтованості податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017р. №0000071411.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Колегією суддів встановлено, що перевіркою не визнано наявність підстав для включення ТОВ "Елітсервіспродукт" в 2015-2016 роках суми собівартості товарів, реалізованих на адресу ТОВ «Детект інвест», ТОВ «Саліта-плюс», ТОВ «Беллун груп», ТОВ «БК Акцент», ТОВ «Агостіна», ТОВ «Сальве груп», ТОВ «Ренс Компані» згідно первинних документів на суму 2310496 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилається на податкову інформацію, що надійшла від органів державної фіскальної служби за місцем реєстрації контрагентів ТОВ "Елітсервіспродукт", де зазначено про неперебування цих осіб за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням, а також відсутність у них майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед позивачем. Крім того, відповідач звертав увагу на недоліки наданої ТОВ "Елітсервіспродукт" первинної документації.

Отже, за висновком контролюючого органу між позивачем та вказаними контрагентами не відбулось реальних фінансово-господарських правовідносин; дійсний зміст задекларованих операцій полягав лише в документальному оформленні ланцюгового руху, що призвело до одержання платником необґрунтованої податкової вигоди у вигляді витрат в істотному розмірі.

Між тим, колегія суддів вважає вказані висновки контролюючого необґрунтованими, виходячи з наступного.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника податків створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, укладених платником податку договорів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) об'єктом оподаткування податку на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III ПКУ.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.

Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до п.11 П(С)БУ 16 до складу витрат відноситься собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), яка складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Згідно з п.12 П(С)БУ 16 до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виробленої продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, викладеному в пункті 11 цього Положення (стандарту).

Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у фінансовій звітності, складеній у відповідності до П(С)БО, відображається у Звіті про фінансові результати (форма №2) по коду рядка 2050.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Відповідно до п. 44.2 ст. 42 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що формування витрат обумовлено фактичним придбанням товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності, а обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Колегією суддів встановлено, що фінансово-господарські відносини між ТОВ "Елітсервіспродукт" (постачальник) та вищезазначених контрагентів - покупців відбувались за наступними аналогічними договорами купівлі-продажу свинини боєнської та субпродуктів свині:

- ТОВ «Детект інвест» (договір купівлі-продажу №161015/1 від 16.10.15 року),

- ТОВ «Саліта-плюс» (договір купівлі-продажу № 030815/1 від 03.08.15 року),

- ТОВ «Беллун груп» (договір купівлі-продажу №160715 від 10.07.15 року),

- ТОВ «БК Акцент» (договір купівлі-продажу №080415/1 від 08.04.2015 року),

- ТОВ «Агостіна» (договір купівлі-продажу № 020716/1 від 02.07.2016 року),

- ТОВ «Сальве груп» (договір купівлі-продажу № 120316/1 від 12.03.16 року),

- ТОВ «Ренс Компані» (договір купівлі-продажу №100516/1 від 10.05.16 року).

Реальність здійснення господарських операцій за вказаними договорами засвідчується відповідними копіями первинних документів та свідчать про господарський характер понесених ТОВ "Елітсервіспродукт" витрат:

- по взаємовідносинах з ТОВ «Детект інвест»: копія видаткової накладної від 17.10.2015р. № 674, копія податкової накладної від 17.10.2015р. № 41, копія товарно-транспортної накладної від 17.10.2015р. № 17.10.2015/1, копії платіжного доручення, акта звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів - копія наказу директора ТОВ «Детект інвест», копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців відносно ТОВ «Детект інвест» (т. 1 а.с. 137 - 149);

- по взаємовідносинах з ТОВ «Саліта-плюс»: копії видаткових накладних від 24.08.2015р. № 545, від 04.08.2015р. № 502, копії податкових накладних від 04.08.2015р. № 5, від 28.04.2015р. № 48, копії товарно-транспортних накладних від 24.08.2015р. № 24.08.2015/9, від 04.08.2015р. № 04.08.2015/1, копії платіжних доручень, акта звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів - копія інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно ТОВ «Саліта-плюс» (т. 1 а.с. 150 - 171);

- по взаємовідносинах з ТОВ «Беллун груп»: копії видаткових накладних від 10.07.2015р. № 451 та від 10.07.2015р. № 452, копії податкових накладних від 10.07.2015р. № 36 та від 10.07.2015р. № 37, копії товарно-транспортних накладних від 10.07.2015р. № 10.07.2015/5 та від 10.07.2015р. № 10.07.2015/6, копії платіжного доручення, акту звіряння взаємних розрахунків, копія даних з реєстру платників ПДВ, лист №1607 від 16.07.2015 року щодо вірності призначення платежу відносно ТОВ «Беллун груп» (т. 1 а.с. 172 - 185);

- по взаємовідносинах з ТОВ «БК Акцепт»: копії видаткових накладних від 18.07.2015 р. № 474 та від 24.07.2015 № 483, копії податкових накладних від 14.07.2015р. № 42, від 28.04.2015р. № 80, від 28.04.2015р. №81, копії товарно-транспортних накладних від 18.07.2015р. № 18.07.2015/6, від 24.07.2015р. № 24.07.2015/5, від 28.04.2015р. № 28.04.2015/4, копії платіжних доручень, акт звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів - копія паспорту та ідентифікаційного коду директора ТОВ «БК Акцепт», копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, копія витягу з реєстру платників податку на додану вартість, копія довідки з Головного управління статистики, копія 2 сторінок Статуту відносно ТОВ «БК Акцепт» (т. 1 а.с. 186 - 216);

- по взаємовідносинах з ТОВ «Агостіна»: копія видаткової накладної від 25.07.2016р. № 555, копія податкової накладної від 25.07.2016р. № 77, копія товарно-транспортної накладної від 25.07.2016р., копії платіжного доручення, акту звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів - копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців, витягу з реєстру платників податку на додану вартість, статуту відносно ТОВ «Агостіна» (т. 1 а.с. 217 - 232);

- по взаємовідносинах з ТОВ «Сальве груп»: копії податкових накладних від 14.04.2016р. № 25 та від 11.05.2016р. № 14, копії видаткових накладних 14.04.2016р. № 244 та від 11.05.2016р. № 291, копії товарно-транспортних накладних від 14.04.2016 р. № 00000000244 та від 11.05.2016р. № 00000000291, копії платіжних доручень, актів звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів, які були надані позивачу при укладенні договору - копія наказу директора ТОВ «Сальве груп», копія виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, копія протоколу про призначення директора, копія статуту, копія довідки з Головного управління статистики, витягу з реєстру платників податку на додану вартість відносно ТОВ «Сальве груп» (т. 1 а.с. 233 - 250, т. 2 а.с. 1 - 4);

по взаємовідносинах з ТОВ «Рейс Компані»: копії видаткових накладних від 31.05.2016р. № 345, від 20.05.2016 року № 310, від 26.06.2016 року № 462, копії податкових накладних від 20.05.2016р. № 33, від 31.05.2016р. № 67, від 31.05.2016р. №69, від 26.06.2016р. № 118, копії товарно-транспортних накладних від 31.05.2016р. № 00000000342, від 20.05.2016р. року № 00000000310, від 31.06.2016 року № 00000000345, копії платіжних доручень, актів звіряння взаємних розрахунків та копії правовстановлюючих документів - копії виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомостей з Головного управління статистики, протоколу про призначення директора, довідки з Державної служби статистики, витягу з реєстру платників податку на додану вартість, статуту відносно ТОВ «Ренс Компані» (т. 2 а.с. 5 - 33).

Наведені документи підтверджують і розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій з поставки товарів, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету.

Контролюючим органом, у свою чергу, не надано належних доказів та наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не подано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах недостовірні або суперечливі.

При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги стосовно недоліків поданих позивачем документів як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскілки певні недоліки первинних чи розрахункових документів, складених за результатами проведених господарських операцій, не тягнуть за собою втрату ними статусу належних документів. Такі документи є належними і в тому разі, якщо вони заповнені з окремими недоліками, що зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок, проте, як у даній ситуації, містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, а також підтверджують фактичність здійснення таких операцій.

Відповідачем також не подано й допустимих і належних доказів на підтвердження недобросовісності або можливої фіктивності його контрагентів. На момент здійснення спірних господарських операцій позивач, а також ТОВ «Детект інвест», ТОВ «Саліта-плюс», ТОВ «Беллун груп», ТОВ «БК Акцент», ТОВ «Агостіна», ТОВ «Сальве груп», ТОВ «Ренс Компані» були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податків, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

В свою чергу, за встановлених колегією суддів обставин доводи апеляційної скарги на обґрунтування фіктивного характеру проведених операцій щодо відсутності у контрагентів -покупців ТОВ "Елітсервіспродукт" матеріальних та трудових ресурсів також не можна визнати об'єктивними, оскільки така відсутність не виключає можливості реального виконання ними господарських операцій та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди платників податків, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу), а основні та транспортні засоби можуть перебувати в контрагентів на праві оренди або лізингу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність відображення ТОВ "Елітсервіспродукт" у податковому обліку у складі витрат операційної діяльності (собівартості реалізованих товарів) витрати за господарськими операціями з реалізації товарів на адресу ТОВ «Детект інвест», ТОВ «Саліта-плюс», ТОВ «Беллун груп», ТОВ «БК Акцент», ТОВ «Агостіна», ТОВ «Сальве груп», ТОВ «Ренс Компані».

Також колегією суддів встановлено, що протягом 2013 - 2014 років ТОВ "Елітсервіспродукт" було реалізовано товар (свинина боєнська та субпродукти свинні) на загальну суму 517401 грн. наступним фізичним особам: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_3, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_35, ОСОБА_13, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_21, ОСОБА_50, ОСОБА_14, ОСОБА_32, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_41, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_46, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_13, ОСОБА_65, ОСОБА_29, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74

У податковому обліку вказану суму позивачем віднесено до складу витрат операційної діяльності (собівартості).

Обгрунтовуючи порушення позивачем вимог Податкового кодексу України щодо неправомірного віднесення до складу витрат операційної діяльності собівартості реалізованих товарів, контролюючий орган посилається на відсутність юридичної сили первинних документів, складених вищевказаними контрагентами позивача (відсутність інформації про паспорт, код одержувачів товарів - представників фізичних осіб, відсутність реквізитів довіреностей), а також не надання позивачем транспортної документації щодо перевезення ТМЦ на адресу покупців.

Колегія суддів вважає такі доводи контролюючого органу безпідставними, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За приписами п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При цьому, не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку в силу положень п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, платник податків має право віднести будь-які витрати до складу витрат за умови їх здійснення в межах своєї господарської діяльності, документального підтвердження відповідних витрат шляхом оформлення первинних документів відповідно до вимог чинного законодавства.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може бути підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження реальності здійснення господарських операцій з реалізації товару вищевказаним контрагентам - фізичним особам, позивачем було надано до суду копії видаткових накладних платіжних доручень, прибуткових касових ордерів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо не підтвердження реального здійснення господарських операцій у зв'язку з відсутністю інформації у видаткових накладних про код та паспорт фізичних осіб - одержувачів товарів, з огляду на наступне.

За змістом ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з вимогами ст. 4 цього ж Закону одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми. Таким чином, господарська операція, яка не відбулась не може бути об'єктом оподаткування.

Отже, окремі несуттєві недоліки заповнення первинної документації по оформленню господарських операцій не впливають на право позивача по формуванню податкового обліку за умови підтвердження реальності проведених операцій та доведення зв'язку із господарською діяльністю.

Первинні документи, якими були оформлені господарські операції з вищевказаними контрагентами - фізичними особами містять всі необхідні реквізити, передбачені законодавством для надання їм юридичної доказовості.

Також колегія суддів вважає необґрунтованим посилання відповідача як на підставу щодо неможливості реального здійснення господарських операцій за вищевказаними правочинами на ненадання позивачем документів транспортування придбаного товару та довіреностей на отримання товару, оскільки згідно письмових пояснень позивача встановлено, що фізичні особи придбавали товар за місцезнаходженням позивача і відповідно транспортна доставка товару не здійснювалась.

Позивачем відображено вищевказані операції в бухгалтерському обліку по рахунку 281 «Товари» та 26 «Готова продукція». Собівартість ТМЦ становить 517401 грн. Вказану суму віднесено до складу витрат операційної діяльності (в декларації з податку на прибуток за 2013 рік по рядку 05.1 в сумі 196766 грн., за 2014 рік - по рядку 05.1 в сумі 347635 грн).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток фактично здійснені і підтверджені належними первинними документами, що відображають реальність господарських операцій позивача з фізичними особами, що є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність ТОВ "Елітсервіспродукт" реального характеру розглядуваних господарських операцій та протиправності податкового повідомлення-рішення від 27.01.2017 р. №0000071411.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, переглянувши постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2017р. по справі № 820/684/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Шевцова Н.В.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 01.11.2017 р.