Ухвала суду № 69923046, 26.10.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2017 р.Справа № 539/2053/17Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання Городової А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.09.2017 по справі № 539/2053/17

за позовом ОСОБА_1

до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області

про стягення державних пенсій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з адміністративним позовом до Лубенського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі - Лубенське ОУПФУ Полтавської області) про стягнення державних пенсій.

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13 вересня 2017 року у справі № 539/2053/17, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована незгодою з висновками суду першої інстанції щодо неможливості звуження або скасування наступними змінами в законодавстві України права позивача на отримання державних пенсій.

У судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Позивач просить розглядати справу за його відсутністю.

Неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч.1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання 26.10.2017 за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи та віднесений до І категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується доданими до справи копіями посвідчень серії А № 435547 та Б № 474358, та має право на отримання державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Постановою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01.10.2009 по справі №2а-666/2009 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50 Закону України № 796 у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України", починаючи з 13.04.2009 року з послідуючим перерахунком розміру пенсії, у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області провести перерахунок додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України № 796 у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком з урахуванням ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про Державний бюджет України", починаючи з 13.04.2009 року з послідуючим перерахунком розміру пенсії, у зв'язку зі змінами розміру мінімальної пенсії за віком.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області задоволено частково, постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 01 жовтня 2009 року по справі №2-а-666/09/1618 скасовано в частині задоволення позовних вимог, щодо зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах Полтавської області здійснювати послідуючий перерахунок розміру пенсії, у зв'язку зі змінами мінімальної пенсії за віком, в цій частині відмовлено.

Сторонами у справі не заперечується, що на виконання вказаної постанови відповідачем проведено відповідний перерахунок відповідно ст.ст.50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Починаючи з 2011 року у зв'язку із законодавчими змінами, які відбулися у сфері соціального і пенсійного забезпечення, зокрема, осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія позивача виплачується в іншому, ніж встановлено судовими рішеннями, розмірі.

Позивач, не погоджуючись із такими діями відповідача, звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

За наслідками перегляду судового рішення, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.

Так, на момент виникнення у позивача права на пенсію статтею 49 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Також, зазначеною редакцією встановлено, що відповідно до ст.50 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" особам, віднесеним до постраждалих першої категорії, що є інвалідами IІ групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 ст. 54 вказаного Закону встановлено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів IІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно положень статті 63 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, коштів, які враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів, та інших джерел, не заборонених законодавством.

Законом України від 14 червня 2011 року № 3491-VI "Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік" Прикінцеві положення Закону України від 28 грудня 2010 року № 2857-VI "Про Державний бюджет України на 2011 рік" доповнено пунктом 4, яким, зокрема, встановлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету ПФУ на 2011 рік (пункт 7 Закону № 3491-VI).

На виконання пункту 7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14 червня 2011 року №3491-VI Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності з 23 липня 2011 року.

Отже, у зв'язку з прийняттям зазначеного нормативно-правового акта застосування положень статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" до 23 липня 2011 року, здійснюються у порядку та розмірах, встановлених наведеним Законом, а з 23 липня 2011 року у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 у справі № 1-11 пункт 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 №3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення деяких статей Конституцій України, Бюджетного кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України суд розтлумачив, що Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", пунктом 3 Розділу "Прикінцеві положення" якого передбачено, що у 2012 році норми і положення, зокрема, статті 39, 50, 51, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.

На виконання вимог зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 23 листопада 2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності 01 січня 2012 року.

Колегія суддів звертає увагу, що пунктом 3 статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту.

Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема, наведеними вище постановами Кабінету Міністрів України затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи вищенаведене, з урахуванням того, що в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року не вказано кінцевої дати здійснення відповідачем дій щодо перерахунку позивачу основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та з огляду на те, що з 23 липня 2011 року змінилось правове регулювання, на підставі якого позивачу здійснювалась виплата пенсії згідно з судовим рішенням, то постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2010 року підлягала виконанню до моменту внесення у чинне законодавство України змін, що встановлюють новий порядок обчислення та нарахування цих пенсійних виплат.

Колегія суддів зазначає про те, що Законом №76-VІІІ від 28 грудня 2014 року "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" до статей 50, 54 Закону 796-ХІІ були внесені зміни, відповідно до яких особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Умови, порядок призначення та мінімальні розмірі пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України. Вказаний Закон набрав чинності з 1 січня 2015 року.

Редакція статей 50, 54 Закону №796-ХІІ є діючою на час виникнення між сторонами спірних правовідносин та неконституційною не визнавалась.

Отже, відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за спірний період у визначеному Кабінетом Міністрів Україні розмірі, діяв на підставі та у спосіб, що визначені Законом.

З приводу посилання апелянта на те, що нарахування пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України істотно звужує зміст та обсяг встановленого судовим рішенням його права щодо отримання пенсії у розмірі 8,75 мінімальних пенсій за віком, передбаченому статтями 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

На залежність розмірів соціальних виплат від економічних чинників вказав Конституційний Суд України, зокрема, у рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік".

У цьому Рішенні вказано, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень (абзац сьомий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення). При цьому Конституційним Судом України взято до уваги статтю 22 Загальної декларації прав людини, за якою розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави.

Як відзначив Конституційний Суд України, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

В іншому рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 Конституційний Суд України дійшов висновку, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.

Також, в цьому Рішенні вказано, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

Із системного аналізу наведених рішень слідує, що при їх прийнятті Конституційний Суд України виходив із додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування у межах фінансових можливостей держави права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно до частини 2 статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Колегія суддів наголошує, що Європейський суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах "Аррас та інші проти Італії", "Сухобоков проти Росії").

Європейський суд з прав людини, у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12 жовтня 2004 року (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 Рішення).

З огляду на викладене, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 13.09.2017 по справі № 539/2053/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В. Повний текст ухвали виготовлений 31.10.2017 р.